КОЛЕГІЇ ТА КОЛЕГІУМИ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ І РЕЛІГІЙНОМУ ПРОСТОРІ ХVІІ–ХVІІІ СТ.

Анотація

Мета статті розглянути проблему, яким чином такий тип навчального закладу як колегіум стає одним із провідних у європейському релігійному, освітньому і науковому просторі доби Раннього Модерну. Автор розглядає різні релігійно-конфесійні чинники, що вплинули на формування різних систем освіти і вплинули на появу різних типів колегій та колегіумів. Для вирішення поставлених завдань автор використовує в першу чергу метод компаративного аналізу.

Результати. Розвиток освіти і поширення такого типу навчального закладу як колегіум тісно пов’язано з кризою університетів та освітніми і релігійно-конфесійними процесами ХVІ – ХVІІ століть. На критиці середньовічної університетської схоластики набула розвитку гуманіс­тична освіта і гуманістичні колегіуми, які виступали як альтер­натива університетам, де панувала схоластика. Реформація створила свою систему масової освіти віруючих, що було принципово новим для того часу. У річищі своєї Реформи і Контрреформації провідну роль у впровадженні нової масової освіти взяв на себе орден єзуїтів. Саме в системі єзуїтської освіти такий тип навчального закладу як колегіум набуває свого «класичного» оформлення. Випробувана у єзуїтських школах і колегіумах педагогічна система єзуїтів показала свою ефективність і набула універсального характеру. Пієтизм утверджує новий тип колегій та колегіумів і презентував арсенал нових методів креативного навчання і виховання.

Висновки. Колегії та колегіуми були гнучкими освітніми моделями, що сприяло їх розповсюдженню та адаптації до різних релігійно-конфесійних систем.