КОНЦЕПТ «AMERICAN DREAM» ЯК ІНСТРУМЕНТ КОНСТРУЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В АМЕРИКАНСЬКИХ МЕДІА

Анотація

У статті досліджується функціонування концепту «American Dream» як механізму конструювання національної ідентичності в американському медіадискурсі 2019–2026 рр. Показано, що попри очевидне зниження суспільної довіри до концепту обидва провідні медіадискурси (ліберальний і консервативний) продовжують апелювати до нього як до символічного ядра національної ідентичності, що свідчить про його особливу ідеократичну функцію в умовах глибокої суспільної поляризації.

Мета роботи: виявити механізми конструювання національної ідентичності через концепт «American Dream» у ліберальному та консервативному американському медіа­дискурсі 2019–2026 рр. і запропонувати аналітичні інструменти для опису цих механізмів.

Методологія. Методологічну основу дослідження становить поєднання критич­ного дискурс-аналізу у традиції Н. Фейрклофа, фреймінг-аналізу та корпусної лінгвістики із залученням даних COCA. Теоретичну основу складають типологія культурно-цивіліза­ційних моделей О. Лещака та Р. Стефанського, концепція «двох душ» американського націоналізму А. Ліввена, концепція «множинних традицій» Р. Сміта та поняття «оскаржуваного концепту» В.Б. Галлі.

Наукова новизна. У роботі вперше здійснено порівняльний аналіз ліберального та консервативного медіадискурсів «American Dream» у хронологічних рамках 2019–2026 рр. із застосуванням комплексної методології дискурс-аналізу; введено три авторські аналітичні концепти: «консумпціоністська ідеократія», «семантична боротьба за міф» і «парадокс кризового підтвердження».

Висновки. «American Dream» функціонує як центральний ідеократичний механізм конструювання американської національної ідентичності. Ліберальний дискурс переос­мислює концепт у термінах «боргу держави», через категорії системної справедливості та інклюзивності; консервативний відтворює класичну модель особистого вибору, через категорії праці, сім'ї та меритократії. Попри принципові відмінності, обидва дискурси апелюють до одного символу, що підтверджує його статус «оскаржуваного концепту» і свідчить про дію парадоксу кризового підтвердження.