ДИНАМІЧНИЙ СТАН ЗДОРОВ’Я: СУЧАСНЕ НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.263904Ключові слова:
динамічний стан здоров’я, динамічна рівновага, саморегуляція, адаптація, резилієнтність, громадське здоров’я, детермінанти здоров’я, екзистенційні виміри, біопсихосоціальний підхід, профілактика, стрес, війна, міждисциплінарністьАнотація
У статті розкрито концепцію «динамічного стану здоров’я» як сучасної міждисциплінарної категорії, що охоплює фізіологічні, поведінкові, психічні, соціальні та екзистенційні аспекти функціонування людини. На основі системного аналізу доказів доводиться, що здоров’я не є статичним станом, а являє собою складну, багаторівневу й мінливу систему адаптацій, регуляцій і реакцій організму та особистості на зовнішні й внутрішні чинники. Наводиться авторське розширене визначення поняття терміну «здоров’я», у якому ключовим є поняття динамічної рівноваги. Обґрунтовується значення цієї концепції для побудови сучасної національної системи громадського здоров’я, орієнтованої на стабілізацію демографічної ситуації, профілактику хвороб, резилієнтність і довготривале збереження здоров’я населення.
Мета дослідження. Обґрунтувати й системно описати концепт «динамічний стан здоров’я», визначити його складові, механізми та значення для громадського здоров’я, психології, політик в сфері громадського здоров’я.
Методи дослідження. Системний підхід, порівняльний аналіз сучасних концепцій здоров’я, міждисциплінарний аналіз, категоріальний аналіз, узагальнення доказових наукових даних.
Наукова новизна полягає в тому, що уперше здійснено системне теоретичне обґрунтування концепції «динамічного стану здоров’я» як когнітивно-смислової, міждисциплінарної категорії, що інтегрує біологічні, фізіологічні, психічні, соціальні й екзистенційні аспекти функціонування людини. Розкрито та структуровано механізми динамічності здоров’я (саморегуляція, адаптація, компенсаторні процеси, резилієнтність та екзистенційні виміри, тощо), що раніше розглядалися фрагментарно у межах окремих наук.
Висновки. Динамічний стан здоров’я є результатом спільної відповідальності індивідуума та системи громадського здоров’я: на рівні особи – через проактивну поведінку, підтримку функціональних можливостей і саморегуляцію, на рівні СГЗ – через політики та середовища, що системно забезпечують умови для здорового вибору, адаптації та резилієнтності населення протягом усього життєвого циклу.