Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ПРОЄКТУ «СУКНЯ З ОЗДОБЛЕННЯМ ВИБІЙКОЮ»

Олександр Видра — 2025-09-17

Основне спрямування статті й мета роботи – опублікувати результати організації виконання проєкту з технології сукні з оздобленням вибійкою, що виконувався в рамках підготовки кваліфікаційної роботи магістра. Висвітлити результати аналізу використання технології вибійки для оздоблення тканин при виготовленні одягу. Оприлюднити пояснювальну записку до проєкту «Сукня з оздобленням вибійкою». Повідомити про результати виготовлення сукні, оздобленої вибійкою. Представити методичні аспекти використання результатів виконання проєктної роботи учнями на уроках технологій.

Проблематика статті побудована на твердженні, що теорія та практика виготовлення сукні та оздоблення її вибійкою представлена в широкому спектрі у позашкільній освіті й частіше в класичному варіанті, при цьому потенціал шкільної освіти може бути ефективно використаний для ознайомлення учнів з цією технологією вибійки саме на уроках технологій з використанням сучасного інструментарію.

Методологія побудована на використанні класичних методів і за допомогою технології STEAM-освіти, яка сприяє комплексному розвитку учнів, поєднуючи наукові та технологічні знання з творчістю, мистецтвом, культурними традиціями.

Новизна роботи полягає в розробці методичних рекомендацій з організації виконання проєкту «Вибійкове поле» в школі, їх впровадженні у навчальний процес, а також в тому, що виріб «Сукня з оздобленням вибійкою» може стати корисним об’єктом проєктно-технологічної діяльності для учнів 10-11 класів на уроках технологій; крім того детально розроблений увесь процес виготовлення виробу: від обґрунтування теми до підведення підсумків. Результати дипломного проєкту можуть бути використані вчителями технологій, керівниками гуртків, а також учнями закладів загальної середньої освіти.

Висновки. Проведене дослідження, розробка документації, самоаналіз засвідчили цінність виконання проєкту «Вибійкове поле» та його вдалість з точки зору собівартості й маркетингу, що надає чудову базу для творчого розвитку, можливість використати уяву і фантазію та отримати фантастичний одяг. Даний проєкт може бути застосований як повністю учнями старшої школи, так і окремо, наприклад, при виготовленні окремих елементів одягу, створенні одягу для дитячих ляльок, домашніх тварин тощо.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЄДИНОБОРСТВ У ФОРМУВАННІ НАВИЧОК САМОРЕГУЛЯЦІЇ УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Андрій Кужельний — 2025-09-17

Актуальність дослідження полягає в глибокому аналізі можливостей формування саморегуляції учнів старших класів засобами єдиноборств у процесі фізичного виховання, що відкриває нові перспективи для підвищення ефективності освітнього процесу та гармонійного розвитку особистості школяра. Єдиноборства розглядаються як цілісний інструмент розвитку не лише фізичних якостей, а й психоемоційної стійкості, самоконтролю та соціальної відповідальності.

Постановка проблеми. У статті розглядається проблема недостатньої реалізації потенціалу єдиноборств у шкільній практиці для формування навичок саморегуляції, що є ключовим фактором адаптації учня до освітніх, соціальних і життєвих викликів. В умовах зростання тривожності, емоційної нестабільності та поведінкових розладів серед підлітків актуальним постає запровадження педагогічних засобів, які одночасно впливають на фізичний і психологічний розвиток учня. Саморегуляція в цьому контексті виступає не просто як результат виховання, а як необхідна умова успішної життєдіяльності школяра в освітньому середовищі.

Мета. Дослідження впливу систематичних занять єдиноборствами на формування навичок саморегуляції у старшокласників, з урахуванням таких аспектів, як емоційна стабільність, соціальна поведінка, вольова регуляція, мотиваційна сфокусованість та здатність до самоконтролю в умовах фізичних і психоемоційних навантажень.

Методологія дослідження. Методологічну основу дослідження становить аналіз наукової літератури щодо саморегуляції та бойових мистецтв, вивчення практики їх застосування в системі шкільної освіти за кордоном, а також узагальнення сучасних теоретичних підходів до фізичного виховання, психологічної підготовки та соціального становлення школярів. Застосовано комплекс загальнонаукових методів: теоретичного аналізу, порівняння, узагальнення, а також аналіз статистичних даних про популярність та освітню інтеграцію єдиноборств серед молоді.

Наукова новизна. Новизна дослідження полягає в педагогічному переосмисленні єдиноборств як засобу формування навичок саморегуляції у старшокласників. Стаття комплексно розкриває механізми позитивного впливу бойових мистецтв на когнітивну, емоційну та поведінкову саморегуляцію школярів, обґрунтовуючи необхідність їх системного використання в освітньому середовищі. Зокрема, висвітлюється роль тренувального процесу в розвитку усвідомленості, самодисципліни, емоційної врівноваженості та соціальної відповідальності як складових ефективної саморегуляції.

Висновки. Дослідження засвідчує, що систематичні заняття єдиноборствами сприяють розвитку ключових компонентів саморегуляції в учнів старших класів: самоконтролю, стресостійкості, мотиваційної стабільності, навичок емоційного самоуправління та соціальної адаптації. Інтеграція єдиноборств у шкільну програму фізичного виховання має потенціал не лише підвищити ефективність фізичної підготовки, а й сприяти формуванню психологічно стійкої, дисциплінованої та відповідальної особистості. Це відкриває перспективи для подальших міждисциплінарних досліджень у галузях педагогіки, спортивної психології та здоров’язбережувальних освітніх технологій.

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ АРТ-ТЕРАПІЇ В УМОВАХ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

Світлана Мазуренко — 2025-09-17

У статті розглянуто можливості використання арт-терапії в сучасному навчальному процесі. Доведено, що у сучасних умовах важливим завданням освіти стає не лише навчання, а й забезпечення емоційного та психологічного комфорту учнів. З’ясовано, що незалежно від типу закладу, арт-терапія виконує важливу функцію у формуванні психологічного комфорту, внутрішньої рівноваги та особистісного зростання учнів. Проаналізовано зміст і форми арт-терапії, які змінюються відповідно до вікових потреб і завдань кожного етапу освітнього процесу. Обґрунтовано доцільність застосування арт-терапевтичних методів у закладах освіти різного рівня як інструменту емоційного розвитку, зниження стресу, формування креативності та соціальних навичок учнів.

Метою статті є дослідження та аналіз на основі теоретичних та методологічних засадах особливостей та потенціалу арт-терапії як ефективного психолого-педагогічного засобу у навчальній діяльності закладів освіти різного рівня.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на аналізі наукової літератури, спостереженнях, узагальненні досвіду та емпіричних даних з практики використання арт-терапії у закладах освіти.

Наукова новизна статті полягає у досконалому вивченні та систематизації напрямів арт-терапевтичної діяльності в освітньому середовищі, а також у виявленні їх впливу на емоційний стан і навчальну мотивацію здобувачів освіти.

Висновки: арт-терапія є важливим інноваційним ресурсом для створення безпечного й підтримувального освітнього середовища, сприяє гармонійному розвитку особистості та формуванню позитивного ставлення до навчання. Це не лише метод психологічної підтримки, а й засіб емоційного виховання, профілактики стресів, розвитку життєвих навичок. З огляду на актуальні виклики сучасного суспільства, арт-терапія є необхідним компонентом гармонійної, інноваційної педагогіки. Таким чином, у сучасному світі арт-терапія є дієвим, доступним та універсальним методом самопізнання, відновлення та розвитку. Тому її впровадження у різні сфери життя є не просто важливим, а необхідним кроком до гармонійного суспільства.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ

Володимир Стешенко — 2025-09-17

У статті представлено огляд наукових доробків учених з питання діагностики ціннісного ставлення до будь-якої діяльності, зокрема до праці. Це твердження було взято для визначення методики діагостики рівня розвитку технологічної культури особистості учня на уроках технологій. Було враховано, що технологічна культура особистості характеризується системою наукових і технологічних знань, умінь і навичок, важливих для здійснення перетворювальної діяльності, а також досвіду із залучення до цієї діяльності, саме головне – системою мотивів і цінностей.

Розглянуто значення ціннісних орієнтацій і розкрито сутнісні ознаки критерію оцінки рівня розвитку технологічної культури особистості учня на уроках технологій. Відповідно до трактування поняття «техніко-технологічна культура особистості» таким критерієм визначено ціннісне ставлення особистості до норм, правил і результатів предметно-перетворювальної діяльності.

Визначено чотири рівні ставлення до норм і правил предметно-перетворювальної діяльності з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних обставин. На основі аналізу методичної літератури та з урахуванням досвіду роботи вчителів технологій старших класів було розкрито сутність таких показників. Для оцінки рівня розвитку технологічної культури особистості учня старших класів на уроках технологій за допомого цих показників рекомендується використати метод шкалування.

Мета статті – розкрити методику визначення рівня розвитку технологічної культури особистості учня старших класів на уроках технологій.

Методологія. Методологія дослідження ґрунтувалася на діяльнісному, компетентнісному та особистісно орієнтованому підходах, які обумовлюють спрямованість освітнього процесу на розвиток в учнів технологічної культури та діагностики її проявлення кожною особистістю, на поглиблення та застосування ними здобутих знань на практиці з урахуванням ціннісної складової змісту навчання.

Методологія нашого дослідження також ґрунтувалася на багаторівневому системному аналізі джерел за допомогою загально-, частково- та конкретно-наукових методів наукового пізнання.

Наукова новизна полягає у визначенні та обґрунтуванні доступної методики оцінки сформованості техніко-технологічної культури особистості учня старших класів на уроках технологій, яка включає діагностику його ставлення (відношення) до цілісного процесу предметно перетворювальної діяльності, починаючи від задуму і закінчуючи реалізацією створеного ним виробу, а також критеріїв і показників для такої оцінки.

Висновки. Встановлено, що визначені складові, критерії, показники та їх характеристики обумовлюють доступну процедура діагностування рівня розвитку технологічної культури особистості учня старших класів на уроках технологій. Найбільш зручними показниками такої оцінки на уроках технологій виявилися: звичка учнів до самоконтролю, творче відношення їх до будь-якої діяльності, раціональне використання часу, матеріалів, обладнання та технологій, повага до товаришів, до результатів їх праці та до людей праці, дотримання єдиного орфографічного режиму, використання графічної документації, дотримання культури робочого місця.

Представлення оцінки за такими показниками за допомогою методу рейтингу надасть вчителю можливість достатньо об’єктивно визначити рівень розвитку технологічної культури особистості як окремого учня, так і всього класу та намітити шляхи удосконалення відповідної навчально-виховної роботи на уроках технологій.

Застосування такої методики буде сприяти утворенню в учнів не тільки відповідних особистісних якостей, що визначають технологічну культуру з предметно-перетворювальної діяльності, а й підвищенню ефективності процесу виховання ціннісного ставлення до праці шляхом підсилення мотивації.

МОДЕЛЬ STEM-НАВІГАТОРА ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У СТАРШОКЛАСНИКІВ

Любов Хоменко — 2025-09-17

У статті досліджується впровадження моделі STEM-навігатора в контексті сучасного освітнього простору, що сприяє розвитку технічних та критичних компетентностей учнів. Визначено, що інтеграція дисциплін STEM (наука, технології, інженерія та математика) в навчальний процес є ефективним інструментом для розвитку ключових компетентностей, зокрема, самостійності, технологічної грамотності та креативності. Автори аналізують основні педагогічні умови, які необхідні для успішної реалізації цієї моделі в загальноосвітніх закладах освіти. Окремо розроблено модель STEM-навігатора, що втілює міждисциплінарний підхід до навчання та інтегрує різні аспекти STEM-освіти в єдину когерентну структуру. Зазначено, що використання моделі дозволяє підвищити зацікавленість учнів у технічних науках, сприяє розвитку навичок критичного мислення та ефективного вирішення комплексних задач. Стаття спрямована на підтримку педагогічних інновацій та покращення якості професійної підготовки учнів через інтеграцію міждисциплінарних знань та технологій у сучасну освітню практику.

Мета статті: здійснити комплексний аналіз освітнього потенціалу робототехніки як засобу міждисциплінарної інтеграції природничих наук, технологій, інженерії, мистецтва та математики (STEM) у сучасному освітньому процесі; обґрунтувати сукупність педагогічних умов для ефективної імплементації робототехніки в освітнє середовище загальної середньої освіти України.

Методологія дослідження: систематизація наукових праць у сфері STEM-освіти, аналіз сучасних підходів до інтеграції предметів STEM у навчальний процес, а також вивчення досвіду вітчизняних та зарубіжних дослідників. Дослідження спирається на теоретичні моделі STEM-освіти, зокрема на основі методів активного навчання та дослідницького підходу.

Наукова новизна: полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробленні та візуалізації інноваційної педагогічної моделі «STEM-навігатор» як інструмента формування ключових компетентностей старшокласників. Уперше запропоновано науково обґрунтовану сукупність педагогічних умов реалізації моделі STEM-навігатора в освітньому процесі, яка передбачає поєднання проєктно-дослідницької діяльності, формувальне оцінювання, цифровізацію освітнього середовища, індивідуалізацію траєкторії навчання та залучення учнів до практикоорієнтованої STEM-активності.

Висновки: у результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що інтеграція STEM-навігатора в освітній процес є потужним інструментом для розвитку ключових компетентностей учнів, зокрема самостійності, технологічної грамотності та креативності. Залучення учнів до діяльності на основі STEM-моделі сприяє їхньому всебічному розвитку, підвищує зацікавленість у технічних науках і забезпечує формування у них навичок, які є важливими для успішної професійної діяльності у майбутньому.

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ВІЗУАЛЬНОЇ ГРАМОТНОСТІ ПРИ ВИКЛАДАННІ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

Марина Ячна — 2025-09-17

Процеси інформатизації освіти зумовили трансформацію традиційних підходів до організації освітнього процесу. Окрім упровадження технічних засобів, активного використання інтернет-ресурсів та інтерактивних технологій, дослідники дедалі більше уваги почали приділяти застосуванню спеціалізованого програмного забезпечення з метою підвищення наочності навчального матеріалу.

Метою дослідження є всебічне вивчення педагогічного потенціалу інформаційно-комунікаційних технологій у процесі формування візуальної грамотності майбутніх учителів природничих дисциплін. Особлива увага приділяється аналізу ролі засобів візуалізації навчального матеріалу як ефективного інструмента для полегшення сприйняття, осмислення та засвоєння складних понять природничого циклу.

Методологія. Методологічну основу становлять положення про візуалізацію як засіб когнітивної діяльності, теорії навчання в цифровому середовищі, а також принципи візуального мислення в освіті.

Наукова новизна. полягає в узагальненні й системному аналізі ролі візуалізації навчального матеріалу у викладанні природничих дисциплін в умовах цифрової трансформації освіти. На відміну від попередніх досліджень, в роботі обґрунтовано цілісний підхід до впровадження технологій когнітивної візуалізації в педагогічну підготовку. Систематизовано переваги та обмеження сучасних ІКТ-засобів (Phet, Labster, AR/VR) у формуванні візуального мислення й розвитку критичного аналізу. Визначено педагогічні умови ефективного використання цифрових візуальних інструментів для підвищення мотивації та когнітивної активності учнів.

Висновки. Візуалізація навчального процесу в умовах Нової української школи є важливим інструментом, що сприяє покращенню якості освіти. Однак більшість досліджень зосереджуються на використанні візуальних засобів у шкільних дисциплінах, таких як математика, іноземні мови та біологія, без належної уваги до підготовки педагогів до впровадження когнітивної візуалізації у природничо-науковій освіті. Візуалізація є важливою складовою освітнього процесу, зокрема при вивченні природничих наук, де вона допомагає студентам краще сприймати складні концепції й розвивати абстрактне мислення. Застосування візуальних засобів навчання активізує пізнавальну діяльність учнів, підвищує мотивацію та інтерес до навчання, а також сприяє формуванню навичок логічного аналізу та узагальнення знань. Це особливо важливо в контексті вивчення таких складних дисциплін, як біологія, де візуальні елементи можуть значно покращити розуміння абстрактних понять. Візуалізація також допомагає краще адаптувати навчальний контент до індивідуальних особливостей учнів, роблячи навчання більш доступним і захоплюючим.

МЕТОДИ І ЗАСОБИ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗПТО

Тетяна Белан — 2025-09-17

Мета роботи. Метою цього дослідження є аналіз методів і засобів електронного навчання у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів закладів професійно-технічної освіти (ЗПТО).

Методологія. Дослідження базується на використанні методів аналізу наукової літератури, а також узагальненні практичного досвіду впровадження електронного навчання у професійну підготовку майбутніх викладачів закладів професійно-технічної освіти (ЗПТО).

Наукова новизна. Наукова новизна роботи полягає у систематизації та узагальненні сучасних методів і засобів електронного навчання у професійній підготовці майбутніх викладачів професійно-технічної освіти (ЗПТО).

Висновки. У статті розглянуто ключові методи та засоби електронного навчання, що сприяють підвищенню ефективності професійної підготовки майбутніх викладачів закладів професійно-технічної освіти. Застосування цифрових технологій в освітньому процесі дозволяє не лише модернізувати зміст освіти, а й створює умови для формування цифрової компетентності, розвитку самостійності, критичного мислення та комунікативних навичок здобувачів освіти.

Сучасні освітні платформи, відеолекції, інтерактивні курси та засоби тестування значно покращують якість освітнього процесу та адаптують його до потреб студентів. Інтеграція методів електронного навчання у професійну освіту підвищує її ефективність, гнучкість і доступність, що є важливою складовою підготовки конкурентоздатних фахівців у сучасному інформаційному суспільстві.

Особливої уваги потребує систематичне підвищення кваліфікації викладачів щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій, а також розробка методичних рекомендацій для впровадження електронного навчання в професійну підготовку майбутніх викладачів закладів професійно-технічної освіти (ЗПТО).

Таким чином, ефективна інтеграція електронного навчання у професійну підготовку майбутніх викладачів закладів професійно-технічної освіти є необхідною умовою для підготовки конкурентоспроможних, інноваційно мислячих та педагогічно грамотних фахівців.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХАРЧОВИХ ВИРОБНИЦТВ У ЗМІСТІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ З ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Тетяна Газука — 2025-09-17

Проблема підготовка магістрів з професійної освіти у сфері харчових технологій повинна бути вирішена на рівні сучасних вимог до компетентностей майбутніх фахівців, що має забезпечити їх глибокими фаховими знаннями та сформувати компетентності, необхідні для інтеграції інновацій у виробничі й освітні процеси. Важливим є поєднання інноваційних науково-технічних знань з педагогічною майстерністю, що уможливить майбутнім викладачам професійної освіти ефективно передавати сучасні досягнення харчових технологій наступним поколінням фахівців. Таким чином, актуальність дослідження зумовлена потребою в установленні відповідності змісту професійної підготовки магістрів професійної освіти до інноваційного розвитку харчових виробництв, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності як фахівців, так і освітньої системи загалом.

Мета дослідження: Обґрунтування доцільності впровадження у професійну підготовку майбутніх педагогів професійного навчання навчального матеріалу з питань сутності та перспектив розвитку інноваційних харчових технологій і означення напрямків удосконалення освітнього процесу з урахуванням сучасних технологічних тенденцій харчової галузі.

Методологія дослідження. Методологічну основу дослідження склали системний, компетентнісний та інтегративний підходи, які забезпечують цілісне розуміння процесу підготовки магістрів з професійної освіти в умовах інноваційного розвитку харчової промисловості. Системний підхід дозволив розглядати професійну підготовку магістрів як багаторівневу освітню систему, що включає взаємопов’язані компоненти: зміст навчання, педагогічні технології, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення, а також зовнішнє середовище (потреби ринку праці, інноваційні виклики галузі). Компетентнісний підхід застосовувався для визначення змісту професійної підготовки, зосереджуючи увагу на формуванні у магістрів ключових компетентностей: технологічної, дослідницької, цифрової, проєктної та педагогічної, що є необхідними для ефективного впровадження інновацій у харчовому виробництві. Інтегративний підхід дав змогу поєднати техніко-технологічні та педагогічні аспекти підготовки майбутніх фахівців, враховуючи міждисциплінарний характер сучасних освітніх програм.

Наукова новизна: полягає в обґрунтуванні доцільності інтеграції інноваційних харчових технологій у процес підготовки майбутніх магістрів з професійної освіти, а також у визначенні їх змістового наповнення та перспектив подальшого розвитку і впровадження. Інноваційні харчові технології розглядаються як засіб формування загальних і професійних компетентностей майбутніх фахівців, що забезпечує міждисциплінарний підхід до підготовки педагогів професійного навчання з урахуванням сучасних тенденцій розвитку харчової галузі.

Висновки. Впровадження навчального матеріалу, що розкриває зміст інноваційних харчових технологій і напрями їх практичної реалізації, до освітньої програми підготовки магістрів з професійної освіти сприятиме підвищенню ефективності формування їхньої професійної компетентності. Такий підхід забезпечить наближення навчального процесу до вимог сучасного виробництва, поліпшить якість професійної підготовки здобувачів освіти та відповідатиме актуальним потребам розвитку галузі в умовах трансформацій освітнього простору.

STEAM-ПІДХІД У ФОРМУВАННЯ ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

Юлія Кулінка — 2025-09-17

У статті висвітлено аспекти впровадження STEAM-підходу як сучасного засобу оновлення змісту та форм професійної підготовки майбутніх учителів технологій. Акцентовано увагу на тому, що STEAM-підхід створює умови для міждисциплінарної інтеграції знань і практик з науки, технологій, інженерії, мистецтва та математики, що відповідає сучасним запитам освіти й суспільства. Доведено, що застосування STEAM-підходу сприяє не лише засвоєнню професійних знань, а й формуванню таких складників дизайнерської культури, як креативність, естетичний смак, інженерне мислення, здатність до проєктування, інноваційність та рефлексивність. Визначено, що використання STEAM-методик у навчанні дозволяє формувати у студентів проєктно-технологічні компетентності, активізує пізнавальну діяльність, стимулює інтерес до творчого пошуку та розв’язання реальних практичних задач.

Мета статті – розкрити потенціал STEAM-підходу як ефективного засобу формування дизайнерської культури майбутніх учителів технологій, обґрунтувати доцільність його інтеграції у процес професійної підготовки педагогів, а також запропонувати практичні підходи до його реалізації в освітньому процесі.

Методологія дослідження базувалася на системному, особистісно орієнтованому, компетентнісному та інтегрованому підходах та здійснювалося із застосуванням загальнонаукових методів (вивчення, аналіз і узагальнення довідкової інформації, огляд науково-освітніх друкованих та он-лайн джерел), а також систематизації та узагальнення.

Наукова новизна полягає в можливостях STEAM-підходу як інноваційного засобу формування дизайнерської культури майбутніх учителів технологій. Уперше уточнено сутність поняття «дизайнерська культура майбутнього вчителя технологій» в контексті інтеграції художньо-творчої, інженерно-технологічної та педагогічної складових; доведено позитивний вплив STEAM-підходу на рівень сформованості ключових компонентів дизайнерської культури, зокрема: креативності, естетичної чутливості, конструктивного мислення, інноваційності.

Висновки. 1. STEAM – це не просто додавання мистецтва до STEM, а якісно новий освітній підхід, у якому дизайн стає точкою перетину знань і навичок із різних галузей. 2. STEAM-підхід є потужним засобом оновлення змісту підготовки майбутніх учителів технологій, сприяє формуванню їхньої дизайнерської культури, розвитку професійних навичок і креативної самореалізації.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ОСВІТНІХ ПЛАТФОРМ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Ольга Лілік — 2025-09-17

Мета статті – схарактеризувати особливості використання цифрових освітніх платформ у професійній підготовці майбутніх учителів у контексті окремих освітніх компонентів.

Методологія. У процесі дослідження застосовано такі методи: аналіз робочих програм і силабусів із обраних освітніх компонентів задля з’ясування практичних аспектів, пов’язаних із використанням онлайнових курсів у контексті неформальної та інформальної освіти здобувачів; аналіз нормативно-правової бази й наукової літератури з проблеми дослідження, що дало змогу окреслити теоретичні аспекти порушеного питання; метод спостереження за освітнім процесом у закладах вищої освіти, який дозволив визначити проблеми, що потребують нагального розв’язання; анкетування й опитування майбутніх учителів щодо їхнього ставлення до проходження онлайнових курсів на цифрових освітніх платформах, що уможливило систематизацію та узагальнення отриманих результатів, стало підґрунтям для формулювання висновків.

Дослідження здійснене на основі системного й послідовного застосування положень кількох методологічних підходів, зокрема: діяльнісного, що передбачав активне залучення майбутніх учителів до проходження онлайнових курсів на цифрових освітніх платформах; компетентнісного, оскільки пропоновані онлайнові курси були підібрані з урахуванням їхньої спрямованості на формування загальних і фахових компетентностей, окреслених у відповідних освітньо-професійних програмах; особистісно орієнтованого, що передбачав надання можливості кожному здобувачеві обрати на власний розсуд онлайнові курси й цифрові освітні платформи, а також проходити обрані курси в зручний для них час.

Наукова новизна. У статті схарактеризовано особливості використання цифрових освітніх платформ у професійній підготовці майбутніх учителів, насамперед у контексті таких освітніх компонентів, як інформатика чи цифрові технології в освіті, а також філологічних і методичних дисциплін.

Висновки. Констатовано, що цифрові освітні платформи на сьогодні набувають важливого значення в професійній підготовці майбутніх учителів, оскільки дають доступ до різноманітних онлайнових курсів, проєктів і баз даних, сприяючи розширенню можливостей для неформальної та інформальної освіти. Доведено, що в контексті дистанційного чи змішаного формату навчання в межах професійної підготовки майбутніх учителів важливим аспектом роботи на цифрових освітніх платформах є забезпечення можливостей для проєктування персоналізованої освітньої траєкторії, налагодження зворотного зв’язку в реальному часі та відстежування прогресу здобувачів освіти.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Василь Пеньковець — 2025-09-17

Актуальність статті зумовлена науково-технічною революцією яка спричинила різке зростання обсягу інформації. Цю інформацію необхідно усвідомити, засвоїти, опрацювавши у свідомості, й використовувати на практиці. Зі стрімким часом велика кількість інформації, ідей, теорій, технологій швидко змінюється, перетворюється, застаріває. У зв’язку з цим обсяг знань, набутих упродовж навчання, стає замалим уже після 3-5 років професійної діяльності.

Знання нині виступають лише потенціалом, яким має володіти фахівець, головним є результативність діяльності спеціаліста в конкретних умовах, тому одним із напрямів модернізації освіти є запровадження та реалізація компетентнісного підходу в навчанні. Компетентнісний підхід орієнтується на кінцевий результат освітнього процесу та спрямовується на формування у випускника готовності ефективно використовувати, для досягнення поставленої мети, внутрішні ресурси (знання, уміння, цінності, психологічні особливості) і зовнішні ресурси (інформаційні, людські, матеріальні).

Метою роботи є розгляд формування професійної компетентності, що має здійснюватися у процесі підготовки фахівця з фізичної культури і спорту у закладі вищої освіти з позиції сучасного практичного підходу.

Наукова новизна. Полягає в обґрунтуванні доцільності використання компетентністного підходу у професійному навчанні майбутніх учителів з фізичної культури. Розробці теоретичного обґрунтування поняття «формування професійної компетентності». Уточненні компонентного складу професійної компетентності фахівців у галузі фізичної культури і спорту. Визначенні рівнів та показників сформованості професійної компетентності вчителів фізичної культури.

Висновки: у цілому розв’язання завдання формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури можливе шляхом цілеспрямованого педагогічного управління оптимізацією навчального процесу, докорінної зміни методики отримання нового знання та становлення майбутнього фахівця з фізичної культури і спорту на базі використання інноваційних освітніх технологій.

Науково-методичне забезпечення професійного навчання не встигає за швидким розвитком інформаційних технологій у сфері фізичної культури і спорту та освіти, що вимагає модернізації професійної підготовки спеціалістів з фізичної культури і спорту.

Потребує подальшого дослідження виявлення факторів та умов формування професійної компетентності фахівців з фізичної культури і спорту засобами різноманітних технологій, що базуються на впровадженні в професійну освіту вчителів з фізичної культури дистанційного навчання на базі новітніх інформаційних технологій.

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН З ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Вадим Ребенок — 2025-09-17

У статті встановлено, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях фахових дисциплін дає можливість майбутнім викладачам організувати безперервне і ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу.

Сучасні засоби передавання інформації практично не мають обмежень за обсягом, швидкістю й видом транслювання інформації, а засоби навігації «мережевий простір» забезпечують можливість звернення майбутніх викладачів до будь-якого віддаленого джерела інформації з метою розв’язання поставленого завдання на заняттях із фахових дисциплін.

Доведено, що у процесі застосування індивідуальних і групових форм самостійної роботи у майбутніх викладачів професійної підготовки на заняттях фахових дисциплін, може виділятися два типи взаємин: мотивувальний, коли педагог не тільки змушує робити студентів те, що він говорить, але і пояснює сенс проблемного завдання, некатегорично, а частково йде на зустріч майбутнім викладачам та ініціативний, коли педагог указує, що необхідно робити, і допомагає, причому майбутні викладачі можуть проявляти і власну ініціативу.

Мета роботи – розкрити особливості професійної підготовки майбутніх викладачів фахових дисциплін засобами інформаційно-комунікаційних технологій в ЗВО.

Методологічною основою є аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем підготовки майбутніх викладачів до використання ІКТ в освітньому процесі та вивчення досвіду вітчизняних і зарубіжних науковців з цієї проблеми.

Систематизація та узагальнення теоретичних знань з проблеми дослідження.

Наукова новизна полягає в обґрунтуванні процесу професійної підготовки майбутніх викладачів щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях фахових дисциплін у ЗВО. З’ясовано, що сучасні майбутні викладачі виявляють значний інтерес до інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Відмова від директивного навчання й директивності передбачає надання майбутнім викладачам більшої самостійності, можливостей вільного вибору курсів, форм контролю. Урахування цих потреб призводить до оновлення форм і методів презентації знань та співпраці між педагогом та студентом.

ФОРМУВАННЯ М’ЯКИХ НАВИЧОК У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГА У ЗВО

Оксана Сагач — 2025-09-17

В умовах трансформаційних суспільних перетворень та динамічних інноваційних процесів, значних змін зазнає система вітчизняної освіти. Реалізація модернізаційних змін, передбачає перегляд традиційних моделей та методів навчання, а отже виникає потреба у фахівцях, які здатні до виявлення та реалізації власного внутрішнього потенціалу. Сьогодні, для того щоби стати успішним професіоналом, недостатньо володіти тільки енциклопедичними знаннями та досвідом.

«М’які навички» – це соціальні, комунікативні, лідерські, командні, мисленнєві навички. М’які навички необхідні у будь-якому виді діяльності, що визначає потребу їх формування починаючи зі школи та продовжуючи цей процес в ЗВО. До них належать уміння спілкуватися, працювати в команді, переконувати, вирішувати проблеми, приймати рішення, керувати своїм часом, мотивувати себе та інших. Структурними складовими «soft skills» майбутнього педагога є наступні компоненти: соціально-комунікативний, емоційний, когнітивний, прогностичний, управлінський, акмеологічний, інноваційний. Освітній процес у закладі вищої освіти має значний потенціал щодо формування у майбутніх педагогів «м’яких навичок». У процесі навчальної та, у майбутньому, професійної діяльності педагога, «soft skills» набувають значення необхідних професійних умінь.

Метою статті є аналіз формування «soft skills» у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів.

Методологічною основою статті є філософські, психологічні, педагогічні теорії та положення, які розкривають концептуальні підходи щодо досліджуваної проблематики.

Наукова новизна полягає у розгляді цілеспрямованого формування м’яких навичок у процесі підготовки педагога у ЗВО.

Висновки. Результатом формування «м’яких навичок» або «soft skills» у майбутніх педагогів стає розвиток активної творчої позиції та формування ефективних стратегій поведінки щодо майбутньої професійної діяльності. «Soft skills» включають комунікативні навички та навички соціальної взаємодії, деякі внутрішні характеристики особистості. Вони охоплюють значний спектр навичок, поведінкових моделей, ціннісних установок, особистісних якостей, які дозволяють педагогу ефективно взаємодіяти з оточуючими, співпрацювати з колективом, досягати поставленої мети.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТЕНДЕНЦІЯХ СЬОГОДЕННЯ

Юрій Франко — 2025-09-17

Мета статті – розгляд практичних засобів і їх використання у процесі підготовки фахівців цифрових технологій у реаліях сучасної інформаційної безпеки.

Методологія. У дослідженні застосовано системний і проблемний підходи, а також загальнонаукові методи аналізу, синтезу і порівняння. Це визначає основні вимоги до практичних навичок фахівця у галузі кібербезпеки.

Наукова новизна. У статті подано і проаналізовано основні методи практичної підготовки фахівців цифрових технологій у галузі створення захищених мереж.

Основною метою процесу підготовки фахівців цифрових технологій є не лише теоретичні матеріали і рівень їх засвоєння фахівцем, а й основні практичні навички і вміння їх застосовувати у подальшій реалізації себе як фахівця, педагога і можливості навчати інших. Особливості практичного навчання у сучасному світі, де цифрові технології оточують нас у всіх аспектах нашого життя, є актуальним викликом сьогодення, що активно змінюється і пристосування педагогів до викликів сучасних тенденцій підготовки вимагає від них іти в ногу з темпом розвитку сучасних технологій, які розвиваються дуже стрімко. Запропоновані методи практичного навчання є лише частиною можливостей використання підготовки фахівців, як основа для формування змісту і організації діяльності здобувачів, які хочуть стати фахівцями з кібербезпеки і бути практичними педагогами. Основні аспекти підготовки і класифікація практичних навичок майбутніх фахівців є умовною класифікацією і може бути, як основним так і ознайомлювальним матеріалом для періодизації вивчених навичок та вмінь, які формуються у здобувачів різних рівнів освіти та слухачів різних курсів для здобуття нових знань

Висновки. Запропоновані і порівнянні методи практичного навчання є лише частковим охопленням навичок і створення практичної складової навчання майбутніх фахівців цифрових технологій. Ефективність кожного методу практичного навчання аналізується та є взаємозалежними із багатьма методами теоретичного навчання в освітньому процесі майбутніх фахівців.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ: НОВІ ФОРМАТИ ВИКЛАДАННЯ ТА НАВЧАННЯ

Валентина Харламенко — 2025-09-17

Мета роботи – проаналізувати вплив цифровізації на технологічну освіту, окреслити інноваційні формати викладання, розглянути інтеграцію цифрових інструментів у процес підготовки майбутніх учителів технологій та виявити шляхи підвищення їхньої професійної компетентності. Автори досліджують трансформацію освітнього середовища під впливом цифрових технологій, акцентуючи на актуальності інженерного мислення, проектної діяльності, робототехніки, елементів штучного інтелекту та сучасних дидактичних підходів у контексті Нової української школи.

Методологія дослідження ґрунтується на аналізі нормативно-правових документів, стратегічних ініціатив, концепцій цифрової трансформації освіти. Дослідниками опрацюванні результати наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері цифровізації, використано порівняльний аналіз, синтез, узагальнення, систематизацію наукових фактів, емпіричні результати опитувань педагогів і досвід впровадження цифрових інструментів у реальний освітній процес.

Наукова новизна. В основі дослідження – комплексний підхід до вивчення цифровізації технологічної освіти крізь призму взаємозв’язку між цифровими інструментами, штучним інтелектом і професійною підготовкою майбутніх педагогів. Уперше представлено дидактичну модель використання нейромереж, Arduino–платформ, симуляцій, гейміфікації та хмарних сервісів у системі підготовки вчителя технологій. Обґрунтовано нову роль педагога як цифрового фасилітатора, здатного формувати індивідуальні освітні траєкторії, а також створено аргументовану основу для міжпредметної інтеграції дисциплін технічного та гуманітарного профілю.

Висновки. Цифровізація стає не лише умовою модернізації технологічної освіти, а й основою для підготовки конкурентоспроможного вчителя, здатного діяти в умовах стрімких соціально-технологічних змін. Інтеграція робототехніки, 3D-друку, мікроконтролерів та штучного інтелекту в освітній процес сприяє розвитку інженерного мислення, цифрової грамотності та здатності до інноваційної діяльності. Використання платформ для симуляції, інструментів адаптивного навчання та генеративних технологій формує нову парадигму навчання, орієнтовану на практичність, гнучкість і міждисциплінарність. Проєктна діяльність та гейміфікація стають ключовими педагогічними підходами, що забезпечують мотиваційно збагачене освітнє середовище. Законодавча база України, концепції розвитку STEM та цифрової трансформації підтверджують необхідність упровадження цих підходів у систему вищої педагогічної освіти. Результати дослідження можуть бути використані для оновлення освітніх програм, розробки курсів підвищення кваліфікації педагогів та створення цифрових методичних матеріалів.

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

Владислав Ющенко — 2025-09-17

Мета роботи. Метою роботи є дослідження ролі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процесі формування професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів професійного навчання, а також визначення ефективних методів і засобів їхнього застосування у професійній підготовці.

Методологія. У дослідженні використано методи аналізу наукової літератури, нормативно-правових документів у сфері освіти та інформаційно-комунікаційних технологій, а також узагальнення досвіду впровадження ІКТ у процес формування професійних цінностей у педагогів.

Наукова новизна. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні та систематизації підходів до використання інформаційно-комунікаційних технологій як засобу формування професійно-ціннісних орієнтацій, а також в обґрунтуванні їхньої ролі у підготовці конкурентоздатних фахівців, здатних до ефективної педагогічної діяльності.

Висновки. Інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом в організації сучасного освітнього процесу і відіграють ключову роль у формуванні професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів професійного навчання. Використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє впроваджувати інтерактивні методи навчання, забезпечувати персоналізований підхід до професійної підготовки та стимулювати розвиток критичного мислення, рефлексії і самовдосконалення. Інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес сприяє підвищенню ефективності освіти, а також формуванню сучасних педагогічних компетентностей, необхідних для вирішення професійних завдань у динамічних умовах розвитку суспільства. Завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям майбутні педагоги отримують доступ до різноманітних джерел знань, електронних освітніх платформ, професійних спільнот і світового педагогічного досвіду. Інформаційно-комунікаційні технології не лише відповідають сучасним викликам у сфері освіти, але й забезпечують розвиток ключових професійно-ціннісних орієнтацій, необхідних для формування конкурентоздатних і високоморальних педагогів.

ВІЙСЬКОВА ОСВІТА: ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ТРАЄКТОРІЇ УСПІХУ ОФІЦЕРІВ

Вікторія Аніщенко — 2025-09-17

Враховуючи реалії сьогодення, піклування про індивідуальний розвиток та професійне становлення кожного курсанта вищого військового навчального закладу має бути в пріоритеті, оскільки від його ціннісних орієнтацій, особистої мотивації до навчання залежить сформованість професійної компетентності та готовність виконувати службово-професійні обов’язки під час служби у різних підрозділах складових сектору безпеки та оброни України.

Автори статті зазначають, що у вирішенні питання щодо побудови індивідуальної траєкторії успіху молодих офіцерів можна застосувати низку педагогічних технологій, що дозволяють сформувати професійну компетентність. Однак, більшість з них не носить всеохоплюючого системного характеру щодо безпосереднього науково-методичного супроводу процесу професійної викладацько-фасилітативної підтримки молодому офіцеру. Автори вважають, що педагогічний коучинг є ефективною технологією науково-методичного супроводу в сучасних умовах функціонування військових закладів вищої освіти, що здатна забезпечити системний супровід курсанта, партнерське комунікативне співробітництво, побудову неперервної траєкторії розвитку, вдосконалення, розкриття потенціалу особистості, моделювання формату підвищення самомотивації, самовідповідальності, самоосвіти протягом життя тощо.

Мета статті: теоретично обґрунтувати використання педагогічного коучингу для формування траєкторії успіху молодих офіцерів.

Методологія. Вивчення наукових публікацій, систематизації результатів аналізу наукової та навчально-методичної літератури, розкриття основних визначень досліджуваної проблеми, узагальнення та висновки.

Наукова новизна полягає в обґрунтуванні можливості застосування педагогічного коучингу для формування професійної компетентності, готовності до службово-професійної діяльності молодих офіцерів та побудови траєкторії їх успіху в напрямку самомотивації, самовиховання, самореалізації протягом життя.

Висновки. Автори статті приходять до висновку, що педагогічний коучинг є одним із ресурсних аспектів педагогічної діяльності; може бути використаний в якості інноваційної технології для побудови траєкторії успіху молодих офіцерів, дозволяє їм відкрити особистісний прогресивний шлях розвитку та бути готовими до вчасного реагування на певні виклики військової служби та суспільства.

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ З НАПРЯМКУ «ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

Євгеній Говоров — 2025-09-17

У статті розкрито проблематику та актуальність становлення екологічного світогляду у майбутніх працівників галузі лісового господарства та решти учасників навчального процесу що формують освітнє середовище. Встановлені певні негативні фактори антропогенної діяльності в галузі лісового господарства та загальні проблеми галузі.

Визначено, що негативні антропогенні явища пов'язані по-перше з дефіцитом знань у галузі охорони навколишнього середовища, відсутністю екокультури та екологічного мислення, по-друге з спотвореною людською свідомістю в яку глибоко проникла антропоцентрична парадигма мислення. На основі цієї сентенції доведена необхідність формування екологічного світогляду та екологічної культури у майбутніх працівників галузі, що повинна відображати здатність поєднувати екологічні знання та професійну діяльність.

Визначені педагогічні умови формування екологічного світогляду у всіх учасників освітнього процесу, якими можуть стати насичені екологічним матеріалом та змістом спеціальні дисципліни галузі, міжпредметні зв'язки, проходження закордонних стажувань та курсів підвищення кваліфікації, дієвих практик, створення на базі навчальних закладів різноманітних екологічних спільнот і залучення до них всіх учасників освітнього процесу.

Мета роботи – привернути увагу до значення екологічно-просвітницької роботи, як фактору формування екологічного світогляду, а також екологічної культури всіх учасників освітнього процесу галузі лісового господарства.

Методологія. Систематизація та вивчення наукових публікацій, аналіз наукової та навчальної літератури, інтернет-джерел, розкриття основних дефініцій проблеми, що вивчається, узагальнення та висновки.

Наукова новизна. Полягає у виявленні суперечностей освітнього та професійного середовища галузі лісового господарства з екологічними вимогами та викликами сьогодення.

Висновки. Проаналізувавши актуальні офіційні джерела та сучасні роботи науковців з даної тематики, можна констатувати, що інтенсивна антропогенна діяльність людини саме в лісових екосистемах призводить до важких негативних наслідків які можна мінімізувати з переходом суспільства на екологічний світогляд. Особливо важливим такий перехід є у фахівців системи професій «людина – природа» до яких і відносяться робітники лісового господарства. Головна роль у формуванні екологічного світогляду відводиться освітньому середовищу як системно освіченому простору, у якому реалізується взаємодія суб'єктів освітнього процесу із зовнішнім середовищем, у результаті відбувається ефективний вплив на свідомість в умовах професійної підготовки.

РОЗШИРЕНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТЕРМІНУ «ЗДОРОВ’Я» З ПОЗИЦІЙ ХАРАКТЕРИСТИК ЙОГО ДИНАМІЧНОСТІ, ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ НАПОВНЕНОСТІ ТА САМОРЕГУЛЯЦІЇ, ЗДАТНОСТІ ДО РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ

Микола Дейкун — 2025-09-17

У попередніх дослідженнях доведена важливість удосконалення та осучаснення тлумачення поняття терміну «Здоров’я» для майбутнього спільноти. Це викликано, по-перше, розвитком науки про громадське здоров’я та медичної науки, по-друге – моделлю позитивного здоров’я, по-третє – необхідністю чітких визначень в процесі, який почався в нашій країні, створення ефективно діючої системи громадського здоров’я, по-четверте – динамікою цивілізаційних процесів, які відбуваються та суттєво впливають на здоров’я людини тощо.

Невизначеність з чітким тлумаченням понять в сфері громадського здоров’я, зокрема, систему медичної допомоги іменують системою охорони здоров’я і це призводить до організаційного хаосу, що в свою чергу веде до погіршенням стану здоров’я населення та демографічної ситуації, зростаючого розповсюдження хронічних хвороб, глобальних катастроф та супроводжується розвитком сучасних технологій (ДНК-аналіз, штучний інтелект, розумні гаджети тощо), а це, в свою чергу, сприяє інформаційному перевантаженню та стресам, застосування алгоритмів, заснованих на критеріях здоров’я для моніторингу стану людини; по-друге – не відповідністю науковій точності, практичним застосуванням, міждисциплінарною узгодженістю, індивідуалізації, динамічності та соціалізації трактування визначення поняття терміну «Здоров’я», по-третє – сучасне визначення цього поняття має бути не просто академічно точним, а інструментальним – тобто таким, що дозволяє розробляти стратегії впливу на всі детермінанти громадського здоров’я.

Доопрацювання, удосконалення та осучаснення визначення поняття терміну «Здоров’я» – це основа для нових, ефективних технологій, політики, здатності до життя в умовах невизначеності та особистої відповідальності. Без чіткого визначення неможливо формувати стійкість суспільства до нових викликів, розвивати превентивний напрямок, цілеспрямовано формувати мотивовану потребу у особи бути здоровою і корисною суспільству, оцінювати ефективність штучного інтелекту в діагностиці, вимірювати рівень здоров’я популяції, порівнювати дані між країнами тощо. Визначення поняття терміну «Здоров’я», на сучасному етапі розвитку суспільства, розглядається як важливий інструмент для покращення якості життя людства.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ, ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ КЛЮЧОВИХ ПОНЯТЬ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЙОГО СИСТЕМИ

Микола Дейкун — 2025-09-17

У статті викладені результати дослідження еволюції та суперечливості трактувань спектру ключових понять сфери громадського здоров’я: «громадське здоров’я», «система громадського здоров’я», «громадське як охорона здоров’я» та їх вплив на формування національної системи громадського здоров’я в Україні. Дослідженням доведено, що відсутність порозуміння у трактуванні визначень ключових понять заважає формуванню національної ефективно діючої системи громадського здоров’я. Наголошується на розбіжностях визначень понять у законодавчих актах, наукових джерелах та міжнародних стандартах, що, в свою чергу, ускладнює розробку ефективних політик, планування ресурсів, міжгалузеву та міжсекторальну взаємодію, досягнення мети – стабілізація демографічної ситуації, збереження та зміцнення здоров’я населення країни.

На основі аналізу нормативно-правових документів (1991–2024), порівняння з міжнародними підходами (WHO, ЄС) та експертних оцінок обґрунтовано необхідність: гармонізації термінів з європейськими стандартами, розробки єдиного глосарію для законодавчих ініціатив, підвищення обізнаності фахівців про сучасні концепції. Дослідження доводить, що чіткість визначень є критично важливою для побудови ефективної системи громадського здоров'я, орієнтованої на стабілізацію демографічної ситуації, покращення здоров’я та задоволення потреб населення у всіх послугах сфери громадського здоров’я. Особливу увагу приділено впливу історичного контексту, євроінтеграційних вимог та сучасних викликів (війна, міграція) на формування термінології.

СТВОРЕННЯ ВІДДАЛЕНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ З РОБОТОТЕХНІКИ, АВТОМАТИЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ТА IOT

Григорій Джевага — 2025-09-17

Методика проведення лекційних занять і письмових практичних робіт під час дистанційного навчання вже достатньо розроблена і перевірена науковцями в ході проведення занять у віртуальному просторі відеоконференцій. Також, налагоджено вивчення теоретичного матеріалу з курсів «Робототехніка», «Автоматизації виробництва» та «Інтернет речей» на платформі дистанційного навчання через електронні курси. Проте, з організацією формування умінь програмувати автоматизовані системи, на основі мікроконтролера, існують складнощі. У онлайн середовищі віртуальних лабораторій Wokwi, TinkerCad і Proteus можна збирати схеми проєктів роботів, автоматизованих ліній, а також, писати код програми для їх керування. Однак, у даних віртуальних середовищах наявний не увесь перелік радіодеталей та модулів Arduino, щоб навчатись передавати дані за допомогою радіозв’язку та підключатися до мережі Інтернет. Це створює потребу до перегляду традиційних методів проведення практичних робіт і їх трансформації до нових умов цифрового освітнього простору. У статті описано і обґрунтовано перелік обладнання та програмного забезпечення для створення віддаленої лабораторії робототехніки, автоматизації виробництва та Інтернет речей. Розкрито процес налагоджування обладнання для підключення студентів до віддаленого лабораторного стенду, а також особливості виконання практичних робіт та методичні рекомендації щодо їх проведення під час дистанційного навчання.

Мета статті – розкрити особливості створення та використання віддаленої лабораторії робототехніки, автоматизації виробництва та Інтернет речей, для забезпечення дистанційної та інклюзивної освіти.

Завдання статті: 1) уточнити зміст практичних робіт, які доцільно виконати в умовах віддаленої лабораторії робототехніки, автоматизації виробництва та Інтернет речей; 2) визначити перелік обладнання і програмного забезпечення для функціонування віддаленого лабораторного стенду і програмування мікроконтролерів; 3) визначити умови роботи і процес налаштування віддаленого лабораторного стенду; 4) описати методику використання віддаленої лабораторії для виконання практичних робіт з робототехніки, автоматизації виробництва та Інтернет речей.

Використані методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань у роботі застосовувалися такі методи дослідження: пошук, теоретичний аналіз та систематизація наукових праць та педагогічного досвіду з проблеми дослідження; інтерпретація та узагальнення результатів досліджень науковців; розроблення методичних рекомендацій.

Наукова новизна. Уточнено зміст віддаленої лабораторії з робототехніки, автоматизації виробництва та Інтернет речей. Запропоновано новий підхід до віддаленого виконання практичних робіт, який спрямований на налаштування драйверів двигунів різного типу, передачі даних через Bluetooth, радіо зв’язок, розгортання серверу на платі Arduino та налагодження мережі Інтернет речей.

Висновки. В умовах дистанційної підготовки фахівців сфери ІТ, забезпечення курсів підвищення кваліфікації або інклюзивної освіти, ефективне формування умінь створювати автоматизовані системи на основі мікроконтролерів, здійснюється через використання віддаленої лабораторії робототехніки, автоматизації виробництва та Інтернет речей. Віддалене виконання учасниками освітнього процесу практичних робіт з програмування реальних фізичних плат Arduino забезпечує спостереження за результатами роботи сенсорів, актуаторів, передачею даних через радіо зв’язок та мережу Інтернет, що неможливо реалізувати у симуляторах.

АКТУАЛІЗАЦІЯ НАВИЧОК СЛУЖБОВОГО ЕТИКЕТУ ПРАЦІВНИКІВ ПРОБАЦІЇ НА КУРСАХ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Оксана Дженджеро — 2025-09-17

Мета роботи. Метою дослідження є визначення основних норм і принципів службового етикету працівників уповноважених органів з питань пробації, що включають культуру професійного мовлення, поведінкові стандарти, етичні зобов’язання та моральні цінності, задля їх ефективного впровадження в освітні програми підвищення кваліфікації, які реалізуються в умовах воєнного стану. Актуальність теми зумовлена зростанням суспільного запиту на професіоналізм, гуманність і моральну стійкість працівників органів пробації.

Методологія. У роботі застосовано нелінійну методологію пізнання, що уможливлює розгляд службового етикету як відкритої, динамічної й складноорганізованої структури. Для емпіричного аналізу використано метод анкетування, в якому взяли участь 87 працівників органів пробації з різних регіонів України. Результати опитування дали підстави визначити рівень сформованості етикетних навичок, мовленнєвої культури та загальної етичної обізнаності працівників пробації. Особливу увагу приділено виявленню труднощів, зокрема в аспектах культури мовлення, а також з’ясуванню потреб в оновленні підходів до навчання у воєнний період.

Наукова новизна. У представленому дослідженні вперше актуалізовано потребу в системному підході до формування навичок службового етикету в професійному середовищі працівників пробації. Виокремлено мовленнєву компетентність як ключову умову забезпечення етичної комунікації та професійного іміджу фахівця. Запропоновано ефективні освітні підходи, адаптовані до умов дистанційного навчання: інтерактивні платформи, проблемне навчання, аналіз етикетних ситуацій.

Висновки. Дотримання норм службового етикету працівниками пробації позитивно впливає на ефективність ресоціалізації засуджених, формує довіру громадян до правової системи та підвищує загальний рівень професійної комунікації. В умовах воєнного стану актуальним є використання інноваційних освітніх підходів, таких як дискусії, проблемний виклад матеріалу та інтерактивні платформи, що сприяють залученню учасників у навчальний процес та забезпечують якість підвищення кваліфікації персоналу пробації.

УДОСКОНАЛЕННЯ СТРІЛЕЦЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Андрій Краснощок — 2025-09-17

У статті розглядаються результати дослідження щодо використання оптико-електронних систем під час вдосконалення техніки стрільби здобувачами освіти в навчальному процесі. Авторами надано інформацію про методику проведення тренувального процесу зі стрільби різного рівня підготовки спортсменів. Також на основі попередніх робіт автора, викладено основні принципи підготовки правоохоронців на різних етапах навчання стрільби з бойової зброї.

Метою статті стало дослідження введення обов'язкової базової загальновійськової підготовки (БЗВП) для студентів закладів вищої освіти. Це нововведення є частиною комплексної реформи системи військової підготовки громадян та реалізується відповідно до змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підписаних Президентом України Володимиром Зеленським від 15 січня 2025 року [6].

Методологія дослідження обумовлена процесом застосування сучасних технологій в освітній процес і ґрунтується на застосуванні особистісного, інформаційного та системного підходів у професійній підготовці здобувачів вищої освіти. Під час дослідження використано такі загальнонаукові методи, як аналіз і систематизація наукових і навчально-методичних джерел; спостереження за освітнім процесом; систематизація й узагальнення власного спортивного досвіду та багаторічного науково-викладацького стажу авторів.

Наукова новизна полягає в уточненні впливу та можливостей сучасних технологій для вдосконалення стрілецької майстерності здобувачів вищої освіти. Крім того комбінований підхід до тренувального процесу із застосуванням сучасних технологій в поєднанні з практичними заняттями, дозволяє створити сприятливі умови за яких формування рухових якостей сприяє підготовці стрільців на всіх етапах навчання стрілецької майстерності, що в подальшому полегшує їх підготовку на більш високому рівні.

Висновки. Використання технологій у відпрацюванні елементів виконання влучного пострілу демонструє позитивну динаміку у розвитку стрілецьких якостей спортсменів та здобувачів освіти загалом. Слід зазначити, що базова військова підготовка студентів вкрай необхідна для зміцнення оборонних сил суспільства, а стрільба є однією із ключових сфер цієї діяльності.

ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНІХ ТРАЄКТОРІЙ В ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ

Наталія Кушнарьова — 2025-09-17

У статті розглянуто роль штучного інтелекту в професійній освіті як інноваційного інструменту для реалізації персоналізованого навчання. Проаналізовано сучасні концепції та моделі адаптивного контенту, а також досвід використання ШІ-технологій у різних закладах освіти.

Визначено ключові напрями впровадження адаптивних алгоритмів, чат-ботів і аналітики навчального процесу для створення індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів професійної освіти. Окрему увагу приділено вітчизняним і міжнародним прикладам застосування, що демонструють ефективність персоналізації навчання.

Особливу увагу приділено основним викликам та бар’єрам застосування штучного інтелекту у професійно-технічній освіті – від технічної інфраструктури до етичних аспектів – і окреслено перспективи подальших досліджень у напрямку розробки гібридних моделей навчання та нормативного регулювання використання ШІ у професійній освіті.

Мета роботи – дослідження можливості застосування штучного інтелекту у професійній освіті для формування індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів освіти.

Методологія. У дослідженні використано методи аналізу наукових джерел і публікацій, порівняльного аналізу можливостей освітніх платформ, узагальнення прикладного досвіду впровадження ШІ-технологій у закладах професійно-технічної освіти, експертного оцінювання потенціалу персоналізованих моделей.

Наукова новизна полягає в узагальненні інструментів штучного інтелекту, що впливають на персоналізацію освітніх траєкторій у системі професійної освіти. Також запропоновано структурну модель їх впровадження, визначено бар’єри та перспективи застосування ШІ для індивідуалізації навчання в українських закладах ПТО.

Висновки. У результаті проведеного дослідження підтверджено, що застосування штучного інтелекту в професійно-технічній освіті відкриває нові можливості для формування гнучких та адаптивних освітніх траєкторій, які враховують індивідуальні особливості здобувачів та їхній рівень підготовки. Проаналізовані концепції адаптивного контенту, досвід роботи чат-ботів і аналітичних платформ показали, що інтеграція таких рішень сприяє підвищенню мотивації, ефективності засвоєння матеріалу та швидшому реагуванню викладачів на потреби студентів. Водночас виявлено, що реалізація проєктів із ШІ потребує не лише модернізації технічної інфраструктури та підготовки кадрів, а й розробки чітких нормативно-правових механізмів для захисту даних і забезпечення етичності використання технологій. Запропонована структурна модель впровадження дає практичні орієнтири для українських закладів ПТО та створює основу для подальших досліджень у галузі гібридних навчальних систем та стандартів регулювання ШІ в освітньому середовищі.

ТЕХНОЛОГІЇ ВІДКРИТОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ФОРМУВАННІ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ

Ярослав Півень — 2025-09-17

Статтю присвячено огляду проблеми формування самоосвітньої компетентності майбутніх економістів у відкритому інформаційному освітньому середовищі.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та визначення основних технологій організації відкритого інформаційного освітнього середовища як екосистеми, що функціонує з метою формування самоосвітньої компетентності майбутніх економістів.

Методологія. У дослідженні застосовано методи семантичного, змістового й категоріального аналізу ключових понять відкритого інформаційного освітнього середовища й самоосвітньої компетентності здобувачів освіти; узагальнення та систематизації сучасного педагогічного досвіду впровадження відкритих освітніх ресурсів і цифрових сервісів у підготовці майбутніх економістів; моделювання структури та основних компонентів освітньої екосистеми. Методологічною основою дослідження є системний, діяльнісний та екосистемний підходи до організації професійної підготовки майбутніх економістів.

Наукова новизна полягає у концептуалізації змісту відкритого інформаційного освітнього середовища як освітньої екосистеми, що функціонує на засадах відкритості, взаємодії, гнучкої адаптації до запитів учасників освітнього процесу, сталого розвитку, цілісності й системності, надлишковості освітнього контенту, самоорганізації, і здатної забезпечити комплексний розвиток компонентів самоосвітньої компетентності студентів (мотиваційно-ціннісного, знаннєвого, діяльнісного і рефлексивного). Визначено структуру такої екосистеми (суб’єкти, інформаційні ресурси, цифрові сервіси й інструменти, комунікаційні платформи, освітні події та активності), окреслено основні цифрові сервіси, інструменти та освітні практики, що сприяють формуванню самоосвітньої компетентності студентів.

Висновки. Функціонування відкритого інформаційного освітнього середовища як екосистеми створює сприятливі умови для цілеспрямованого розвитку самоосвітньої компетентності майбутніх економістів, сприяє їхній готовності до безперервного професійного саморозвитку та ефективної діяльності в умовах цифрової трансформації економіки та освіти.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Юлія Паришкура — 2025-09-17

У статті розглянуто проблему індивідуалізації фізичного виховання здобувачів вищої освіти в умовах змішаного навчання та воєнного стану. Індивідуалізація визначається як педагогічний підхід, що враховує фізіологічні, психофізичні та мотиваційні особливості студентів для підвищення ефективності та мотиваційної привабливості занять. Розкрито принципи індивідуалізації, зокрема диференційоване дозування навантажень, орієнтацію на стартовий рівень рухової підготовленості, а також роль самоконтролю і зворотного зв’язку. Описано форми реалізації індивідуального підходу у фізичному вихованні, серед яких – різнорівневі групи, персоналізовані програми та вільний вибір видів активності. Зроблено висновок про важливість індивідуалізації для покращення фізичного стану студентів, зниження ризиків перевантажень і формування сталого здорового способу життя.

Мета дослідження. Проаналізувати теоретичні засади та педагогічні умови ефективної індивідуалізації фізичного виховання студентів, визначити ключові принципи, методи та шляхи практичного впровадження персоналізованого підходу у змішаній формі навчання.

Методологія дослідження ґрунтується на системному та компетентнісному підходах. Використано аналіз науково-педагогічної літератури, нормативних документів, порівняльний метод, методи узагальнення, моделювання та педагогічного прогнозування щодо форм і засобів реалізації індивідуалізації у фізичному вихованні здобувачів вищої освіти.

Наукова новизна. Уточнено сутність поняття індивідуалізації фізичного виховання в контексті сучасних викликів освітнього процесу. Виокремлено практичні механізми реалізації персоналізованого підходу у фізичному вихованні в умовах змішаного навчання та обмежень воєнного часу. Визначено педагогічні умови, що сприяють формуванню індивідуальних траєкторій фізичного стану здобувачів вищої освіти.

Висновки. Індивідуалізація фізичного виховання відіграє ключову роль у підвищенні ефективності навчального процесу, оскільки дозволяє адаптувати фізичні заняття до індивідуальних потреб, можливостей та рівня фізичної підготовленості здобувачів вищої освіти. Основу цього підходу становлять принципи урахування фізіологічних особливостей, мотивації, самоконтролю та поступового розвитку фізичних якостей. Реалізація персоналізованих програм фізичного виховання сприяє зміцненню здоров’я студентів і формуванню сталих звичок здорового способу життя. Водночас процес упровадження індивідуалізованих підходів стикається з певними викликами, серед яких найпомітнішими є нестача матеріально-технічної бази, низький рівень мотивації студентів, обмежена кількість кваліфікованих викладачів та негнучкі навчальні програми. Подолання цих бар’єрів вимагає системної модернізації освітнього середовища, підготовки фахівців нової формації, впровадження варіативних освітніх моделей і цифрових інструментів моніторингу фізичного стану студентів.

ЗНАННЯ ПРО ВПЛИВ ХАРЧУВАННЯ НА БІОЛОГІЧНИЙ ВІК У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ І СПОРТІ

Андрій Пивоваров — 2025-09-17

У статті розглядається біологічний вік як комплексний показник фізіологічного стану організму, що відображає реальний рівень його функціонування та зношеності в порівнянні з хронологічним віком. Особлива увага приділяється ролі харчування, як одного з ключових чинників, що впливають на темпи старіння. Проаналізовано вплив основних нутрієнтів – антиоксидантів, омега-3 жирних кислот, білків, вуглеводів, жирів і води – на фізіологічні процеси, пов’язані зі старінням. Обґрунтовано значення збалансованого харчування для зниження ризику вікових захворювань, збереження фізіологічних функцій та уповільнення вікових змін. Відтак, аналіз харчових чинників у впливі на біологічний вік є важливою складовою професійної підготовки у фізичній культурі і спорті, оскільки забезпечує наукове підґрунтя для прийняття практичних рішень у тренувальному процесі, реабілітації та загальній оздоровчій діяльності.

Мета дослідження: проаналізувати взаємозв’язок між харчуванням та біологічним віком людини, визначити основні критерії оцінки біологічного віку та обґрунтувати харчові стратегії, які сприяють уповільненню процесів старіння.

Методологія ґрунтується на міждисциплінарному підході, що включає аналіз сучасних наукових джерел у галузях фізіології, геронтології, нутриціології та медицини старіння. Структурований аналіз дозволяє систематизувати біохімічні, клінічні та функціональні параметри, що характеризують біологічний вік, і дослідити їх залежність від харчового фактору.

Наукова новизна полягає у уточнені поняття біологічного віку в контексті нутриціологічного впливу. Узагальнено наукові дані щодо ролі окремих харчових компонентів у модифікації процесів старіння, запропоновано структурований підхід до оцінки біологічного віку, що важливо у процесі підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту.

Висновки. Харчування є провідним модифікованим чинником, що впливає на темпи біологічного старіння. Раціон, багатий на антиоксиданти, омега-3 жирні кислоти, білки, вітаміни та воду, сприяє збереженню функціонального потенціалу організму, покращенню метаболічних процесів і зниженню ризику вікових патологій. Розуміння впливу нутрієнтів на біологічний вік дозволяє розробити персоналізовані рекомендації щодо харчування, спрямовані на продовження активного довголіття.

ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ТА МЕХАНІЗМИ

Алла Пригодій — 2025-09-17

У статті розкрито сутність поняття інтересу до науково-дослідницької діяльності як одного з ключових чинників професійного та особистісного становлення здобувачів вищої освіти. Визначено та обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють розвитку стійкого інтересу до наукового пошуку. Серед них: створення дослідницько-орієнтованого освітнього середовища, залучення студентів до участі в конференціях, наукових гуртках і конкурсах, підтримка індивідуальної ініціативи, наукове наставництво.

Мета статті – виявити ефективні педагогічні умови та практичні механізми формування стійкого інтересу здобувачів вищої освіти до науково-дослідницької діяльності.

Методологія дослідження. Застосовано загальнонаукові методи: аналіз і синтез – для оцінки стану наукової розробленості проблеми та визначення перспективних напрямів її подальшого вивчення; педагогічне спостереження – з метою виявлення умов, що сприяють формуванню інтересу до наукової діяльності; систематизація та узагальнення – для осмислення й інтерпретації отриманих результатів.

Наукова новизна полягає в уточненні змісту поняття «інтерес до науково-дослідницької діяльності», а також у визначенні та обґрунтуванні педагогічних умов і практичних механізмів, що сприяють формуванню цього інтересу в здобувачів вищої освіти.

Висновки. Формування інтересу до науково-дослідницької діяльності є важливим чинником розвитку професійної компетентності, творчого потенціалу та інноваційного мислення здобувачів вищої освіти. До провідних педагогічних умов цього процесу належать наукове наставництво, підтримка академічної свободи, практико-орієнтована організація дослідницької діяльності та створення сприятливого освітнього середовища, яке забезпечує розвиток індивідуальних освітніх траєкторій. Участь у наукових дослідженнях сприяє формуванню критичного мислення, самостійності, мотивації до самонавчання та професійного саморозвитку.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАСОБІВ ВІДНОВЛЕННЯ У ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ

Світлана Сальникова — 2025-09-17

У статті висвітлено актуальність використання ефективних засобів відновлення у процесі занять фізичними вправами в контексті сучасної фізичної культури та спорту. Відновлення після фізичних навантажень розглядається як ключова складова навчально-тренувального процесу, що впливає на запобігання травмам, збереження здоров’я, підвищення ефективності тренувань і спортивних результатів. Метою дослідження було виявити найбільш популярні засоби відновлення та оцінити рівень обізнаності щодо їх використання серед студентів, спортсменів, тренерів і фітнес-ентузіастів. У дослідженні використано кількісні методи, зокрема онлайн-анкетування (n=137). Отримані результати засвідчили, що найчастіше застосовуються активне відновлення, масаж, теплові процедури та харчові добавки. З’ясовано, що новітні технології (електростимуляція, пневмокомпресія тощо) залишаються маловідомими широкому колу практиків. Актуалізовано потребу в подальшому інформуванні й науково-методичному супроводі впровадження сучасних засобів відновлення у фізичну культуру, фітнес і спорт.

Мета дослідження. Визначити, засобом анкетування, популярні засоби відновлення у процесі занять фізичними вправами серед спортсменів, студентів, тренерів і фітнес-ентузіастів, а також дослідити їхній досвід, ефективність і рівень використання сучасних відновлювальних технологій.

Методологія дослідження. У дослідженні застосовано кількісні методи, зокрема онлайн-анкетування (n=137) серед спортсменів і фітнес-ентузіастів. Аналізувалися частота, типи та ефективність застосування методів відновлення після фізичних навантажень. Використано описову статистику для інтерпретації результатів.

Наукова новизна. Уточнено актуальні практики відновлення у сфері фізичної культури та спорту, зокрема серед здобувачів вищої освіти і практиків. Виявлено прогалини у використанні інноваційних технологій відновлення, що дозволяє визначити напрями подальшого наукового пошуку та вдосконалення тренувального процесу.

Висновки. Відновлення є важливою складовою спортивного тренувального процесу. Результати анкетування підтверджують високу ефективність традиційних методів (активне відновлення, масаж, харчування), однак використання новітніх засобів (електростимуляція, кріотерапія) залишається низьким. Подальші дослідження мають бути спрямовані на вивчення впровадження інновацій у щоденну практику тренерів і спортсменів.

ВПРОВАДЖЕННЯ ЛОГІСТИЧНИХ ІТ-РІШЕНЬ У ПІДГОТОВКУ ВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ: СИНЕРГІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТА ТРАНСПОРТНОГО БІЗНЕСУ

Ольга Созонюк — 2025-09-17

У статті висвітлено проблему модернізації професійної підготовки майбутніх викладачів за освітнім напрямом «Професійна освіта (Транспорт)» шляхом інтеграції сучасних логістичних ІТ-рішень в освітній процес задля формування цифрових, проєктних та методичних компетентностей, підвищення практичної спрямованості освіти. Підкреслюється необхідність адаптації освітніх програм до вимог цифрового середовища, з яким безпосередньо пов’язана діяльність фахівців у сфері транспортної логістики.

Метою дослідження є обґрунтування та концептуальне проєктування інноваційної моделі тристоронньої співпраці «Університет – Бізнес – Майбутній викладач», що забезпечує ефективне формування цифрових, проєктних та методичних компетентностей у студентів.

Методологічну основу становлять системний та компетентнісний підходи, а також аналіз і критичне осмислення можливостей застосування сучасних логістичних
ІТ-інструментів, зокрема Ant-Logistics, OptimoRoute, TransCAD, віртуальних тренажерів. У статті проаналізовано приклади реалізації освітніх кейсів, наближених до реальних виробничих ситуацій, що дозволяє підвищити практичну спрямованість підготовки студентів.

Наукова новизна полягає у розробленні структури, змістового наповнення та механізмів реалізації моделі тристоронньої взаємодії у контексті цифровізації професійної освіти. Визначено ролі та функції кожної зі сторін взаємодії, виявлено переваги та ризики впровадження моделі, а також перспективи її масштабування для інших галузей професійної підготовки. Представлена модель потребує подальшої апробації, однак уже демонструє потенціал для підвищення ефективності освітнього процесу, розвитку цифрової компетентності студентів і відповідності підготовки актуальним запитам транспортної галузі.

АДАПТАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ДО УМОВ ВОЄННОГО СТАНУ: ВИКЛИКИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Катерина Ярощук — 2025-09-17

У статті розглядаються актуальні проблеми функціонування та трансформації системи професійної освіти в умовах воєнного стану в Україні. Особливу увагу приділено аналізу викликів, з якими зіштовхуються заклади професійної (професійно-технічної) освіти, а також пошуку ефективних шляхів адаптації освітнього процесу до нових реалій. Сучасна ситуація вимагає перегляду підходів до організації навчання, забезпечення безперервності освітнього процесу, впровадження цифрових технологій, оновлення змісту освіти, посилення психологічної підтримки учасників освітнього процесу та розвитку державно-приватного партнерства.

Мета роботи – проаналізувати основні виклики, з якими стикається професійна освіта в умовах воєнного стану, та визначити шляхи їх подолання з метою забезпечення стійкості, доступності та якості освітнього процесу.

Методологія – дослідження ґрунтується на системному аналізі нормативно-правової бази, статистичних даних, аналітичних звітів та наукових публікацій, а також на узагальненні практичного досвіду адаптації професійної освіти в кризових умовах. Застосовано методи порівняльного аналізу, логічного узагальнення, контент-аналізу та прогнозування.

Наукова новизна полягає в комплексному підході до вивчення проблем адаптації професійної освіти в умовах воєнного стану, зокрема в обґрунтуванні практичних моделей реагування освітніх закладів на виклики війни, враховуючи регіональні та соціальні особливості. У статті запропоновано конкретні рекомендації щодо цифровізації навчального процесу, гнучкого планування освітніх програм та впровадження механізмів психологічної підтримки здобувачів освіти та педагогів.

Висновки. Ефективна адаптація професійної освіти до умов воєнного стану можлива лише за умови комплексного підходу, який передбачає гармонійне поєднання освітньої гнучкості, цифрової готовності, соціальної підтримки та оновлення змісту навчання відповідно до потреб ринку праці. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці моделей освітньої стійкості, що можуть бути інтегровані в систему професійної освіти в умовах післявоєнного відновлення країни.

ПОРІВНЯННЯ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ДИЗАЙН» В НУ «ЧЕРНІГІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ТА ЛОДЗИНСЬКОМУ ТЕХНІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Марина Барбаш — 2025-09-17

У статті наводиться детальний порівняльний аналіз освітніх програм спеціальності «Дизайн» у НУ «Чернігівська політехніка» (Україна) та Лодзинському технічному університеті (Польща). Порівняльними показниками насамперед є обов’язкові освітні компоненти, кількість кредитів, розподіл годин на практичну підготовку, форми організації навчального процесу, термін навчання. Наводяться напрямки для підвищення ефективності підготовки фахівців у галузі дизайну в Україні, що ґрунтуються на досвіді Лодзинського технічного університету.

Мета роботи – дати порівняльну характеристику освітніх програм спеціальності «Дизайн» у НУ «Чернігівська політехніка» та Лодзинському технічному університеті та розкрити можливості творчого використання прогресивних ідей польського досвіду для підготовки фахівців у галузі дизайну в системі освіти України.

Методологія дослідження. Роботу засновано на порівняльному аналізі освітніх програм спеціальності «Дизайн» у НУ «Чернігівська політехніка» та Лодзинському технічному університеті. Використані методи аналізу літературних джерел, а також освітніх програм спеціальності «Дизайн» з урахуванням досвіду кафедри архітектури та дизайну НУ «Чернігівська політехніка».

Наукова новизна. Порівняння освітніх програм за спеціальністю «Дизайн» у НУ «Чернігівська політехніка» та Лодзинському технічному університеті проводиться вперше.

Висновки. Освітні програм спеціальності «Дизайн» у НУ «Чернігівська політехніка» та Лодзинському технічному університеті характеризуються схожим переліком освітніх компонентів. Однією з основних відмінностей є більша кількість годин, які виділяються на практику в польському університеті. Таким чином, посилення практикоорієнтованості освіти в університетах України, за спеціальністю «Дизайн» може розглядатися як перспективний напрям, прикладом якого є університети Польщі, зокрема Лодзинський технічний університет.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ В СТУДЕНТІВ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Василь Гетта — 2025-09-17

Штучний інтелект (ШІ) все частіше використовується освітянами і стає сучасним інструментом для підготовки висококваліфікованих фахівців. Одним з важливих напрямків його використання є формування в учнів і студентів предметних компетентностей, які визначають рівень фаховості майбутнього спеціаліста. У статті висвітлені можливості використання штучного інтелекту з метою формування у студентів предметних компетентностей при вивченні загальнотехнічних дисциплін.

Оскільки компетентність формується на основі знань, умінь, діяльності і досвіду, то виникає необхідність з’ясувати роль штучного інтелекту в такому контексті, про що і йдеться у даній статті. Особлива увага приділена ролі штучного інтелекту при формуванні знань, трансформації інформації у знання, засвоєнню технічних понять та розвитку технічного мислення.

Фундаментальні знання хоч і є основою компетентності, але вони не є вирішальними. Треба щоб знання були дієвими. ШІ, як показало наше дослідження, має значну можливість в цьому напрямку.

У статті також йдеться про умови ефективного використання штучного інтелекту при формуванні предметних компетентностей перш за все готовність студента до використання штучного інтелекту, потребу в навчанні, самостійність, самооцінювання та саморегуляцію.

Метою статті є дослідження ролі штучного інтелекту у формуванні в студентів предметних компетентностей.

Методологія дослідження. В основу дослідження покладена концепція Міністерства освіти і науки про запровадження компетентністного підходу до навчання учнівської та студентської молоді. Для реалізації завдань дослідження на різних його етапах було використано комплекс теоретичних методів (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація) та емпіричних (спостереження, бесіди, аналіз результатів діяльності).

Наукова новизна полягає в з’ясуванні можливостей штучного інтелекту у формуванні в студентів предметних компетентностей.

Висновки. У статті здійснено комплексний аналіз використання штучного інтелекту для формування предметних компетентностей з акцентом на технічні дисципліни. Проаналізувавши досвід різних країн, наукові джерела та конкретні приклади використання штучного інтелекту для формування предметних компетентностей, можна зробити такі висновки: ШІ має значний позитивний потенціал в освіті; використання штучного інтелекту сприяє формуванню предметних компетентностей за рахунок персоналізації, практикоорінтованості і зворотного зв’язку; наукові дослідження та міжнародні організації в цілому підтримують впровадження штучного інтелекту в освіту, але закликають робити це відповідально; існують суттєві виклики та ризики, які потрібно враховувати при впроваджені штучного інтелекту в освітній процес.

ФІТНЕС ЯК РЕСУРС ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ЖІНОК В УМОВАХ ВІЙНИ ТА СТРЕСУ

Анатолій Денисовець — 2025-09-17

У статті розглядається вплив фітнес-уроків як засобу підтримки психоемоційного благополуччя жінок в умовах соціально-політичної нестабільності в Україні. Воєнний стан, вимушене переселення, втрати та щоденний стрес суттєво позначаються на психологічному стані жінок, які, окрім збереження родинного добробуту, активно долучаються до професійної та громадської діяльності. У таких умовах формування психологічної стійкості постає як пріоритетне завдання сучасної системи підтримки здоров’я.

Мета дослідження – обґрунтування та аналіз впливу фітнес-уроків на формування психоемоційної стійкості жінок в умовах сучасних соціально-політичних викликів в Україні, пов’язаних із воєнним станом, вимушеним переселенням та зростанням рівня стресу шляхом проведення опитування.

Методологія ґрунтується на комплексному підході, що включає аналіз сучасних досліджень у галузі психофізіології, соціальної психології, фітнесу та охорони психічного здоров’я.

Наукова новизна полягає у поглибленні уявлень про фітнес як інструмент психологічної підтримки жінок у кризовий період. Доведено, що фітнес-уроки сприяють не лише покращенню фізичного стану, а й розвитку стресостійкості, емоційної стабільності та підвищенню життєвої активності. Визначено можливості інтеграції фітнес-програм у практики психопрофілактики та соціальної реабілітації жінок.

Висновки. Сучасна ситуація в Україні, що супроводжується воєнними діями, вимушеним переміщенням населення та економічною нестабільністю, суттєво впливає на психоемоційний стан громадян, особливо жінок. Вони одночасно виконують функції опікунки сім’ї та активно залучені до професійної й соціальної діяльності, що підсилює навантаження.

У таких умовах важливим завданням стає формування психологічної стійкості жінок. Одним із доступних та ефективних засобів її підтримки є рухова активність, зокрема заняття фітнесом, які сприяють емоційному розвантаженню, зниженню тривожності та відновленню внутрішніх ресурсів.

Результати анкетування (n=125) підтверджують, що більшість учасниць зазначають покращення емоційного стану після регулярних фітнес-занять. Таким чином, у воєнних умовах фітнес постає не лише як форма фізичної активності, а як цінний психоемоційний ресурс, здатний зміцнювати психологічну витривалість жінок і бути ефективним компонентом програм підтримки та реабілітації.

НІМЕЦЬКИЙ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ДИСКУРС У 1890-Х РОКАХ

Наталія Зайченко — 2025-09-17

Становлення соціальної педагогіки як науки наприкінці ХІХ століття здійснювалося у контексті європейського реформаторського педагогічного руху. Німецький соціально-педагогічний дискурс 1890-х років був представлений плеядою яскравих імен (Пауль Бергеман, Отто Вільман, Пауль Наторп, Йоганн Трюпер, Йоганн Тьюс, Теобальд Циглер та інші). У статті розглядаються праці німецьких педагогів, видані впродовж 1890-х років, у яких були поставлені значимі питання стосовно соціальної педагогіки.

Мета роботи передбачає вивчення педагогічної спадщини і праць німецьких освітян, котрі творили наприкінці ХІХ століття, та аналіз їхніх поглядів щодо соціальної педагогіки.

Методологія. У ході дослідження німецького соціально-педагогічного дискурсу 1890-х років використовувалися загальнонаукові методологічні підходи – проблемний, системний та конкретно-наукові – парадигмально-педагогічний, порівняльно-педагогічний, проблемно-історичний та герменевтичний підходи. Основними методами дослідження були педагогіко-ретроспективний, порівняльно-зіставний, проблемно-історичний та метод герменевтики.

Наукова новизна. Установлено, що німецький соціально-педагогічний дискурс 1890-х років не зводився до єдиної наторпівської «ідеалістичної» лінії, а відображав відмінні бачення німецьких освітян концептосфери соціальної педагогіки.

Висновки. У річищі європейського реформаторського руху на межі ХІХ – ХХ століть саме представники напряму соціальної педагогіки, зосередивши основну увагу на найболючішому «соціальному питанні», сприяли глибинному концептуальному переосмисленню природовідповідної (класичної) педагогіки. Протиставлення соціальної педагогіки індивідуальній – найхарактерніша риса німецького соціально-педагогічного дискурсу 1890-х років. За цим протиставленням і стояли відмова від природовідповідної ексагогії індивідуальної душі людини та визнання вичерпності філософсько-теологічної парадигми педагогіки. Німецький соціально-педагогічний дискурс 1890-х років відображав посталі суперечності між об'єктивною необхідністю виховання людини як соціальної істоти і нерозробленістю інструментарію здійснення цього й на вищому рівні – між суспільною потребою масової освіченості населення та відсутністю організаційно-правових механізмів всезагального народного просвітництва (соціальної педагогіки).

МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І МОЛОДІ

Володимир Куценко — 2025-09-17

Мета статті – визначити потенціал музейної педагогіки як засобу патріотичного виховання дітей і молоді.

Методологія дослідження. Проблема патріотичного виховання дітей і молоді засобами музейної педагогіки знаходиться в двох дослідницьких площинах: патріотичне виховання та музейна педагогіка. Методологічними орієнтирами дослідження є принципи мультикультурності, антропоцентризму, дитиноцентризму, системності та об’єктивності. Для написання статті використовувалися загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Це дозволило комплексно дослідити окреслену проблему.

Наукова новизна. У статті здійснено теоретичне узагальнення характеристики музейної педагогіки як засобу патріотичного виховання дітей і молоді.

Висновки. Отже, музейна педагогіка як усталений, але водночас інноваційний засіб впливу на дітей і молодь має значний потенціал патріотичного виховання. Він реалізовується через певні напрями, зміст і форми музейної роботи з дітьми та молоддю. Музейна педагогіка сприяє вирішенню завдань патріотичного виховання, оскільки музеї, особливо шкільні, сприяють формуванню національної свідомості, любові до Батьківщини та поваги до історичної спадщини. Вони дають можливість «поринути» в минуле, дізнатися про героїчні сторінки історії, видатних особистостей, культурні надбання, народні звичаї та традиції. У контексті патріотичного виховання важливим є те, що музейна педагогіка виконує функцію зв’язку історії та сучасності. Музеї допомагають зрозуміти, як минуле впливає на сучасність та які уроки ми можемо винести з історії для побудови кращого майбутнього. Враховуючи сучасні виклики, музейна педагогіка відіграє важливу роль у формуванні патріотизму, особливо у дітей і молоді, які стають майбутнім України. Вона допомагає протистояти впливу негативних інформаційних впливів та формувати свідомих громадян, які люблять свою країну та готові її захищати.

Перспективними для подальших досліджень є як питання використання засобів музейної педагогіки в освітньому процесі, так і різні аспекти надзвичайно актуальної проблеми патріотичного виховання дітей і молоді.

ЗАМІТКИ ПРО СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В ІСПАНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРЕСІ У 1900–1910-Х РОКАХ

Владислав Носовець — 2025-09-17

В іспанській педагогічній пресі на початку ХХ століття проблематика соціального виховання та соціальної педагогіки вийшла на передній план. Численні публікації, присвячені темі соціального виховання, в іспанських періодичних виданнях у 1900–1910-х роках, свідчили про значно збільшений інтерес до гострих питань реформування народної освіти в Іспанії.

Мета роботи передбачає вивчення проблематики педагогічних періодичних видань в Іспанії у 1900–1910-х роках та з’ясування, яким чином відображалися у цих виданнях ідеї стосовно соціального виховання та соціальної педагогіки.

Методологія. У процесі дослідження змісту іспанської педагогічної преси на початку ХХ століття використовувалися такі конкретно-наукові підходи, як порівняльно-педагогічний, парадигмально-педагогічний, проблемно-історичний, герменевтичний. Основними методами дослідження були педагогіко-ретроспективний, порівняльно-зіставний, метод герменевтики.

Замітки про соціальне виховання в іспанській педагогічній пресі 1900–1910-х років було класифіковано на три групи: до першої групи віднесено ті публікації, що презентували педагогічні ідеї іспанських педагогів стосовно соціального виховання та соціальної педагогіки; до другої групи – повідомлення про лекції, доповіді, виступи іспанських освітян, присвячені проблематиці соціального виховання; до третьої групи – замітки про різні події у справі соціального виховання за кордоном або про іноземні видання зі соціальної педагогіки.

Наукова новизна. У статті представлено класифікацію заміток про соціальне виховання в іспанській педагогічній пресі 1900–1910-х років; обґрунтовано значення періодичних видань в Іспанії на початку ХХ століття у поширенні соціально-педагогічних ідей.

Висновки. Преса у Королівстві Іспанія на початку ХХ століття відкривала інтелектуалам великий простір впливу на народні маси. Актуалізація соціально-педагогічних ідей, поширюваних в іспанських періодичних виданнях упродовж 1900–1910-х років, була обумовлена передусім необхідністю подолання масової неграмотності населення та відсталості Королівства від розвинених європейських держав. Ідеї іспанських освітян стосовно соціального виховання та соціальної педагогіки, що знайшли своє відображення у педагогічній пресі на початку ХХ століття, передбачали масштабне реформування народної освіти у країні та досягнення всезагального народного просвітництва.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ПІДХОДИ В ПРИРОДНИЧІЙ ОСВІТІ ЯК МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ ЛІЦЕЮ З УНІВЕРСИТЕТОМ

Галина Сердюк — 2025-09-17

У сучасному освітньому просторі особливої актуальності набуває інтеграція природничих наук у міждисциплінарні курси як стратегічний інструмент взаємодії між науковими ліцеями та закладами вищої освіти (ЗВО). Сучасні виклики вимагають від молоді не лише глибоких предметних знань, а й уміння застосовувати їх у комплексному аналізі явищ. Саме тому міждисциплінарний підхід у навчанні природничих дисциплін відкриває нові можливості для формування дослідницьких компетентностей, критичного мислення й проєктних навичок ще на етапі старшої школи.

Метою статті є аналіз ефективності міждисциплінарних підходів у природничій освіті як чинника якісної освітньої наступності між науковим ліцеєм і ЗВО, а також розробка моделі такої взаємодії.

Методологія. Застосовано аналіз освітніх програм, педагогічне спостереження, експертне оцінювання та елементи порівняльного методу. Проаналізовано кейси співпраці між ліцеями природничого профілю та ЗВО, зокрема спільні лабораторні курси, наукові гуртки, проєктну діяльність.

Наукова новизна полягає у формуванні теоретико-практичної моделі впровадження інтегрованих курсів природничого спрямування, яка забезпечує неперервність освітнього процесу та синергію академічної і шкільної науки.

Висновки. Міждисциплінарний підхід у природничій освіті є ефективним інструментом інтеграції знань і навичок учнів, який забезпечує цілісне розуміння природничих явищ та готує здобувачів освіти до розв’язання складних життєвих і професійних завдань. Модель взаємодії ліцею з університетом, заснована на міждисциплінарному підході, дозволяє органічно поєднувати навчальні програми, розширювати освітній простір для учнів та поглиблювати їхню науково-дослідницьку підготовку. Емпіричні результати дослідження свідчать про високу ефективність таких форм співпраці, як спільні лабораторні курси, наукові гуртки, проєктна діяльність, що реалізуються на базі партнерства між закладами освіти. Ключовими умовами успішної реалізації цієї моделі є: методична узгодженість змісту освітніх програм, активна участь педагогів обох рівнів освіти у плануванні спільних заходів, інституційна підтримка партнерства. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку типових моделей співпраці ліцеїв і університетів у різних регіонах України, формування відповідної нормативно-методичної бази та розширення цифрових ресурсів для підтримки міждисциплінарного навчання.

ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТІ ЛАЗАРЯ БАРАНОВИЧА НА СТАНОВЛЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЧЕРНІГІВСЬКОГО КОЛЕГІУМУ

Ірина Соломаха — 2025-09-17

Мета статті – розглянути ключові передумови та духовно-політичні обставини формування освітнього простору в другій половині XVII ст. на території Чернігово-Сіверщини, процеси, які призвели до заснування духовного навчального закладу нового типу – Чернігівського колегіуму; проаналізувати внесок Лазаря Барановича в розбудову культурно-просвітницького середовища майбутнього колегіуму.

Методологія. З огляду на специфіку предмета та завдань дослідження, у роботі використано елементи описового, культурно-історичного та біографічного методів аналізу. Окрім того, для відтворення послідовності та узагальнення основних складових освітнього простору Чернігівського колегіуму в дослідженні використовуються хронологічно-системний, проблемно-пошуковий аналіз літературних джерел.

Наукова новизна статті полягає у відсутності комплексного дослідження впливу культурно-освітньої діяльності чернігівського архієпископа Лазаря Барановича на формування освітнього простору Чернігівського колегіуму. Дана проблематика представлена кількома розвідками з історії виникнення Чернігівського колегіуму та внеску в даний процес чернігівського ієрарха та не розкриває питання комплексно.

Висновки. Відкриття навчального закладу, який за часів Гетьманщини доволі швидко став осередком освіти всеукраїнського значення, Чернігівського колегіуму, було тісно пов’язано з діяльністю архієпископа Лазаря Барановича. Створення ним друкарні та латинської школи, виділення Чернігівської архієпископії в окрему церковну ієрархічну одиницю сприяли формування освітньо-культурного простору нового типу та утворенню освітнього простору Чернігівського колегіуму. Слід зазначити, що Чернігівський колегіум був заснований з власної ініціативи чернігівських архієпископів в період, коли в Гетьманщині ще зберігалася певна автономія в церковній сфері. Саме тому історія виникнення Чернігівського колегіуму ілюструє відносну незалежність українських ієрархів у прийнятті важливих рішень. З багатьох політичних причин Лазарю Барановичу особисто не вдалося стати свідком створення у Чернігові навчального закладу, однак своєю послідовною культурно-політичною діяльністю він заклав підвалини потужного освітнього простору – осердя освіти та культури в регіоні.

ШКІЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ДИСКУРС

Сергій Шкурат — 2025-09-17

Мета статті – охарактеризувати розвиток економічної освіти з найдавніших часів до початку ХХ ст. з урахуванням суспільно-історичних умов.

Методологія дослідження. У статті питання розвитку шкільної економічної освіти в Україні висвітлюється у формі історико-педагогічного дискурсу. Розвиток педагогічної думки та практики економічної освіти розглядається в історичному контексті з урахуванням суспільних умов, визначенням причин і наслідків, у єдності освітніх і соціальних процесів, що супроводжували це педагогічне явище. У статті використовувалися загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

Наукова новизна. У статті у формі історико-педагогічного дискурсу узагальнено досвід поширення економічних знань серед дітей і молоді в зарубіжній і українській освіті з найдавніших часів до початку ХХ ст. з урахуванням соціально-історичного контексту.

Висновки. Отже, розвиток економічної освіти школярів визначають соціальні, економічні та політичні особливості розвитку суспільства. Потреба в економічних знаннях і в економічній освіті виникла дуже давно і посилювалася з розвитком суспільства та економіки. Відповіддю на цю потребу ставали як розвиток педагогічної думки стосовно економічних знань дітей і молоді, так і її практична реалізація в діяльності різних закладів освіти.

Вивчення й осмислення теоретичної спадщини та практичного досвіду економічної освіти сприяє пошуку подальших шляхів її розвитку з урахуванням досягнень та помилок минулого.

Перспективи подальших наукових розвідок полягають у поглибленому вивченні різних аспектів розвитку шкільної економічної освіти у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., коли бурхливо розвивалася економіка і були поширеними ідеї реформаторської педагогіки.

ТВОРЧА СПАДЩИНА ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ПЕДАГОГІКИ

Тамара Янченко — 2025-09-17

Мета статті – здійснити аналіз творчої спадщини Г. Сковороди як методологічної основи сучасної педагогіки.

Методологія. У дослідженні, що стало основою статті, застосовано проблемний, системний, соціокультурний, історичний і синергетичний підходи, що дозволило визначити та схарактеризувати педагогічні ідеї видатного українського мислителя, актуальні для сучасної освіти. Герменевтичний метод сприяв здійсненню аналізу творів Г. Сковороди. Наративний метод забезпечив цілісний виклад інформації. У дослідженні було використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

Наукова новизна. У статті визначено й охарактеризовано філософські та педагогічні ідеї Г. Сковороди у контексті їх впливу на українську освіту в різні періоди її розвитку. У статті також здійснено рефлексію щодо використання творчої спадщини мислителя у якості методологічного та концептуального підґрунтя сучасної педагогіки.

Висновки. Отже, творча спадщина Г. Сковороди є методологічною основою сучасної педагогічної науки. Філософ характеризує та почасти втілює в свою практичну педагогічну діяльність ідеї, що є загальнолюдськими цінностями і становлять сутність гуманістичної педагогіки: природовідповідність, людиноцентризм, вплив батьків і сімейного виховання.

Ідея Г. Сковороди про «сродну працю» втілює в собі педагогічний принцип природовідповідності навчання та виховання і моделює принцип людиноцентризму в освіті, оскільки тільки через урахування природних здібностей і запитів особистості дитина або людина загалом можуть стати центром освітньої системи, провідним її компонентом.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо, з одного боку, у поглибленому вивчення ідей Г. Сковороди з точки зору їх впливу на концепцію сучасної освіти, а, з іншого, в аналізі методологічних засад педагогічної науки.