БОЖЕВІЛЛЯ В ТРАГЕДІЯХ ШЕКСПІРА: ФІЛОСОФСЬКІ ПАРАЛЕЛІ ТА ЇХ МІЖПРЕДМЕТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ У ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ ІНОЗЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Анотація

Мета дослідження полягає в огляді типів божевілля, зображеного Шекспіром в «Гамлеті» та «Королі Лірі», уточненні використаних автором літературних прийомів та проведенні паралелей з науковими та філософськими теоріями ХХ ст.

Методи та методологія дослідження. Методологічною основою даного дослідження є культурологічна герменевтика, застосування якої передбачає, зокрема, «уважне читання» тексту та виділення його імпліцитної філософської основи, яка, в свою чергу, піддається компаративному аналізу.

Наукова новизна полягає в демонстрації того, як творча інтуїція драматурга в сполученні з його широкою ерудицією привели до того, що певні моменти шекспірівських текстів можуть розглядатися як такі, що більш ніж на 300 років випереджують виникнення деяких принципів психоаналізу, аналітичної психології, феноменології та деконструкції.

Висновки. В результаті дослідження зображення божевілля в п’єсах В. Шекспіра було проаналізовано в оптиці культурологічної герменевтики. Воно постає складним феноменом, який поєднує різні рівні значень. Геніальність автора знаходить вираз в тому, що він зміг водночас дати точну клінічну картину, схарактеризувати ситуацію, в якій знаходяться герої, а також створити враження метафізичного прориву.

Вихідне положення, яке відбилося в п’єсах Шекспіра – існування підсвідомості – випереджає психоаналіз З. Фройда. Оскільки шекспірівські безумці зображені людьми, яким відкривається приховане від інших – саме в божевільних промовах особливо щільно скомпресовані міфологеми та філософеми – можна провести паралель і з вченням К.Г. Юнга, який підкреслював позитивну роль позасвідомого як джерела мудрості. «Відмова від розуму», помітна в «Королі Лірі», може розглядатися в контексті феноменологічної редукції. В деяких випадках герої Шекспіра звертаються до фольклору як до джерела індивідуальної та родової ідентичності. При цьому народна традиція піддається деконструкції заради того, щоб висловити оновлений зміст. А отже, при аналізі промов божевільних слід звертати особливу увагу на походження цитат, загальний зміст творів, з яких вони були взяті, та новий зміст, який виник при створенні з них пастішу.

Таким чином, при вивченні творчості В. Шекспіра в вищих навчальних закладах здається доцільним звертати увагу не лише на сюжет, систему образів та основну проблематику творів, але й звертати увагу здобувачів освіти на глибину та оригінальність мислення великого драматурга, а також на методологічні можливості філософського аналізу літературних текстів.

Подальше культур-герменевтичне вивчення сенсів, закладених в безумних та псевдо-безумних промовах шекспірівських героїв, дозволить суттєво збагатити розуміння смислів конкретних творів, уточнити їхній культурно-історичний контекст та інтерпретаційний потенціал.