Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ВІРТУАЛЬНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Гліб Лазаренко — 2026-05-28

Мета роботи: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель ресурсного забезпечення міжпредметних зв'язків англійської мови у віртуальному освітньому середовищі фахової підготовки бакалаврів технологічної та професійної освіти.

Методологія: для досягнення мети дослідження використано комплекс теоретичних (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація наукових джерел) та емпіричних (педагогічний експеримент, анкетування, тестування, статистична обробка даних) методів. У дослідженні взяли участь 186 студентів спеціальності 015 «Професійна освіта» та 015.37 «Трудове навчання та технології» із трьох закладів вищої освіти України.

Наукова новизна: вперше розроблено структурно-функціональну модель ресурсного забезпечення міжпредметних зв'язків англійської мови у віртуальному освітньому середовищі фахової підготовки бакалаврів технологічної та професійної освіти, що поєднує дидактичний, інформаційно-комп'ютерний, організаційно-методичний, комунікаційний та контрольно-оцінний компоненти; обґрунтовано педагогічні умови реалізації моделі: науково-методична підготовка викладачів, інтеграція цифрових ресурсів, системний підхід до проєктування віртуального освітнього середовища, створення міжпредметних навчальних модулів, застосування хмарних технологій та інтерактивних платформ.

Висновки: експериментально підтверджено ефективність запропонованої моделі, що сприяє підвищенню рівня сформованості іншомовної професійної компетентності студентів на 18,5% порівняно з контрольною групою. Ресурсне забезпечення міжпредметних зв'язків англійської мови у віртуальному освітньому середовищі створює передумови для формування професійної компетентності майбутніх педагогів технологічної та професійної освіти в умовах цифрової трансформації освіти.

ІНТЕГРОВАНА ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІВ ДЛЯ ГАЛУЗІ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Катерина Горчинська — 2026-05-27

Мета роботи – теоретично обґрунтувати доцільність інтеграції художньо-графічної, проєктно-конструкторської та виробничо-технологічної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання у галузі легкої промисловості, а також визначити її змістові, методичні й компетентнісні орієнтири на основі аналізу дисциплін «Спеціальне малювання», «Дизайн-практикум з конструювання та моделювання одягу» і «Виробниче навчання».

Актуальність дослідження зумовлена потребою у підготовці фахівців, здатних поєднувати художній задум, конструкторське рішення, технологічне виконання та педагогічне пояснення навчально-виробничих процесів.

Методологія. У дослідженні використано аналіз і систематизацію науково-педагогічних джерел, порівняльний аналіз змісту освітніх компонентів, узагальнення педагогічного досвіду, структурно-логічне моделювання міждисциплінарних зв’язків і педагогічне проєктування інтегрованого навчального проєкту швейного виробу. Застосування компетентнісного, діяльнісного, інтегративного та проєктного підходів дало змогу розглядати фахову підготовку як цілісну систему формування професійно-педагогічної готовності викладача.

Наукова новизна. Уточнено модель поєднання трьох взаємопов’язаних компонентів фахової підготовки: художньо-графічної, проєктно-конструкторської та виробничо-технологічної. Запропоновано логіку переходу від художнього образу й ескізу до технічного рисунка, конструкції, технологічної карти, практичного виготовлення виробу та педагогічного осмислення результатів навчально-виробничої діяльності. Обґрунтовано, що інтегрований навчальний проєкт швейного виробу є ефективною формою поєднання творчих, технічних, технологічних і методичних завдань.

Висновки. Доведено, що інтеграція зазначених компонентів забезпечує цілісність фахової підготовки, сприяє формуванню дизайнерського, конструктивного, технологічного та педагогічного мислення здобувачів освіти. Вона створює умови для підготовки педагога, здатного організовувати повний цикл проєктно-виробничої діяльності учнів і студентів у закладах професійної та фахової передвищої освіти, пояснювати послідовність операцій, контролювати якість виробу, забезпечувати безпечні умови праці та формувати професійну відповідальність.

РОЗВИТОК «SOFT SKILLS» У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ ТРАНСПОРТ

Оксана Сагач — 2026-05-28

Трансформаційні процеси, що охоплюють вітчизняну систему освіти на сучасному етапі її розвитку, зумовлюють необхідність кардинального переосмислення концептуальних засад підготовки педагогічних кадрів. Підґрунтям сучасної освітньої парадигми слугують принципи особистісно-орієнтованого навчання та неперервного розвитку суб’єктів освітньої взаємодії, тоді як однією із засадничих умов ефективної навчальної та фахової самореалізації постає оволодіння так званими «м’якими навичками» або «soft skills». На спеціальності «Професійна освіта (Транспорт)» у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка здійснюється підготовка фахівців інтегрованого профілю, які поєднують технічну компетентність у сфері автомобільного транспорту із педагогічною підготовкою до викладання у закладах професійно-технічної освіти, викладання з водіння або інженерно-технічної діяльності на автотранспортних підприємствах. Розвиток м’яких навичок у здобувачів освіти цієї спеціальності є важливим чинником їхнього подальшого працевлаштування та успішного розвитку кар’єри.

Мета статті полягає в аналізі розвитку «soft skills» у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців за профілем «Професійна освіта (Транспорт)».

Методологічною основою статті є філософські, психологічні, педагогічні теорії та положення, які розкривають концептуальні підходи щодо досліджуваної проблематики.

Наукова новизна визначається тим, що вперше здійснено комплексний розгляд проблеми цілеспрямованого розвитку «м’яких навичок» у майбутніх фахівців інтегрованого профілю «Професійна освіта (Транспорт)», фахова підготовка яких поєднує технічну компетентність у сфері автомобільного транспорту із педагогічною підготовкою для викладання у закладах професійно-технічної освіти, навчання водінню або роботи інженерно-технічними спеціалістами на автотранспортних підприємствах.

Висновки. Розвиток м’яких навичок набуває ефективності за умов системної організаційно-педагогічної підтримки. Конкретними організаційними формами такого розвитку слугують мікровикладання, фасилітаційні сесії, аналіз педагогічних кейсів та розробка оцінювальних матеріалів.

ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ

Вадим Овдієнко — 2026-05-28

Мета роботи. Метою статті є теоретичне обґрунтування ролі електронного навчання як інструменту формування професійної компетентності майбутніх викладачів, а також визначення його дидактичних можливостей і педагогічних умов результативного використання у професійній підготовці майбутніх педагогів.

Методологія. Методологічну основу дослідження становлять компетентнісний, системний, діяльнісний та особистісно орієнтований підходи до професійної підготовки майбутніх викладачів. У процесі дослідження використано теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення та систематизацію наукових джерел. Їх застосування дало змогу обґрунтувати можливості електронного навчання як інструменту формування професійної компетентності майбутніх викладачів.

Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні сутності електронного навчання; обґрунтуванні педагогічних умов ефективного використання електронного навчання як інструменту формування професійної компетентності майбутніх викладачів; подальшому розвитку підходів до інтеграції цифрових технологій у процес професійної підготовки майбутніх педагогів з урахуванням сучасних освітніх викликів.

Висновки. У результаті дослідження встановлено, що електронне навчання є важливим інструментом формування професійної компетентності майбутніх викладачів, оскільки забезпечує доступність освітніх ресурсів та індивідуалізацію навчання. Ефективність його використання залежить від належного методичного забезпечення, рівня цифрової готовності викладачів і здобувачів освіти, а також інтеграції електронних технологій у традиційний освітній процес. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням інноваційних моделей електронного навчання та оцінюванням їх впливу на якість професійної підготовки майбутніх викладачів.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «БАЗИ ДАНИХ»

Наталія Кушнарьова — 2026-05-27

У статті розглянуто особливості формування професійних компетентностей здобувачів вищої освіти під час вивчення навчальної дисципліни «Бази даних». Обґрунтовано актуальність підготовки майбутніх фахівців до роботи в умовах цифровізації суспільства та зростання ролі інформаційних технологій у професійній діяльності. Проаналізовано мету, завдання та структуру дисципліни, спрямованої на формування теоретичних знань і практичних навичок проєктування, створення та використання реляційних баз даних із застосуванням сучасних систем управління базами даних, зокрема PostgreSQL. Визначено роль компетентнісного підходу у формуванні загальних компетентностей та досягненні програмних результатів навчання. Охарактеризовано змістові модулі дисципліни та їх вплив на розвиток професійних умінь студентів. Особливу увагу приділено використанню практико-орієнтованих методів навчання, зокрема лабораторних робіт і проєктної діяльності, що сприяють розвитку аналітичного мислення, цифрової грамотності, навичок командної роботи та прийняття обґрунтованих рішень. Встановлено, що поєднання компетентнісного та практико-орієнтованого підходів забезпечує ефективну підготовку здобувачів вищої освіти до професійної діяльності.

Мета роботи – аналіз особливостей формування професійних компетентностей здобувачів вищої освіти під час вивчення дисципліни «Бази даних» та обґрунтування ролі практико-орієнтованого підходу в реалізації програмних результатів навчання.

Методологія. У процесі підготовки статті використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Зокрема, застосовано аналіз і узагальнення науково-методичної літератури для визначення сучасних підходів до викладання дисципліни «Бази даних». Системний підхід дозволив розглянути структуру дисципліни як цілісну дидактичну систему, що забезпечує формування професійних компетентностей. Компетентнісний підхід використано для визначення зв’язку між змістом навчальних модулів, видами навчальної діяльності та очікуваними результатами навчання.

Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні та систематизації підходів до формування професійних компетентностей здобувачів вищої освіти під час вивчення дисципліни «Бази даних» на основі поєднання компетентнісного та практико-орієнтованого підходів. У статті конкретизовано зв’язок між змістовими модулями дисципліни, темами навчання та формуванням загальних і професійних компетентностей, а також програмних результатів навчання. Обґрунтовано ефективність використання SQL та PostgreSQL як інструментів формування цифрової грамотності та аналітичного мислення здобувачів освіти.

Висновки. У результаті проведеного дослідження підтверджено, що дисципліна «Бази даних» відіграє ключову роль у формуванні професійних компетентностей здобувачів вищої освіти. Реалізація компетентнісного підходу у поєднанні з практико-орієнтованими методами навчання забезпечує поетапне формування знань і навичок роботи з базами даних. Доведено, що використання сучасних СУБД, зокрема PostgreSQL, сприяє розвитку цифрової грамотності, аналітичного мислення та готовності до професійної діяльності в умовах цифрової трансформації суспільства.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

Євген Овсій — 2026-05-28

В умова реформування технологічної освітньої галузі важливого значення набуває проблема формування підприємницької компетентності як інтегрованої якості особистості майбутнього педагога, що виявляється у здатності ініціювати діяльність, генерувати ідеї, планувати ресурси, створювати практично значущий продукт, організовувати співпрацю, презентувати результат і переносити набутий досвід у педагогічну практику.

Мета роботи: визначити й обґрунтувати методичні аспекти формування підприємницької компетентності у майбутніх учителів технологій у процесі професійної підготовки.

Методологія дослідження: аналіз науково-педагогічної літератури, нормативних документів у сфері загальної середньої освіти, узагальнення підходів до трактування підприємницької компетентності, систематизацію методів і форм організації проєктно-технологічної діяльності, структурно-логічний аналіз компонентів підприємницької компетентності майбутніх учителів технологій.

Наукова новизна: конкретизовано методичні напрями формування підприємницької компетентності у майбутніх учителів технологій, зокрема мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, комунікативний, креативний і рефлексивний; обґрунтовано доцільність застосування проєктно-технологічної діяльності, кейс-методу, ділових і рольових ігор, дизайн-мислення, портфоліо, самооцінювання та взаємооцінювання як інструментів професійної підготовки.

Висновки: формування підприємницької компетентності у майбутніх учителів технологій має здійснюватися через систему практико орієнтованих завдань, що передбачають виявлення проблеми, обґрунтування ідеї, добір матеріалів і технологій, планування ресурсів, створення продукту, презентацію результату й рефлексію. Провідним засобом цього процесу є проєктно-технологічна діяльність, оскільки вона забезпечує зв’язок між фаховою підготовкою студента та його майбутньою здатністю формувати підприємливість учнів на уроках технологій.

МЕТОД SHADOWING ЯК ЗАСІБ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Ольга Голофаєва — 2026-05-27

У статті проаналізовано потенціал використання методу Shadowing («тіньового повтору») як ефективного засобу інтенсифікації процесу формування фонетичної компетентності у майбутніх учителів англійської мови. Представлено теоретичні основи цього методу та визначено його значущість у розвитку артикуляційних навичок, ритміко-інтонаційної виразності та швидкості мовлення студентів. Особлива увага приділена актуальності інтеграції інтенсивних методів у процес професійної підготовки філологів, враховуючи вплив цифровізації освітнього середовища.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та визначення лінгводидактичних можливостей методу Shadowing як засобу інтенсифікації формування фонетичної компетентності та подолання фонетичної інтерференції у майбутніх учителів англійської мови, а також розробка методичних рекомендацій щодо впровадження цього методу в освітній процес.

Методологічна основа дослідження базується на загальнонаукових принципах об’єктивності, системності. У процесі підготовки статті було використано комплекс теоретичних методів. Зокрема, проведено аналіз, синтез та узагальнення науково-педагогічної і лінгводидактичної літератури з метою визначення сутності методу Shadowing. Дедуктивний підхід дозволив обґрунтувати значущість цього методу для інтенсифікації освітнього процесу. Крім того, застосовано порівняльно-зіставний метод для виявлення особливостей фонетичної інтерференції у здобувачів освіти та розроблення шляхів її подолання.

Наукова новизна статті полягає у теоретичному обґрунтуванні потенціалу методу Shadowing як ефективного інструменту для інтенсифікації навчання фонетики в сучасній вищій школі. У роботі підкреслюється важливість переходу від епізодичного до систематичного застосування методу «тіньового повторення» з метою формування природного темпоритму мовлення.

Висновки. У статті були розглянуті ключові концепти, серед яких «фонетична компетентність», «метод Shadowing» та «фонетична інтерференція». Обґрунтовано актуальність застосування техніки тіньового повторення як ефективного засобу для підвищення ефективності навчання фонетики англійської мови. Описано структуру та зміст розробленого алгоритму впровадження методу Shadowing, (що складається з трьох послідовних етапів); систематичне використання цього методу сприяє зниженню впливу інтерференції рідної мови на вимову та забезпечує формування високоякісної професійної мовленнєвої бази у майбутніх учителів.

ОРГАНІЗОВАНА РУХОВА АКТИВНІСТЬ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ

Тетяна Жлобо — 2026-05-27

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні організованої рухової активності як педагогічного засобу формування соціально-емоційної компетентності студентської молоді в умовах сучасної вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена потребою посилення компетентнісної спрямованості освітнього процесу, у якому фізичне виховання розглядається як чинник розвитку рухової підготовленості, саморегуляції, комунікативної взаємодії, емоційної стійкості та відповідальної поведінки студентів. Соціально-емоційна компетентність визначається як інтегративна характеристика особистості, що охоплює здатність усвідомлювати власні емоційні стани, регулювати поведінку, будувати конструктивну взаємодію, приймати відповідальні рішення та діяти відповідно до норм освітнього й соціального середовища.

Методологія дослідження ґрунтується на компетентнісному, системному, діяльнісному, особистісно орієнтованому та міждисциплінарному підходах. Використано методи теоретичного аналізу, синтезу, порівняння, систематизації й узагальнення наукових джерел з проблем соціально-емоційного навчання, soft skills, емоційного інтелекту, саморегуляції, фізичного виховання та організованої рухової активності студентської молоді.

Наукова новизна полягає в уточненні педагогічного змісту соціально-емоційної компетентності студентів у контексті організованої рухової активності та в обґрунтуванні її формувального потенціалу в системі фізичного виховання закладів вищої освіти. Організовану рухову активність розглянуто як структурований педагогічний процес, що поєднує рухову діяльність, взаємодію, самоконтроль, емоційну регуляцію, рефлексію та соціальну відповідальність.

Висновки. Теоретичний аналіз засвідчив, що організована рухова активність має значний потенціал для формування соціально-емоційної компетентності студентської молоді. Її педагогічна ефективність пов’язана з можливістю створення ситуацій співпраці, взаємної підтримки, контролю емоційних реакцій, прийняття рішень, дотримання правил і відповідальності за результат спільної діяльності. У системі вищої освіти фізичне виховання може виконувати функцію середовища соціально-емоційного розвитку студентів за умови цілеспрямованого добору засобів, методів і форм організованої рухової активності.

НАЦІОНАЛЬНО ОРІЄНТОВАНИЙ ДИЗАЙН І ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ І ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Оксана Кудря — 2026-05-27

У статті розглянуто проблему інтеграції національних традицій у дизайн-проєктування та технологію виготовлення швейних виробів у процесі професійної підготовки майбутніх учителів технологій і педагогів професійного навчання. Актуальність дослідження зумовлена потребою оновлення змісту підготовки здобувачів технологічної і професійної освіти, здатних поєднувати предметні знання зі швейної справи, дизайнерсько-технологічне мислення та вміння трансформувати етнокультурний матеріал у навчальні завдання для учнів ЗЗСО та ЗП(Т)О.

Метою статті є обґрунтування методичних засад використання національно орієнтованого дизайну і технології виготовлення швейних виробів як засобу формування професійно-методичної готовності здобувачів технологічної і професійної освіти.

Методологія дослідження ґрунтується на аналізі наукових праць з проблем етнодизайну, дизайн-проєктування, технології швейних виробів і професійної підготовки педагогічних працівників; узагальненні педагогічного досвіду; визначенні педагогічних умов інтеграції національних традицій у зміст фахової підготовки.

Наукова новизна полягає в уточненні сутності національно орієнтованого дизайну швейних виробів як інтегрувального засобу професійно-методичної підготовки здобувачів освіти. Обґрунтовано послідовність підготовки здобувачів освіти, що охоплює аналітико-дослідницький, концептуально-проєктувальний, конструктивно-технологічний, технологічно-виконавський, методико-трансформаційний та оцінювально-рефлексивний етапи. Визначено педагогічні умови ефективної інтеграції національних традицій: проблемно-проєктний характер завдань, міждисциплінарність, орієнтація на реальну освітню й виробничу ситуацію, відповідальне ставлення до автентичного джерела.

Висновки. Ефективність формування професійно-методичної готовності здобувачів технологічної і професійної освіти забезпечується послідовністю етапів їх підготовки, дотриманням визначених педагогічних умов, проблемно-проєктним характером завдань, міждисциплінарним поєднанням дизайну, технології, матеріалознавства, конструювання та методики професійного навчання, а також відповідальним ставленням до автентичного етнокультурного джерела.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Вадим Ребенок — 2026-05-26

У статті встановлено, що інноваційні технології на заняттях фахових дисциплін у закладах вищої освіти дають змогу майбутнім викладачам інтенсифікувати освітній процес і підвищити його ефективність за рахунок можливості опрацювання значного обсягу навчального матеріалу.

Проаналізовано особливості професійної підготовки майбутніх викладачів щодо використання інноваційних технологій, які спонукають їх до самостійної роботи під час вивчення освітніх компонентів за фахом та умови для розвитку творчих здібностей особистості, які особливо важливі для студентів. Доведено, що процес трансформації вищої освіти передбачає детальний аналіз набутого досвіду поколінь й адаптацію його до нових, інноваційних, перспективних технологій навчання з метою їх подальшої позитивної синергії. Впровадження стратегічних завдань щодо удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців зумовлено змінами у структурі системи освіти й науки України та необхідністю її інтеграції до світового освітнього простору.

В освітньому процесі застосування інноваційних технологій дає можливість майбутнім викладачам професійної підготовки до ґрунтовного засвоєння навчального матеріалу на заняттях фахових дисциплін. У навчальній практиці інноваційні технології в більшості випадків застосовують як допоміжний засіб у комплексі з іншими засобами, що значно інтенсифікує освітній процес.

Мета роботи – розкрити та обґрунтувати методологічні підходи у професійній підготовці майбутніх викладачів фахових дисциплін засобами інноваційних технологій у закладах вищої освіти.

Методологічною основою є дидактичні підходи, що моделюють процес формування готовності майбутнього викладача фахових дисциплін у процесі використання інноваційних технологій на заняттях освітніх компонентів. Аналіз історіографічних джерел та наукових публікацій.

Наукова новизна визначено та обґрунтовано процес професійної підготовки майбутніх викладачів у процесі використання інноваційних технологій на заняттях фахових дисциплін та розкрито елементи професійної складової, що підвищують мотивацію й пізнавальну активність й покращують індивідуалізацію, диференціацію студентів в освітньому процесі ЗВО.

ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ В ОРГАНІЗАЦІЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ У ВІРТУАЛЬНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Оксана Шевчук — 2026-05-26

У статті розглянуто теоретичні та методологічні засади використання цифрових інструментів у процесі математичної підготовки майбутніх педагогів у віртуальному освітньому середовищі закладу вищої освіти.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методичних рекомендацій щодо ефективного застосування цифрових технологій для підвищення якості математичної підготовки студентів педагогічних спеціальностей.

Методологія дослідження базується на комплексному застосуванні теоретичних методів наукового пізнання: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації та інтерпретації наукових джерел. Наукова новизна полягає в розробці структурно-функціональної моделі інтеграції цифрових інструментів у математичну підготовку майбутніх учителів, що включає когнітивний, практичний, рефлексивний, мотиваційний, контрольний та комунікаційний компоненти.

У висновках зазначено, що впровадження цифрових інструментів у віртуальне освітнє середовище закладу вищої освіти сприяє формуванню цифрової компетентності майбутніх учителів математики, підвищенню рівня їхньої професійної готовності до використання сучасних технологій у педагогічній діяльності. Перспективними напрямами подальших досліджень є експериментальна перевірка запропонованої моделі та розробка конкретних методичних систем з використанням хмарних технологій, систем динамічної математики та мобільних навчальних додатків.

СИТУАТИВНЕ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ ГАЛУЗІ

Анна Шкіра — 2026-05-27

У статті досліджується проблема формування професійної комунікативної компетентності (ПКК) майбутніх фахівців готельно-ресторанної галузі засобами ситуативного навчання англійської мови у закладах вищої освіти.

Мета роботи – теоретично обґрунтувати та розробити модель застосування ситуативного підходу у навчанні англійської мови студентів спеціальностей готельно-ресторанної справи, визначити його ефективність у формуванні компонентів ПКК.

Методологія дослідження охоплює аналіз наукових джерел вітчизняних і зарубіжних учених, порівняльний аналіз методичних підходів, педагогічне моделювання та узагальнення практичного досвіду впровадження ситуативного навчання у вищій школі. Теоретичною базою слугують концепції комунікативного навчання мови (CLT), англійської мови для спеціальних цілей (ESP), а також сучасні підходи до організації ситуативного навчання в умовах вищої освіти.

Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні авторської моделі ситуативного навчання англійської мови, яка інтегрує п'ять компонентів ПКК – лінгвістичний, соціолінгвістичний, дискурсивний, стратегічний та міжкультурний – і реалізується через систему автентичних галузевих ситуацій: реєстрація гостей, сервіс у ресторані, вирішення скарг, взаємодія між відділами та крос-культурна комунікація.

Висновки засвідчують, що послідовне застосування ситуативного підходу – через рольові ігри, симуляції, кейс-навчання та автентичні матеріали – суттєво підвищує рівень сформованості ПКК студентів і забезпечує їхню готовність до реальної фахової комунікації в міжнародному готельно-ресторанному середовищі. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчальних програм з англійської мови за професійним спрямуванням у закладах вищої освіти, що готують фахівців сфери гостинності.

ІКТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Катерина Ярощук — 2026-05-27

Актуальність теми зумовлена зростанням кількості ризиків і загроз у сучасному суспільстві, що посилюються в умовах цифровізації та воєнного стану в Україні. У таких умовах особливого значення набуває формування культури безпеки майбутніх фахівців, здатних адекватно реагувати на надзвичайні ситуації, приймати обґрунтовані рішення та дотримуватися вимог безпеки у професійній діяльності. Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) відкриває нові можливості для підвищення якості освітнього процесу та ефективного засвоєння безпекових знань і навичок.

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному аналізі можливостей інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) як ефективного інструменту формування культури безпеки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти в умовах цифровізації та воєнного стану.

Методологія дослідження базується на використанні системного, компетентнісного та діяльнісного підходів, а також загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння) і педагогічного спостереження.

Наукова новизна полягає у визначенні педагогічних умов ефективного застосування ІКТ у процесі формування культури безпеки студентів та обґрунтуванні їх ролі у розвитку безпекових компетентностей в умовах сучасних викликів.

У роботі проаналізовано можливості використання цифрових освітніх платформ, інтерактивних ресурсів, симуляцій і віртуальних тренажерів у викладанні дисциплін «Безпека життєдіяльності» та «Основи охорони праці». Доведено, що застосування ІКТ сприяє підвищенню мотивації студентів, активізації їх пізнавальної діяльності, формуванню практичних навичок дій у надзвичайних ситуаціях і розвитку відповідального ставлення до питань безпеки.

Висновки підтверджують, що інтеграція цифрових технологій у навчання дисциплін «Безпека життєдіяльності» та «Основи охорони праці» сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу, формуванню практичних навичок дій у надзвичайних ситуаціях та розвитку відповідального ставлення до безпеки.

ПРОФОРІЄНТАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ЗВО

Тетяна Белан — 2026-05-25

Мета роботи. Метою статті є теоретичне обґрунтування та аналіз ролі профорієнтації як ефективного інструменту підвищення рівня працевлаштування випускників закладів вищої освіти, а також визначення шляхів удосконалення профорієнтаційної діяльності в сучасному освітньому середовищі.

Методологія. Дослідження ґрунтується на комплексному поєднанні загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечують всебічний аналіз проблеми профорієнтації як чинника підвищення рівня працевлаштування випускників закладів вищої освіти. Під час дослідження використано методи теоретичного узагальнення та систематизації наукових джерел для з’ясування сутності та змісту профорієнтаційної діяльності; аналіз і синтез – для виявлення основних підходів до організації профорієнтації у ЗВО; порівняльний метод – з метою зіставлення різних наукових позицій і практик.

Окрім того, застосовано структурно-функціональний підхід для визначення основних компонентів профорієнтаційної діяльності та їх взаємозв’язку, а також узагальнення практичного досвіду закладів вищої освіти щодо організації кар’єрного супроводу здобувачів освіти. Це дозволило окреслити основні напрями підвищення ефективності профорієнтації та її вплив на рівень працевлаштування випускників. Також застосовано елементи емпіричного аналізу для узагальнення практичного досвіду реалізації профорієнтаційних заходів у ЗВО.

Наукова новизна полягає у теоретичному узагальненні та уточненні ролі профорієнтації як системного чинника, що безпосередньо впливає на рівень працевлаштування випускників закладів вищої освіти. Новизною є також уточнення функціональної ролі профорієнтації у сучасному освітньому середовищі, яка розглядається не лише як інструмент професійного самовизначення, а й як складова системи підготовки конкурентоспроможного фахівця до входження на ринок праці. Окреслено напрями підвищення ефективності профорієнтаційної діяльності з урахуванням вимог сучасного ринку праці та розвитку цифрових технологій.

Висновки. Профорієнтація є важливим системним інструментом, який безпосередньо пов’язаний із процесом працевлаштування випускників закладів вищої освіти. Її ефективна організація сприяє усвідомленому професійному вибору, формуванню мотивації до навчання за обраною спеціальністю та підвищенню готовності здобувачів освіти до входження на ринок праці. Встановлено, що результативність працевлаштування значною мірою залежить від якості профорієнтаційної роботи у ЗВО, яка охоплює інформаційне забезпечення, кар’єрне консультування, практичну підготовку та взаємодію з роботодавцями. Комплексна реалізація цих напрямів дозволяє сформувати у випускників не лише професійні знання й уміння, а й реалістичне уявлення про вимоги сучасного ринку праці.

Отже, профорієнтація виступає важливим чинником підвищення рівня працевлаштування випускників, оскільки забезпечує зв’язок між освітнім процесом і потребами роботодавців. Подальший розвиток профорієнтаційної діяльності у закладах вищої освіти має бути спрямований на її інтеграцію з кар’єрним супроводом студентів та активне використання сучасних цифрових технологій.

ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК НАВИЧОК ДИСОЦІЮВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ VR-ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ НАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Олександр Видра — 2026-05-25

У статті висвітлено досвід використання VR-технологій у процесі формування та розвитку навичок дисоціювання при наданні психологічної допомоги. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби у методах психологічної саморегуляції, емоційної стабілізації та зниження інтенсивності травматичних переживань в умовах підвищеного психоемоційного навантаження. Особлива увага приділяється клієнтам, які мають труднощі з використанням класичних технік дисоціації через недостатній рівень розвитку уяви, надмірну емоційну залученість або труднощі концентрації уваги.

Метою статті є представлення практичного досвіду застосування VR-технологій для формування і розвитку навичок дисоціювання у процесі психологічного консультування та психокорекційної роботи.

Методологія дослідження ґрунтується на аналізі сучасних підходів до вивчення дисоціації, тілесної самосвідомості та використання технологій віртуальної реальності у психологічній практиці. Дослідження проводилося протягом 2020-2026 років за участю 54 осіб, які мали труднощі із застосуванням класичних технік дисоціації. У роботі використовувалися доступні low-cost VRрішення на основі VR-окулярів, смартфонів, Wi-Fi-камер та систем потокової передачі відео й аудіо.

У статті описано особливості технологічно опосередкованої дисоціації, що реалізовувалася через VR-асистоване дисоціювання із використанням візуального та аудіального просторового зміщення сприйняття. Представлено результати застосування мультисенсорного дистанціювання, при якому поєднання візуальної та просторово-аудіальної дисоціації сприяло швидшому входженню клієнтів у позицію зовнішнього спостерігача та зниженню емоційної інтенсивності переживань.

Новизна роботи полягає у представленні практичного досвіду використання доступних VR-технологій як інструменту формування навичок дисоціювання у процесі психологічної допомоги; описі low-cost технічних рішень для реалізації VR-асистованого дисоціювання; визначенні ролі мультисенсорного дистанціювання та просторово-аудіальної дисоціації у полегшенні входження в дисоціативний стан; а також у виокремленні факторів, що впливають на ефективність застосування VR-технологій, зокрема емоційного стану клієнтів, медикаментозного впливу та фізіологічних обмежень.

Висновки. Отримані результати свідчать, що використання VR-технологій може суттєво полегшувати процес формування навичок дисоціювання за рахунок зниження навантаження на уяву та концентрацію уваги. Найбільш ефективним виявилося поєднання візуального дистанціювання з просторово зміщеним аудіосприйняттям. Разом із тим застосування VR потребує врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей клієнтів, дотримання етичних стандартів безпеки та подальшого методичного вдосконалення.

MARKDOWN У СТРУКТУРУВАННІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ПРОГРАМУВАННЯ»

Сергій Горчинський — 2026-05-25

Мета роботи – обґрунтувати доцільність застосування Markdown та GitHub для структурування, оновлення й публікації навчально-методичного забезпечення дисципліни «Програмування» у підготовці майбутніх педагогів професійної освіти (Цифрові технології), а також окреслити практичну модель такого забезпечення на прикладі відкритого GitHub-проєкту навчального посібника з програмування мовою C#.

Методологія. Дослідження ґрунтується на аналізі наукових публікацій з проблем цифровізації освіти, відкритих освітніх ресурсів, цифрової компетентності педагогів і використання GitHub у навчанні програмування; систематизації педагогічного досвіду створення електронних навчально-методичних матеріалів; структурно-функціональному аналізі змісту відкритого репозиторію; узагальненні можливостей Markdown як легкої мови розмітки для подання лекцій, лабораторних робіт, інструкцій, таблиць, посилань і фрагментів програмного коду.

Наукова новизна. Уточнено методичні функції Markdown і GitHub у контексті підготовки майбутніх педагогів професійної освіти: структурно-організаційну, публікаційну, оновлювальну, комунікативну та професійно-орієнтовану. Запропоновано розглядати навчально-методичне забезпечення дисципліни «Програмування», створене у Markdown і розміщене на GitHub, не лише як електронний аналог традиційного посібника, а як відкритий цифровий освітній ресурс, що підтримує оновлення змісту, прозорість авторських змін, інтеграцію програмного коду та формування культури роботи з репозиторіями.

Висновки. Поєднання Markdown і GitHub є доцільним для організації навчального контенту з програмування, оскільки забезпечує читабельність вихідних матеріалів, зручність їх редагування, відкриту вебпублікацію, підтримку версійності та умови для розвитку цифрової компетентності студентів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням критеріїв якості відкритих навчально-методичних ресурсів, методикою залучення студентів до спільного вдосконалення матеріалів та інтеграцією GitHub-орієнтованих ресурсів у змішане й дистанційне навчання.

ДИНАМІЧНИЙ СТАН ЗДОРОВ’Я: СУЧАСНЕ НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУ

Микола Дейкун — 2026-05-25

У статті розкрито концепцію «динамічного стану здоров’я» як сучасної міждисциплінарної категорії, що охоплює фізіологічні, поведінкові, психічні, соціальні та екзистенційні аспекти функціонування людини. На основі системного аналізу доказів доводиться, що здоров’я не є статичним станом, а являє собою складну, багаторівневу й мінливу систему адаптацій, регуляцій і реакцій організму та особистості на зовнішні й внутрішні чинники. Наводиться авторське розширене визначення поняття терміну «здоров’я», у якому ключовим є поняття динамічної рівноваги. Обґрунтовується значення цієї концепції для побудови сучасної національної системи громадського здоров’я, орієнтованої на стабілізацію демографічної ситуації, профілактику хвороб, резилієнтність і довготривале збереження здоров’я населення.

Мета дослідження. Обґрунтувати й системно описати концепт «динамічний стан здоров’я», визначити його складові, механізми та значення для громадського здоров’я, психології, політик в сфері громадського здоров’я.

Методи дослідження. Системний підхід, порівняльний аналіз сучасних концепцій здоров’я, міждисциплінарний аналіз, категоріальний аналіз, узагальнення доказових наукових даних.

Наукова новизна полягає в тому, що уперше здійснено системне теоретичне обґрунтування концепції «динамічного стану здоров’я» як когнітивно-смислової, міждисциплінарної категорії, що інтегрує біологічні, фізіологічні, психічні, соціальні й екзистенційні аспекти функціонування людини. Розкрито та структуровано механізми динамічності здоров’я (саморегуляція, адаптація, компенсаторні процеси, резилієнтність та екзистенційні виміри, тощо), що раніше розглядалися фрагментарно у межах окремих наук.

Висновки. Динамічний стан здоров’я є результатом спільної відповідальності індивідуума та системи громадського здоров’я: на рівні особи – через проактивну поведінку, підтримку функціональних можливостей і саморегуляцію, на рівні СГЗ – через політики та середовища, що системно забезпечують умови для здорового вибору, адаптації та резилієнтності населення протягом усього життєвого циклу.

ПРОЄКТУВАННЯ ЗДОБУВАЧАМИ ЗВО АВТОМАТИЗОВАНОГО КОНВЕЄРА ФОТОГРАМЕТРІЇ З УРАХУВАННЯМ АПАРАТНИХ СКЛАДОВИХ НА БАЗІ ХМАРНИХ LINUX-СЕРВЕРІВ

Григорій Джевага — 2026-05-25

У статті розглядається проблема цифровізації об’єктів культурної та історичної спадщини Чернігівщини, які перебувають під загрозою внаслідок збройної агресії та природних чинників. Дослідження базується на діяльності наукового гуртка «Штучний інтелект: від теорії до стартапу» та Інноваційного хабу Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Основна увага приділяється технології фотограмметрії, яка потребує значних обчислювальних потужностей для створення високоточних тривимірних копій реальних об’єктів. У роботі детально описано перехід від послідовних обчислень на CPU до паралельних на GPU з використанням ядер CUDA для прискорення алгоритмів Structure from Motion та щільної 3D-реконструкції. Розглядаються апаратні вимоги до обсягів відеопам’яті та пропускної здатності шини PCIe Gen4/5 для обробки масивів растрових даних. Висвітлено процес побудови автоматизованих конвеєрів через системне адміністрування Linux-серверів, що дозволяє працювати в режимі без графічної оболонки, вивільняючи ресурси для обчислень. Важливою складовою є опис інтеграції моделей глибокого навчання для семантичної сегментації та очищення зображень від цифрового шуму й артефактів.

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та проєктуванні архітектури автоматизованого конвеєра фотограмметрії в хмарному середовищі на базі операційної системи з ядром Linux із використанням технологій штучного інтелекту та контейнеризації для оптимізації процесу створення цифрових копій об’єктів культурної спадщини та вдосконалення підготовки фахівців ІТ-профілю.

Для досягнення поставленої мети використано такі методи дослідження: пошук, теоретичний аналіз та систематизація наукових праць з проблеми дослідження; інтерпретація та узагальнення результатів досліджень науковців; розроблення методичних рекомендацій.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у вдосконаленні комплексної моделі автоматизованого фотограмметричного конвеєра, яка поєднує хмарні Linux-сервери, Docker-ізоляцію середовищ CUDA та інтелектуальну передобробку даних нейромережами в єдиний робочий цикл. Це дозволяє усунути конфлікти версій бібліотек і забезпечити стабільність процесів під час використання різних програмних засобів (Meshroom та PyTorch). Удосконалено метод створення цифрових двійників об’єктів історичної спадщини за рахунок автоматизації етапів очищення растру від візуального шуму за допомогою Tensor-ядер, що забезпечує вищу метричну точність моделей при суттєвому зменшенні часових витрат. Набула подальшого розвитку методика створення міждисциплінарних зв’язків під час виконання творчих проєктів здобувачів, що інтегрує знання з архітектури комп’ютера, операційних систем і комп’ютерної графіки.

Висновки. Дослідження підтверджує, що використання Linux-серверів забезпечує ефективне управління ресурсами GPU, вивільняючи до 10-15% відеопам’яті завдяки відсутності графічного інтерфейсу. Впровадження Docker Engine спільно з NVIDIA Container Toolkit гарантує стабільністьобчислювального конвеєра та можливість паралельного використання різних версій CUDA. Реалізація такого проєкту є ефективним освітнім інструментом, що готує здобувачів до реальних викликів у сферах DevOps та цифровізації об’єктів, переносячи акцент з рутинної обробки на проєктування складних систем. Практичне застосування розробленої моделі дозволяє створювати надійні цифрові архіви пам’яток Чернігівщини, які можуть бути використані для майбутньої реставрації, 3D-друку або створення інтерактивних додатків доповненої реальності. Перспективним напрямом є автоматизація конвертації моделей у формати, оптимізовані для мобільних пристроїв та VR-платформ.

АРХІТЕКТУРА ДОВІРИ В ОРГАНАХ ПРОБАЦІЇ: РОЛЬ І СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОГО ДІАЛОГУ

Оксана Дженджеро — 2026-05-25

Мета роботи. Метою статті є аналіз діалогічної взаємодії як ключового складника професійної діяльності працівників органів пробації. Комунікація інтерпретується крізь метафору «архітектури довіри», де кожен елемент мовленнєвого акту виконує специфічну конструктивну функцію у процесі спілкування пробаціонерів і засуджених. Актуальність дослідження визначається сучасними тенденціями гуманізації системи виконання покарань, що передбачають перехід від формального контролю до змістовної соціально‑виховної роботи, ефективність якої залежить від рівня взаємної довіри між фахівцем пробації та підобліковим.

Методологія. У роботі застосовано комплексний підхід, що поєднує елементи нелінійної методології пізнання та діяльнісного аналізу професійної комунікації у сфері пробації. Використано емпіричні методи педагогічного спостереження, самоаналізу комунікативних практик та інтерв’ювання фахівцями пробації. Діяльнісний підхід застосовано для планування та організації процесу професійної взаємодії в пробації, що передбачає врахування індивідуальних потреб клієнта й адаптацію комунікативних стратегій до конкретних ситуацій. Особливу увагу приділено виявленню труднощів у формуванні культури професійного діалогу та наданні рекомендацій персоналу в сучасних умовах гуманізації системи виконання покарань.

Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні конкретних мовленнєвих алгоритмів, що дають змогу фахівцеві трансформувати формальну зустріч у довірчу взаємодію. Автор пропонує розглядати діалог у роботі фахівців пробації як інтеграцію вербальних і невербальних стратегій: активного слухання, емпатійного реагування, аргументованості та уникнення категоричності в судженнях. Розкриває значення критичного й самокритичного діалогу у формуванні внутрішньої мотивації засудженого до позитивних змін. Визначає типові ризики, які можуть руйнувати довіру (комунікативні бар’єри, емоційні вибухи під час суперечок). Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання під час підготовки та підвищення кваліфікації персоналу пробації для вдосконалення їхньої комунікативної компетентності.

Висновки. Формування довіри є першочерговим завданням у пробаційній діяльності. У роботі з підобліковими фахівці пробації мають чітко розуміти відмінність бесіди й інтерв’ювання: бесіда – це інструмент встановлення емоційного контакту, тоді як інтерв’ювання є методом діагностики потреб і ризиків клієнта. Систематизація комунікативних технік уможливлює розгляд їх не лише як засобів передавання інформації, а як інструментів формування довіри, розвитку соціальних навичок та підвищення результативності пробаційної роботи.

ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЇ У ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДІ

Ігор Донець — 2026-05-25

У статті теоретично обґрунтовано можливості використання сучасних фітнес-технологій у військово-патріотичному вихованні молоді та професійній підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. На основі аналізу науково-методичних джерел визначено педагогічний потенціал сучасних фітнес-технологій у формуванні прикладної фізичної підготовленості, дисциплінованості, відповідальності, організованості та командної взаємодії. Встановлено, що найбільш доцільними для інтеграції у зміст військово-патріотичного виховання є функціональний тренінг, інтервальні та колові формати занять, вправи з власною масою тіла, командні фітнес-комплекси, координаційні засоби та цифрові інструменти контролю рухової активності. Уточнено компоненти професійної готовності майбутніх фахівців до навчання фітнесу. Доведено, що сучасні фітнес-технології є ефективним засобом удосконалення військово-патріотичного виховання молоді та важливим складником професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту.

Мета статті. Теоретично обґрунтувати можливості використання сучасних фітнестехнологій у військово-патріотичному вихованні молоді та професійній підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту.

Завдання дослідження: проаналізувати науково-методичні джерела; визначити доцільні фітнес-технології для військово-патріотичного виховання; обґрунтувати їх педагогічний потенціал; розкрити значення підготовки майбутніх фахівців до навчання фітнесу.

Методологічна основа дослідження: компетентнісний, системний, міждисциплінарний, аксіологічний і діяльнісний підходи.

Матеріали та методи дослідження: використано аналіз наукових джерел, нормативноправових і програмно-методичних документів, освітньо-професійних програм спеціальності 017 Фізична культура і спорт. Застосовано методи аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації, порівняльного, структурно-логічного аналізу та теоретичного моделювання.

Наукова новизна дослідження: теоретично обґрунтовано можливості використання сучасних фітнес-технологій у військово-патріотичному вихованні молоді та професійній підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту; визначено доцільні напрями їх інтеграції; уточнено компоненти професійної готовності до навчання фітнесу.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИХ ПАЛАТ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Павло Завацький — 2026-05-25

У статті розкрито особливості трансформації освітньої діяльності регіональних торговопромислових палат в умовах цифровізації та розвитку штучного інтелекту. З’ясовано, що сучасний етап оновлення освітніх практик торгово-промислових палат пов’язаний не лише з упровадженням цифрових платформ, дистанційних форматів і хмарних сервісів, а й із переглядом цілей, змісту, форм, методів і результатів навчання дорослих. Обґрунтовано, що цифровізація сприяє розширенню доступу до освітніх послуг, підвищенню гнучкості освітніх програм, посиленню практичної спрямованості навчання та розвитку партнерства між бізнесом, освітою й інституціями підтримки підприємництва.

Мета статті – проаналізувати теоретико-практичні засади трансформації освітньої діяльності регіональних торгово-промислових палат в умовах цифровізації та розвитку штучного інтелекту.

Методологія. Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових методів: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення наукових і нормативних джерел, а також контент-аналіз матеріалів офіційних вебресурсів Торгово-промислової палати України та окремих регіональних палат, присвячених освітнім програмам, тренінгам, вебінарам і цифровим ініціативам.

Наукова новизна полягає у визначенні сучасних напрямів трансформації освітньої діяльності регіональних торгово-промислових палат під впливом цифровізації та розвитку штучного інтелекту; уточненні педагогічного потенціалу цифрових і ШІ-інструментів у розвитку професіоналізму фахівців бізнесових структур; обґрунтуванні ролі торгово-промислових палат як суб’єктів неформальної професійної освіти дорослих у цифровому суспільстві.

Висновки. Трансформація освітньої діяльності регіональних торгово-промислових палат в умовах цифровізації та розвитку штучного інтелекту виявляється у переході від переважно традиційних інформаційно-консультаційних форм до цифрових, змішаних, адаптивних і орієнтованих на аналіз даних моделей навчання. Використання цифрових платформ, електронних ресурсів, хмарних сервісів, аналітики даних та інструментів штучного інтелекту розширює можливості персоналізації навчання, оперативного оновлення змісту програм, консалтингової підтримки учасників і розвитку безперервного професійного навчання представників бізнесу. Водночас результативність такої трансформації залежить від рівня цифрової компетентності організаторів і слухачів, дотримання етичних та правових норм, забезпечення безпеки даних і збереження провідної ролі фахівця, викладача, тренера, експерта в освітньому процесі. Перспективним напрямом подальших досліджень є розроблення педагогічних умов, моделей і критеріїв ефективного використання інструментів штучного інтелекту в освітній діяльності регіональних торгово-промислових палат.

ПРИКЛАДНІ ЗАВДАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ АГРОНОМІВ

Андрій Коляда — 2026-05-25

Мета роботи. У статті викладено аспекти формування фахових компетентностей майбутніх агрономів у процесі вивчення освітньої компоненти «Сільськогосподарські машини та машиновикористання в рослинництві»; охарактеризовано основні форми навчальної діяльності студентів під час вивчення дисципліни; розкрито особливості методики застосування прикладних завдань наступних видів: типові завдання, прикладні завдання професійного змісту, кейс завдання, що є основним засобом формування, а також оцінювання відповідних показників рівнів сформованості фахових компетентностей студентів; розроблено зміст показників для об’єктивного оцінювання рівня сформованості фахових компетентностей студентів.

Методологія. Вивчення, аналіз наукових та методичних праць вітчизняних і зарубіжних вчених з педагогіки вищої школи, теорії та методики професійно-теоретичної підготовки майбутніх агрономів, а також авторські дослідження з врахуванням досвіду формування фахових компетентностей у майбутніх агрономів при вивченні освітньої компоненти «Сільськогосподарські машини та машиновикористання в рослинництві».

Наукова новизна. Автором запропоновано зразки прикладних завдань з механізації сільськогосподарських робіт, що покликані формувати фахові компетентності в майбутніх агрономів при вивченні освітньої компоненти «Сільськогосподарські машини та машиновикористання в рослинництві»; розроблено показники та розкрито їх зміст для об’єктивного оцінювання рівня сформованості фахових компетентностей студентів. Результати статті можуть бути використані у навчальному процесі викладачами загальнотехнічних дисциплін у закладах вищої освіти.

Висновки. Для формування фахових компетентностей майбутнім агрономам під час вирішення прикладних завдань професійного спрямування недостатньо навчитися лише визначати необхідний алгоритм, підставляти в конкретні формули необхідні дані, проводити розрахунки, важливо вміти висунути і сформулювати проблему, гіпотезу, вибрати методи дослідження, проаналізувати результат, вміти інтерпретувати дані, обґрунтувати отримані висновки, здійснити прогнозування досліджуваного процесу або явища.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ ШКОЛЯРІВ У РЕЗИЛЬЄНТНІЙ ОСВІТІ ЗАСОБАМИ КІКБОКСИНГУ

Андрій Кужельний — 2026-05-25

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні саморегуляції школярів як особистісного ресурсу резильєнтної освіти та визначенні педагогічного потенціалу кікбоксингу в її формуванні в процесі фізичного виховання. Актуальність дослідження зумовлена зростанням психоемоційного, соціального й освітнього навантаження на школярів, що потребує посилення адаптаційної спрямованості освітнього процесу. У цьому контексті саморегуляція розглядається як здатність особистості свідомо керувати емоційними станами, поведінкою, руховою діяльністю та вольовими зусиллями відповідно до вимог освітнього середовища.

Методологія дослідження ґрунтується на системному, особистісно орієнтованому, діяльнісному та міждисциплінарному підходах. Використано методи теоретичного аналізу, синтезу, порівняння й узагальнення наукових джерел з проблем резильєнтної освіти, саморегуляції, фізичного виховання, психоемоційної стійкості школярів та педагогічного потенціалу єдиноборств. Кікбоксинг розглянуто як засіб фізичного виховання, що поєднує рухову активність, координаційні дії, дисципліну, самоконтроль, емоційну стриманість і регуляцію поведінки в ситуаціях напруження.

Наукова новизна полягає в уточненні педагогічного змісту саморегуляції школярів у контексті резильєнтної освіти та в обґрунтуванні кікбоксингу як засобу формування регуляторних умінь, що мають адаптаційне, оздоровче й виховне значення. Саморегуляцію визначено як результат цілеспрямованого педагогічного впливу, що реалізується через спеціально організовану рухову діяльність.

Висновки. Теоретичний аналіз засвідчив, що кікбоксинг у системі фізичного виховання має педагогічний потенціал для розвитку саморегуляції школярів. Його використання сприяє формуванню емоційної стійкості, самодисципліни, самоконтролю, відповідальності та здатності до впорядкованої поведінки в умовах фізичного й психоемоційного напруження. У межах резильєнтної освіти зазначені якості сприяють посиленню адаптаційного потенціалу учнів, підтримці психофізичного здоров’я та формуванню готовності до подолання освітніх і соціальних викликів.

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ КІБЕРБЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ ГРАМОТНОСТІ В ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ольга Лілік — 2026-05-26

Мета статті – схарактеризувати особливості розвитку культури кібербезпеки в контексті формування інформаційно-цифрової грамотності в здобувачів вищої освіти.

Методологія. У процесі визначення особливостей розвитку культури кібербезпеки в контексті формування інформаційно-цифрової грамотності в здобувачів вищої освіти було застосовано такі методи наукового дослідження: аналіз робочих програм з освітніх компонентів, пов'язаних із кібербезпекою і цифровими технологіями, з огляду на їхнє змістове наповнення й вимоги до рівня навчальних досягнень студентів; аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, що дав змогу сформулювати теоретичні засади дослідження; метод спостереження за освітнім процесом у закладах вищої освіти, на основі чого було визначено суперечності в розвитку культури кібербезпеки в контексті формування інформаційно-цифрової грамотності здобувачів вищої освіти; систематизації й узагальнення для формулювання висновків.

Дослідження передбачало врахування окремих положень кількох методологічних підходів, а саме: компетентнісного (врахування зафіксованих у відповідних освітньо-професійних програмах загальних і фахових компетентностей, програмних результатів навчання); аксіологічного (формування в здобувачів вищої освіти уявлення про нетикет як особливу форму етикету, а також цілеспрямований вплив на ціннісно-світоглядну сферу студентів); діяльнісного (залучення здобувачів вищої освіти до виконання завдань, спрямованих на формування інформаційно-цифрової компетентності); особистісно орієнтованого (врахування особистісних рис та індивідуального досвіду здобувачів вищої освіти у процесі формулювання навчальних завдань).

Наукова новизна. У статті досліджено особливості розвитку культури кібербезпеки в контексті формування інформаційно-цифрової грамотності в здобувачів вищої освіти.

Висновки. Обґрунтовано, що культура кібербезпеки – це сукупність знань, переконань, навичок та моделей поведінки, спрямованих на захист інформації та протидію кіберзагрозам у цифровому просторі. Констатовано, що в межах освітнього процесу в закладах вищої освіти культуру кібербезпеки доцільно розвивати в контексті формування інформаційно-цифрової грамотності здобувачів. З’ясовано, що одним зі шляхів розвитку культури кібербезпеки вважаємо розроблення й упровадження в освітній процес освітньої компоненти «Основи кібербезпеки», яка сприятиме формуванню в студентів системи необхідних знань, а також дієвих практичних навичок щодо безпечного користування інформаційною сферою, що в сукупності сприятиме підвищенню рівня цифрової грамотності й обізнаності в системі кібербезпеки. Доведено, що ефективному опануванню цієї навчальної дисципліни сприятиме впровадження до її змісту онлайнових курсів на платформі Cisco Networking Academy, а також застосування сучасних педагогічних технологій, як-от6 технологія проєктів, технологія case-study, технологія переверненого навчання.

КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНА ПІДГОТОВКА ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ»

Василь Люлька — 2026-05-26

Сучасні трансформаційні процеси у сфері вищої освіти та транспортної галузі вимагають підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних ефективно діяти в умовах динамічного ринку праці. Перехід до компетентнісної парадигми освіти орієнтує освітній процес не лише на засвоєння теоретичних знань, а й на формування практичних умінь, професійних навичок, критичного мислення та здатності до прийняття обґрунтованих рішень у реальних виробничих ситуаціях.

Особливої значущості це набуває у процесі вивчення дисципліни «Основи автомобільних перевезень», яка є фундаментальною для підготовки фахівців транспортної галузі. Сучасні умови розвитку логістики, зростання обсягів перевезень, впровадження цифрових технологій, автоматизації та інтелектуальних транспортних систем зумовлюють необхідність оновлення змісту та методів навчання. Традиційні підходи вже не повною мірою забезпечують формування у здобувачів вищої освіти здатності до комплексного вирішення професійних завдань.

У цьому контексті компетентнісно орієнтована підготовка виступає ефективним інструментом модернізації освітнього процесу, оскільки спрямована на інтеграцію знань, умінь і досвіду діяльності. Вона передбачає застосування активних та інтерактивних методів навчання, моделювання професійних ситуацій, використання кейс-технологій та практико-орієнтованих завдань, що сприяє формуванню у майбутніх фахівців здатності організовувати перевезення, оптимізувати транспортні процеси, забезпечувати безпеку та економічну ефективність діяльності.

Отже, актуальність теми статті визначається необхідністю вдосконалення підготовки здобувачів вищої освіти відповідно до сучасних вимог транспортної галузі та впровадженням компетентнісного підходу як ключового чинника формування професійної компетентності майбутніх фахівців у сфері автомобільних перевезень.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розкритті особливостей компетентнісно орієнтованої підготовки здобувачів вищої освіти у процесі вивчення дисципліни «Основи автомобільних перевезень», а також у визначенні педагогічних умов і методичних підходів, що забезпечують формування професійних компетентностей майбутніх фахівців транспортної галузі.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на положеннях компетентнісного, системного та діяльнісного підходів до професійної підготовки здобувачів вищої освіти. Компетентнісний підхід розглядається як провідний, що забезпечує спрямованість освітнього процесу на формування інтегрованих професійних компетентностей майбутніх фахівців транспортної галузі. Системний підхід дозволяє розглядати процес навчання дисципліни «Основи автомобільних перевезень» як цілісну педагогічну систему, всі елементи якої (мета, зміст, методи, форми та засоби навчання) взаємопов’язані та спрямовані на досягнення очікуваних результатів підготовки. Діяльнісний підхід забезпечує орієнтацію освітнього процесу на активну практичну діяльність здобувачів освіти, моделювання професійних ситуацій, розв’язання прикладних завдань та формування умінь приймати обґрунтовані рішення у сфері автомобільних перевезень. У процесі дослідження також застосовувалися загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння для вивчення науково-методичних джерел, нормативних документів і педагогічного досвіду щодо впровадження компетентнісно орієнтованого навчання у вищій освіті.

Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та уточненні змісту компетентнісно орієнтованої підготовки здобувачів вищої освіти в процесі вивчення дисципліни «Основи автомобільних перевезень» з урахуванням сучасних вимог транспортної галузі та освітніх стандартів. Систематизовано та конкретизовано педагогічні умови формування професійних компетентностей майбутніх фахівців автомобільного транспорту, зокрема через інтеграцію практико-орієнтованого навчання, використання активних методів навчання в межах зазначеної дисципліни.

Удосконалено підходи до організації освітнього процесу, які забезпечують поєднання теоретичної підготовки з практичною діяльністю здобувачів освіти, що сприяє формуванню їхньої здатності до ефективного управління транспортними процесами.

Подальшого розвитку набули положення щодо застосування компетентнісного підходу в професійній підготовці майбутніх фахівців транспортної галузі, що дозволяє підвищити якість освітнього процесу та рівень готовності випускників до професійної діяльності.

Висновки. У статті обґрунтовано доцільність упровадження компетентнісно орієнтованого підходу у процесі вивчення дисципліни «Основи автомобільних перевезень». Встановлено, що його реалізація сприяє формуванню професійних компетентностей, розвитку практичних умінь та підвищенню готовності здобувачів вищої освіти до майбутньої фахової діяльності.

ІНТЕГРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ SUSTAINABLE FASHION У ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Світлана Мазуренко — 2026-05-26

У статті досліджено особливості інтеграції принципів sustainable fashion у систему професійної підготовки майбутніх фахівців легкої промисловості. Обґрунтовано актуальність екологізації освітнього процесу в умовах глобальних викликів та трансформації індустрії моди. Визначено сутність поняття sustainable fashion, його основні принципи та вплив на формування професійних компетентностей здобувачів освіти. Проаналізовано сучасні підходи до екологічної підготовки у закладах вищої освіти. Запропоновано напрями інтеграції принципів сталого розвитку в освітній процес підготовки майбутніх фахівців швейної галузі.

Метою статті є обґрунтування теоретичних і практичних засад інтеграції принципів sustainable fashion у підготовку майбутніх фахівців легкої промисловості в умовах трансформації професійної освіти в Україні.

Методологія дослідження включає аналіз та синтез науково-педагогічної літератури, офіційних і нормативних документів щодо розвитку концепції sustainable fashion та її впливу на освітній процес; порівняння та узагальнення поглядів науковців на проблему, аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду підготовки фахівців легкої промисловості; системний підхід до розгляду професійної підготовки як цілісного процесу формування компетентностей; компетентнісний підхід, що забезпечує орієнтацію освітнього процесу на результати навчання; моделювання змісту освітніх компонентів із урахуванням принципів сталого розвитку; метод узагальнення для формування висновків і практичних рекомендацій.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в уточненні змісту поняття «інтеграція принципів sustainable fashion» у контексті професійної освіти; обґрунтуванні педагогічних умов ефективного впровадження принципів сталого розвитку у підготовку фахівців швейної галузі; моделювання напрямів оновлення змісту освітньо-професійної програми через включення тем циркулярної економіки, екодизайну, відповідального виробництва та споживання; визначенні ролі міждисциплінарного підходу у формуванні екологічної культури здобувачів освіти; пропозиції практико-орієнтованих форм навчання (проєктна діяльність, кейс-методи, співпраця з підприємствами), спрямованих на впровадження принципів sustainable fashion.

Висновки. Інтеграція принципів sustainable fashion у підготовку майбутніх фахівців легкої промисловості є важливим напрямом модернізації професійної освіти. Встановлено, що впровадження екологічно орієнтованого змісту освіти, інноваційних педагогічних технологій та практикоорієнтованого навчання сприяє формуванню екологічної компетентності здобувачів освіти. Перспективами подальших досліджень є розробка методичного забезпечення інтеграції sustainable fashion у освітні програми та оцінювання рівня сформованості екологічних компетентностей майбутніх фахівців.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Володимир Мироненко — 2026-05-26

Мета статті – охарактеризувати провідні поняття та сутність процесу формування громадянської ідентичності студентської молоді.

Методологія дослідження. У процесі дослідження здійснено теоретичний аналіз проблеми формування громадянської ідентичності студентів. У дослідженні застосовані такі методологічні підходи, як системний, герменевтичний, психологічний, соціокультурний. Були використані загальнонаукові методи дослідження – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, що дало підстави для комплексного висвітлення різноманітних наукових підходів у формуванні громадянської ідентичності студентської молоді.

Наукова новизна. У статті узагальнено наукові підходи до пояснення поняття «громадянська ідентичність», запропоновано його авторське визначення та схарактеризовано сутність процесу формування громадянської ідентичності студентської молоді.

Висновки. Отже, формування громадянської ідентичності студентської молоді – це процес усвідомлення студентами себе частиною української нації та громадянського суспільства, що базується на спільних цінностях, історичній пам’яті та активній участі в житті держави. У сучасних умовах цей процес є інструментом зміцнення соціальної стабільності та євроінтеграції України. Основними напрямами формування громадянської ідентичності є: розвиток ціннісних орієнтацій особистості (виховання поваги до прав людини, демократії, свободи та відповідальності); формування історичної пам’яті (розуміння історичної правди, культури, мови та традицій); залучення студентів до громадської діяльності та волонтерства; створення сприятливого освітнього середовища з пріоритетом громадянської освіти та використання сучасних технологій навчання і виховання.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

Наталія Мінько — 2026-05-26

У статті розглядаються особливості використання здоров'язбережувальних технологій на уроках інформатики як важливої умови збереження здоров'я учнів в умовах цифровізації освіти. Встановлено, що систематичне впровадження здоров'язбережувальних підходів сприяє зниженню стомлюваності школярів, підвищенню їхньої працездатності та ефективності засвоєння навчального матеріалу, а також формуванню стійкої мотивації до навчання.

Мета дослідження полягає в аналізі застосування здоров'язбережувальних технологій на уроках інформатики як засобу оптимізації навчального процесу, забезпечення раціонального чергування видів діяльності та профілактики негативного впливу тривалої роботи за комп'ютером. Також розглядається вплив даних технологій на фізичний та психоемоційний стан учнів, рівень їхньої концентрації уваги та навчальну продуктивність, а також роль вчителя як організатора безпечного освітнього середовища.

Методологія дослідження включає аналіз та синтез науково-методичної літератури з проблеми впровадження здоров'язбережувальних технологій в освітній процес, вивчення методичних підходів до організації уроків інформатики, а також спостереження за практикою використання фізкультпауз, гімнастики для очей та інших елементів рухової активності. На основі отриманих даних сформульовані висновки та запропоновані методичні рекомендації щодо ефективної організації здоров'язбережувального навчання.

Наукова новизна полягає в уточненні методичних аспектів реалізації здоров'язбережувальних технологій на уроках інформатики, включаючи оптимізацію структури уроку, раціональний розподіл навчального навантаження та використання інтерактивних засобів навчання. Показано, що застосування цих технологій сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів та формуванню культури здоров'я в освітньому середовищі.

Висновки підтверджують, що ефективна організація здоров'язбережувального навчання на уроках інформатики вимагає системного підходу, що включає чергування видів діяльності, регулярне проведення фізкультпауз та створення комфортних умов навчання. Наголошується на важливості професійної готовності вчителя до використання сучасних педагогічних технологій для забезпечення збереження здоров'я учнів та підвищення якості освітнього процесу.

ФЕНОМЕН СТРЕСОСТІЙКОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ФОРМУВАННЯ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Ірина Мірошник — 2026-05-26

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності феномену стресостійкості, визначенні особливостей її формування у здобувачів вищої освіти в умовах невизначеності, а також виявленні чинників, що впливають на рівень її сформованості.

Методологічну основу дослідження становлять теоретичні положення концепції «загального адаптаційного синдрому» (Г. Сельє); наукові підходи до розкриття психологічної природи стресостійкості та її структурних компонентів (О. Кокун, С. Кравчук, В. Корольчук, Р. Лазарус, Т. Пономаренко, Г. Сельє, С. Фолкман, А. Шишин); ідеї щодо здатності особистості протистояти негативним впливам (Г. Дубчак, М. Корольчук, В. Крайнюк, А. Косенко, Т. Кочергіна та ін.); положення про готовність особистості до подолання стресу (М. Дяченко та ін.); трактування стресостійкості як інтегративної властивості особистості (О. Кравцова, В. Крайнюк та ін.).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний теоретичний аналіз феномену стресостійкості здобувачів вищої освіти саме в умовах соціальної, економічної та освітньої невизначеності; встановлено кореляцію понять «стресостійкість» та «життєстійкість» на основі змісту їхніх ключових компонентів; визначено чинники, що впливають на формування стресостійкості у здобувачів вищої освіти; виявлено особливості прояву та рівні сформованості стресостійкості у здобувачів вищої освіти в умовах невизначеності.

Висновки. У результаті дослідження обґрунтовано, що стресостійкість є складною інтегративною характеристикою особистості, яка забезпечує здатність до адаптації, саморегуляції та підтримання психологічної рівноваги в умовах стресу й невизначеності. Встановлено кореляцію між поняттями «стресостійкість» і «життєстійкість» на основі змісту їх ключових компонентів. Доведено, що студентський вік є важливим етапом формування стресостійкості, оскільки супроводжується психофізіологічними, соціальними та професійними змінами. Серед провідних чинників її формування визначено навчальне навантаження, особливості соціальної адаптації, професійне самовизначення, рівень емоційної підтримки, здатність до саморегуляції та сформованість ефективних копінг-стратегій.

Встановлено, що умови невизначеності посилюють психоемоційне напруження здобувачів вищої освіти та актуалізують потребу у розвитку їхньої стресостійкості. У структурі цього феномену виокремлено емоційний, когнітивний, поведінковий і соціальний компоненти, а також охарактеризовано високий, середній і низький рівні її сформованості.

ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Василь Пеньковець — 2026-05-26

Актуальність статті. Проаналізувавши літературні публікації з питань теорії і практики виховання в туризмі, узагальнивши сучасні методологічні та теоретичні підходи до обґрунтування системи принципів і методів виховання, що існують на сьогодні в педагогіці, а також використавши власний досвід, було проведено дослідження закономірностей та особливостей туристського виховання.

Мета роботи дослідити внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв’язки, що виявляються в туризмі під час організації та проведення виховного процесу.

Наукова новизна. Удосконалено методику виховання особистості засобами туристичної діяльності. Завдяки туризму здійснюється соціалізація особистості, формується її соціальний досвід у межах різновекторного аксіологічного простору природної та культурної спадщини, яка освоюється за допомогою освітніх інститутів, сім’ї, засобів масової інформації, екскурсій, подорожей та інших форм туристичної діяльності.

Висновки. Педагогіка туризму досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки особистості до життєтворчості в соціумі, розкриває сутність, закономірності, тенденції та перспективи цієї підготовки, вивчає принципи й правила, що регулюють виховну діяльність.

Вибір відповідних методів туристського виховання залежить від урахування цілей, змісту та особливостей виховних впливів на учасника туристичної діяльності, педагогічної майстерності вихователя, методично оптимального поєднання конкретних обставин і умов перебігу виховного процесу. Його завданням є оволодіння суб’єктами туризму культурними інтенціями, нормами й правилами гідної поведінки, формування загальнолюдських і національних рис, розвиток естетичних почуттів та уяви, подолання стереотипності мислення, що веде туриста до конструктивного перетворення світу.

Туристське виховання сприяє активізації діяльності громадян щодо взаєморозуміння та поваги між народами і суспільствами, забезпечує всебічний розвиток особистості та формування колективістського мислення.

СПЕЦИФІКА ДИСТАНЦІЙНОГО УРОКУ ТЕХНОЛОГІЙ

Оксана Пискун — 2026-05-27

У статті розкрито специфіку підготовки та проведення онлайн-уроку технологій у закладах загальної середньої освіти. Обґрунтовано актуальність проблеми в умовах сучасних освітніх викликів, проаналізовано труднощі реалізації практичної складової технологічної освіти в онлайн-форматі. Визначено ефективні підходи до організації дистанційного навчання технологій, зокрема використання моделей «перевернутого класу» та мікронавчання, інтерактивних цифрових інструментів і спеціально розроблених дидактичних матеріалів. Окреслено вимоги до структури онлайн-уроку, відбору змісту для дистанційного навчання технологій, організації самостійної діяльності учнів і забезпечення зворотного зв’язку.

Метою статті є визначення специфічних особливостей підготовки і проведення онлайн-уроку технологій.

Методологію дослідження складають загальнонаукові методи такі, як аналіз і систематизація наукових публікацій, навчально-методичних матеріалів і педагогічного досвіду з теми дослідження, інтерпретація та узагальнення результатів.

Наукова новизна полягає в обґрунтуванні ефективних підходів до організації навчальної діяльності учнів під час онлайн-уроку технологій з урахуванням його практико-орієнтованої специфіки.

Висновки. Педагогічна ефективність дистанційного навчання технологій визначається врахуванням його практико-орієнтованої специфіки та адаптацією методики технологічної освіти до умов онлайн-середовища. Доведено, що результативність дистанційного навчання технологій забезпечується поєднанням синхронних і асинхронних форм роботи; широким використанням цифрових ресурсів та інтерактивних інструментів; ретельним відбором доступного для виконання змісту; застосуванням методів онлайн-демонстрування технологічних операцій учителем, відеомайстер-класів; методично правильною організацією самостійної діяльності учнів із чіткими технологічними інструкціями й зворотним зв’язком у вигляді індивідуальних інструктажів та консультацій. Обґрунтовано доцільність застосування моделей «перевернутого класу» і мікронавчання в умовах онлайн-уроку.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Оксана Платонова — 2026-05-27

Мета статті: теоретично обґрунтувати особливості організації освітнього процесу за допомогою сучасних комп’ютерних технологій в фаховій підготовці майбутніх фахівців соціальної сфери.

Методологія. Методологічну основу використання комп’ютерних технологій у освітньому процесі закладів вищої освіти зазначено у роботах: О. Душко, Т. Зубехіна, Н. Павлишина. Вони розглянули особливості та проблеми диджиталізації вищої педагогічної освіти. В. Красноштан та М. Федоров дослідили підготовку майбутнього вчителя до використання комп’ютерної технології навчання та виділили головні напрямки використання комп’ютерних технологій у педагогічному процесі вищої школи, а також визначили переваги організації самостійної роботи студентів з використанням інформаційних технологій. Л. Ткаченко та С. Хмельницька досліджували специфіку впровадження дистанційної форми навчання у вищій освіті, яка нерозривно пов’язана з комп’ютерними технологіями. Серед українських учених які приділяли увагу застосуванню комп’ютерних технологій в умовах воєнного стану та розглядали способи покращення освітнього процесу в таких умовах, можна виділити О. Клименко, І. Потюк та А. Форостян.

Наукова новизна полягає у тому, що проаналізовано особливості використання комп’ютерних технологій в освітньому процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери.

Висновки. Отже, успішне опанування та застосування комп'ютерних технологій в освітньому процесі є перспективним та ефективним аспектом освіти, забезпечуючи розвиток ключових компетенцій студентів дозволяють якісно підготувати фахівця соціальної сфери.

КОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ВІЗУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ВИКЛАДАННІ ЦИТОЛОГІЇ ТА ГЕНЕТИКИ МАЙБУТНІМ ФАХІВЦЯМ

Олександр Третяк — 2026-05-27

Сучасний розвиток вищої освіти характеризується активним упровадженням цифрових технологій, мультимедійних засобів та інноваційних методів навчання, що сприяють підвищенню ефективності освітнього процесу. Особливого значення набуває візуалізація навчальної інформації, оскільки сучасні студенти значну частину знань сприймають через візуальні образи, цифрові моделі та інтерактивні ресурси. Актуальним є використання візуальних технологій у викладанні цитології та генетики, де навчальний матеріал пов’язаний із мікроскопічними структурами, складними біологічними процесами та абстрактними поняттями. Застосування схем, анімацій, інтерактивних симуляцій, цифрових мікроскопів і технологій віртуальної реальності сприяє розвитку просторового мислення, покращенню запам’ятовування та активізації пізнавальної діяльності студентів. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології також забезпечують інтерактивність навчання, підвищують мотивацію здобувачів освіти та сприяють формуванню професійних компетентностей майбутніх фахівців.

Метою дослідження є вивчення когнітивних особливостей сприйняття візуальної інформації у процесі викладання цитології та генетики майбутнім фахівцям, а також обґрунтування ефективності використання сучасних технологій візуалізації для підвищення якості професійної підготовки студентів

Методологія. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та педагогічні методи, зокрема: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури з проблеми дослідження; порівняльний аналіз сучасних підходів до використання технологій візуалізації у природничій освіті; систематизація педагогічного досвіду застосування цифрових інструментів у викладанні цитології та генетики; метод теоретичного моделювання для визначення особливостей когнітивного сприйняття візуальної інформації студентами.

Наукова новизна полягає у комплексному аналізі взаємозв’язку між когнітивними особливостями сприйняття візуальної інформації та ефективністю засвоєння навчального матеріалу з цитології та генетики. У роботі уточнено роль сучасних цифрових візуальних технологій як засобу оптимізації навчального процесу у підготовці майбутніх фахівців біологічного та медичного профілю. Визначено педагогічні умови ефективного використання інтерактивних візуальних засобів навчання з урахуванням когнітивного навантаження студентів. Окреслено перспективи інтеграції цифрових технологій та штучного інтелекту у візуалізацію складних біологічних процесів.

Висновки. Використання візуальної інформації у викладанні цитології та генетики є важливим чинником підвищення ефективності підготовки майбутніх фахівців. Врахування когнітивних особливостей сприйняття сприяє кращому розумінню складних біологічних процесів, розвитку логічного та просторового мислення, а також покращенню запам’ятовування інформації. Поєднання текстових пояснень із сучасними візуальними засобами навчання (3D-моделями, анімаціями, віртуальними лабораторіями) активізує пізнавальну діяльність студентів і підвищує їхню мотивацію. Ефективність візуалізації залежить від її методичної обґрунтованості та відповідності когнітивним можливостям здобувачів освіти.

МОТИВАЦІЯ ВОЛОНТЕРІВ ЧЕРНІГІВЩИНИ В УСНИХ СВІДЧЕННЯХ ПЕРІОДУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Олена Третяк — 2026-05-26

У статті досліджено мотивацію волонтерів Чернігівщини за матеріалами усних свідченнях періоду російсько-української війни. Проаналізовано основні чинники залучення до волонтерської діяльності, особливості їх формування та трансформації під впливом подій війни упродовж 2014–2025 рр. Встановлено, що мотивація волонтерів має комплексний характер і поєднує морально-етичні, патріотичні, родинно-особистісні та соціально-психологічні мотиви. Особливу увагу приділено впливу безпосередньо пережитого воєнного досвіду на активізацію волонтерської діяльності мешканців Чернігівщини.

Метою статті є дослідження мотиваційних чинників волонтерської діяльності на Чернігівщині в період російсько-української війни на основі усноісторичних джерел, а також виявлення особливостей формування та трансформації мотивації волонтерів під впливом подій війни у 2014–2025 рр.

Методологія. Методологічну основу дослідження становлять підходи усної історії та історичної антропології, які дозволяють розглядати волонтерство як форму громадянської активності та індивідуально пережитий досвід війни. Для досягнення поставленої мети використано комплекс загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Історико-генетичний метод застосовано для аналізу формування та трансформації мотивації волонтерської діяльності на різних етапах російсько-української війни. Біографічний метод використано для визначення індивідуальних траєкторій залучення респондентів до волонтерського руху. Метод усної історії та наративний аналіз дали змогу інтерпретувати усні свідчення, виявити мотиви волонтерської діяльності та особливості осмислення респондентами власного досвіду. Метод узагальнення використано для виокремлення основних груп мотивів волонтерської діяльності.

Наукова новизна полягає у з’ясуванні мотивації волонтерів Чернігівщини на основі усноісторичних джерел та виявленні особливостей її трансформації в умовах російсько-української війни. Встановлено, що мотиваційна структура волонтерської діяльності зазнала змін під впливом повномасштабного вторгнення 2022 р., досвіду облоги Чернігова, окупації частини територіальних громад та безпосереднього переживання воєнних подій. Доведено, що волонтерство для значної частини респондентів стало не лише формою допомоги військовим і цивільному населенню, а й механізмом адаптації до воєнної реальності та способом осмислення власного досвіду.

Висновки. Усні свідчення волонтерів Чернігівщини засвідчують, що основними мотивами волонтерської діяльності є моральна відповідальність, патріотичні переконання, підтримка близьких, громадянська солідарність та прагнення подолати наслідки травматичного воєнного досвіду. Встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення мотивація волонтерів суттєво трансформувалася й набула більш особистісного та емоційного характеру. Дослідження підтверджує значний евристичний потенціал усноісторичних джерел для вивчення механізмів громадянської самоорганізації та суспільної стійкості в умовах війни.