Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка

АКТУАЛІЗАЦІЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Фізична підготовка офіцерів Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Державної служби надзвичайних ситуацій, воєнізованих формувань правоохоронних органів потребує вдосконалення та приведення вітчизняних навчальних програм до відповідності стандартів НАТО. Особливо це пов’язано з необхідністю володіння високим рівнем фізичної підготовки офіцерів на теперішньому етапі боротьби за життя народу та перемогу України в війні з російськими загарбниками.

Мета статті провести порівняльний аналіз фізичної підготовки офіцерів у провідних країнах світу та визначити напрями вдосконалення вітчизняних навчальних програм з фізичної підготовки офіцерів у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання.

Методологія дослідження базується на аналізі, узагальненні та систематизації інформаційних джерел, нормативних документів із проблематики підготовки військовослужбовців, правоохоронців, офіцерів інших формувань, професійна діяльність яких пов’язана з обороною, захистом, рятувальними операціями тощо.

Висновки. Авторами статті проведений порівняльний аналіз підготовки офіцерів в США, Великобританії, Франції та Німеччині. На підставі результатів аналізу визначені основні напрями вдосконалення вітчизняних навчальних програм з фізичної підготовки офіцерів, а саме: наповнення практико-орієнтованими кейсами та переглядом нормативів фізичної підготовки, психологічної стійкості.

КОУЧИНГ ЯК ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПСИХОФІЗИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕНІТЕНЦІАРНОГО ПЕРСОНАЛУ

Вікторія Аніщенко , В’ячеслав Сорокопуд , Іван Ткаченко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Сучасні реалії реформування пенітенціарної системи вимагають вдосконалення професійної підготовки, високого рівня сформованості різних компонентів професійної компетентності персоналу кримінально-виконавчої служби, особливо в сфері збереження здоров’я та захисту життя під час виконання службово-професійної діяльності.

Мета статті – розкрити особливості використання технології освітнього коучингу у формуванні психофізичної компетентності пенітенціарного персоналу.

Методологія базується на сучасних положеннях педагогічної науки, психології та відображає взаємозв’язок методологічних підходів щодо вивчення процесу формування психофізіологічних компонентів професійної компетентності персоналу пенітенціарної системи.

Наукова новизна. Виконані дослідження дозволили виявити основні підходи щодо застосування коучинг-технології для формування психофізичної компетентності пенітенціарного персоналу.

Висновки. Автором статті обґрунтовано застосування коучингу як інструменту для формування психофізичної компетентності пенітенціарного персоналу різних категорій.

Результати дослідження дозволили зробити висновки, застосування коучинг-технології дійсно є гарним інструментом не тільки науково-методичного супроводу навчальної діяльності, а і технологією розвитку потенціалу особистості фахівця-пенітенціариста та мотивації щодо вдосконалення психофізичної компетенції протягом життя.

КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПРОГРАМИ: ФІТНЕС ТА ХАРЧУВАННЯ

Ольга Афтимичук — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Мета статті. Висвітлення концептуальних основ магістерської програми з фітнесу та харчування.

Наукова новизна. У статті представлено мету та зміст магістерської програми «Фітнес та харчування». Визначено мету, завдання, компетенції. Зазначена програма орієнтована на підготовку фітнес-тренерів, які були б здатні реалізовувати різні напрями оздоровчо-рекреаційної діяльності, розробляти програми харчування, залежно від її специфіки, спрямованості та вподобань тих, хто займається.

Висновки. Випускники магістерської програми «Фітнес та харчування» зможуть працювати у фітнес-центрах та клубах, спортивних школах, спеціалізованих навчальних закладах, рекреаційних організаціях – санаторіях, будинках відпочинку, фітнес-залах готелів тощо, обіймаючи різні посади.

Магістерська програма забезпечить потреби ринку праці у фахівцях сфері фізичного виховання, фітнесу, спорту: для роботи фітнес-центрів та клубів, спортивних шкіл, спортивних центрів та клубів. Випускники матимуть можливість працювати фітнес-дієтологом, спортивним дієтологом, спеціалістом-консультантом з питань харчування та спортивної дієти, розробляти різні програми харчування, адаптовані до виду та обсягу фізичних навантажень, консультувати з метою коригування дієти для збільшення або зменшення маси тіла, здійснювати довготривале спостереження за станом харчування, регулювання навантажень, відновлення після навантажень, надавати рекомендації стосовно харчових добавок та гідратації.

ПОЛІПШЕННЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ БОКСУ

Наталія Базилевич , Дмитро Штанагей — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті наведені результати власних експериментальних досліджень з визначення впливу засобів боксу на фізичний стан здобувачів вищої освіти. Проблема покращення фізичного стану молоді є на сьогодні вкрай актуальною у зв’язку з військовими подіями в Україні, тому що юнаки 18-21 років це майбутні захисники вітчизни, а їх фізична підготовленість і здоров’я не відповідають достатньому рівню. Практичні заняття експериментальної методики включали переважно засоби загальної та спеціальної фізичної підготовки юнаків, а не техніко-тактичної і змагальної підготовки, що сприяло покращенню фізичного розвитку і функціональної підготовленості, оздоровлення та підвищення фізичного стану здобувачів вищої освіти.

Мета дослідження – експериментально перевірити вплив занять боксом на фізичний стан здобувачів вищої освіти.

Методотодолія. Для вирішення поставлених завдань використано наступні методи дослідження: теоретичний аналіз наукових статей, методичних посібників та дисертаційних робіт з означеної проблеми; аналіз нормативних документів роботи з фізичного виховання в закладах вищої освіти; тестування рівня фізичної підготовленості здобувачів вищої освіти, педагогічні експерименти; фізіометричні, антропометричні, метод індексів; методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні методики застосування засобів боксу для поліпшення фізичного стану здобувачів вищої освіти.

Висновки. Експериментально доведено, що застосування засобів боксу при мотивованому ставленні здобувачів вищої освіти до регулярних занять спортом, які проводились на високому емоційному фоні, є значно ефективнішими. Різноманітність засобів боксу і змісту занять, які створюють адекватні режими загальної і спеціальної фізичної підготовки, позитивно вплинули на всі складові фізичного стану юнаків 17-18 років.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Григорій Грибан, Павло Пилипчук , Денис Опанчук — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена професійній підготовці майбутніх вчителів фізичної культури. У статті представлено характеристику понятійно-термінологічного апарату професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури та трактування поняття «професійна підготовка». Розкрито значущість вивчення здобувачами навчальної дисципліни «Теорія та методика навчання атлетизму» як приклад формування професійної готовності здобувачів до професійної діяльності вчителя фізичної культури.

Мета статті – розглянути проблему професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури до професійної діяльності на сучасному етапі.

Методологія. Методологічним підґрунтям розв’язання проблеми формування професійної готовності майбутніх вчителів фізичної культури до роботи в школі стали наукові праці вітчизняних учених, у яких представлено: питання теорії й практики професійної підготовки учителів. У дослідженні було використано такі загальнонаукові методи як аналіз літературних джерел, спостереження, бесіда, анкетування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Проведено анкетування 248 учителів фізичної культури шкіл Житомирщини. Педагогічний експеримент проходив в Житомирському державному університеті імені Івана Франка в 2021–2023 рр., в якому взяли участь здобувачі третього курсу (43 чол.; 23 – контрольна та 20 – експериментальна групи) факультету фізичного виховання і спорту.

Наукова новизна. Встановлено, що професійні знання, уміння, навички і компетентності мають пряму залежність від стажу роботи вчителя у школі. Всі здобувачі-практиканти та 75,0–89,4 % вчителів різних вікових груп бажають систематично оновлювати свої знання.

Висновки. Доведено, що формування професійної готовності здобувача закладу вищої освіти до роботи вчителем фізичної культури в школі, може суттєво покращити його структурні компоненти професійної підготовленості. Різниця до експерименту і по його завершенні становила: за професійними знаннями – 6,02 бала за різниці достовірності
Р ˂ 0,05, за професійними вміннями і навичками – 5,46 бала при Р ˂ 0,05 та за професійними компетентностями – 4,57 бала при Р ˂ 0,05.

ФІЗІОТЕРПАПЕВТИЧНІ ПРАКТИКИ В РОБОТІ ФАХІВЦЯ З ФІТНЕСУ ТА РЕКРЕАЦІЇ

Богдана Короваєва — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Проблема. У статті висвітлено актуальний стан розвитку українського спорту в умовах нинішньої геополітичної ситуації та сучасні підходи до підготовки українських спортсменів та фахівців з фізичної культури, фітнесу та рекреації, як людей допомагаючих професій. Досліджено навчальні програми викладання з точки зору наявності в них курсів з основ фізіотерапії чи спортивної фізіотерапї. Доведено, що застосування фізіотерапевтичних процедур позитивно впливає як на фізичний, так і на психоемоційний стан як спортсменів-професіоналів, так і спортсменів-любителів. Визначено, що навчальні програми факультетів фізичної культури, фітнесу та рекреації українських закладів вищої освіти потребують розробки курсів з основ фізіотерапії або спортивної фізіотерапії.

Мета статті – дослідити навчальні програми факультетів фізичного виховання, фітнесу та рекреації українських закладів вищої освіти, на предмет запровадження викладання на них основ фізіотерапії чи спортивної фізіотерапії, порівняти їх з сучасним закордонним досвідом викладання основ фізіотерапії чи спортивної фізіотерапії для фахівців фізичної культури, фітнесу та рекреації.

Методологія гуманістичного та системного підходів, теоретичний аналіз і узагальнення даних літератури; педагогічні методи досліджень; методи математичної статистики.

Наукова новизна. Доведено, що навчальні прогами викладання на факультетах фізичної культури, фітнесу та рекреації потребують сучасних змін та включення такої дисциаліни, як основи фізіотерапії або спортивної фізіотреапії.

Висновки. 1. Навчальні програм факультетів фізичної культури, фітнесу та рекреації закладів вищої освіти України мають бути переглянуті на предмет введення курсів зі спортивної фізіотерапії чи основ фізіотерапії. 2. Для факультетів фізичної культури, фітнесу та рекреації вищих навчальних закладів України мають бути розроблені курси зі спортивної фізіотерапії або основ фізіотерапії. 3. Викладання курсів зі спортивної фізіотерапії або основ фізіотерапії збагатить професійний досвід фіхівців з фізичної культури, фітнесу та рекреації, підвищить їх цінність на ринку праці, забезпечить їм можливості збереження та відновлення як власного життя, так і життя спортсменів-професіоналів і спортсменів-любителів.

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ОПОРНИМ СТРИБКАМ У ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Анатолій Кривенко , Володимир Черняков — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються особливості техніки виконання опорних стрибків способами «зігнувши ноги» та «ноги нарізно» через козла, які вивчають в основній школі. Описано фази опорних стрибків, запропоновано підвідні вправи та розкрито особливості їх виконання.

Аналіз відеоматеріалів свідчить, що значна частина вчителів фізичної культури мають недостатній рівень практичної, теоретичної та методичної підготовки. Це негативно впливає на ефективність навчання учнів опорним стрибкам. Для зручності аналізу техніки опорного стрибка необхідно виділити окремі фази, що значно полегшує вивчення основ техніки та аналіз помилок, які допускають учні. Ефективність навчання опорним стрибкам значною мірою залежить від рівня попередньої фізичної підготовки учнів та від правильно підібраних підвідних вправ. Проте, дуже часто формальний підхід до якості виконання підвідних вправ не забезпечує правильного виконання учнями окремих фаз опорних стрибків.

Мета статті. Розкрити методичні особливості навчання опорним стрибкам в основній школі.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано такі методи: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та відеоматеріалів із мережі Інтернет, педагогічне спостереження.

Наукова новизна полягає в уточненні та доповненні відомостей про методичні особливості навчання опорним стрибкам в основній школі. Встановлено та обґрунтовано основні підходи щодо підвищення ефективності навчання опорним стрибкам.

Висновки. Ефективність навчання опорним стрибкам в основній школі залежить від рівня фахової підготовки вчителя фізичної культури. Опорні стрибки мають складну структуру рухів, тому навчати техніці цих вправ найбільш доцільно за окремими фазами. Такий розподіл визначає основну спрямованість окремих фаз рухової дії. Вчитель, який володіє біомеханічним аналізом техніки опорних стрибків, зможе краще вибирати необхідні засоби і методи навчання для вирішення основного завдання рухової дії.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗВО

Микола Носко , Микола Дейкун , Ольга Мехед — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуто ключові аспекти забезпечення ефективної експериментальної діяльності в закладах вищої освіти (ЗВО). Закцентовано увагу на важливості проведення експериментів як необхідної складової освітнього процесу та висвітлюють важливість врахування основних аспектів у плануванні, організації та реалізації експериментальних заходів. Розглянуто роль викладача та здобувача освіти в експериментальному процесі, визначено необхідність високого рівня підготовки педагогічних кадрів, а також сконцентровано увагу на створенні відповідних матеріально-технічних умов для проведення експериментів. Висвітлено методичні аспекти організації експериментальних занять, враховуючи сучасні педагогічні тенденції та інноваційні підходи, що сприяють розумінню та впровадженню оптимальних стратегій забезпечення експериментальної діяльності з метою підвищення якості освіти.

Метою статті є аналіз наукових підходів до визначення та вивчення особливостей експериментальної діяльності у закладах вищої освіти та визначення шляхів втілення відповідних видів діяльності в освітній процес вищої школи.

Методологія. Методологія нашого дослідження базується на системному та особистісно-орієнтованому підходах, які враховують психолого-педагогічні джерела інформації та аналізують сучасний педагогічний досвід впровадження експериментальної діяльності у освітній процес закладів вищої освіти під час підготовки майбутніх фахівців. Ми використовували багаторівневий системний аналіз інформаційних наукових джерел, що базується на загально-, частково-науковому та конкретно-науковому філософському рівнях пізнання.

Наукова новизна запропонованого дослідження полягатиме в розгляді інтеграції віртуальної реальності та інтерактивних симуляцій у процесі експериментальної діяльності студентів у закладах вищої освіти. Це дозволяє дослідити, як застосування новітніх технологій може покращити якість та ефективність навчання, забезпечуючи студентам більш іммерсивний та взаємодійний досвід у сфері експериментальних досліджень. Такий підхід може врахувати сучасні вимоги до підготовки фахівців та сприяти підвищенню їхньої конкурентоспроможності на ринку праці.

Висновки. Стан наукової діяльності у багатьох закладах вищої освіти потребує удосконалення через недостатню фінансову підтримку та обмежені можливості для проведення високорівневих досліджень. Необхідно активізувати взаємодію між закладами вищої освіти та промисловим сектором, сприяючи обміну знаннями та технологіями, що сприятиме зростанню наукових можливостей університетів. Розвиток міжнародної співпраці та участь у глобальних наукових проектах може стати ключовим чинником для підвищення рейтингу та наукового впливу закладів вищої освіти. Потрібно створити стимули для викладачів та студентів з метою активного залучення до науково-дослідницької роботи, в тому числі шляхом встановлення конкурсів, грантів та премій за досягнення в науці. Важливим кроком є впровадження інноваційних методів навчання, включаючи використання новітніх технологій та інтерактивних підходів, що сприятиме розвитку креативності та підвищить якість наукової діяльності в університетах.

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ЯК ОБ’ЄКТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВʼЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Юлія Носко , Дмитро Дорошенко , Микола Дейкун , Микола Носко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Питання професійної діяльності вчителя як об’єкт формування здоровʼязбережувального освітнього середовища на уроках фізичної культури у початковій школі є дуже актуальним, оскільки об'єднує два важливі аспекти: роль вчителя в освіті молодого покоління та підтримка здоров’я школярів через рухову активність.

Мета дослідження – проаналізувати педагогічні аспекти професійної діяльності вчителя як об’єкта формування здоровʼязбережувального освітнього середовища на уроках фізичної культури у початковій школі.

Методологія дослідження. У процесі дослідження застосовано теоретичні методи аналізу, синтезу, узагальнення та систематизація даних науково-методичних джерел. У методологічних засадах креативно-оздоровчої педагогіки з фізичної культури виходимо з педагогічних досліджень та власних переконань, що узгоджуються з принципами гуманізації й гуманітаризації навчання, демократизації й доступності навчання, диференціації й природовідповідності, індивідуалізації й домінування ідеї розвитку креативності дитини.

Наукова новизна дослідження полягає в аналізі та узагальненні педагогічних аспектів професійної діяльності вчителя як об’єкта формування здоровʼязбережувального освітнього середовища на уроках фізичної культури у початковій школі на засадах креативно-оздоровчої педагогіки.

Висновки. Професійна діяльність вчителя як об’єкт формування здоровʼязбережувального освітнього середовища на уроках фізичної культури у початковій школі має велике значення для забезпечення всебічного розвитку учасників освітнього процесу, формування стійких звичок здорового способу життя, а також може допомогти зберегти фізичне та психологічне здоров’я, набути важливі навички для виживання та побудувати спільноту для підтримки один одного у важкий час.

ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ У КОНТЕКСТІ ОСВІТНІХ РЕФОРМ

Оксана Сагач , Олександр Архипов , Микола Носко , Віктор Радзієвський — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Для сучасної система освіти характерні постійні оновлення та впровадженням новітніх технологій. Динамічність її перетворення вимагає від педагога, який є носієм інформації, неперервного здобуття нових знань, навичок, підвищення компетентності. Професійний розвиток учителя – є процесом перетворень у педагогічній діяльності. Розвиток або принципові перетворення є результатом діяльності в основі якої лежить концептуальний підхід. Така діяльність – інноваційна. Інновації в освіті полягають у зміні її цілей і результатів освіти, тобто зміні змісту Сьогодні відбувається процес активного реформування вітчизняної загальної середньої освіти, упроваджується Концепція Нової української школи, якою передбачається використання інноваційних педагогічних підходів, зокрема діяльнісного.

Метою статті є аналіз інноваційних педагогічних підходів, відповідних методів та технологій, у контексті освітніх реформ сьогодення.

Методологічною основою статті є філософські, психологічні, педагогічні теорії та положення, які розкривають концептуальні підходи щодо досліджуваної проблематики.

Наукова новизна полягає у тому, що у статті розглянуто інноваційні педагогічні підходи, зокрема діяльнісний та діяльнісні методи організації навчання; інноваційні технології, зокрема, інноваційні технології фізичного виховання.

Висновки. Інноваційний підхід в освіті направлений, перш за все, на формування інноваційного мислення, на перетворення якості самого навчального процесу, на оновлення методики. У сфері фізичного виховання інноваційнійсть має бути направлена на збільшення рухової активності та розвиток валеологічної грамотності. Інноваційність, дає можливість подолати консервативність характерну для освітньої системи, забезпечує умови для створення механізмів швидкого, гнучкого реагування на перетворення у потребах держави та особистості, соціального замовлення.

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ФОРМУВАННЯ SOFT SKILLS НА УРОЦІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Артем Синиця — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено процес розвитку особистості молодших школярів шляхом формування soft skills (мʼякі навички) на уроці фізичної культури. Визначено, що однією з основних труднощів є те, що традиційний підхід до навчання фізичної культури часто акцентується на розвитку фізичних навичок та здоров'я, залишаючи поза увагою аспекти особистісного зростання. Недостатня увага до формування soft skills, таких як комунікаційні навички, співпраця, лідерство, саморегуляція та інші, може призвести до того, що школярі не розвивають необхідні компетентності для ефективної соціалізації та подальшого успіху в житті. Обґрунтовано, що формування особистості молодших школярів в освітньому процесі – це складний і багатогранний процес, який вимагає уважності та вивчення психологічних, соціальних, культурних та педагогічних аспектів. Розуміння цього процесу дозволяє педагогам і батькам створити сприятливі умови для гармонійного розвитку дітей та підготувати їх до викликів сучасного світу.

Мета статті – обґрунтувати важливість інтеграції розвитку м'яких навичок учнів молодшого шкільного віку на уроці культури для забезпечення комплексного особистісного зростання учнів.

Методологія статті базується на комплексному аналізі наукових джерел, теоретичних концепцій та педагогічних підходів, спрямованих на розвиток особистості молодших школярів шляхом формування soft skills на уроках фізичної культури.

Наукова новизна: доведено, що інтеграція формування soft skills на уроках фізичної культури визначеною методологією сприяє не лише збагаченню соціальних та емоційних аспектів особистості молодших школярів, але й активізує їх когнітивні функції та розвиває критичне мислення, встановлюючи новий стандарт в аспекті повноцінного освітнього процесу. Такий підхід є важливим кроком, що може сприяти гармонійному розвитку особистості учнів.

Висновки. 1. Формування soft skills на уроках фізичної культури для молодших школярів має велике значення для їхнього повноцінного особистісного розвитку. 2. В статті обґрунтовано, що традиційний підхід до викладання фізичної культури недостатньо зорієнтований на соціально-емоційний розвиток учнів, і виникає необхідність впровадження нових методів та стратегій. 3. Методологія дослідження дозволила систематизувати інформацію та визначити ключові аспекти розвитку soft skills, враховуючи сучасні вимоги до освіти та виховання. 4. Застосування інтеграції педагогічних та психологічних підходів довело необхідність гармонійного поєднання фізичної активності та розвитку ключових компетентностей, що є важливим для формування повноцінної особистості.

РОЗШИРЕННЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ІДЕЯМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Галина Цигура — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Мета роботи: представити основні положення розширення змісту професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту ідеями сталого розвитку на прикладі організації масових спортивних заходів.

Методологія. Роботу виконано на основі системного, компетентнісного та ціннісного підходів, які враховують нормативні та нормативно-правові документи в галузі освіти України для професійної підготовки фахівців фізичної культури і спорту, а також провідні практики спортивної галузі країн Європейського Союзу та інших розвинених країн світу у підготовці та проведенні масових спортивних подій відповідно до принципів сталості. Використано загальнологічні методи аналізу, систематизації й узагальнення інформації.

Наукова новизна. У матеріали професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту вперше запропоновано введення інформації про найбільш поширені практики проведення спортивних подій відповідно до принципів сталості та алгоритм організації сталих спортивних подій.

Висновки. Розширення змісту професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту ідеями сталого розвитку передбачає інформування про: сутність сталих (стійких) спортивних подій як таких, що мають позитивний соціальний, екологічний та економічний спадок для спільноти незалежно від масштабу заходу; найбільш поширені практики проведення спортивних подій в розвинених країнах світу; алгоритм планування, організації й проведення сталих спортивних подій: навчання з проблематики сталого розвитку для всіх учасників; врахування усіх бажаних елементів сталості у статуті спортивної організації та положенні (постанові) про спортивні заходи, у плані підготовки, кошторисі витрат, інформаційних матеріалах, змісті програми заходу; передбачення післядії від проведеної спортивної події у вигляді позитивного впливу на природу, урбанізовані території, економічні та соціальні показники в громадах; максимальне інформування представників громади про особливості події та їх залучення до реалізації ідей сталості.

РОЗРОБКА МОДЕЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК РУХОВОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ФУТБОЛІСТІВ

Андрій Кужельний , Михайло Короп , Вікторія Шкондя ; Олег Давидов — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Актуальність статті. Зростання вимог до професійної гри у футбол наголошує на необхідності підвищення фізичних здібностей спортсменів, які стають вирішальними для їхнього досягнення високих результатів. Особливо важливим стає розвиток навичок оцінювання і аналізу рухових здібностей серед майбутніх спеціалістів у сфері фізичної культури та спорту, а також ефективне використання отриманих даних для оптимізації тренувального процесу. Задля цього, потрібно шукати нові методики контролю та оцінки фізичної підготовленості, які б включали в себе сучасні підходи та інструменти.

Мета роботи полягає у створенні і верифікації модельних характеристик рухової підготовленості для молодих футболістів віком 8-12 років з ФК «Фенікс» Ніжин, що буде здійснено під час практичної діяльності студентів другого курсу спеціальності 017 «Фізична культура і спорт».

Методологія. Дослідження включає моделювання педагогічних ситуацій, спостереження та оцінювання рухових здібностей футболістів з використанням заздалегідь розроблених критеріїв, які відповідають сучасним вимогам футбольної підготовки.

Наукова новизна дослідження виявляється у розробці та апробації новітніх методик для оцінки рухової підготовленості юних спортсменів, що може значно покращити процес навчання та тренування в сфері фізичної культури та спорту.

Матеріали та методи. 1. Обсерваційні заходи були спрямовані на спостереження за змагальними та тренувальними активностями молодих футболістів віком від 8 до 12 років. Педагогічні випробування охоплювали серію тестів, що є частиною офіційної програми з підготовки в дитячих і юнацьких футбольних академіях, включаючи: спринт на дистанцію 30 метрів; біг тривалістю 5 хвилин; статичний біг протягом 10 секунд; човникове бігання 3х10; вертикальний стрибок у довжину з місця; вертикальний стрибок вгору; стрибки з додаванням висоти; відтискання від перекладини; метання м'яча вагою 2 кг з сидячої позиції; вимірювання сили стиску правої руки за допомогою кистьового динамометра.

Висновки. Результати дослідження підтверджують, що використання розроблених модельних критеріїв та методик дозволяє ефективно оцінювати рівень рухової підготовленості юних футболістів. Це сприяє вдосконаленню тренувального процесу, забезпечує об’єктивність і точність контролю за динамікою розвитку спортсменів, а також дозволяє тренерам адаптувати тренувальні навантаження з урахуванням індивідуальних потреб та можливостей кожного гравця.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ХЛОПЦІВ 16-17 РОКІВ З УРАХУВАННЯМ РІЗНИХ СОМАТОТИПІВ

Ольга Палієнко , Оксана Миздренко, Тамара Єрічева — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті наведені результати власних експериментальних досліджень з визначення впливу експериментальної програми на поліпшення фізичних якостей школярів 16-17 років. Отримані результати фізичного стану учнів, які

навчаються фізичною культурою за шкільною програмою, відрізняються за морфо-функціональними показниками та рівнем сформованості фізичних якостей, що може бути однією із причин невідповідності у визначенні термінів прояву сенситивних періодів розвитку і доводить існування неузгодженості між теорією і практикою у процесі фізичного виховання. Тому існує необхідність впровадження сучасних технологій, новітніх методик впливу на індивідуальний розвиток фізичних якостей школярів у процесі фізичного виховання в закладі загальної середньої освіти.

Мета дослідження – експериментально дослідити ефективність експериментальної програми вдосконалення фізичних якостей хлопців 16-17 років різних соматотипів у процесі фізичного виховання.

Методологія. Для вирішення поставлених завдань використовували комплекс взаємопов’язаних методів: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури з проблеми дослідження; медико-біологічних – соматометрії, антропометрії, спірометрії, динамометрії, пульсометрії, визначення кількісних показників фізичного здоров’я; педагогічних – спостереження, тестування та експерименту, методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження полягає у визначенні впливу на фізичний стан хлопців 16-17 років різних соматотипів у процесі фізичного виховання чинної та експериментальної програм удосконалення фізичних якостей.

Висновки. Експериментально доведено, що впровадження новітніх технологій, дієвих методик впливу на поліпшення фізичних якостей школярів у процесі фізичного виховання в закладі загальної середньої освіти дають позитивний результат та спрямовують на подальші дослідження оптимізації способів використання отриманих даних для підвищення ефективності фізичного виховання у вирішенні оздоровчих завдань та завдань з розробки диференційованих нормативів оцінки фізичної підготовленості школярів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАСОБІВ З МОЛОДШИМИ ПІДЛІТКАМИ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ

Наталія Базилевич , Сергій Закопайло , Віталій Поліщук — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті наведені результати власних експериментальних досліджень з визначення ефективності застосування фізкультурно-оздоровчих засобів у фізичному вихованні молодших підлітків, що проживають у сільській місцевості. Актуальність теми дослідження полягає у нагальній проблемі збереження та зміцнення здоров’я молодших підлітків, оскільки результати наукових досліджень засвідчують стійку негативну динаміку стану здоров’я школярів. Розглядаючи проблему розвитку фізичного виховання і спорту в сільській місцевості, науковці засвідчують про необхідність створення умов для занять фізичним вихованням і спортивною діяльністю сільського населення.

Мета дослідження – експериментально перевірити ефективність застосування фізкультурно-оздоровчих засобів в закладі загальної середньої освіти сільської місцевості.

Методологія. Для реалізації основних завдань дослідження окрім теоретичних методів було використано: педагогічні – спостереження, тестування, педагогічні експерименти; фізіологічні та методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні змісту фізкультурно-оздоровчої роботи з підлітками сільської школи шляхом упровадження інноваційних авторських технологій і методик.

Висновки. Удосконалення змісту фізичного виховання відбувалось завдяки інноваційним авторським методикам, а саме: інтегровані уроки в русі; особистісно зорієнтований підхід у фізичному вихованні; здоров'яформувальна технологія спортивно-орієнтованого фізичного виховання, програма спортивно-ігрової підготовки учнів основної школи; туристсько-краєзнавча діяльність із застосування елементів дитячого туризму. Запроваджена методика використання фізкультурно-оздоровчих засобів у фізичному вихованні учнів 5-6 класів малокомплектної сільської школи дала позитивні результати та є ефективною.

ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙНИХ ТА ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ПОСТАВИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Валентин Бондаренко , Валентин Голуб , Яна Шумко , Олександр Кузенков — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Мета статті: обґрунтувати використання традиційних та інноваційних технологій для моніторингу постави здобувачів вищої освіти.

Методологія. Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження використано комплекс сучасних теоретичних методів, зокрема концептуально-порівняльного аналізу, структурно-системного аналізу, синтезу, узагальнення. За допомогою використаних методів систематизували й узагальнювали інформацію стосовно досліджуваних об’єкта та предмета, зіставляли наявні теоретичні підходи та методи моніторингу постави здобувачів вищої освіти.

Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні традиційних та інноваційних технологій моніторингу постави здобувачів вищої освіти. З’ясовано наявність суб’єктивних (візуальних) та об’єктивних (інноваційних, комп’ютерних) методів визначення порушень постави здобувачів освіти зокрема сутулості, округлої, кругловигнутої та плоскої спини.

Висновки. Констатовано, що використання моніторингу дозволяє здійснювати оцінювання поточного стану соматичного здоров’я здобувачів вищої освіти та прогнозувати можливі зрушення. Виявлено, що праці більшості дослідників спрямовані на вивчення особливостей та розроблення методик формування постави. Застосування технологій моніторингу постави й оцінювання просторового розташування біоланок тіла досліджуваних зумовлено матеріально-технічним забезпечення підрозділу та кваліфікацією персоналу. Визначено, щ розвиток постави залежать від численних факторів, де ключовими є формування вигинів хребта і балансу м’язів, що утримують тіло у вертикальному положенні. Важливим чинником впливу на формування постави здобувачів вищої освіти є рівень рухової активності. Встановлено, що одержані дані щодо стану постави здобувачів вищої освіти дозволять вносити корективи в робочі програми навчальних дисциплін, розробляти комплекси фізичних вправ, які спрямовані на розвиток гнучкості в суглобах певних біоланок тіла, розвитку м’язів хребетного стовпа.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВ’Я ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Григорій Грибан — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблематиці здоров’я здобувачів закладів вищої освіти. Акцентується увага на тому, що виявлено стійке погіршення стану здоров’я здобувачів закладів вищої освіти, пов’язане із низьким рівнем фізичної підготовленості, гіподинамією та великою кількістю захворювань органів дихання, травлення, ока, серцево-судинної, нервової та ендокринної систем і різними вадами опорно-рухового апарату тощо. Проаналізовано підходи до розуміння поняття «здоров’я». Запропоновано різні визначення поняття «здоров’я», показники та основні ознаки здоров’я. На основі узагальнення та систематизації літературних джерел виокремлено велику кількість визначень стану здоров’я, що вказує на багатобічне і різне його трактування, яке потребує певної визначеності.

Мета роботи – проаналізувати наукові підходи до визначення поняття «здоров’я» та визначити його стан у здобувачів закладів вищої освіти на сучасному етапі.

Методологія. Методологія наукових досліджень стану здоров’я здобувачів здійснювалася на основі таких структурних компонентів: філософський, загальнонауковий, конкретно-науковий і технологічний. У дослідженні було використано такі загальнонаукові методи як аналіз літературних джерел, спостереження, бесіда, анкетування, методи математичної статистики; систематизація наукових знань з проблематики збереження здоров’я здобувачів закладів вищої освіти. Дослідження проведені в Житомирському Державному університеті імені Івана Франка в 2022–2023 рр., в якому взяло участь 266 здобувачів другого курсу (82 чол., 184 жін.) різних факультетів.

Наукова новизна. Встановлено загальну тенденцію до зниження рівня здоров’я у здобувачів закладів вищої освіти. Особливо турбує погіршення здоров’я здобувачів чоловічої статі – в групі «поганий» і «дуже поганий» стан, відповідно на 14,0 та 3,7 %.

Висновки. Критичне осмислення великої кількості визначень стану здоров’я свідчить про те, що це поняття багатобічне і має різні трактування, які потребують конкретизації і певної визначеності. Встановлено, що 41,5 % здобувачів – чоловіків та 34,2 % жінок не знають причини своєї хвороби та профілактичні заходи і обмеження, не володіють засобами її профілактики. Здобувачі добре розуміють цінність власного здоров’я, але не піклуються про нього, ліняться займатися фізичними вправами, під час хвороби покладаються на медикаменти або лікаря.

ТЕХНОЛОГІЇ ПІДТРИМКИ КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОГО ПЕРСОНІФІКОВАНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Олександра Грищенко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Проблема. Надання освітніх послуг в закладах вищої освіти України є напрямом державної освітньої політики. Цей актуальний напрям потребує розроблення методичного забезпечення у частині використання комп’ютерних мультимедійних технологій у процесі викладання освітніх компонентів. Необхідним також вчені вважають оновлення інформаційно-комунікаційних технологій та забезпечення вільного доступу до засобів інформаційно-комунікаційних технологій й інформаційних ресурсів здобувачів вищої освіти бакалаврату та магістратури різних спеціальностей.

Мета пропонованої розвідки є аналіз технологій підтримки комп’ютерно орієнтованого персоніфікованого освітнього середовища в закладах вищої освіти України.

Методологія дослідження: базується на загальних принципах філософії, базових сучасних положеннях педагогічної науки, психології, комп’ютерних технологій і відображає взаємозв’язок методологічних підходів до вивчення процесу технологій підтримки комп’ютерно орієнтованого персоніфікованого освітнього середовища в закладах вищої освіти України.

Об’єкт дослідження: освітній процес в закладах вищої освіти України.

Наукова новизна. Обґрунтовано, що технології підтримки комп’ютерно орієнтованого персоніфікованого освітнього середовища використовуються в закладах вищої освіти України та потребують подальшого вивчення.

Висновки. Освітні досягнення здобувачів вищої освіти залежать також від налагодження комунікації, організації їх освітньої діяльності, передусім в умовах закладу вищої освіти; використання програмних засобів для візуалізації даних; застосовування цифрових освітніх ресурсів для обміну та поширення навчальної інформації; використання інформаційно-комунікативних технологій для створення освітнього контенту; організації дистанційного навчання, миттєвого зворотного зв’язку з допомогою цифрових технологій для оцінювання результатів навчання. Для ефективного використання інформаційно-комунікативних технологій в вищій освіті, підвищення її якості і доступності для здобувачів першочерговими є забезпечення наступних умов: упровадження належної інфраструктури технологій, яка задовольняла б принципи доступності, зручності використання, гнучкості й ефективності витрат; модифікація компонентів навчального плану (включаючи зміст, методи навчання й оцінювання його результатів), адаптувавши інформаційні технології до освітнього процесу; підвищення рівня інформаційної компетентності викладачів університетів.

РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЯК КОМПОНЕНТ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Світлана Грищенко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Проблема. Одним із важливих завдань, котрі поставлені перед системою фізичного виховання у закладах вищої освіти України, є зміцнення здоров’я і підвищення рівня загальної і спеціальної професійно-прикладної фізичної підготовленості здобувачів вищої освіти, сприяння оволодінню навичками і вміннями самостійно використовувати засоби фізичної культури і спорту. Доведено, що рухова активність є необхідною для підтримки високої працездатності і відновлення організму здобувачів вищої освіти.

Метою пропонованої розвідки є обґрунтування потреби у руховій активності як компоненту здорового способу життя здобувачів вищої освіти.

Методологія дослідження: базується на загальних принципах філософії, базових сучасних положеннях педагогічної науки, психології і відображає сутність і зміст рухової активності як компоненту здорового способу життя здобувачів вищої освіти бакалаврату та магістратури різних спеціальностей.

Об’єкт дослідження: освітній процес в закладах вищої освіти України.

Наукова новизна. Доведено, що рухова активність є компонентом здорового способу життя здобувачів вищої освіти різних спеціальностей.

Висновки. 1. На сучасному етапі у теорії і методиці навчання існує потреба більш чіткого визначення щодо термінів «рухова активність» і «фізична активність». 2. Актуальні проблеми в процесі вивчення рухової активності: реалізація необхідного рівня рухової активності – запорука нормального розвитку організму; аналіз різних аспектів рухової активності; інтегральний метод оцінювання; кореляційні зв’язки між життєдіяльністю та руховою активністю здобувачів вищої освіти різних спеціальностей; базові підходи до нормування різних видів фізичних навантажень; мотивація, що впливає на рухову активність і мотивація до виконання фізичних вправ. 3. Під руховою активністю людини слід розуміти будь-який рух тіла, зроблений скелетними м’язами, в результаті якого відбувається суттєве збільшення енергозатрат. 4. Основу рухової активності становлять фізичні вправи, а реалізується вона у процесі фізичного виховання. 5. Рухова активність є компонентом здорового способу життя здобувачів вищої освіти різних спеціальностей.

ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Микола Дейкун — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянута наявна (чинна) законодавча база і, в певній мірі, систематизовано взаємозв’язок існуючої законодавчої бази в сфері громадського здоров’я з реаліями демографічної ситуації, станом здоров’я населення та фактичними міграційними процесами. Запропоновано подальший напрямок розвитку законотворчого процесу в сфері охорони громадського здоров’я та його удосконалення, з метою підвищення ефективності функціонування, системи громадського здоров’я.

Метою статті є аналіз існуючої законодавчої бази в сфері громадського здоров’я та запропонувати шляхи її подальшого удосконалення з метою підвищення ефективності функціонування системи громадського здоров’я в наявних соціально економічних умовах і на перспективу.

Методологія. Методологія нашого дослідження базується на системному та особистісно-орієнтованому підходах, які враховують законодавчі джерела інформації та аналізують сучасний досвід реалізації права на охорону здоров’я. Використано багаторівневий системний аналіз інформаційних наукових джерел, що базується на загально-, частково-науковому та конкретно-науковому філософському рівнях пізнання.

Наукова новизна запропонованого дослідження полягатиме в розгляді динамічних змін та викликів сучасності в галузі забезпечення організації та функціонування системи громадського здоров’я. Це дозволяє дослідити, як законодавче забезпечення організації та функціонування системи громадського здоров’я може покращити якість та ефективність розвитку законотворчого процесу в сфері охорони громадського здоров’я та його удосконалення, з метою підвищення ефективності функціонування, системи громадського здоров’я. Такий підхід може врахувати сучасні вимоги до підготовки фахівців та сприяти підвищенню їхньої конкурентоспроможності на ринку праці.

Висновки. Створення системи громадського здоров’я в Україні розпочалося. Значним досягненням держави є те що, на законодавчому рівні, започатковано цей процес. Вважаємо, що доцільно наступними кроками врегулювати цілі, завдання та структуру Системи громадського здоров’я шляхом поліпшення політичного, соціального й економічного становища в державі та шляхом міжсекторальних стратегій; визначити конкретні індикатори, що характеризують демографічну ситуацію та стан здоров’я населення як цільові показники ефективності функціонування системи громадського здоров’я; регулювати, на законодавчому рівні, взаємозв’язок стану сфер впливу, відповідних Законів України, з наслідками реагування індикаторів, що характеризують стан громадського здоров’я те демографічної ситуації; визначити функції та повноваження головної експертної установи (Центр громадського здоров’я) у сфері громадського здоров’я як структурного підрозділу Кабінету Міністрів України безпосередньо, а не в структурі Міністерства охорони здоров’я; опрацювати ЗУ «Про здоров’я нації»; опрацювати ЗУ «Про медичну допомогу та медичну діяльність»; опрацювати ЗУ «Про медичне страхування»; вважати таким, що втратив чинність ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ФІЗИЧНУ КУЛЬТУРУ І СПОРТ» У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Павло Оксьом , Олег Шумаков — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Дослідженням було виявлено та описано проблеми реалізації Закону України «Про фізичну культуру і спорт» у навчально-виховному процесі з фізичного виховання студентів у сучасних умовах вищих закладів освіти України.

Проблеми реалізації Закону України «Про фізичну культуру і спорт» у вищих закладах освіти України мають стратегічне значення, оскільки від рівня здоров’я та фізичної підготовленості молоді напряму залежить рівень обороноздатності держави.

Мета дослідження ̶ вивчити проблеми реалізації Закону України «Про фізичну культуру і спорт» у закладах вищої освіти України

Методологічною основою дослідження є системний та особистісно-орієнтований підходи з метою аналізу нормативно-правових актів держави та науково-методичних джерел з питань здійснення фізкультурно-оздоровчої діяльності з студентами вищих закладів освіти. У роботі використано багаторівневий системний аналіз наукових джерел, що ґрунтується на філософському, загально-науковому, частково-науковому та конкретно-науковому рівнях пізнання.

Наукова новизна. На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження було виявлено та описано проблеми реалізації Закону України «Про фізичну культуру і спорт» у навчально-виховному процесі з фізичного виховання студентів у сучасних умовах вищих закладів освіти України.

Висновки. Дослідження реалізації Закону України «Про фізичну культуру і спорт» у вищих закладах освіти України виявило ряд серйозних проблем:

– не виконуються головні засади формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту;

– напрямки розвитку фізичної культури та спорту не забезпечуються у повній мірі діючими у закладах вищої освіти спортивним клубом, центром студентського спорту та колективом фізичної культури;

– органи державної влади та керівники закладів вищої освіти не сприяють утвердженню державної політики у сфері фізичної культури та спорту шляхом прийняття відповідних нормативних документів та державницьких управлінських рішень;

– відбувається погіршення наукового забезпечення процесу фізичного виховання та впровадження результатів досліджень у практику.

Виявлені дослідженням проблеми реалізації Закону України «Про фізичну культуру і спорт» у вищих закладах освіти України повинні бути врегульовані державою шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів.

ІНФОРМАЦІЙНА ГІГІЄНА ЯК СКЛАДОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Анатолій Педорич — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

В статті розкрито особливості споживання інформації, через призму збереження здоров’я. Інформаційна гігієна розглядається через забезпечення сприятливого психологічного клімату та уміння протистояти стресу, а отже, як складова здорового способу життя.

Мета статті є окреслення дотримання інформаційної гігієни, як важливої складової здорового способу життя та одного з факторів профілактики та збереження здоров’я людини.

Методологія дослідження базується на сучасних положеннях науки і відображає взаємозв'язок методологічних підходів до збирання, аналізу, сортування, систематизації інформації та подальшого її споживання через призму дотримання здорового способу життя.

Наукова новизна: доведено, що для профілактики та збереження здоров’я людини необхідно дотримуватись інформаційної гігієни, подано шляхи дотримання інформаційної гігієни.

Висновки. 1. Інформаційна гігієна на індивідуальному рівні вирішує питання профілактики та збереження здоров’я людини, навчає визначати інформаційні пріоритети у житті, дозволяє зберігати найбільш цінний ресурс сьогодення – час. 2. Інформаційна гігієна на рівні суспільства сприяє формуванню інформаційної культури, яка транслює норми, цінності, традиції нашого народу. 3. Розкрито заходи інформаційної гігієни: а) розвивати критичне мислення; б) критично сприймати кожну окрему новину; в) критично відноситись до середовища експертів; г) запобігати потраплянню до інформаційної бульбашки; д) влаштовувати вихідні інформаційні дні. 4. Починати навчання інформаційній гігієні необхідно зі шкільного віку, оскільки в цей період відбувається процес формування світогляду дитини, трансформується її індивідуальна свідомість. 5. Комплексний підхід до інформаційної гігієни громадянина забезпечуватиме успішне виконання соціальних і професійних функцій, незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій в країні.

ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Анжеліка Семененко , Наталія Макогончук , Олена Єфремова — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Проблема. Громадянська освіта в закладах вищої освіти України є напрямом державної освітньої політики. В процесі громадянської освіти виховуються активні громадяни держави. Результатом громадянської освіти має бути реалізація здобувачами вищої освіти різних спеціальностей як бакалаврату, так й магістратури власної громадянської позиції через особисту участь у суспільній діяльності.

Мета пропонованої розвідки є характеристика змісту громадянської освіти в закладах вищої освіти України.

Методологія дослідження: базується на загальних принципах філософії, базових сучасних положеннях педагогічної науки, психології і відображає мету громадянської освіти в закладах вищої освіти – сформувати особистість, якій властиві демократична громадянська культура, громадянська відповідальність, готовність до компетентної участі у житті суспільства.

Об’єкт дослідження: освітній процес в закладах вищої освіти України.

Наукова новизна. Обґрунтовано, що методика громадянської освіти потребує створення у процесі викладання у вищій школі системи навчальних ситуацій, в яких на практиці апробуються засвоєні громадянські знання, уміння та цінності.

Висновки. 1. Громадянська освіта має спрямовуватися на модернізацію освітнього процесу закладів вищої освіти та внутрішніх позитивних змін у суспільстві в цілому. 2. Громадянська освіта виховує активного громадянина своєї держави, людину національно свідому, яка поєднує у собі здобутки національної і загальнолюдської культури. 3. Мета громадянської освіти в закладах вищої освіти – сформувати особистість, якій властиві демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовністю до компетентної участі у житті суспільства. 4. Методика громадянської освіти потребує створення у процесі викладання у вищій школі системи навчальних ситуацій, в яких на практиці апробуються засвоєні громадянські знання, уміння та цінності. 5. Результатом громадянської освіти має бути реалізація здобувачами вищої освіти різних спеціальностей як бакалаврату, так й магістратури власної громадянської позиції через особисту участь у суспільній діяльності. 6. Стратегічним завданням громадянської освіти виступає формування у свідомості здобувачів вищої освіти різних спеціальностей ідей соціальної цінності права, активних правових установок та орієнтацій.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ХОРЕОТЕРАПІЇЇ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З УЧНЯМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Марія Трояновська — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано теоретичні та методологічні праці щодо впровадження хореотерапії на уроках фізичної культури для учнів з особливими освітніми потребами. В Україні цей метод поки недостатньо поширений, тому популяризація та розвиток хореотерапії є вкрай актуальними. Визначено, що хореотерапія – альтернативний метод роботи з учнями з особливими потребами. Наголошено, що за допомогою рухів такі учні можуть виразити приховані емоції, а вчитель – дослідити нові моделі поведінки. У роботі розкриваються функції танцю, що підвищує самооцінку школяра та впевненість у собі. Окреслено, як хореотерапія застосовується для реабілітації учнів, сприяє усвідомленню власного тіла і розвитку емоційної саморегуляції. Також ефективна для фізичної реабілітації при різних захворюваннях – інсульті, травмах, паркінсонізмі тощо. Вправи на рівновагу, гнучкість, координацію рухів допомагають відновити рухові функції.

Мета роботи – проаналізувати наукові праці, що складають теоретико-методологічну основу роботи з впровадження хореотерапії на уроках фізичної культури для учнів з особливими освітніми потребами.

Методологія. Для реалізації основних завдань дослідження використано теоретичні методи: порівняння, зіставлення та узагальнення.

Наукова новизна дослідження полягає у найбільш поглибленому вивчені хореотерапії в роботі з учнями з особливими освітніми потребами, для ефективного проведення уроків фізичної культури.

Висновки. Теоретичний аналіз наукових праць із хореотерапії вказує на важливість цього методу в роботі з учнями з особливими освітніми потребами. Вони підкреслюють вплив терапії на фізичний, емоційний та соціальний розвиток цих учнів, а також сприяння їхній інтеграції та покращення якості життя. Отже, хореотерапія виявляється обґрунтованим та перспективним методом для підтримки цієї особливої категорії дітей.

РОЛЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ФОРМУВАННІ ЕСТЕТИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Наталія Щербина — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті йдеться про значення фізичного виховання у формуванні естетичного світогляду здобувачів вищої освіти. Наголошується на необхідності формування внутрішньої мотивації задля становлення гармонійної, естетично розвиненої особистості, вагому роль у чому відіграє фізичне виховання.

Мета статті – визначити роль фізичної культури у формуванні естетичного світогляду сучасних здобувачів вищої освіти.

Методологія дослідження базується загальнонаукових методах аналізу та синтезу, індукції. Використання цих методів дозволило комплексно проаналізувати порушену проблему враховуючи дані різних наук. З конкретно-наукових методів використовувалися метод педагогічного спостереження та анкетування.

Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні питання значення фізичного виховання у формуванні естетичного світогляду здобувачів вищої освіти, що дозволило визначити позитивні й негативні тенденції у ставленні студентів до фізичної культури та шляхи підвищення їх мотивації до ведення здорового способу життя й естетичного розвитку.

Висновки. У ході дослідження ми з’ясували, що формування ціннісних орієнтирів сучасного здобувача вищої освіти має стати його внутрішнім рушієм для діяльності. Становлення гармонійної особистості з власним естетичним світоглядом має реалізовуватися через конкретну діяльність, одним із дієвих методів якої є заняття фізичною культурою, що дозволяє здобувачам вищої освіти ставати всебічно розвиненими особистостями і наближає їх до досягненню ними естетичних ідеалів.

Проте можна відзначити й певні негативні тенденції у ставленні здобувачів вищої освіти до занять фізичною культурою, що передусім виявляється у відсутності належної внутрішньої мотивації. Вирішення проблеми можливо завдяки злагодженій роботі викладачів, формування суспільної культури, у якій значне місце належить здоровому способу життя.

На нашу думку, перспективи подальших досліджень полягають у розробці конкретних методик і заходів спрямованих на гармонійний фізичний й естетичний розвиток здобувачів вищої освіти.

ЯКІСТЬ ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ЗА КІЛЬКІСНОЮ ОЦІНКОЮ РЕКУПЕРОВАНОЇ МЕХАНІЧНОЇ ЕНЕРГІЇ

Олександр Архипов , Юлія Носко , Олександр Коваль — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

В ході фізичних вправ людина виконує механічну роботу, яка витрачається на зміну механічної енергії тіла або його частин, тобто, роботу з переміщенням.

Мета – знайти роботу руху, яка наразі не до кінця вирішена. З'ясувати, в якій мірі рух здійснюється за рахунок існуючої в системі механічної енергії, а в якій – за рахунок енергії скорочення м'язів, можна тільки експериментальним шляхом із залученням ідей і методів теоретичної механіки і сучасних комп'ютерних технологій.

Методи. Для визначення механічної роботи та енергії під час переміщення запропоновано наступний алгоритм: здійснити площинну відеофіксацію фізичної вправи, що вивчається; побудувати біокінематичну схему положень досліджуваного тіла під час виконання даної вправи щодо зовнішньої системи координат, визначити її масштаб і скласти таблицю.

Методологія. Використана Система APAS, оцифровування і аналіз здійснювалися за методикою Augulo R.V., Dapena J. та проф. Аріеля [1, 5, 6. 7].

Наукова новизна. До проблеми економізації спортивної техніки належить раціональне використання енергії та енергозбереження. Якщо у різних спортсменів при виконанні одного і того ж рухового завдання виміряти енерговитрати, то їх величини можуть виявитися різко різними: одна і та ж робота буде для різних спортсменів пов’язана з неоднаковою витратою енергії.

Результати дослідження. Ефективність руху має значення, в залежності від того, що ми вивчаємо: спорт високих досягнень чи оздоровче тренування, де ефективність руху набуває інше значення в відновленні і фізичній реабілітації. Людина, яка ефективно рухається, найбільше зберігає та повторно використовує всю механічну енергію в кожен момент часу – відновлення. Коефіцієнт відновлення може варіюватися від 0 до 1. Якщо коефіцієнт дорівнює 0, це означає, що теоретична робота приблизно дорівнює фактичній роботі (тобто в системі не накопичується енергія). Якщо коефіцієнт дорівнює ≈ 1, це означає, що відбувається пофазний перехід, енергія зберігається і використовується повторно, тобто відбувається відновлення. Фізичний сенс збереження повної механічної енергії полягає в наявності переходу одного виду енергії в інший. Сенс поняття «перехід» полягає в пофазній зміні кінетичної і потенціальної енергій. Ефективність руху полягає в повному використанні всього запасу механічної енергії для досягнення високих спортивних результатів. В оздоровчих тренуваннях концепція ефективного руху протилежна: швидкість відновлення повинна бути високою. Тобто для людей, які піклуються про своє здоров'я, необхідно виконувати рухи таким чином, щоб відбувалося одужання (механічна енергія накопичувалася і використовувалася повторно).

КІНЕЗІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ В ХУДОЖНІЙ ГІМНАСТИЦІ

Ольга Багінська , Ірина Руда , Вікторія Багінська — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються питання впровадження кінезіологічного підходу в процес технічної підготовки в гімнастиці художній, що дозволяє забезпечити високі темпи оволодіння руховими навичками та збереження здоров’я спортсменок.

Мета. Обґрунтувати можливість удосконалення методики технічної підготовки в художній гімнастиці на основі впровадження кінезіологічного підходу.

Методологія. Методологічною основою є окремі ідеї теорії адаптації, системного підходу, дидактичної біомеханіки та теорії управління. Для досягнення мети застосовувалися методи аналізу та узагальнення інформації науково-методичних джерел, педагогічне спостереження, метод експертних оцінок та педагогічний експеримент.

Наукова новизна. Узагальнено досвід організації процесу технічної підготовки в художній гімнастиці, обґрунтовано можливість удосконалення методики технічної підготовки в художній гімнастиці на основі впровадження кінезіологічного підходу.

Висновки. Виявлено доцільність удосконалення методики технічної підготовки спортсменок через структуризацію технічних вправ які включаються в змагальні програми в процесі технічної підготовки в гімнастиці художній. Визначено можливість застосування в цьому аспекті кінезіологічного підходу. Ефект від впровадження полягає у підвищенні темпів оволодіння руховими діями гімнастками, зниження кількості помилок при виконанні технічних дій та можливість побудови логістичної системи технічної підготовки яка має здоровязбережувальну спрямованість.

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Альона Вітченко , Олена Воєділова , Людмила Лисенко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано особливості впровадження модельної навчальної програми з фізичної культури в закладах загальної середньої освіти м. Чернігова та наведено статистичні дані, щодо найпопулярніших видів фізкультурно-спортивної діяльності, які впроваджуються в урок фізичної культури в 5-9 класах.

Мета статті – визначити особливості впровадження модельної навчальної програми з фізичної культури в освітній процес закладів загальної середньої освіти м. Чернігова.

Методологія дослідження базується на загальних принципах наукового пошуку, сучасних положеннях педагогічної науки. Для вирішення поставленої мети нами було використані такі методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення психолого-педагогічних джерел, нормативних документів, які окреслюють особливості впровадження концепції НУШ в ЗЗСО); емпіричні (проведено анкетування вчителів фізичної культури ЗЗСО м. Чернігова, щодо особливостей впровадження модельної навчальної програми в освітні процес з фізичної культури); методи математичної статистики.

Наукова новизна, полягає у визначенні особливостей впровадження модельної навчальної програми з фізичної культури в освітній процес закладів загальної середньої освіти м. Чернігова, у визначенні регіональних особливостей добору варіативних модулів.

Висновки. Аналіз і узагальнення нормативних документів, які окреслюють особливості впровадження концепції НУШ в ЗЗСО дозволив визначити стратегії та подальші перспектив розвитку освітньої галузі «Фізична культура».

Результати проведеного анкетування вказують на позитивне сприйняття вчителями фізичної культури м. Чернігова реформ НУШ. Виявлено, що частіше в освітній процес з фізичного виховання дітей середнього шкільного віку впроваджуються наступні варіативні модулі: 65% ігрові види спорту (баскетбол, волейбол, футбол), гімнастика, легка атлетика, рухливі ігри та інноваційні види фізкультурно-спортивної діяльності – бадмінтон, доджбол, корфбол та Cool Games. Близько 20-40 % вчителів фізичної культури впроваджують в

освітній процес настільний теніс, панна (вуличний футбол) та регбі (регбі-5). Рідко (1-3 % опитаних вчителів) впроваджують в освітній процес з фізичної культури наступні варіативні модулі: акробатичний рок-н-рол, бейсбол, велоспорт, рукопашний бій, спортивно-настільні ігри та хокей на траві. Варіативні модулі, які не впроваджуються в освітній процес з фізичної культури в 5-9 класах ЗЗСО м. Чернігова: найчастіше це різноманітні види бойових мистецтв (бойовий хортинг, дзюдо, рукопашний бій, самбо, сумо, ушу, хортинг) та модулі, які потребують спеціального обладнання (біатлон, лижна підготовка, плавання, скелелазіння, слалом, фехтування тощо).

Отримані результати дозволяють визначити перспективи урізноманітнення фізкультурно-оздоровчої діяльності в ЗЗСО.

ВПЛИВ НАВАНТАЖЕННЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА РОЗУМОВУ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ УЧНІВ

Сергій Голяка — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Мета роботи: розглянути особливості впливу уроків фізичної культури різної інтенсивності навантаження на розумову працездатність школярів.

Методологія: здійснено вивчення динаміки показників розумової працездатності до на після уроку фізичної культури учнів 13-15 років Херсонської школи №52. Дослідження розумової працездатності здійснювався за допомогою бланкових методик визначення вищих психічних функцій.

Наукова новизна – проаналізовано динаміку розумової працездатності учнів
13-15 років із застосуванням на уроках фізичної культури запропонованої моторної щільності заняття. Показники динаміки розумової працездатності учнів до та після уроку фізичної культури змінювалися не в однаковій мірі у експериментальних групах обстежуваних.

Встановлено, що фізичне навантаження при застосуванні у групі учнів під час загально-розвиваючого уроку фізичної культури із моторною щільністю 60-70% найбільш повно сприяє покращенню показників розумової працездатності, порівняно із фізичними навантаження більшої (спортивний урок) моторної щільності або її відсутності (спеціальна медична група). На ІІ етапі обстеження ми спостерігали, покращення розумової працездатності за всіма показниками вищих психічних функцій у першій групі учнів, покращення лише величини обсягу пам’яті, стійкості уваги та швидкості переробки інформації у другій групі учнів (спортивний урок). В учнів, які знаходилися на предметному уроці та учнів спеціальної медичної групи ми відмічаємо погіршення розумової працездатності за всіма показниками вищих психічних функцій.

Висновки. Врахування механізмів, які лежать в основі впливу фізичних вправ на стан розумової працездатності, а також саме виконання дозованого навантаження сприяють покращенню діяльності всіх систем і органів людини, нормалізують тонус нервової системи, що проявляється у підвищенні працездатності.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНДИВІДУАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНИХ ВПРАВ З ВРАХУВАННЯМ СТУПЕНЮ АДАПТОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Тетяна Дегтяренко-Мельник ; Родіон Яготін ; Ірина Бринза — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Адекватна фізична активність виступає головним адаптогенним фактором у системі забезпечення здорового способу життя сучасної людини, що визначає її провідне значення для психофізичного розвитку особи. Покращення фізичної підготовленості різних верств населення України сприяє профілактиці надмірної або не достатньої маси тіла , зменшує ризик виникнення серцево-судинної патології, діабету, остеопорозу, імунодефіцитних станів, онкологічних захворювань, уражень дихальної системи та опорно-рухового апарату, депресії та інших психопатичних розладів. А відтак розробка орієнтованих заходів фізичної культури з урахуванням індивідуальних параметрів фізичного розвитку та психофізіологічних можливостей людини в теперішній час набула не тільки медичного, а й соціально-економічного значення.

Мета роботи: проведення порівняльного аналізу рухових якостей студентів в динаміці застосування індивідуально-орієнтованих вправ з врахуванням ступеню їх адаптованості до фізичних навантажень.

Методологія дослідження базується на загальних принципах спортивного тренування, базових сучасних положеннях педагогічної науки, і відображає взаємозв’язок індивідуалізованих підходів до фізичних навантажень на заняттях з фізичного виховання та показників психофізіологічного стану у студентів ЗВО.

Новизна дослідження. Досліджено вплив індивідуально-орієнтованих вправ, що враховують адаптованість студентів до фізичних навантажень на заняттях з фізичного виховання.

Висновки. Дієві заходи з використанням оздоровчих технологій у закладах вищої освіти мають базуватися на реалізації диференційованого та індивідуалізованого підходів до організації занять з фізичного виховання, оптимізації режимів рухової активності, а також на вдосконаленні педагогічного контролю з врахуванням адаптаційних можливостей студентської молоді. Досліджена динаміка показників рухових якостей у студентів в двох групах – контрольній і в експериментальній із застосуванням індивідуально-орієнтованих вправ на підставі бального оцінювання. Підтверджено ефективність застосування індивідуалізованих вправ на заняттях з фізичного виховання.

Порівняльний аналіз ефективності застосування індивідуальних і традиційних заходів фізичного виховання у студентів з аналогічним вихідним ступенем адаптованості до фізичних навантажень дає підстави засвідчити виразну позитивну динаміку в експериментальній групі (р<0,01), а у контрольній групі не виявлено суттєвих змін за обраними критеріями (р>0,05).

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ БІОМЕХАНІЧНОГО КОНТРОЛЮ В ПІДГОТОВЦІ ВОЛЕЙБОЛІСТОК ІГРОВОГО АМПЛУА ЛІБЕРО

Лідія Жула , Володимир Жула , Ганна Лошакова — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті представлені результати біомеханічного контролю виконання волейболістками-ліберо стійок для прийому м’яча з подачі та прийому м’яча в захисті. Використанням методу стабілографії дозволило об’єктивно оцінити координаційну стійкість волейболісток-ліберо. Доведено, що стійка для прийому м’яча з подачі відрізняється від стійкі для прийому м’яча в захисті за біомеханічними показниками, що обумовлено відмінністю виконання рухових дій та відповідно впливає на техніку ігрових прийомів.

Мета. Довести ефективність використання методів біомеханічного контролю у підготовці волейболісток ігрового амплуа ліберо.

Методологія. Для досягнення основних цілей дослідження були використані теоретичні та емпіричні методи, такі як порівняння та узагальнення, комп’ютерна стабілографія, моделювання та математично-статистичні методи.

Наукова новизна. Визначено відмінності координаційної структури виконання основних стійок волейболісток-ліберо в залежності від виконання технічних дій.

Висновки. В процесі біомеханічного контролю, при порівнянні виконання двох різновидів стійок волейболісток-ліберо, було виявлено, що амплітудно-частотні характеристики значно відрізняються в залежності від специфіки гравчинь. Амплітудні показники волейболісток-ліберо які грають у захисті значно менше ніж показники у волейболісток-ліберо які приймають м’яч після подачі. Отже, волейболістки-ліберо, які спеціалізуються на грі в захисті мають вищий рівень координаційних здібностей до збереження стійкого положення рівноваги.

За результатами кореляційного аналізу визначено, що у волейболісток-ліберо основний внесок у підтримання статичної рівноваги при виконанні двох різновидів стійки гравчинь Л-1 та Л-2 роблять амплітудні показники. Діапазон кількості значимих зв'язків у волейболісток-ліберо знаходиться в межах від 57 до 72.

За допомогою біомеханічного контролю виявлено достовірні відмінності (р<0,05) координаційної структури волейболісток-ліберо та підтверджено доцільність зміни гравців ліберо на майданчику в залежності від виконання технічних дій, тобто один гравець ліберо виходить на прийом м’яча після подачі супротивника, а інший – під час подачі своєї команди.

Перспективи подальших розвідок з окресленої тематики полягають у подальшому дослідженні координаційної структури рухів спортсменок у волейболі в залежності від виконання волейболістками технічних прийомів гри.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВИТРИВАЛОСТІ ТА КООРДИНАЦІЇ РУХІВ В УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ

Микола Носко , Дмитро Дорошенко , Юлія Носко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті актуалізовано проблему пошуку шляхів підвищення рівня рухової активності учнів старшого шкільного віку, виокремлено рухові якості, а саме, витривалість та координацію рухів, які у старшому шкільному віці потребують подальшого розвитку та вдосконалення; визначено особливості розвитку витривалості та координації рухів в учнів старших класів.

Мета роботи полягає у визначенні особливостей розвитку витривалості та координації рухів в учнів старших класів на основі врахування особливостей їх фізичного розвитку та фізичної підготовки, виявленні й обґрунтуванні чинників, що позитивно впливають на підвищення рівня рухової активності старшокласників.

Методологія. У статті використано теоретичні методи: порівняльний аналіз нормативно-правових документів галузі освіти, дисертаційних робіт, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури, Інтернет-ресурсів, аналіз та узагальнення наукових підходів учених до проблеми розвитку витривалості та координації рухів в учнів старших класів.

Наукова новизна. Виокремлено та проаналізовано особливості розвитку витривалості та координації рухів в учнів старших класів на основі врахування особливостей їх фізичного розвитку та фізичної підготовки.

Висновки. Зроблено висновки про те, що важливим завданням, спрямованим на збереження і зміцнення здоров’я учнів старших класів, є розвиток та вдосконалення їх рухових якостей, зокрема витривалості та координації рухів під час занять фізичною культурою. Аналіз наукової літератури з проблеми засвідчив одностайність думок учених стосовно того, що великі можливості для розвитку та вдосконалення рухових якостей, зокрема витривалості та координації рухів, припадають саме на старший шкільний вік, тому врахування вікових особливостей фізичного розвитку та фізичної підготовки учнів зумовлює особливості розвитку зазначених рухових якостей старшокласників і забезпечує ефективність цього процесу.

РУХОВІ ЯКОСТІ: ПРОБЛЕМИ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АПАРАТУ

Микола Носко , Юлія Носко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Поняття «рухові якості», «рухові навички й уміння» є часто вживаними у процесі фізичного виховання, зокрема в освітньому дискурсі, а також у спортивному процесі тренування. Авторів, які вивчають розвиток рухових якостей і формування рухових умінь і навичок, немало. Проте часто дослідники мають власне тлумачення й визначення цих головних чинників у фізичній культурі та спорті. Наші аргументи й висновки ґрунтуються на першоджерелах класиків біомеханіки, а також на власних дослідженнях, що в подальшому має бути приведене до спільного знаменника.

Мета роботи – на підґрунті джерельних даних (літературних джерел), дати правильне визначення та класифікувати рухові якості, уміння й навички.

Методологія дослідження поґрунтована на вивченні класиків біомеханіки та методичних принципах диференційного підходу до визначення рухових якостей, умінь і навичок.

Наукова новизна дослідження полягає саме в правильному визначенні й тлумаченні рухових якостей, навичок і вмінь як у біомеханіці, так і в інших навчальних дисциплінах: теорії та методиці фізичного виховання, теорії спорту тощо.

Висновки. Дослідження історичної джерельної бази дають підґрунтя зробити такі висновки: рухові якості розвиваються, а рухові вміння і навички формуються.

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ФУТБОЛІСТІВ НА ЕТАПІ СПОРТИВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Інна Павленко ; Артем Бурла — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Актуальність статті зумовлена підвищенням вимог до спортивної підготовки футболістів, спрямованих на максимальне використання швидкісно-силових якостей, індивідуальної технічної майстерності, групових і командних взаємодій. Постійна інтенсифікація гри спонукає до вдосконалення тренувального процесу футболістів, насамперед, на етапі спортивного вдосконалення.

Мета роботи полягає у розробці та експериментальній перевірці методики організації тренувального процесу футболістів на етапі спортивного вдосконалення.

Методологія. У процесі дослідження використовувалися наступні методи: теоретичні: аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні: спостереження, анкетування, педагогічний експеримент; статистичні: методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження полягає у розробці та впровадженні авторської методики вдосконалення організації тренувального процесу футболістів на етапі спортивного вдосконалення.

Висновки: Отримані результати тестування вказують на те, що розроблена нами методика виявилася ефективною для вдосконалення тренувального процесу футболістів на етапі спортивного вдосконалення, оскільки в експериментальній групі зростання показників техніко-тактичної підготовленості вище за всіма тестовими вправами, ніж у контрольній. Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у використанні інноваційних технологій для розробки індивідуальних програм тренувань на основі показників різних видів підготовленості кожного гравця.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ПРО БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МОТОРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Юлія Паришкура , Світлана Сальникова , Вікторія Головкіна , Лариса Гришко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Моторні здібності визначаються як індивідуальні характеристики, що впливають на рівень моторних компетенцій особистості. Проте, крім них, існують і інші особистісні особливості, такі як перцептивні, мнемічні та інші здібності. Розвиток моторних здібностей ґрунтується на ієрархії різноманітних генетичних анатомічно-фізіологічних особливостей.

Основними засобами розвитку моторних здібностей слугують заняття фізичними вправами. Ефективність навчально-тренувального процесу залежить від правильного вибору методів та засобів педагогічного впливу, а також від цілеспрямованого встановлення мети та задач. Ключовою умовою у підготовці майбутніх спеціалістів у галузі фізичної культури та спорту є глибока теоретична та практична основа, що сприяє формуванню компетенцій. Серед них важливе місце посідає розуміння закономірностей еволюції моторних здібностей, їхньої біологічної природи та взаємозв'язків між різними здібностями.

Мета роботи. Подати консолідований огляд інформації щодо моторних здібностей, їхньої біологічної природи та підкреслити важливість таких знань для майбутніх спеціалістів у сфері фізичної культури і спорту.

Методологія: Дослідження базувалося на застосуванні відповідних методів: аналітичних (аналіз, синтез) для опрацювання джерел; тлумачення та узагальнення для пояснення понять; оновлення знань про моторні здібності та їх біологічну сутність з метою підготовки майбутніх спеціалістів.

Матеріали та методи: Аналіз літературних джерел, синтез, порівняльний аналіз, тлумачення, узагальнення, актуалізація знань.

Наукова новизна: Дослідження виокремлюється глибоким аналізом питань, пов'язаних із моторними здібностями, систематизацією та тлумаченням поглядів науковців, осмисленням їхньої біологічної природи та залучення цих знань в контекст підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту.

Висновки: Оновлення знань щодо біологічних основ моторних здібностей відіграватиме ключову роль у розвитку важливих компетенцій майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту. Це включає здатність до практичного застосування знань, формування фізичної культури особистості, організацію тренувань спортсменів, а також проведення оздоровчих заходів для різних груп населення.

ДИНАМІКА АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ І СПЕЦІАЛЬНИХ РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ УЧНІВ 13-14 РОКІВ У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬ З ВОЛЕЙБОЛУ

Ігор Синіговець , Володимир Борисенко , Василь Синіговець , Сергій Гаркуша — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Позакласні заняття з волейболу представляють собою ключовий компонент фізичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Комплексний розвиток рухових якостей в процесі позакласних занять учнів 13-14 років з волейболу є одним з пріоритетних напрямків підвищення їх фізичної підготовки. Головними компонентами спеціальної фізичної підготовки є вправи волейболу, які включають змагальні вправи, а також спеціальні вправи, що мають схожу рухову структуру та акцентують увагу на нервово-м’язових зусиллях, які використовуються при виконанні технічних прийомів гри.

Мета роботи спрямована на визначення динаміки впливу засобів волейболу на розвитку антропометричних показників і спеціальних рухових якостей учнів 13-14 років у процесі позакласних занять та прогнозу їх розвиту.

Методологія дослідження базується на принципах використання системного підхід та традиційних науково-методичних засобів вимірювання, оцінювання рухового тестування та прогнозування їх результатів.

Наукова новизна дослідження полягає у визначені динаміки розвитку спеціальних рухових якостей, у визначенні прогностичних параметрів процентних приростів та надійності показників антропометричних вимірювань та спеціальних тестів у процесі позакласних занять з волейболу учнів 13-14 років

Висновки. Результати педагогічного експерименту вказують на позитивний вплив запроваджених засобів і методів на розвиток антропометричних показників та спеціальних рухових якостей учнів 13-14 років у процесі позакласних занять з волейболу, обґрунтовують необхідності впровадження диференційованого підходу в процесі фізичної підготовки.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ У ФУТБОЛІ

Наталія Скачедуб — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

В умовах загостренням конкуренції на міжнародній спортивній арені, актуальним є необхідність пошуку нових підходів до спортивної підготовки у футболі, розробки нових засобів, методів навчально-тренувальних занять.

Мета даного дослідження: схарактеризувати організаційно-методичні особливості підготовки спортсменів у футболі та надати методичні рекомендації щодо планування підготовки спортсменів у футболі.

Методологія. Для досягнення поставленої мети використано низку теоретичних методів, а саме: узагальнення і систематизація наукових джерел для обґрунтування актуальності проблеми дослідження; документальних матеріалів, досвіду практики.

Наукова новизна полягає у наданні рекомендацій щодо планування підготовки спортсменів у футболі. Результати дослідження можуть бути використані у тренувальному процесі футболістів на різних етапах спортивної підготовки.

Висновки: Для ефективного управління процесом багаторічної підготовки футболістів необхідно точне планування, що надає можливості визначити основні напрямки підготовки та розподілити їх за часом. Представлені рекомендації щодо складання навчальних планів підготовки футболістів і складання плану навчально-тренувального заняття дозволяють вибрати оптимальні засоби і методи вирішення завдань спортивної підготовки на різних її етапах.

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ БІАТЛОНІСТІВ ПІД ЧАС СТРІЛЬБИ НА ЕТАПІ ЗМАГАЛЬНОГО ПЕРІОДУ

Марія Трояновська , Микола Лазаренко — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Психологічна стійкість біатлоністів під час змагальної діяльності, зокрема під час стрільби, є важливим аспектом успіху спортсменів. Біатлон – це поєднання фізичних зусиль та ментальної сили, оскільки спортсмен повинен покладатися на свої навички стрільби під впливом стресу та психологічного тиску.

Труднощі виконання стрільби, її нестабільність зумовлені докладеними максимальними фізичними зусиллями, оскільки стрільба виконується за високої частоти серцевих скорочень та зі зброєю в руках. Відтак завдання спортсменів – зберігати концентрацію і спокій, щоб забезпечити влучність стрільби. Саме переможці змагань вирізняються від інших учасників умінням впоратися зі стресом та психологічним тиском.

Мета роботи теоретично проаналізувати, визначити психічні якості, розкрити фактори психологічної стійкості під час стрільби в біатлоні та запропонувати необхідні рекомендації.

Методологія Для реалізації основних завдань дослідження використано теоретичні методи: аналіз, порівняння, зіставлення та узагальнення.

Наукова новизна дослідження полягає у поглибленому вивчені психологічної стійкості біатлоністів під час стрільби для цілеспрямованого проведення занять з біатлону відповідно до рекомендацій.

Висновки. У результаті аналізу наукових джерел, спираючись на власний досвід, виявили, що під час змагальної діяльності біатлоністи нерідко відчувають нервозність, що може викликати психологічний тиск та перерости в стрес.

Визначено психічні якості, що проявляються в тренувальній і змагальній діяльності.

Розкрито фактори психологічної стійкості під час стрільби в біатлоні. Необхідно розвивати психологічну стійкість у біатлоністів під час стрільби відповідно до рекомендацій, що має бути важливим елементом тренувальної програми. Психологічна стійкість допоможе уникати стресу, покращити концентрацію та приймати правильні рішення під час важливих ситуацій, особливо під час стрільби. Змагання в біатлоні спричиняють різні емоції як у спортсменів, так і в глядачів.

НАВЧАННЯ ГРИ У ВОЛЕЙБОЛ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ЗЗСО: СПЕЦІАЛЬНА РУХОВА Й ТЕХНІКО-ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА

Олександр Хомич — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

Мета статті – схарактеризувати рухові навички й дії старшокласників у контексті спеціальної рухової й техніко-тактичної підготовки на заняттях із волейболу в старших класах закладів загальної середньої освіти.

Методологія. Під час дослідження застосовано низку емпіричних і теоретичних методів, зокрема: аналізу й синтезу для опрацювання змісту варіативного модуля «Волейбол» у шкільній програмі з фізичної культури для учнів 10-11 класів і наукових праць із проблеми дослідження; порівняльно-зіставний для визначення особливостей спеціальної рухової й техніко-тактичної підготовки здобувачів повної загальної середньої освіти в процесі навчання гри у волейбол у 10 і 11 класах; узагальнення й систематизації для формулювання висновків.

У процесі наукового пошуку взято до уваги положення кількох методологічних підходів, які були відібрані й застосовані на основі принципів доцільності й відповідності меті дослідження, зокрема: компетентнісного як засадничого для реформування системи освіти на сучасному етапі для врахування вимог шкільної програми щодо формування в старшокласників ключових і предметних компетентностей під час навчання гри у волейбол; діяльнісний, який передбачає, що навчання гри у волейбол відбувається шляхом залучення учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності; особистісно орієнтованого, адже формування рухових навичок в учнів старших класів під час гри у волейбол передбачає врахування індивідуальних анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей їхнього розвитку.

Наукова новизна. У статті схарактеризовано рухові навички й дії старшокласників у контексті спеціальної рухової й техніко-тактичної підготовки на заняттях із волейболу в старших класах закладів загальної середньої освіти.

Висновки. Аналіз наукових досліджень дав змогу констатувати, що базові елементи техніки гри у волейбол складаються з окремих рухових навичок, які відіграють важливу роль у плануванні й організації процесу навчання гри у волейбол, а також впливають на ефективність опанування учнями старших класів цього ігрового виду спортивної діяльності.

У результаті аналізу варіативного модуля «Волейбол» зі шкільної програми з фізичної культури схарактеризовано рухові навички й дії, що мають бути сформовані в процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках фізичної культури в результаті опанування змістового обсягу досліджуваного модуля, визначено нормативи, що дають змогу учителю діагностувати рівень сформованості рухових навичок і дій у здобувачів повної загальної середньої освіти.

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА КОРЕКЦІЯ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ

Віктор Толочний — Thu, 07 Nov 2024 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано інструменти і методи аналізу ефективності та корекції освітніх компонентів у фізичному вихованні. Розглянуто шляхи реалізації даних процесів за допомогою засобів цифрових технологій у закладах вищої освіти.

Мета статті – розглянути аналіз ефективності та корекції освітніх компонентів у фізичному вихованні засобами цифрових технологій у закладах вищої освіти.

Методологія побудована на аналізі та узагальненні навчально-методичних видань, функціоналу і застосування спеціалізованого програмного забезпечення (систем управління навчанням) та теоретичному моделюванні.

Наукова новизна полягає у дослідженні особливостей аналізу ефективності освітніх компонентів у фізичному вихованні засобами цифрових технологій у закладах вищої освіти, які надають змогу оперативно вносити корективи у зміст освітніх компонентів, щоб зробити їх більш актуальними та ефективними та покращить якість знань студентів на відповідній освітній програмі.

Висновки. Засоби цифрових технологій надають можливість оперативно коригувати вміст освітніх компонентів, перевіряти ефективність зроблених корекцій та отримувати інформацію про прогрес здобувачів освіти майже в режимі реального часу.

Цифрові технології не лише можуть зробити навчання більш інтерактивним та цікавим, що буде сприяти залученню студентів до навчання, а також, зробити його більш гнучким (студент зможе опановувати потрібні йому компетентності у власному темпі, у зручний для себе час, проходити повторно не достатньо засвоєний матеріал). Також, цифрові технології забезпечують широкий доступ до ресурсів та сприяють кращому засвоєнню змісту освітніх компонентів, допомагають формувати цифрову компетентність та культуру. Вони покликані оптимізувати освітній процес та звільнити час як студентів так і викладачів, значно покращити якість освіти та забезпечити ефективне і адаптивне навчальне середовище.

Але не треба забувати і про недоліки цифрових технологій: матеріальні витрати на обладнання та програмне забезпечення, виникнення технічних проблем, недостатня цифрова грамотність студентів та викладачів, відсутність соціалізації та можливість втрати базових навичок через надмірне використання засобів автоматизації.