Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка

ПЕРСПЕКТИВИ В ПІДХОДІ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОБУТУ НАВЧАННЯ ЕКО СЕРЕДОВИЩА

2024-06-13T13:00:10+03:00

Здійснено комплексний аналіз існуючої наукової літератури, яка відображає певні погляди щодо концептуалізації та сприяння добробуту, висвітлює проблематику цього питання з різних точок зору. Ці проблеми проявляються в різних підходах, інтерпретаціях забезпечення та сприяння добробуту. Аналіз численних наукових думок відображає розбіжності у використанні термінології, неточність у представленні структурних компонентів та замовчування вирішальної ролі цього виміру в підтримці психологічної рівноваги. Важливим є скоординоване перенесення минулого досвіду з когнітивної, афективної та конативної точки зору в контекст теперішнього та їх консолідація в плануванні майбутнього. Ми визначаємо наслідки ігнорування, зневаги до основної цінності благополуччя в просуванні особистого та професійного розвитку в сучасній освітній системі, яка також сприяє створенню позитивного соціального середовища.

Усунення цих розбіжностей має вирішальне значення, особливо для освітнього середовища. Забезпечення добробуту для педагогічного персоналу та самим педагогічним персоналом може сприяти створенню сприятливої та цілісної екосистеми в освітніх установах, факт, який привів нас до цілісної концептуалізації добробуту з включенням внутрішнього та зовнішнього визначального змісту для організації та забезпечення сприяння благополуччю для всіх учасників освітнього процесу. Коли вчителі відчувають, що їх цінують, мотивують і вони мають повноваження, вони краще мотивовані до створення оптимального навчального матеріалу зі своїх предметів. Це, у свою чергу, покращує стабільність та ефективність освітнього середовища, гарантуючи, що суб’єкти отримують високоякісну освіту, адаптовану до їхніх різноманітних потреб. Заохочуючи цілісний розвиток як вчителів, так і всіх суб’єктів, освітні заклади можуть культивувати культуру благополуччя, яка сприяє зростанню та успіху для всіх зацікавлених сторін.

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-МУЗИКАНТІВ

2024-06-14T11:03:59+03:00

Мета роботи – актуалізація проблеми формування ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів-музикантів, аналіз сутності та висвітлення логіко-смислової структури ключових понять.

Методологія. У статті використано теоретичні методи: аналіз наукової літератури, синтез, систематизація, узагальнення з метою обґрунтування важливості формування ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів-музикантів, окреслення логіко-смислової структури ключових понять.

Наукова новизна полягає в актуалізації аксіологічної складової професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів, уточнення сутності ключових понять.

Висновки. Проведений теоретичний аналіз засвідчив, що система цінностей та ціннісних орієнтацій знайшла відображення в дослідженнях учених-філософів, соціологів, психологів, музикознавців, педагогів. Посилення інтересу до аксіологічної складової фахової підготовки майбутніх педагогів-музикантів, відсутність системних досліджень у цій сфері, виявлення суперечності між потребою суспільства у фахівцях, здатних до трансляції високих цінностей мистецтва, і недооцінкою ціннісного спрямування методичних аспектів фахової музичної освіти актуалізували проблему формування ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів-музикантів.

Вивчення специфіки діяльності педагога-музиканта, усвідомлення сутності понять «цінності», «ціннісні орієнтації» дозволило визначити цінностями професійної діяльності майбутніх педагогів-музикантів професійно-педагогічні та музично-виконавські цінності й запропонувати власне розуміння ціннісних орієнтацій майбутнього педагога-музиканта як важливих компонентів особистості, що характеризують її ставлення до професійно-педагогічних, музично-виконавських цінностей та забезпечують ефективну професійну діяльність.

Перспективним напрямом подальшого дослідження зазначеної проблеми вбачаємо у розробці та обґрунтуванні моделі формування ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів-музикантів.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ УРОКІВ ВОКАЛУ ТА ТАНЦЮ В ПОЧАТКОВИХ ШКОЛАХ КНР: ВИКОРИСТАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ГНУЧКОГО НАВЧАННЯ

2024-06-14T11:27:06+03:00

У зв'язку з конфліктом, що розпочався 24 лютого 2022 року між Україною та росією, для України стає все більш актуальним вивчення інноваційних підходів у сфері освіти, які можуть сприяти пом'якшенню впливу кризи, зокрема на систему початкової освіти. Один із таких підходів – концепція гнучкого навчання, яка підкреслює адаптивність, креативність та стійкість освітньої системи у зустрічі з викликами. Метою даної статті є розгляд особливостей сприйняття концепції гнучкого навчання в Китайській Народній Республіці та її застосування для задоволення освітніх потреб в Україні під час і після війни. Через призму організації уроків танців (як альтернативи уроків з фізичної культури) та навчання вокалу (як частини музичної освіти) у початкових школах Китаю, ця стаття спрямована на висвітлення того, як такі практики можуть використовуватися для освітньої системи України. Методологія дослідження, використана у цій статті, базується на традиційних підходах у галузі порівняльної педагогіки, включаючи спостереження, огляд літератури, аналіз нормативно-правової бази та використання відкритих джерел інформації. Наукова новизна дослідження полягає у вивченні потенційної доцільності реалізації в Україні концепції гнучкого навчання у китайському розумінні, яка ґрунтується на наявних ресурсах закладу освіти та надає вчителям більшу автономію у виборі та структуруванні навчальних програм у межах предметів. Академічна свобода, яка надається вчителям, разом з неупередженим аналізом та оцінкою наявних ресурсів адміністрацією навчальних закладів, є ефективним інструментом освіти. Такий підхід може сприяти підвищенню якості освітнього процесу в Україні, особливо у складних періодах війни та після Перемоги. Висновки: на тлі триваючої війни з росією, дослідження Україною концепції гнучкого навчання в початкових школах інших країн, зокрема Китаю, є надзвичайно важливим. Вивчаючи міжнародний досвід і найкращі практики, Україна може розробити інноваційні стратегії для подолання викликів, спричинених кризою, і побудови більш стійкої системи освіти на майбутнє.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ЖАНРИ ХОРОВОЇ МУЗИКИ НА УРОКАХ МИСТЕЦТВА В 6 КЛАСІ ЗЗСО

2024-06-14T11:42:43+03:00

Мета роботи – розробити та описати педагогічні умови формування уявлень про жанри хорової музики в учнів 6 класу ЗЗСО.

Методологія. Теоретико-методологічні засади дослідження визначені сучасними концепціями про гуманізацію та культурологізацію загальної мистецької освіти, а також ідеї та принципи комплексу наукових підходів до формування уявлень про явища музичного мистецтва учнів основної школи. Для досягнення мети в роботі використано комплекс методів дослідження, зокрема: теоретичного аналізу наукових праць, узагальнення для обґрунтування педагогічних умов формування уявлень про жанри хорової музики в учнів 6 класу ЗЗСО, прогностичного конструювання найбільш ефективних методів для реалізації кожної з педагогічних умов.

Наукова новизна. Вперше розкрито педагогічні умови формування на уроках мистецтва уявлень учнів 6 класу ЗЗСО про жанри хорової музики. Розглянуто сутність поняття педагогічні умови в контексті теми дослідження. Першою педагогічною умовою визначено активізацію ціннісно-мотиваційної сфери учнів 6 класів ЗЗСО щодо вивчення жанрів хорової музики. Другу педагогічну умову конкретизовано як педагогічний вплив на зростання мистецького інтелекту учнів 6 класів ЗЗСО в жанровій сфері хорової музики. Третьою педагогічною умовою зазначено застосування уявлень учнів 6 класів ЗЗСО про жанри хорової музики у процесі творчої діяльності на уроках мистецтва. Прогнозовано комплекс методів навчання, ефективних для реалізації системи педагогічних умов.

Висновки. Педагогічними умовами формування уявлень про жанри хорової музики на уроках мистецтва в 6 класі ЗЗСО вважаються такі, які враховують: специфіку музичної, мистецької підготовки учнів 6 класів; застосування методів навчання, орієнтованих на когнітивні процеси пізнання жанрів хорової музики на уроках мистецтва; потребу в особистісному ставленні до опанування інформацією про хорове мистецтво, креативність, самостійність розв’язання творчих завдань; інтерпретацію творів хорового мистецтва різних жанрів, розуміння образної сфери хорових жанрів, історико-культурних особливостей творів.

МОТИВАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ КОНСТРУКТ МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТІВ МИСТЕЦТВ НА ЗАСАДАХ АКМЕГЕРМЕНЕВТИЧНОГО ПІДХОДУ

2024-06-17T09:37:00+03:00

Статтю присвячено висвітленню мотиваційно-інформаційного конструкту музично-виконавської комунікації студентів факультетів мистецтв з використанням акмегерменевтичного підходу.

Мета роботи – визначити та обґрунтувати мотиваційно-інформаційний конструкт у студентів факультетів мистецтв на засадах акмегерменевтичного підходу, що є одним із основних у структурі виконавської комунікації.

Методологія. У статті на основі акмегерменевтичного підходу використано теоретичні методи: аналіз науково-методичної, психолого-педагогічної літератури; порівняльний аналіз, синтез, узагальнення, систематизація з метою визначення та обґрунтування мотиваційно-інформаційного конструкту в формуванні у студентів факультетів мистецтв виконавської комунікації.

Наукова новизна полягає у визначенні та обґрунтуванні мотиваційно-інформаційного конструкту в формуванні у студентів факультетів мистецтв виконавської комунікації на засадах акмегерменевтичного підходу.

Висновки. Зроблено висновки про те, що виконавська діяльність полягатиме не лише у володінні навичок правильного вдиху і видиху, але також і в умінні підтримувати дихальну опору належним напруженням м’язів. І перша і друга сторони специфіки дихання саксофоніста мають постійно удосконалюватися, а саме це має бути практикування гри тривалих звуків, спеціальних мелодичних вправ, гам, арпеджованих акордів, етюдів, виконання різноманітного репертуару. Тому розуміння студентами факультетів мистецтв даних позицій викликає потребу в удосконаленні власної майстерності через вправляння.

Закцентовано увагу на тому, що об’єднувальною ідеєю, фундаментом теоретичних, методико-практичних пошуків у галузі підготовки студентів факультетів мистецтв до музично-виконавської комунікації визначено акмегерменевтичний підхід, сутність якого полягає в інтеграції та конвергенції мистецьких феноменів та акмеології, як науки про якість творчої діяльності в побудові особистісної траєкторії розвитку.

Подальшого вивчення набувають питання обґрунтування організаційно-методичної моделі формування у студентів факультетів мистецтв виконавської комунікації на засадах акмегерменевтичного підходу.

ТЕМАТИЧНІ ЕКСКУРСІЇ ДО МУЗЕЮ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

2024-06-17T11:16:59+03:00

Метою статті визначено окреслення потенціалу засобів музейної педагогіки (тематичні екскурсії до музею) для підвищення якості професійної підготовки майбутніх педагогів.

Методологія. Для реалізації мети дослідження використано такі підходи: акмеологічний, діяльнісний, культурологічний; теоретичні методи (загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення педагогічної, музеєзнавчої та навчально-методичної літератури) та емпіричні (спостереження, бесіда), які допомогли встановити ефективність використання музейного потенціалу у професійній підготовці майбутніх педагогів.

Наукова новизна полягає в окресленні потенціалу засобів музейної педагогіки (тематичні екскурсії до музею) для підвищення якості професійної підготовки майбутніх педагогів.

Висновки. Використання в освітньому процесі закладів вищої освіти елементів музейної педагогіки, а саме тематичних екскурсій до музеїв, є незамінною формою навчання та значно підвищують якість професійної підготовки майбутніх педагогів. Сьогодні музеї стали одним з ефективних засобів як навчання і виховання молоді, які застосовують інноваційні форми та провідні педагогічні методики, нові підходи у впровадженні освіти, що перетворює музеї на потужне освітнє середовище. На сучасному етапі музеї використовують теоретико-методологічні напрацювання музейної педагогіки, а саме активні методи навчання, створення музейного середовища, образну мову експозиції. Тематичні екскурсії до музею дають можливість здобувачам поглиблено вивчати та обговорювати питання щодо теми; інтерактивні технології стимулюють їх самостійну діяльність, а засвоєння інформації у неформальному середовищі у невимушеній формі підвищують мотивацію до навчання та сприяють формуванню у майбутніх педагогів компетентності саморозвитку і самоосвіти для власного професійного становлення. За допомогою засобів музею вирішується важливе завдання сьогодення – формування творчої особистості, долучення її до загальнолюдських цінностей, культурної спадщини. Дослідницька, пошукова діяльність у музеях, ознайомлення здобувачів вищої освіти з музейними виставками та колекціями, сприяє здатності реалізовувати свій творчий потенціал через сприйняття, співпереживання, осмислення духовних надбань та цінностей національної культури, виховують в молоді повагу до духовних скарбів українського народу, прагнення зберегти національні традиції.

СПЕЦИФІКА РОБОТИ ДИРИГЕНТА ДИТЯЧОГО ОРКЕСТРОВОГО КОЛЕКТИВУ

2024-06-17T11:39:17+03:00

У даній статті висвітлено специфіку роботи диригента дитячого оркестрового колективу, в основі якої лежить попередня професійна підготовка диригента, яка включає в себе знання з музично-теоретичних та психолого-педагогічних дисциплін.

Мета роботи – охарактеризувати та визначити специфіку роботи диригента з дитячим оркестровим колективом, а також наявність його професійних педагогічних навичок роботи з дітьми та підлітками, вміння пояснювати музичний матеріал в доступний спосіб, мотивуючи учнів до розвитку та самовдосконалення. Диригент також спрямовує свою роботу на розвиток музичних навичок в учасників оркестрового колективу.

Методологія дослідження визначається тим, що в науці та освітній практиці приділяється увага щодо сукупності прийомів роботи диригента дитячого оркестрового колективу, а саме творче мислення, художнє бачення твору, уява, уявлення.

У статті проаналізовано специфіку комунікативної взаємодії диригента та учасників дитячого оркестрового колективу.

Наукова новизна статті полягає в тому, що нами було розглянути найважливіші аспекти роботи, якими повинен володіти диригент дитячого оркестрового колективу, а саме: сукупність музично-теоретичних знань, техніка диригування, музичних слух, творче мислення та комунікативна взаємодія з учасниками оркестрового колективу.

Специфіка роботи диригента дитячого оркестрового колективу відіграє важливу роль у ефективній взаємодії з дітьми та досягненні високих результатів у практичній діяльності. Відповідно, диригент дитячого оркестру повинен забезпечити сприятливу атмосферу в колективі, організовуючи ефективні репетиції, де кожна дитина має можливість розвивати свої навички та взаємодіяти з іншими дітьми, а також обирати репертуар, який відповідає віковим можливостям дітей, підготовлюючи їх до виступів перед аудиторією.

Висновки. У професійній діяльності дитячого оркестрового колективу основою взаємодії диригента та учнів є створення відповідного середовища, яке в свою чергу являється основою виховання естетичної та комунікативної культури кожної дитини. Тому можна зазначити, що специфіка роботи з дитячим оркестром та його організація характеризують весь оркестровий колектив, як суб’єкт виховного процесу. Відповідно, всі учасники оркестрового колективу в певній мірі перетворюють свої творчі вміння на продукт культурних цінностей для суспільних потреб та естетичне збагачення структур соціуму в цілому.

ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ МУЗИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

2024-06-17T12:08:10+03:00

У статті наголошено, що відповідно до Освітньо-професійної програми підготовки здобувачів першого рівня вищої освіти – бакалавра – з галузі знань 01 Освіта/Педагогіка спеціальності 014 Середня освіта (Музичне мистецтво) студенти мають набути спеціальну фахову компетентність: здатність демонструвати виконавські уміння в процесі музично-освітньої діяльності. Підкреслено, що музична освіта студентів включає виконавсько-практичну підготовку, до якої входять різні музичні дисципліни. Розглянуто завдання інструментально-виконавської та вокальної підготовки студентів. Зазначено, що до навчально-музичного матеріалу входять різноманітні різнохарактерні різножанрові музичні твори.

Мета статті: розглянути особливості формування виконавської компетентності студентів у процесі виконавсько-практичної підготовки.

Методологія. Під час написання статті використано методи аналізу науково-методичної літератури з педагогіки мистецтва та аналіз власного музично-педагогічного досвіду.

Наукова новизна: описання власного музично-педагогічного досвіду професійної підготовки студентів музичних спеціальностей.

Розглянуто структуру занять з музично-практичних дисциплін та основні принципи підбору навчального репертуару: єдність художнього і технічного, художня цінність, жанрова і стильова різноманітність.

Наголошено, що до обов’язкового вивчення входять різножанрові різнохарактерні музичні твори, а також твори зі шкільної програми.

Проаналізовано опанування студентами фортепіанних п’єс і вокальних творів на конкретних прикладах.

Висновки. Використання різнохарактерних різножанрових музичних творів у навчанні студентів музичних спеціальностей формує їх виконавську компетентність, що дозволяє досягти професійного рівня виконавської майстерності.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ: КАТАЛІЗАТОР РОЗВИТКУ МИСТЕЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В КНР

2024-06-17T12:21:36+03:00

У сфері освіти, особливо в сфері мистецько-педагогічної, концепція інтернаціоналізації з’явилася як могутня, рушійна сила прогресу та розвитку. Ніде це не так очевидно, як у контексті Китайської Народної Республіки, де узгоджені зусилля щодо інтернаціоналізації суттєво трансформували мистецько-педагогічну освіту, висунувши її на світову арену.

Метою статті є представити інтернаціоналізацію як вирішальний фактор для розвитку мистецько-педагогічної освіти в КНР сьогодні та традиційний інструмент розвитку цього напряму освіти в історичній ретроспективі.

Методологія дослідження: при написанні статті використано методи, традиційні для досліджень у галузі порівняльної педагогіки (історичний підхід, вивчення літератури та нормативної бази, робота з відкритими джерелами інформації тощо).

Новизна статті вбачається авторами у представленні ідеї інтернаціоналізації з точки зору прогресивності та традиційності такого інструменту зокрема для підготовки майбутніх учителів мистецтва для державних шкіл Китаю. Одним із основних шляхів, за допомогою яких інтернаціоналізація каталізує розвиток художньої та педагогічної освіти в КНР, є обмін ідеями, техніками та передовим досвідом із закладами освіти та педагогами з усього світу. Партнерство та академічні обміни сприяли оновленню знань, збагаченню навчальних програм і педагогічних підходів, що використовуються в китайських закладах вищої освіти сьогодні.

Висновки: інтернаціоналізація є наріжним каменем прогресу та розвитку мистецько-педагогічної освіти в КНР. Приймаючи різноманітність, заохочуючи співпрацю та оцінюючи глобальні перспективи, китайські заклади освіти позиціонуються в авангарді інновацій та досконалості у сфері інтернаціоналізації зокрема у мистецько-педагогічній галузі.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАЛІГРАФІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ХУДОЖНИКІВ

2024-06-17T14:34:59+03:00

У статті подано та обґрунтовано особливості використання каліграфії у професійній підготовці художників. Розкрито потенціал каліграфії у формуванні художньо-графічної компетентності студентів, їх творчого й образно-асоціативного мислення. Обґрунтовано використання конкретних каліграфічних технік, завдань, інструментів та матеріалів у освітньому процесі.

Мета роботи – розкрити значення та особливості використання каліграфії у професійній підготовці художників; обґрунтувати використання певних каліграфічних технік і завдань у освітньому процесі.

Методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні методи: аналіз педагогічної, психологічної літератури; порівняння, систематизація, узагальнення, інтерпретація отриманих результатів з проблеми дослідження.

Наукова новизна. Подано і обґрунтовано особливості використання каліграфії у професійній підготовці художників. Наведено і описано конкретні каліграфічні завдання, техніки та матеріали.

Висновки. Ми зупинилися лише на декількох ключових (на наш погляд) формах та особливостях використання каліграфії у професійній підготовці майбутніх художників. Інтердисциплінарний характер каліграфії уможливлює її використання як складової частини освітніх компонентів професійної підготовки художників, а також введення її як окремого освітнього компоненту. Основною формою виконання каліграфічних завдань в умовах освітнього процесу є підсумкова шрифтова композиція як завершений результат творчих та технічних пошуків у різних видах каліграфії. Потенціал каліграфії полягає у формуванні художньо-графічної компетентності майбутнього фахівця, почуття його етнічної приналежності, навичок soft skills та розвитку творчого й асоціативно-образного мислення.

Подальших досліджень потребують питання використання у освітньому процесі таких синтетичних мистецьких форм як експресивний живопис, нео-каліграфія, каліграфічний орнамент та їх місце у освітній програмі підготовки художників.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ У ПРОЦЕСІ МИСТЕЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2024-06-17T14:51:43+03:00

У статті розкрито та обґрунтовано сучасні наукові підходи до проблеми формування художньо-образного мислення учнів у процесі мистецької діяльності, визначені шляхи та перспективи вирішення вказаної проблеми.

Проаналізовано особливості розвитку художньо-творчого мислення, творчих здібностей учнів засобами мистецтв у процесі їхньої освітньої діяльності. Художньо-творче мислення характеризується емоційно-почуттєвим оформленням, образною наочністю й забезпечує розуміння або створення художнього образу. Творчі здібності розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання, пов’язуються зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності тощо. Мистецтво як частина духовного життя, як людини, так і суспільства, та в цілому є універсальним продуктом творчої діяльності всіх поколінь, що визначає його універсальний характер у становленні всіх сторін особистості та має визначальний вплив на розвиток художньо-творчого мислення.

Мета роботи – розкрити та визначити психолого-педагогічні особливості розвитку художньо-творчого мислення учнів у процесі мистецької діяльності.

Методологічною основою є компетентнісний, орієнтаційний, операційний та оціночний підходи щодо розкриття творчого потенціалу особистості й формування художньо-образного мислення учнів у процесі мистецької діяльності. Аналіз методичних джерел та наукових публікацій.

Наукова новизна. Проаналізовано психолого-педагогічні засади розвитку художньо-образного мислення учнів у процесі мистецької діяльності. Визначено та обґрунтовано основні завдання викладання мистецьких дисциплін у закладі загальної середньої освіти щодо особливостей розкриття творчого потенціалу особистості, стимулювання художньо-образного мислення, художніх інтересів, сприяння розвитку уяви тощо.

ІНТЕРДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ: ШЛЯХ ДО МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙ У МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ І ДИЗАЙН-ОСВІТІ

2024-06-17T15:29:48+03:00

У статті проаналізовано потенціал інтердисциплінарного підходу для модернізації та інновацій у мистецькій освіті і дизайн-освіті. Автори досліджують інтеграцію знань з галузей природничих наук, технологій, інжинірингу, мистецтва (арт) та математики (STEАM). Зазначено, що така інтеграція може розширити можливості для творчого самовираження та підготувати фахівців, які відповідають потребам сучасного покоління учнівської молоді.

Мета роботи – дослідити потенціал інтердисциплінарного підходу для модернізації та інновацій у мистецькій освіті і дизайн-освіті.

Методологія. Дослідження ґрунтується на комплексному методологічному підході, який поєднує теоретичні методи: аналіз наукової літератури, узагальнення передового педагогічного досвіду, системний та логічний аналіз та емпіричні методи: анкетування та опитування, метод експертних оцінок, проєктний метод.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому комплексно досліджено потенціал інтердисциплінарного підходу для модернізації та інновацій у мистецькій освіті та дизайн-освіті; розроблено методичні рекомендації щодо поширення інтердисциплінарних практик у мистецькій освіті і дизайн-освіті.

Ця стаття пропонує новий підхід до модернізації освітнього процесу, сприяючи більш глибокому розумінню та аплікації знань з різних галузей, що створює умови для розвитку творчого та інноваційного мислення у студентів.

Висновки. У результаті дослідження було встановлено, що інтердисциплінарний підхід має великий потенціал для модернізації та інновацій у мистецькій та дизайн-освіті. Інтеграція знань з різних галузей, таких як природничі науки, технології, мистецтво та математика, сприяє розвитку творчого мислення, пошуку нових рішень та підготовці фахівців, які можуть відповідати вимогам сучасного світу.

Дослідження підтвердило, що інтердисциплінарний підхід дозволяє створити умови для творчого самовираження студентів, сприяє розвитку їхніх творчих здібностей та підготовці до вирішення складних завдань у мистецтві та дизайні.

СЕМАНТИКО-КОМПОЗИЦІЙНА РОЛЬ МОНОГРАМИ BACH У ЦИКЛІ «34 ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ» В. БІБІКА

2024-06-17T15:37:40+03:00

Досліджено семантико-композиційну роль монограми BACH у драматургії циклу «34 прелюдії і фуги» для фортепіано В. Бібіка в цілому і у фугах № 8 і № 28 зокрема. Визначено, що інтертекстуальні зв’язки означеного циклу з епохою бароко виявляються не тільки у зверненні композитора до монограми на ім’я нашого великого попередника – Й. С. Баха, а й на рівні форми фуги № 8, яка характеризується масштабністю композиції та філігранно виконаною контрапунктичною роботою. В межах неокласичної традиції В. Бібік звертається до ричеркару – жанру багатоголосної, переважно інструментальної музики XVI-XVII століть. Аналіз художнього образу цієї фуги дозволяє зробити висновок, що вона є одним із вузлових творів у драматургії всього циклу. Окрема увага приділена фузі № 28, яка має спокійний, світлий образ на противагу фузі № 8 і відображає філософський склад мислення композитора, який показує трансформацію першопочаткового образу фуги № 8 у світлий і небесний у фузі № 28.

Мета роботи дослідити семантико-композиційну роль монограми BACH у циклі «34 прелюдії і фуги» для фортепіано В. Бібіка.

Методологія. Для вирішення поставленої мети були використані такі методи: теоретичний, який застосований для аналізу та характеристики окремих елементів прелюдій і фуг; метод поліфонічного аналізу, метод аналізу музичної форми, методи музично-семантичного та інтерпретологічного аналізу.

Наукова новизна полягає у детальному теоретичному та інтерпретаційному аналізі фуг № 8 і № 28 з циклу «34 прелюдії і фуги» для фортепіано В. Бібіка, у дослідженні місця, яке займає монограма BACH у драматургії як означених фуг так і усього циклу.

Висновки. Детальний аналіз фуг № 8 і № 28 у циклі «34 прелюдії і фуги» В. Бібіка дозволив дійти висновку, що використання композитором монограми BACH виконує важливу, але одну із багатьох семантико-конструктивних ролей у побудові драматургії усього циклу, що залишає для дослідників широке поле для пошуків і нових відкриттів.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ У ФОРМУВАННІ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ГОТОВНОСТІ ДО ХУДОЖНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ПІДЛІТКАМИ

2024-06-18T11:07:03+03:00

Статтю присвячено висвітленню методологічних підходів у формуванні в майбутніх учителів музичного мистецтва готовності до художньої взаємодії з підлітками.

Мета роботи – визначити та обґрунтувати методологічні підходи, що є основою експериментальної методики формування в майбутніх учителів музичного мистецтва готовності до художньої взаємодії з підлітками.

Методологія. У статті використано теоретичні методи: аналіз філософської, науково-методичної, психолого-педагогічної літератури; порівняльний аналіз, синтез, узагальнення, систематизація з метою визначення та обґрунтування методологічних підходів у формуванні в майбутніх учителів музичного мистецтва готовності до художньої взаємодії з підлітками.

Наукова новизна полягає у визначенні та обґрунтуванні методологічних підходів у формуванні в майбутніх учителів музичного мистецтва готовності до художньої взаємодії з підлітками.

Висновки. Зроблено висновки про те, що визначення методологічних підходів у формуванні в майбутніх учителів музичного мистецтва готовності до художньої взаємодії з учнями підліткового віку спирається на розуміння їх як системи теоретичного знання, що виконує роль керівних орієнтирів, засобів наукового дослідження, як вихідних принципів і позиції дослідника, що визначають загальну мету та стратегію відповідної діяльності, принципову методологічну орієнтацію дослідження. У статті представлено процес і результат теоретичного дослідження щодо визначення та обґрунтування методологічних підходів у формуванні в майбутніх учителів музичного мистецтва готовності до художньої взаємодії з підлітками: суб’єктно-особистісного, аксіологічного, культурологічного, герменевтичного, діяльнісного, діалогічного, синергетичного.

Закцентовано увагу на тому, що об’єднувальною ідеєю, фундаментом теоретичних, методико-практичних пошуків у галузі підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до художньої взаємодії з підлітками визначено суб’єктно-особистісний підхід, сутність якого полягає в актуалізації суб’єктності майбутніх учителів, розвитку у них особистісних і професійних якостей.

Подальшого вивчення набувають питання обґрунтування організаційно-методичної моделі формування в майбутніх учителів музичного мистецтва готовності до художньої взаємодії з учнями підліткового віку.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ SOFT SKILLS ФАХІВЦІВ-ПЕНІТЕНЦІАРИСТІВ

2024-06-11T12:38:35+03:00

Набуття сучасних soft skills фахівцями пенітенціарної системи є вкрай важливим завданням в аспекті підвищення ефективності здійснення службово-професійної діяльності. Це означає, що вони мають володіти не лише фаховими компетентностями, а й уміннями працювати в команді, адаптуватися до змін, розв’язувати ситуаційні завдання та проблеми різної складності, будувати якісні комунікативні взаємодії з різними категоріями осіб.

Метою статті є пошук шляхів активізації розвитку «soft skills» фахівців-пенітенціаристів у процесі ступеневої професійної підготовки вітчизняної системи вищої освіти.

Методологія дослідження базується на аналізі, узагальненні та систематизації інформаційних джерел, нормативних документів із проблематики підготовки фахівців-пенітенціаристів, в тому числі формування «soft skills», службово-професійна діяльність яких потребує врахування особливостей реформування пенітенціарної системи, побудови безбар’єрного професійного середовища, вибору методів ефективного впливу, ресоціалізації та алгоритмів комунікативних процесів із військовополоненими, засудженими та ув’язненими.

Висновки. Soft skills – це не суто людські якості й характеристики особистості, це м’які компетенції, тобто спроможність самостійно й ефективно діяти в межах своїх повноважень. Для формування soft skills важливо застосовувати сучасні педагогічні технології, серед яких найбільш ефективними є такі, як: технології розвитку критичного мислення, проблемного та проектного навчання, кейс-технології та технології з ігровими елементами, здоров’язбережувальні та інформаційно-комунікаційні технології, в тому числі віртуальної та доповненої реальності.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ УМІНЬ САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ ЦИКЛУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ МАГІСТРАТУРИ

2024-06-11T14:14:12+03:00

Основне спрямування статті й мета роботи – висвітлити досвід створення, апробації, вдосконалення та впровадження методики формування і розвитку умінь ефективної самопрезентації у студентів магістратури на заняттях циклу психологічної підготовки для подальшої професійної діяльності.

У статті викладений зміст практичної роботи із застосуванням інтерактивної методики, в ході виконання якої можливо ефективно діагностувати вже розвинені навички самопрезентації, а також сформувати і розвинути нові уміння самопрезентації, які природно і гармонійно підходять особистості, відповідають фізичній та психічній унікальності. Наведена чітка послідовність етапів виконання методики, нюанси та психологічні коментарі.

Методологія побудована на основі розробок соціологів, соціальних психологів, психологів-тренерів, фахівців з розвитку педагогічної майстерності, методики викладання психології, які розробляли і досліджували методи формування та розвитку навичок самопрезентації в умовах психологічної підготовки студентів різних спеціальностей, у тому числі й педагогічних.

Новизна роботи: уперше детально описана інтерактивна методика формування і розвитку умінь ефективної самопрезентації у студентів магістратури. Розкрито її суть, організаційні моменти, послідовність виконання. Зазначено обладнання, необхідні навички викладача. Наведені інструкції щодо психологічного роз’яснення, психологічні коментарі, приклади.

Висновки. Результати досвіду розробки, апробації, вдосконалення і впровадження інтерактивної методики формування та розвитку умінь ефективної самопрезентації дозволили зробити висновки про кількість учасників, з якими можливо опрацювати завдання за одне заняття, особливості їх активності, переваги і недоліки методики, рекомендації використання методики в умовах дистанційного навчання, можливості та умови для людей з інвалідністю, методичні рекомендації щодо проведення тренування спільно з іншими фахівцями, можливості впровадження методики у навчальний курс перших курсів бакалаврату.

СИНТЕЗ ОСВІТНІХ ТРАДИЦІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДЛЯ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ

2024-06-11T14:27:27+03:00

У статті розглянуто процеси синтезу освітніх традицій у професійній підготовці майбутніх педагогів для сфери обслуговування в закладах вищої освіти. Аналізується взаємодія міжнародних та вітчизняних освітніх підходів, адаптація прогресивних світових практик до українських умов, а також особливості підготовки спеціалістів у готельно-ресторанному бізнесі та туризмі. Дослідження ґрунтується на комплексному аналізі освітніх систем і їх впливу на формування професійних компетенцій майбутніх педагогів, з використанням кількісних і якісних методів аналізу, включаючи порівняльний, історико-педагогічний та системний аналіз. Виявлено можливості синтезу освітніх традицій для оптимізації навчальних програм, забезпечення стійкості і адаптивності професійної підготовки до динамічних змін у сфері обслуговування, а також розробки стратегій впровадження інноваційних технологій у навчальний процес.

Мета роботи полягає у дослідженні процесів синтезу освітніх традицій у професійній підготовці майбутніх педагогів для сфери обслуговування в закладах вищої освіти. Аналізується взаємодія міжнародних та вітчизняних освітніх підходів, адаптація прогресивних світових практик до українських умов, а також вивчення особливостей підготовки спеціалістів у готельно-ресторанному бізнесі та туризмі.

Методологія базується на комплексному підході до аналізу освітніх систем та їх впливу на формування професійних компетенцій майбутніх педагогів. Використовуються як кількісні, так і якісні методи аналізу, включаючи порівняльний, історико-педагогічний та системний аналіз для розгляду різноманітних аспектів освітнього процесу.

Наукова новизна полягає у виявленні та обґрунтуванні можливостей синтезу освітніх традицій для оптимізації навчальних програм, забезпеченні стійкості і адаптивності професійної підготовки до динамічних змін у сфері обслуговування, а також в розробці стратегій впровадження інноваційних технологій у навчальний процес.

Висновки. Аналіз зарубіжного досвіду на прикладі країн з розвиненою інфраструктурою гостинності та туризму виявив прогресивні ідеї та особливості підготовки фахівців для сфери обслуговування. Серед ключових характеристик виявлені: гнучкість і мобільність у врахуванні потреб ринку, мультиваріативність навчальних закладів (коледжі, інститути, університети), ступневість підготовки, інформаційна відкритість, динамічність в оновленні змісту освіти, широке застосування новітніх технологій, навчання в умовах реального виробництва.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ У КОНТЕКСТІ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ: НА ПРИКЛАДІ КІКБОКСИНГУ

2024-06-11T15:07:03+03:00

Актуальність полягає в глибокому аналізі ролі саморегуляції у спорті, зокрема в кікбоксингу, що відкриває нові перспективи для підвищення ефективності спортивної підготовки та досягнення високих результатів.

Постановка проблеми. У статті розглядається проблема необхідності вивчення та застосування саморегуляційних методик у тренувальних програмах кікбоксерів для підвищення їх спортивних досягнень через оптимізацію психофізичної підготовки, керування емоційним станом та ефективність виконання технік.

Мета. Дослідження впливу саморегуляції на спортивні досягнення кікбоксерів, включаючи аналіз ролі психологічної підготовки та розвитку м'язової сили і витривалості у їх тренувальному процесі.

Методологія дослідження. Методологія дослідження охоплює аналіз наукової літератури, вивчення доробку вітчизняних та зарубіжних науковців з питань саморегуляції у спорті, а також застосування практичних методик розвитку саморегуляційних навичок у тренувальному процесі кікбоксерів. Це включає роботу з первинними та вторинними літературними джерелами, аналіз впливу саморегуляції на психофізичну підготовку та спортивні досягнення, та інтеграцію саморегуляційних методик у систему підготовки спортсменів.

Наукова новизна. Полягає в комплексному вивченні впливу саморегуляції на ефективність тренувального процесу і спортивні результати, з акцентом на кікбоксинг. Воно розширює традиційні межі фізичної підготовки за рахунок інтеграції новітніх методик, спрямованих на розвиток саморегуляційних навичок. Ці методики не лише сприяють поліпшенню спортивних показників, але й забезпечують більш глибоке розуміння механізмів взаємодії між центральною нервовою системою та м'язовою системою, підкреслюючи важливість психологічної стійкості та контролю над емоційним станом.

Висновки. Дослідження підкреслюють, що успіх у кікбоксингу залежить не лише від фізичної підготовки, але й від ефективної саморегуляції, яка включає керування емоційним станом, стресом, мотивацією та концентрацією. Це вимагає інтеграції саморегуляційних методик у тренувальний процес, що дозволяє оптимізувати психофізичну підготовку та підвищити загальну ефективність спортивної діяльності. Розвиток саморегуляції є ключовим аспектом формування висококваліфікованого спортсмена, здатного досягати високих результатів, та відкриває нові напрямки для подальших досліджень у галузі спортивної психології та фізіології.

РОЛЬ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

2024-06-11T15:39:56+03:00

У статті розглянуто ключові аспекти широкого застосування сучасних технологій на процес формування професійних компетенцій у майбутніх фахівців в галузі охорони здоров'я. Висвітлено роль технологій у покращенні навчання, тренування та розвитку необхідних навичок у здобувачів освіти. Розглянуто використання віртуальної та розширеної реальності, штучного інтелекту та інших інноваційних підходів у навчальних програмах для формування компетентностей, необхідних для успішної кар'єри в галузі охорони здоров'я. Аналізуються переваги та виклики, пов'язані з впровадженням технологій у освітній процес та підготовку майбутніх фахівців. Розглянуті методологічні аспекти організації практичних занять з урахуванням сучасних тенденцій у педагогіці та новаторських підходів, що сприяють розумінню та застосуванню ефективних стратегій для забезпечення високої якості навчання через діяльність, що передбачає застосування сучасних інформаційних технологій.

Метою статті є аналіз наукових підходів до визначення та вивчення особливостей використання сучасних технологій у закладах вищої освіти та визначення шляхів втілення відповідних видів діяльності в освітній процес вищої школи з метою формування компетенцій у майбутніх фахівців галузі охорони здоров’я.

Методологія. Наше дослідження спирається на системний та індивідуально-орієнтований підходи, які враховують психолого-педагогічні джерела інформації та аналізують сучасний досвід впровадження експериментальної діяльності у вищі навчальні заклади під час підготовки майбутніх спеціалістів. Ми застосовували багаторівневий системний аналіз наукових джерел, який ґрунтується на загальнонауковому, частково-науковому та конкретно-науковому рівнях пізнання.

Наукова новизна дослідження включає наступні аспекти: вплив використання віртуальної реальності на навчання та тренування майбутніх фахівців з медичної сфери; розвиток системи дистанційного навчання для здобуття професійних навичок у сфері медичних технологій; використання штучного інтелекту для підтримки прийняття рішень у медичній практиці та навчанні майбутніх лікарів; застосування сучасних медичних пристроїв та додатків для покращення навчального процесу та формування компетенцій; аналіз ефективності інноваційних методів навчання, заснованих на використанні технологій доповненої реальності, в сфері охорони здоров'я. Дослідження цих аспектів дозволить розкрити потенціал сучасних технологій у підготовці майбутніх фахівців з охорони здоров'я та визначити оптимальні шляхи впровадження цих технологій у навчальні програми.

Висновки. Сучасні технології, такі як віртуальна реальність, штучний інтелект та дистанційне навчання, мають великий потенціал у формуванні професійних компетенцій у майбутніх фахівців в галузі охорони здоров'я. Використання інноваційних методів навчання сприяє покращенню якості підготовки медичних працівників та підвищує рівень їхніх навичок. Система дистанційного навчання дозволяє здобувати знання та вміння без прив'язки до місця та часу, що сприяє доступності освіти для широкого кола студентів. Інтеграція сучасних медичних технологій у навчальний процес допомагає студентам отримувати практичний досвід та розвивати навички роботи з передовими медичними пристроями. Дослідження ефективності впровадження технологій у навчання є важливим напрямком для подальшого удосконалення методів навчання та підготовки майбутніх фахівців у галузі охорони здоров'я. Отже, роль сучасних технологій у формуванні професійних компетенцій майбутніх фахівців в охороні здоров'я є невід'ємною складовою сучасної медичної освіти, сприяючи підвищенню якості та ефективності медичної практики.

ЗНАННЯ ПРО ЦУКОРОЗАМІННІ НУТРІЕНТИ ДЛЯ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

2024-06-12T15:22:09+03:00

На сьогодні набуває широкого розповсюдження продукти без вмісту цукру, які реалізовуються, як через супермаркети у вільному доступі, під маркуванням «фітнес харчування», «дієтичне харчування», «для діабетиків», так і мережами прямого продажу мережевих компаній, які позиціонуються у ключі здорового способу життя, збалансованого харчування, фітнес дієтології, тощо. Відтак, відбувається популяризація так званого «правильного харчування» та продаж десертів, батончиків, сумішей через кафе у фітнес-клубах, вуличних кав’ярень та приватних підприємців (не завжди з супровідною документацією). Це не єдине джерело надходження в організм «необрахованого цукру», зокрема, зберігання продуктів потребує обробки, що несе за собою використання цукру та інших речовин для консервування. Дана інформація є важливим аспектом у роботі фахівців фізичної культури і спорту, адже, зачасту до них звертаються особи, що мають на меті підвищити або зменшити масу тіла. У більшості випадків такі клієнти не мають повної інформації та знань про користь або шкоду зайвого споживання цукру та цукрозамінних нутрієнтів.

Мета роботи. Узагальнити відомості про цукорозамінні нутріенти для фахівців фізичної культури та спорту, шо розширить їх знання у галузі.

Методологія. Теоретичні основи фізіології, біохімії та гігієни харчування. Основи раціонального та збалансованого харчування. Технології харчових продуктів функціонального призначення.

Завдання дослідження. Вивчення літературних джерел і їх аналіз, синтез, порівняння та зіставлення, інтерпретація, узагальнення, актуалізація.

Наукова новизна дослідження полягає у найбільш поглибленому вивчені питань, що пов’язані із розумінням важливості знань про цукрозамінні нутрієнти, їх біохімічної суті та актуалізації цих знань для майбутніх фахівців фізичної культури і спорту.

Висновки. Узагальнюючи відомості про цукорозамінні нутріенти виявлено, що у продуктах міститься багато складових, таких як, підсолоджувачі або цукрозамінники, які бувають різні. У ході дослідження виявлено та описано ці нутрієнти. Структуровано у блок-схемі замінники цукру та підсоложувачі, а також описано їх властивості, дія, наслідки.

Наведені відомості доречні, як фахівцям фізичної культури, спорту, фітнесу, так і у процесі набуття освіти майбутніх бакалаврів фізичної культури та спорту, шо розширить їх компетентності у галузі.

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗПТО ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

2024-06-12T15:35:14+03:00

Стаття присвячена одній із актуальних проблем сьогодення формування екологічної свідомості, підвищення ефективності формальної екологічної освіти у закладах професійно-технічної освіти, що обумовлена потребою суспільства. Зокрема у статті розкрито сутність поняття «екологічна свідомість», проаналізовано роль екологічної свідомості в процесі фахової підготовки майбутнього кваліфікованого робітника.

Мета статті – розкрити особливості формування екологічної свідомості учнів в закладах професійно-технічної освіти в процесі фахової підготовки.

Методологія дослідження. Для вирішення поставленої мети були використані такі методи дослідження: аналіз і синтез психолого-педагогічних джерел, офіційних та нормативних документів з проблеми дослідження, спостереження за освітнім процесом учнів, інтерпретація та узагальнення результатів.

Наукова новизна полягає в уточненні сутності поняття «екологічна свідомість»; визначенні педагогічних умов формування екологічної свідомості та ціннісного ставлення до природи; обґрунтуванні необхідності екологізації змісту навчальних предметів у закладах професійно-технічної освіти.

Висновки. З’ясовано, що під екологічною свідомістю учнів в умовах професійної підготовки розуміють сукупність екологічних знань, особистісних чинників ставлення до природи як цінності, спрямованість на конструктивне перетворення дійсності з позиції збереження природи, а також мотиваційна готовність до самостійних дій щодо захисту навколишнього природного середовища у професійній сфері. Формування в учнів ЗПТО екологічної свідомості в процесі фахової підготовки забезпечується цілісним комплексом педагогічних умов: посилення уваги до усвідомлення учнями професійної значущості екологічної грамотності; показ реальних можливостей вирішення екологічних проблем; досягнення розуміння учнями сутності екологічних проблем на основі систематичності, усвідомленості та повноти освоєння знань; спрямованість педагогічного процесу на набуття учнями досвіду природоохоронної діяльності.

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН В ЗВО ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ТРАНСПОРТ

2024-06-12T15:45:18+03:00

У статті розкрито особливості формування інформаційної компетентності майбутніх викладачів на заняттях спеціальних дисциплін у закладах вищої освіти.

Встановлено, що ефективність навчання визначається не тільки змістом, а й способом діяльності його засвоєння, або операційною стороною діяльності. Засвоєння майбутніми викладачами системи дій сприяє розв’язанню навчальних завдань з транспортної галузі й утворює основний стержень освітнього процесу. Навчальна діяльність має своїм змістом оволодіння узагальненими способами дій в сфері наукових понять, що дає можливість студентам опанувати систему знань, навичок та умінь на заняттях спеціальних дисциплін. Проаналізовано особливості змісту професійної підготовки студентів, що складає певний обсяг систематичних наукових знань, практичних навичок і умінь, а також світоглядних і морально-етичних ідей, якими мають оволодіти майбутні викладачі у процесі навчання технічних дисциплін. Доведено, що освітній процес із використанням інформаційних технологій в транспортній галузі спонукає майбутніх викладачів до: самостійної роботи; підвищує мотивацію та пізнавальну активність; розширює та поглиблює міжпредметні зв’язки; систематизує знання окремих освітніх компонентів. В освітньому процесі застосування інформаційних технологій дає можливість студентам організувати безперервне і ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу на заняттях фахових дисциплін. У навчальній практиці інформаційні технології в більшості випадків застосовують як допоміжний засіб у комплексі з іншими засобами, що значно інтенсифікує цей процес.

Мета роботи – розкрити особливості формування інформаційної компетентності у майбутніх викладачів фахових дисциплін в закладах вищої освіти зі спеціальності транспорт.

Методологічною основою є системний підхід до моделювання процесів формування інформаційної компетентності у майбутніх викладачів спеціальних дисциплін. Аналіз історіографічних джерел та наукових публікацій.

Наукова новизна: визначено та обґрунтовано процес формування інформаційної компетентності у майбутніх викладачів на заняттях фахових дисциплін у ЗВО й розкрито особливості освітніх компонентів транспортної галузі.

Встановлено, що інформаційна компетентність майбутніх викладачів професійної підготовки в освітньому процесі, сприятиме моделюванню та конструюванню й прогнозуванню результатів власної діяльності на заняттях фахових компонентів.

СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ

2024-06-07T10:42:08+03:00

Мета роботи – теоретично проаналізувати процес становлення правової культури студентської молоді, її правового виховання та правосвідомості на ключових етапах розвитку української державності.

Методологія. Методологічну основу дослідження становлять теоретичний аналіз і узагальнення наукової літератури, ретроспективний та критичний аналіз теоретичного доробку українських науковців, діячів освіти й культури щодо вирішення проблем, пов’язаних із формуванням правової культури молоді.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному обґрунтуванні та аналізі основних етапів формування правової культури студентської молоді, які простежуються в різні періоди української історії.

Висновки. Правова культура як суспільне явище і як правова категорія досліджувалася в контексті різноманітних суспільних наук, однак існування її було пов’язане з іншими соціальними реаліями. Сучасна правова культура молоді знаходиться на перехідному етапі, тому для подальшого свого розвитку вона потребує науково-теоретичного осмислення сутності та вироблення ціннісно-правових орієнтацій.

Ще з часів Київської Русі, на теренах України склалися певні історичні традиції правової культури та правового виховання. У XIV – XVI ст. розвиток правового виховання на теренах України був обумовлений боротьбою українського народу за незалежність та збереження культурної самостійності. Через це осередками формування та поширення правової культури були навчальні та релігійні заклади, зокрема братські школи.

Особливого значення надавалося формуванню правової культури молоді в радянську добу. Великого значення надавалося пропаганді боротьби з інститутом приватної власності та праці, насамперед на користь держави.

У результаті передбачалося, що поступово має вироблятися стійке моральне ставлення населення до радянських правових норм. Вагоме місце займало ідейно-політичне виховання, яке було складовою комуністичної ідеології.

Історичні традиції правового виховання в Україні та ключові аспекти формування правової культури молоді обумовлювалися розвитком юридичної освіти та правової поінформованості українців, яка була пов’язана із морально-релігійним та патріотичним вихованням українців. У перехідні періоди розвитку суспільства питання, пов’язані із формуванням молодіжно-правової культури, потребують особливої уваги. Адже молодь є рушійною силою формування демократичної держави та повинна мати високий рівень професійної правосвідомості та правової культури.

Постановка проблеми. Розбудова правової держави на теренах України є тісно пов’язаною із рівнем правової культури її громадян, рівнем правосвідомості молоді. Наразі в країні відбувається процес видозміни правової реальності, тому проблема підвищення ролі правової культури молоді стає нагальною та вимагає прийняття заходів щодо її розв’язання, від успішної реалізації яких і залежить успіх формування правової держави. Подібні процеси є неможливими без ґрунтовного аналізу шляхів формування правової культури молоді у контексті різних історичних епох.

Актуальність роботи. Проблема дослідження процесу становлення правової культури студентської молоді тривалий час є актуальною, а необхідність її дослідження безпосередньо випливає із конституційного проголошення людини як найвищої соціальної цінності. Актуальність роботи обумовлена необхідністю осмислення змін, які відбулися в правовій культурі української молоді протягом розвитку держави. Звернення до культурно-правового аспекту історії становлення української державності в сучасних умовах набуває все більшої актуальності та значущості. Ця тенденція виявляється в намаганнях виокремити певну залежність сучасного стану правової сфери від минулого правового досвіду українців та обґрунтувати форми використання різноманітних засобів й інституцій правового впорядкування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема, яка пов’язана з вихованням правової культури, здавна привертала до себе увагу філософів, юристів, педагогів, психологів. Вона знайшла відображення у філософському, культурологічному та юридичному аспектах у працях Арістотеля, Платона, І. Канта, Г. Сковороди, В. Андрущенка, П. Копніна, В. Кременя, В. Лутая, М. Михальченка, І. Надольного, В. Шинкарук, Б. Шубнякова та ін. Психологічне обґрунтування проблеми висвітлено в роботах Б. Ананьєва, І. Беха, Л. Виготського, Г. Костюка, І. Кона, С. Максименка, С. Рубінштейна, О. Чебикіна, Т. Флоренської та ін. Питання правового виховання, правової культури досліджувались і досліджуються В. Дубровським, Г. Давидовим, В. Оржеховською, М. Подберезським, Л. Твердохліб, Н. Ткачовою, М. Фіцулою, М. Щербань та ін. [10].

Проблеми формування правової культури досліджували М. Алексєєв, І. Арістова, В. Бабкін, В. Головченко, О. Довгань, В. Костюк, В. Оксамитний, М. Орзих, В. Пилипчук, М. Подберезький, Л. Рабинович, О. Скакун, А. Скуратівський, С. Сливка, Н. Ткачова, В. Фурашев, І. Цвік, М. Щербань та багато інших науковців [8].

Питання історичних етапів формування правової культури молоді на теренах України знаходилося в полі зору таких дослідників як В. Дмитрієнко, Г. Гінс, Г. Гельзен, Т. Кашаніна, О. Ганзенко, В. Орленко та ін. [6].

РОЗВИТОК ПСИХОТЕХНІКИ ЯК НАУКИ ПРО ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЮ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ: ДЕФІНІЦІЙНИЙ АНАЛІЗ

2024-06-07T11:13:14+03:00

Мета статті – здійснити дефініційний аналіз розвитку психотехніки як психолого-педагогічної галузі, що вивчає професійну діяльність особистості, професійну орієнтацію та професійний відбір, в історії освіти.

Методологія дослідження. Методологічною основою дослідження стали праці українських істориків педагогіки, які стосуються розвитку освіти у 20-ті – на початку 30-х років ХХ ст. У процесі написання статті використовувалися такі загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Щоб показати історико-педагогічний зміст феномена психотехніки, ми застосовували такі спеціальні методи дослідження: історико-компаративістський, хронологічний, історико-структурний, конструктивно-генетичний.

Наукова новизна дослідження, яке стало основою цієї статті, полягає у комплексному висвітленні поняття «психотехніка» у контексті історії освіти першої третини ХХ ст. На основі понятійно-термінологічного аналізу наукової літератури запропоновано авторське тлумачення поняття «психотехніка».

Висновки. Здійснений дефініційний аналіз проблеми розвитку психотехніки в Україні дав підстави для розробки визначення поняття «психотехніка» на основі розуміння його цілісної структури. Ми вважаємо, що психотехніка – це психолого-педагогічна практико-спрямована наукова галузь, яка розвивалася в першій третині ХХ ст. у різних країнах світу з метою удосконалення професійної діяльності особистості шляхом здійснення професійної орієнтації та професійного відбору.

Перспективними для подальших досліджень є характеристика різних аспектів розвитку психотехніки в історії освіти, зокрема розробка періодизації цього розвитку та визначення його специфіки упродовж кожного з окреслених періодів.

ПІДГОТОВКА ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПРОЄКТНИХ ТЕХНОЛОГІЇ У СФЕРІ STEM-ОСВІТИ

2024-06-07T11:50:05+03:00

У статті наголошується на важливості сучасної підготовки вчителів технологій до ефективного впровадження STEM-освіти, підкреслюється її роль у розвитку ключових компетентностей і підготовці учнів до викликів сучасного світу. Визначається роль вчителя технологій в реалізації завдань STEM-освіти та необхідність їх фахової підготовки з акцентом на використання проєктних технологій для підвищення ефективності навчального процесу.

Мета. Здійснити аналіз особливостей підготовки майбутніх учителів технологій до використання проєктних технологій у сфері STEM-освіті.

Методологія. Використано теоретичні методи, такі як аналіз науково-педагогічних джерел, систематизація і узагальнення даних.

Наукова новизна. Розкрити аспекти підготовки майбутніх учителів технологій до реалізації завдань STEM-освіти у закладах загальної середньої освіти на основі використання проєктних технологій, пов’язаних із організацією навчального проєктування учнів та постановкою і вирішенням задач в межах педагогічного проєктування.

Висновки. У роботі розглянута специфіка реалізації завдань STEM-освіти вчителями трудового навчання та технологій, виявляється необхідність удосконалення фахової підготовки майбутніх учителів технологій з метою уможливлення впровадження ними елементів STEM-освіти на уроках трудового навчання та технологій, розглянуто особливості використання ними проєктної технології навчання для ефективної реалізація STEM-проєктів.

КОНТРОЛЬ ОСВІТНІХ ДОСЯГНЕНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ: ФУНКЦІЇ, ВИДИ, ЗАСОБИ

2024-06-07T12:09:16+03:00

Мета – схарактеризувати функції, види й засоби контролю освітніх досягнень майбутніх учителів у процесі професійної підготовки.

Методологія. У процесі наукового пошуку використано комплекс різних методів, які забезпечили вірогідність і об’єктивність дослідження, зокрема: аналіз нормативно-правової бази й наукової літератури – з метою визначення стану розробленості проблеми й перспектив її дослідження; зіставлення – для порівняння поглядів різних учених на проблему організації і здійснення контролю навчальних досягнень здобувачів вищої освіти в процесі професійної підготовки; індукції та дедукції, систематизації й узагальнення – для формулювання висновків. Дослідження здійснене на основі поєднання положень низки методологічних підходів, зокрема: компетентнісного (для визначення особливостей контролю за формуванням загальних і фахових компетентностей здобувачів вищої освіти в процесі професійної підготовки), діяльнісного (залучення здобувачів освіти до активної освітньої діяльності в процесі проходження ними контролю), особистісно орієнтованого (для врахування індивідуальних особливостей здобувачів вищої освіти під час організації і здійснення контрольних заходів).

Наукова новизна. Схарактеризовано функції, види й ефективні засоби контролю освітніх досягнень майбутніх учителів у процесі їхньої професійної підготовки.

Висновки. У процесі дослідження обґрунтовано, що контроль є одним із аспектів діагностування освітніх досягнень здобувачів вищої освіти, засобом аналізу якісних і кількісних параметрів освітнього процесу в закладі освіти. Визначено й схарактеризовано функції перевірки й оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти, як-от: діагностувальна, коригувальна, прогностична, навчальна, розвивальна, виховна, стимулювально-мотиваційна. З’ясовано, що в межах професійної підготовки майбутніх учителів реалізуються різноманітні види контролю освітніх досягнень – попередній, поточний, підсумковий. Констатовано, що процедури організації і проведення контрольних заходів визначені в університетських положеннях, а водночас зумовлені положеннями освітньо-професійних програм підготовки майбутніх учителів. Доведено, що онлайн-додатки й застосунки на сьогодні відіграють важливу роль в контролі освітніх досягнень майбутніх учителів у процесі професійної підготовки, оскільки дають змогу швидко, ефективно й об’єктивно перевірити рівень сформованих компетентностей.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ДІЇ

2024-06-10T11:04:26+03:00

Стаття присвячена підготовці майбутніх учителів фізичної культури до педагогічного процесу безперервної дії у закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО), яка здійснюється за трьома напрямами: загальнокультурним, психолого-педагогічним та методичним.

Акцентовано увагу, що формування професійної компетентності у майбутніх учителів фізичної культури передбачає єдність теоретичної і практичної готовності до педагогічної діяльності. Взаємозв’язок методологічної, спеціальної, загальнопедагогічної, психологічної, професійно-етичної, дидактичної й методичної підготовки, формування сучасного стилю цілісного науково-педагогічного мислення, забезпечує їх готовність до самоосвіти, навчання протягом всього життя.

Фізичне виховання передбачає формування у здобувачів освіти ЗЗСО мотивацію бережливого ставлення до свого здоров’я, досягнення задовільного стану фізичної підготовленості; розвитку фізичних і психічних якостей; творчого використання засобів фізичної культури в організації здорового способу життя. Вирішення цих завдань залежить від професійного рівня вчителя фізичної культури.

Визначено, що заклад вищої освіти (ЗВО) має здійснювати у майбутніх учителів фізичної культури формування знань, які дозволять вирішувати конкретні практичні задачі: мати здібності менеджера й комунікатора, бути творчими, ініціативними, прагнути впроваджувати в практику прогресивні ідеї та досягнення науки.

Ефективне розв’язання зазначених завдань може бути вирішене при умові органічного доповнення і поєднання всіх складових, що утворюють систему факторів постійного і цілеспрямованого впливу на здобувачів освіти.

Зазначено, що особливістю роботи вчителів фізичної культури в сучасних умовах є їх готовність стати організаторами створення єдиного фізкультурно-освітнього простору у закладі освіти. Сформовані компетентності мають забезпечити їх підготовку до педагогічного процесу безперервної дії у ЗЗСО.

ВИХОВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У ДІТЕЙ НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ «ПЛАСТУ»: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ

2024-06-10T14:34:53+03:00

Мета статті – проаналізувати ціннісні концепції виховання в організації «Пласт» в умовах розвитку української історико-педагогічної думки; виокремити соціокультурні чинники, які вплинули на формування унікального педагогічного концепту ХХ століття.

Методологія. Під час написання статті використані аналіз педагогічних та історико-педагогічних статей і монографій; методи порівняння та узагальнення історико-педагогічних і педагогічних фактів, процесів і явищ.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що на основі аналізу історичних джерел, простежено головні принципи, методи, форми і засоби діяльності «Пласту», виявлено характерні особливості різнобічного виховання дітей та молоді в цьому товаристві, розглянуто зміст та головні напрямки діяльності цих організацій та їх вплив на формування особистості дитини та її ціннісних орієнтацій.

Висновки. Організація «Пласт» є однією з провідних молодіжних організацій, яка має вплив на виховання дітей та молоді та формування їх ціннісних орієнтацій. Трансформація суспільства, стрімка європейська інтеграція актуалізує проблему виховання особистості, здатної реалізувати себе у професійному, громадянському, культурному аспектах.

Для досягнення виховних цілей організації діє пластова методика виховання, основні принципи якої полягають у добросовісності членства в організації, вихованні і навчанні через гру та працю, поступовій програмі занять і випробувань, гуртковій системі самоорганізації, пізнанні природи і житті серед природи, підтримці спеціальних зацікавлень і здібностей дітей та молоді.

Творче використання виховної методики Пласту дозволяє спонукати підлітків до здобуття нових знань, розвитку вмінь та навичок, викликає глибокі переживання та спонукає до активної різносторонньої діяльності. Завдяки цьому формується цілісна стійка внутрішня структура особистості підлітка із визначеною вмотивованою спрямованістю діяльності та реалізацією власних прав, свобод і обов’язків. Створюється система ціннісних і соціальних орієнтацій, ставлень підлітка до суспільства, держави, нації. Це, в свою чергу, дає змогу сформувати активну громадську позицію.

Виступаючи складовою частиною скаутського руху, «Пласт» посідає чільне місце в молодіжному русі України. Упродовж сторіччя він розвивав ідейно-організаційні засади, форми та методи виховної роботи. Накопичений досвід формування всебічно розвинутої особистості є актуальним і зараз, при розбудові громадянського суспільства завдяки гуманістичним засадам пластової системи виховання, демократичності стосунків між суб’єктами педагогічного процесу, створенню сприятливих умов для творчої самореалізації і цілеспрямованого самовдосконалення особистості.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ В ДОСЛІДЖЕННІ ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ ТА МЕТОДИКА ЇЇ ВИКЛАДАННЯ ЗДОБУВАЧАМ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-06-10T14:57:44+03:00

Актуальність теми зумовлена тим, що сьогодні у практиці викладання курсу «Історія політичної думки України» застосовуються різноманітні методологічні підходи, які здатні суттєво впливати на саму методику викладання даного курсу здобувачам вищої освіти в Україні. Ця проблема суттєво актуалізувалася у зв’язку з російською агресією проти України в 2014 році та стала дуже актуальною з початком повномасштабної російсько-Української війни в лютому 2022 р. Сьогодні науковці, педагоги, політологи та методисти України у своїх працях висвітлюють ключові методики викладання здобувачам вищої освіти курсу «Історія політичної думки України». Тому їх детальний аналіз, на нашу думку, є актуальним.

Мета роботи – розглянути актуальні сьогоденню методологічні підходи в дослідженні історії політичної думки України. Зокрема: антропологічний, політико-культурний і ситуаційний підходи. Та проаналізувати методику проблемного навчання і порівняльного аналізу політичних процесів при викладанні курсу «Історія політичної думки України» здобувачам вищої освіти.

Методологічною основою є результат наукового пошуку оптимальної моделі для викладання курсу «Історія політичної думки України» здобувачам вищої освіти, яка б спиралася на гуманізм політичних проєктів.

Наукова новизна нашого дослідження полягає в тому, що з’ясовано практичну значимість і доцільність застосування методик послугування критичним мисленням при роботі політолога з різного роду інформаційними джерелами історико-аналітичного та масмедійного спрямування.

Висновки. Проведене нами дослідження стосовно аналізу використання актуальних сьогоденню методологічних підходів під час дослідження історії політичної думки України. Засвідчує, що під час викладання курсу «Історія політичної думки України» здобувачам вищої освіти, за основу необхідно брати гуманістичні моделі політичних проєктів котрі здатні допомогти в подоланні суперечливих ситуацій при аналітиці політичних процесів. Для досягнення позитивної динаміки здобувачами вищої освіти у вивченні курсу «Історія політичної думки України», доцільно використовувати методику проблемного навчання, котра разом із застосуванням критичного мислення здатна висвітлити весь спектр політичних подій.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ СТОСОВНО ЇХ СПОСОБУ ЖИТТЯ

2024-06-10T15:25:13+03:00

У статті розкрито зміст однієї з ефективних форм удосконалення збереження та зміцнення здоров’я студентської молоді в умовах воєнної агресії в Україні. Слід зазначити, що, враховуючи реалії сьогодення, поняття «здоров’язберігаючі технології», яке об’єднує всі напрямки діяльності вищого медичного закладу освіти щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я студентів, стає надзвичайно актуальним.

Важливу роль у покращенні показників здоров’я серед підростаючого покоління відіграє дисципліна «Фізичне виховання», а саме самостійні заняття з використанням усіх можливих видів фізичної активності. Оптимізація рухової активності шляхом виконання фізичних вправ під час занять фізичною культурою і спортом підвищує розумову діяльність і сприяє оздоровленню молоді.

Доведено, що природна потреба у систематичних заняттях фізичними вправами, організація здорового способу життя студентів тісно пов’язана з вирішенням виховних завдань. Здоров'язберігаючі технології навчання та виховання передбачають послідовну систему активних дій усіх учасників освітнього процесу, спрямованих на створення здоров'язберігаючого середовища для формування життєво важливих умінь, що визначають збереження та зміцнення здоров'я та орієнтацію на здоровий спосіб життя, гармонійний розвиток фізично та психічно здорової особистості.

Метою даної статті є належна організація фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів задля їхнього здоров’язбереження в умовах вкрай обмеженої рухової активності з використанням технологій дистанційного навчання.

Методологія. Систематизація та вивчення наукових публікацій, аналіз наукової та навчально-методичної літератури, Інтернет-джерел, розкриття основних визначень досліджуваної проблеми, узагальнення та висновки.

Наукова новизна полягає у впровадженні онлайн-занять з фізичного виховання, що сприятиме ефективності самостійної діяльності та позитивно вплине на професійну підготовку та фізичний розвиток студентів денної форми навчання, які перейшли на дистанційну форму навчання.

Висновки. Автор статті приходить до висновку, що вирішення проблеми охорони здоров’я студентів вищих медичних закладів освіти засобами фізичного виховання можливе шляхом пошуку новітніх ефективних методів, які б урізноманітнили зміст фізкультурно-оздоровчих програм, задовольняти інтереси учнів і краще впливати на їх фізичну підготовку.

ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ КАДРІВ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ: РЕАЛІЇ ВОЄННОГО ЧАСУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

2024-06-10T15:41:17+03:00

Зміст наукового доробку торкається особливостей функціонування системи підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації крізь призму реалій воєнного часу та перспектив повоєнної відбудови України.

Підкреслено значущість впливу інформаційно-технологічного вектору на сучасні умови підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації з метою створення найбільш оптимальних умов для: освоєння цілої низки складових інформаційної культури, переходу на новий рівень інтелектуально-поведінкового моделювання, опрацювання найновіших інформаційно-комунікативних технологій.

Обґрунтовано необхідність розробки та імплементації варіативних інформаційних моделей та технологій, зорієнтованих на всебічне поглиблення функціонування системи підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації.

Акцентовано увагу на якісному управлінні системою підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації та її ефективному функціонуванні, що є запорукою суспільного розвитку на рівні різних сфер життєдіяльності суспільства.

Зауважено, що у перехідний період повоєнної відбудови України назріє питання ще більш глибинного примноження соціального інтелекту країни, підвищення якості наукових ресурсів з метою створення найбільш безпечних умов для подальшого соціокультурного зростання нашої держави на політичній карті світу.

Мета статті – проаналізувати особливості функціонування системи підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації у сучасних українських реаліях.

Методологія дослідження заснована на вихідних положення педагогічної науки та віддзеркалює ґрунтовність методологічних підходів щодо окреслення особливостей функціонування системи підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації у сучасних українських реаліях.

Новизна: доведено, що система підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації повинна вирізнятися багаторівневою інтеграцією суспільного, інтелектуального та комунікативного компонентів, що формують певні особливості феноменологічного функціонування.

Висновки. Питання поглиблення підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації, відповідно до потреб воєнного та повоєнного часу, є актуальним для зацікавлених дослідницьких кіл. Зорієнтованість таких дослідницьких пошуків повинна враховувати зміну пріоритетів суспільного функціонування, спровоковану впливом повномасштабних реалій воєнного часу та перспектив повоєнної відбудови.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ЗВО

2024-06-11T09:42:46+03:00

У статті розкрито сутність поняття «цифрові технології», як комплекс методів, способів та засобів, що забезпечують обробку, передачу та відображення інформації, спрямованих на підвищення ефективності навчального процесу; обґрунтовується необхідність застосування та описані теоретико-практичних аспекти використання цифрових технологій у процесі вивчення англійської мови в ЗВО.

Метою статті є аналіз поняття «цифрові технології» та окреслення основних шляхів їх використання в процесі навчання англійської мови.

Методологія дослідження. Для досягнення мети використовувалися загальнонаукові методи, а саме: аналіз, синтез та узагальнення різних аспектів поняття «інформаційні технології» та «цифрові технології»; систематизація та конкретизація теоретичних відомостей щодо впливу цифрових технологій на освітній процес ЗВО.

Наукова новизна полягає в уточненні сутності поняття «цифрові технології» та з’ясуванні основних переваг використання цифрових технологій при навчанні англійської мови в ЗВО.

Висновки. З’ясовано, що цифрові технології є ефективними інструментами, які сприяють підготовці особистості до активного життя в суспільстві. Вони дозволяють редагувати, розширювати та удосконалювати соціальний досвід, роблячи його більш осмисленим.

Завдяки впровадженню цифрових технологій в освітній процес досягається покращення доступності та ефективності сучасної освіти, а також готовність майбутніх педагогів до функціонування в інформаційному суспільстві. Використання цифрових технологій при навчанні англійської мови в ЗВО допомагає здобувачам освіти ефективно вивчати матеріал, використовуючи новітні засоби, сприяє досягненню позитивних результатів та дозволяє побудувати нову модель навчання, сутністю якої є не лише передача інформації, а й навчання самостійно здобувати знання, формувати та вдосконалювати свої цифрові вміння та навички.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

2024-06-11T09:55:37+03:00

У статті проаналізовано можливості сучасних цифрових засобів для підвищення ефективності освітнього процесу. Визначено та охарактеризовано апаратні засоби і програмні цифрові інструменти та сервіси, які можуть допомогти педагогові організувати інтерактивну взаємодію здобувачів освіти, як в онлайн, так і в офлайн навчанні. Розкрито умови, за яких майбутні педагоги зможуть оволодіти сучасними цифровими інтерактивними засобами у процесі своєї професійної підготовки для того, щоб ефективно використовувати їх у подальшій професійній діяльності.

Метою статті є аналіз можливостей різноманітних цифрових засобів для організації інтерактивної взаємодії здобувачів освіти, а також визначення умов підготовки майбутніх педагогів до застосування таких засобів в освітньому процесі.

Методологія дослідження обумовлена процесом цифровізації освіти і ґрунтується на застосуванні діяльнісного, особистісного, інформаційного та системного підходів у професійній підготовці майбутніх педагогів. Під час дослідження використано такі загальнонаукові методи, як аналіз і систематизація наукових і навчально-методичних джерел; спостереження за освітнім процесом; систематизація й узагальнення викладацького досвіду.

Наукова новизна полягає в уточненні можливостей цифрових засобів щодо організації інтерактивної взаємодії учасників освітнього процесу та виявленні умов ефективної підготовки майбутніх педагогів до методично правильного застосування таких засобів у подальшій професійній діяльності.

Висновки. Сучасні апаратні і програмні цифрові інтерактивні засоби значно змінюють освітнє середовище і надають педагогові додаткові корисні можливості. Вони збагачують традиційні методи інноваційними способами, формами і прийомами викладання, створюють позитивний емоційний фон освітнього процесу, залучають здобувачів до активної взаємодії з інформацією, а також здатні забезпечувати інтерактивну комунікацію всіх учасників освітнього процесу, створювати умови для творчої співпраці і командної роботи.

Професійна підготовка майбутніх педагогів до застосування цифрових освітніх засобів у подальшій педагогічної діяльності має включати, окрім відповідних обов’язкових освітніх компонентів, активне використання викладачами на усіх лекційних і практичних заняттях інтерактивних цифрових технологій, а також практичний інтенсив з їх застосування в освітньому процесі під час проходження педагогічних практик.

РОЛЬ КЕРІВНИКА У НАУКОВО-ДОСЛІДНІЙ РОБОТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

2024-06-11T10:37:37+03:00

У статті розглядається роль керівника на різних етапах створення науково-дослідної роботи студентами в закладах вищої освіти. Акцентується увага на алгоритмі співпраці здобувача освіти з фахівцем-науковцем, який організує дослідницьку діяльність. Зазначено, що важливим компонентом професійної підготовки фахівця є науково-дослідна робота, що сприяє розвитку критичного і творчого мислення, навчає пошукової і дослідницької діяльності і розвиває вміння застосовувати дослідницькі методи для вирішення практичних питань та завдань освітнього процесу здобувачів освіти.

Мета роботи: проаналізувати та розкрити роль керівника науково-дослідної роботи здобувача освіти.

Методологія роботи базується на системному теоретичному аналізі наукової та навчальної літератури, публікацій; узагальненні результатів досліджень інших науковців та власного практичного досвіду керівництва науковими дослідженнями; уточнення основних етапів щодо організації і методики науково-дослідної роботи студента.

Наукова новизна. Уточнено та узагальнено інформацію щодо ролі і практичного вкладу наукового керівника в алгоритм організації науково-дослідної роботи здобувача освіти.

Висновки. Науково-дослідна діяльність вимагає від дослідника високого рівня знань щодо предмета дослідження, навичок обробки інформації з різноманітних доступних джерел, вміння застосувати різні методики і технології дослідження, оволодіти навичками виявити важливе і робити його опис, аналізувати отримані проміжні результати, робити узагальнення та висновки. Процес такої роботи це завжди творчість, це набуття і відкриття чогось нового і необхідного для суспільства, навіть якщо це просто власний досвід. Тому, роль керівника в зазначеному процесі беззаперечно важлива і необхідна. Саме керівник може зробити виконання наукового дослідження для здобувача освіти цікавим приємним процесом, в ході якого можливий розвиток особистісних природніх задатків, здібностей і творчих індивідуальних можливостей.

ПЕДАГОГІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ ЦИФРОВОГО СУСПІЛЬСТВА

2024-06-11T10:48:48+03:00

Мета статті – теоретично обґрунтувати особливості педагогічного моделювання системи підготовки майбутніх фахівців комп’ютерного профілю в умовах розвитку цифрового суспільства.

Методологія. У дослідженні застосовано проблемний, системний і синергетичний, підходи, а також загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння і узагальнення. Це сприяло проектуванню педагогічної моделі, що демонструє відкриту і динамічну системи підготовки майбутніх фахівців комп’ютерного профілю.

Наукова новизна. У статті розроблено педагогічну модель підготовки майбутніх фахівців комп’ютерного профілю та обґрунтовано доцільність її реалізації в освітньому процесі.

Основною метою процесу педагогічного моделювання є дослідження проблеми за допомогою схематизації змістових і процесуальних характеристик в межах визначених цілей. Метод педагогічного моделювання сприяє визначенню ефективних напрямків підготовки майбутніх фахівців комп’ютерного профілю, забезпечити його системність і цілісність, дозволить виділити основні компоненти і характеристики системи підготовки майбутніх фахівців комп’ютерного профілю. Запропонована педагогічна модель характеризує систему, де процес підготовки майбутніх фахівців комп’ютерного профілю передбачає врахування освітніх цілей, змісту, форм та методів їх професійної підготовки, особливостей освітнього процесу, розвиток цифрових технологій та формування змісту і організацію діяльності здобувачів освіти.

Висновки. Запропонована педагогічна модель являє собою цілісну, відкриту і динамічну системи підготовки майбутніх фахівців комп’ютерного профілю і володіє характерними для педагогічних систем властивостями – структурності, ієрархічності та взаємозалежності усіх її елементів є готовою до впровадження в освітній процес ЗВО для перевірки її ефективності на основі реалізації визначених організаційно-педагогічних умов.

МОБІЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ В СПОРТІ

2024-06-11T11:39:46+03:00

Мета роботи – схарактеризувати значення оптимальної мобілізації функціональних резервів організму людини та її складових у реалізації спортивної діяльності.

Методологічною основою є концептуальні ідеї теорії пізнання, методологічні принципи науковості, доступності, цілісності, інтегративності, які пояснюють важливі педагогічні аспекти професійної підготовки майбутнього фахівця з фізичного виховання та спорту.

Методи дослідження. Для отримання найбільш значущих результатів дослідження та їх інтерпретації застосовувались такі методи: теоретичний аналіз і синтез, систематизація, узагальнення інформації, викладеної у наукових джерелах інформації.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що здійснено теоретичний аналіз понять «функціональна мобілізація», «функціональна стійкість», «економізацію функцій» і їх значення у реалізації спортивної діяльності.

Практичне значення отриманих результатів: теоретичні результати та наукові положення можуть бути використані для вирішення наукових, теоретико-методичних і практичних завдань у педагогічній, спортивно-педагогічній діяльності в умовах вищої, післядипломної, спеціалізованої позашкільної освіти спортивного спрямування (ДЮСШ) під час освітнього, навчального та навчально-тренувального процесів.

Висновки. Забезпечення оптимальної функціональної мобілізації організму людини передбачає застосовування сучасних технологій і засобів цілеспрямованого впливу на окремі функціональні системи, які визначають та лімітують спортивну працездатність. Зазначене має поєднуватись з основними фізичними вправами і використовуватися як додаткові засоби, що сприяють розширенню діапазону адаптації та підвищенню фізіологічних резервів організму людини.

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

2024-06-11T11:49:50+03:00

У статті проаналізовано формування економічних знань у майбутніх учителів засобами інноваційних інструментів. Зазначено, що підприємливі та фінансово грамотні вчителі спроможні виховувати підприємців-новаторів, інвесторів, свідомих платників податків. Обґрунтовано значення отримання майбутніми вчителями економічних знань у закладах вищої освіти (ЗВО).

Мета і завдання. Схарактеризувати та окреслити інноваційні інструменти розвитку економічних знань, зокрема, підприємливості та формування фінансової грамотності у майбутніх учителів.

Методологія дослідження. У статті використано аналіз наукових джерел на філософському та загальнонауковому рівнях пізнання. Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу, педагогічних досліджень з розвитку підприємливості у майбутніх учителів у закладах вищої освіти.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що систематизовано та обґрунтовано використання інтегрованого підходу до розвитку підприємливості та формування фінансової грамотності у майбутніх вчителів шляхом вивчення курсів економічного спрямування.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що розвиток підприємливості та формування фінансової грамотності у майбутніх учителів повинно розглядатися як важливий фактор їх професійної підготовки з використанням інноваційних інструментів. Визначаємо, що оволодіння майбутніми вчителями економічними знаннями є вагомим чинником їх професійного зростання і ресурсом викладацької практики. Знання та навички набуті майбутніми вчителями у ЗВО, є однаково необхідні та важливі як для них самих так і для учнів. Удосконалення викладання економічно-фінансових дисциплін має стати одним з пріоритетних напрямів у системі підготовки майбутніх учителів.

МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-06-13T11:37:49+03:00

У статті акцентується увага на особливостях збереження ментального здоров’я школярів України в умовах воєнного стану, критеріях оцінювання рівня психічного здоров’я здобувачів освіти, впровадженні вчителями технологій збереження здоров’я в освітній процес Нової української школи.

Метою статті є обґрунтування умов збереження психічного здоров’я школярів в умовах воєнного стану, необхідності імплементації інноваційних психотерапевтичних та психогімнастичних вправ та технік в освітній процес сучасної української школи.

Методологія дослідження полягає у здійсненні аналізу наукових джерел на теоретико-методологічному, організаційно-методичному рівнях пізнання ментального здоров’я. Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу, педагогічних досліджень щодо необхідності й важливості збереження ментального здоровя школярів в умовах воєнного стану. Методологія дослідження дозволила визначити й обґрунтувати особливості навчання школярів із застосуванням здоров’язбережувальних технологій як на уроках, так і в позаурочний час.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що обґрунтовано завдання, що ставляться перед педагогами щодо збереження психічного здоров’я в освітньому процесі в умовах воєнного стану; досліджено наслідки використання інноваційних психологічних інструментів підтримки дітей різного віку, створення позитивного психологічного клімату, розумного поєднання різноманітних видів діяльності, особистісно орієнтованого підходу, правильної організації активного відпочинку дітей.

Розглянуто окремі, доступні для педагогів, методи психологічної підтримки, практики, які допоможуть стабілізувати психологічний стан школярів в умовах стресових ситуацій, депресивних станах, що викликані наслідками війни.

Висновки. Здійснене дослідження дозволяє зробити висновки, що важлива роль та відповідальність в оздоровчій діяльності щодо збереження й відновлення психічного здоров’я школярів відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити валеологічним цей процес. Сучасний освітній процес має бути здоров’язбережувальним, здоров’яформувальним, здоров’язміцнюючим, спрямованим на позитивну мотивацію до здорового способу життя, забезпечення гармонійного розвитку особистості, навчання культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок.

ІНТЕГРАЦІЯ ТЕМАТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В ПРАКТИКУ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2024-06-13T12:03:02+03:00

У статті акцентовано увагу на тому, що освіта і спорт є основними рушійними силами сталого розвитку сучасного суспільства. Освіта для сталого розвитку покликана формувати сучасне суспільство з таким мисленням і світоглядом, які здатні забезпечити екологічну цілісність, економічну стабільність та соціальний добробут у житті наступних поколінь. Освітня і спортивна галузь розвинених країн світу накопичила істотний досвід з питань діяльності в інтересах сталого розвитку. Підготовка усіх педагогічних працівників до освітньої діяльності для сталого розвитку повинна бути обов’язковою.

У Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка студентам пропонується курс за вибором «Сталий розвиток у фізичній культурі і спорті», опановуючи який майбутні фахівці готуються до освітньої діяльності для сталого розвитку під час проведення уроків з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів.

Мета роботи: представити основні кроки інтеграції тематики сталого розвитку в практику вчителя фізичної культури.

Методологія. Роботу виконано на основі системного, компетентнісного та ціннісного підходів. Використано загальнологічні методи аналізу, систематизації й узагальнення інформації.

Наукова новизна полягає у представленні алгоритму інтеграції тематики сталого розвитку в практику вчителя фізичної культури.

Висновки: основними кроками інтеграції тематики сталого розвитку в практику вчителя фізичної культури є: ознайомлення з поняттям та Цілями сталого розвитку; опрацювання навчальних програм з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів з метою виявлення питань сталості відповідно до вікових категорій учнів; опрацювання наявних методичних матеріалів з питань сталості для вчителів, зокрема навчально-методичного комплексу «Зелений пакет»; опрацювання досвіду активностей спортивної галузі розвинених країн світу щодо питань сталості; опрацювання календарів екологічних та соціальних дат; складання плану освітньої роботи з питань сталого розвитку; підбір відповідного матеріалу з обраних тем сталого розвитку; включення інформації з обраних тем сталості в зміст рухливих ігор, естафет та інших активностей; підготовка дидактичних матеріалів з питань сталого розвитку.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2024-06-13T12:17:50+03:00

Мета статті – на підставі опрацювання наукових джерел з окресленої проблеми та за результатами вивчення досвіду діяльності ЗЗСО щодо впровадження в освітній процес дистанційного навчання, розкрити специфіку організації дистанційного навчання здобувачів шкільної освіти в умовах воєнного стану.

Методологічними засадами дослідження виступають концептуальні розробки вітчизняних та зарубіжних учених у галузі організації дистанційного навчання, вивчення інноваційних методик організації освітнього процесу в ЗЗСО із використанням форматів дистанційного навчання. Під час роботи над організацією дослідження використовувався комплекс загальнонаукових методів. Теоретичні: сприяли узагальненню та аналізу психолого-педагогічної літератури, що уможливило визначення ключових аспектів проблеми; емпіричні: методи збирання науково-дослідницького матеріалу (анкетування здобувачів освіти, опитування, опрацювання нормативно-правової бази), бесіди з педагогами щодо їхньої готовності до реалізації ідей, форм, моделей та технологій дистанційного навчання в освітній процес сучасних закладів освіти.

Наукова новизна дослідження полягає у розробці оптимальних методик та інноваційних підходів до організації дистанційного навчання школярів із врахуванням специфіки умов воєнного стану.

Висновки. Зазначене дозволило увиразнити проблему організації дистанційного навчання здобувачів шкільної освіти, розкрити її цілісно, виокремити практико зорієнтовані аспекти, визначити проблеми та схарактеризувати перспективи подальшого розвитку. За результатами проведеного дослідження запропоновано шляхи, вирішення цих проблем.