ВПЛИВ СХІДНИХ ІДЕЙ НА ФІЛОСОФІЮ ПАРМЕНІДА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті поставлено проблему витлумачення витоків філософії Парменіда в процесі викладання античної філософії: чи дивитися на неї як результат суто внутрішнього розвитку грецької філософської традиції чи сприймати, як артефакт, що включає культурні надбання Стародавнього Сходу.

Мета роботи – систематизувати надбання зарубіжних істориків філософії щодо змісту філософії Парменіда в площині проблеми її внутрішньої логіки розвитку в межах античної філософії чи з точки зору наявності також східних філософсько-релігійних впливів.

Методологія. В процесі дослідження використовувалися таки методи як аналіз і синтез; історико-генетичний, діалектичний методи; побіжно ми спиралися на теорії архетипів К.Г. Юнга та «осьового часу» К. Ясперса. Також зверталися до компаративістської методології з метою порівняння філософського мислення Парменіда з давньоіндійською філософською думкою, вченням зороастризму та архаїчними шаманськими містичними практиками. Використовувався метод текстуального аналізу фрагментів першоджерел античного філософа.

Наукова новизна. В роботі систематизовано матеріали дискурсу зарубіжних істориків філософії щодо можливості впливу східних ідей на філософські ідеї античного філософадосократика – Парменіда. Це створює умови для проблемного підходу до вивчення онтології та гносеології мислителя на семінарському занятті в межах освітньої програми «Філософія».

Висновки. Питання про можливі східні впливи на філософію Парменіда на сьогодні в західній історії філософії залишається відкритим. Подібності між різними традиціями найчастіше пояснюються не прямими запозиченнями, а спільними інтелектуальними інтуїціями. Водночас філософія Парменіда демонструє унікальне поєднання логічної строгості та міфо-поетичної форми, що забезпечує їй особливе місце в історії філософії та робить її відкритою до різних інтерпретацій, що може становити основу для проведення семінарського заняття з філософії Парменіда як дискусії з означеної проблеми.