ШКІЛЬНА ДРАМА В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ КОЛЕГІУМІ

Анотація

У статті проаналізовано феномен шкільної драми в Чернігівському колегіумі як складову освітньо-культурного процесу України XVII–XVIII ст. Розглянуто історичні умови розвитку шкільної драми у колегіумі, її зв’язок із навчальними курсами поетики та риторики, жанрові й мовні особливості, а також ідеологічні та виховні функції. Особливу увагу приділено ролі шкільної драми як форми публічної репрезентації православного освітнього осередку.

Метою статті є комплексний аналіз шкільної драми в Чернігівському колегіумі як складової освітнього, культурного та ідеологічного процесу України кінця XVII – першої половини XVIII ст., а також визначення її ролі у формуванні традицій українського театру.

Методологія ґрунтується на поєднанні історико-культурного та порівняльного підходів із використанням елементів інтерпретаційного аналізу. Це дало змогу розглянути шкільну драму як складову барокової культури й освітнього процесу православних колегіумів, зіставити театральні практики Чернігівського колегіуму з іншими освітніми осередками та окреслити жанрові, мовні й ідейні особливості драматичних творів і їхні функції. Дослідження здійснено з урахуванням міждисциплінарного підходу, що дозволило розглядати шкільну драму як комплексне явище ранньомодерної доби.

Наукова новизна. У статті здійснено комплексний аналіз шкільної драми Чернігів­ського колегіуму як складової освітнього процесу та барокового культурного середовища Лівобережної України. Уточнено функціональне призначення шкільної драми у структурі колегіумної освіти, зокрема її дидактичний, риторичний, світоглядний і репрезентативний виміри. Обґрунтовано системний характер шкільної драми як інтегрованого елементу навчання, пов’язаного з курсами поетики та риторики. Поглиблено уявлення про роль Чернігівського колегіуму як регіонального освітнього осередку, у якому відбувалося формування традицій українського шкільного театру ранньомодерної доби.

Висновки. Шкільна драма в Чернігівському колегіумі постає як цілісний культурно-освітній феномен, інтегрований у навчальний процес і барокову культуру. Вона виконувала комплекс взаємопов’язаних функцій – дидактичну, риторичну, світоглядну та репрезента­тивну, сприяючи формуванню комунікативних умінь і світоглядних орієнтирів вихованців. Обґрунтовано системний характер шкільної драми в Чернігівському колегіумі і її роль як інструменту публічної репрезентації православного освітнього осередку. Діяльність Чернігівського колегіуму засвідчує вагомий внесок регіональних освітніх центрів у станов­лення української театральної традиції ранньомодерної доби.