ФІЛОСОФІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ХХІ СТ. ТА ЇЇ ІДЕЙНО-ПРАКТИЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК З ТВОРЧІСТЮ МИКОЛИ КИБАЛЬЧИЧА

Анотація

Актуальність теми. Розвиток технологічної культури ХХІ століття супроводжується інтенсивною цифровізацією суспільного життя, стрімким впровадженням штучного інтелекту, біо- та нанотехнологій, що докорінно змінює способи комунікації, пізнання і людського існування. У зв’язку з цим філософське осмислення впливу техніки на суспільство та людину набуває особливої актуальності. Необхідність глибокого аналізу гуманістичних аспектів технічного прогресу посилюється також тим, що сучасні технологічні трансформації нерідко призводять до нових етичних викликів, що потребують ретельного осмислення. Особливу цінність у цьому контексті становить звернення до ідейних витоків української філософії техніки, зокрема до творчості видатного винахідника і філософа техніки Миколи Кибальчича, чиї гуманістичні ідеї щодо технологій зберігають актуальність і сьогодні.

Мета роботи полягає в комплексному філософському аналізі сучасної технологічної культури ХХІ століття крізь призму ідейної спадщини Миколи Кибальчича, виявленні гуманістичних орієнтирів сучасних технологічних процесів та їх історико-філософських коренів, а також дослідженні значення освітньо-культурного контексту Чернігівського колегіуму як важливого джерела формування цих ідей.

Методологічну основу роботи становить комплексний підхід, що включає історико-філософський аналіз, методи компаративістики (зіставлення поглядів Кибальчича з сучасними концепціями філософії техніки), а також герменевтичний метод, що дозволяє розкрити зміст та актуальність філософських ідей у контексті сучасних викликів технологічної культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання філософії технології активно досліджувались такими авторами, як Мартін Гайдеґґер («Питання про техніку»), Льюїс Мамфорд («Міф машини»), Жак Еллюль («Технічне суспільство»), Герберт Маркузе («Одновимірна людина»), Шошана Зубофф («Епоха наглядового капіталізму»), Нік Бостром («Суперінтелект»), Макс Теґмарк («Life 3.0»), Бьонг-Чул Ган («Психополітика») та іншими. Щодо творчості Миколи Кибальчича, то вагомі дослідження представлені працями Ю. І. Яковлєва («Микола Кибальчич: життя, творчість, доля»). Проте, попри значну кількість наукових праць, недостатньо висвітленим залишається питання зв’язку сучасної філософії технології з історико-філософською спадщиною українських мислителів, зокрема Миколи Кибальчича, а також його інтеграція з регіональними інтелектуальними традиціями (чернігівським контекстом), що обумовлює необхідність даного дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні вперше інтегрованого аналізу сучасної технологічної культури ХХІ століття у взаємозв’язку з гуманістичними ідеями Миколи Кибальчича, а також у виокремленні чернігівського інтелектуального контексту (на прикладі Чернігівського колегіуму) як важливого чинника формування філософського ставлення до техніки в українській традиції. Завдяки такому підходу розкриваються нові аспекти спадкоємності філософсько-технологічної думки та визначаються потенційні напрями її подальшого розвитку.

Висновки. Здійснено інтегрований аналіз сучасної філософії технологічної культури крізь призму гуманістичних ідей Миколи Кибальчича. Виявлено актуальність його спадщини для сучасних філософських дискусій щодо технологій та штучного інтелекту. Наголошено на важливості освітньо-культурного контексту Чернігівського колегіуму як історико-філософського підґрунтя сучасних технологічних концепцій.