НОВИЙ УЧИТЕЛЬ У ПАРАДИГМІ ВИКЛИКІВ СУСПІЛЬСТВА XXI СТОЛІТТЯ
Ключові слова:
випускник сучасної школи, модель учителя ХХІ сторіччя, учитель- коуч, учитель-ментор, учитель-тьютор, учитель-фасилітатор, учитель-модератор, парадигма моделей учителяАнотація
У статті розкрито специфіку роботи вчителів ХХІ століття. Особливу увагу приділено вимогам до сучасного випускника школи в контексті світових глобалізаційних процесів, зокрема, комп’ютеризації суспільства, глибоких перетворень інформаційного простору, змін у майбутніх професіограмах. Наголошується, що сучасний випускник школи – відповідальний громадянин, патріот, багатогранна цілісна особистість, відкрита до інновацій, конкурентоспроможної на ринку праці, готова до навчання протягом усього життя.
Метою статті визначено – схарактеризувати моделі вчителя ХХІ століття у контексті сучасного дискурсу, яким має бути сучасний учитель. Методологія дослідження ґрунтується на таких підходах: акмеологічний, аксіологічний, діяльнісний, компетентнісний та передбачає комплекс загальнонаукових та конкретно-наукових методів.
Автор конкретизує та надає глибокий аналіз моделей викладачів, які найчастіше використовуються в навчальному процесі: вчитель-тренер, вчитель-наставник, викладач-наставник, вчитель-фасилітатор, вчитель-модератор, що становить наукову новизну роботи. Схарактеризовано особливості кожної моделі та головну місію вчителя. У роботі витлумачено об’єднавчу парадигму цих моделей та пріоритетні висловлювання: вчитель не є безперечним авторитетом, єдиним джерелом і передавачем знань, вони не викладають у класичному значенні, їх стиль – співпраця та творчість, вони активно беруть участь у розробці індивідуальної навчальної траєкторії студента, враховуючи його індивідуальні особливості, здібності, потреби, мотивації, асоціації. Вчитель організовує свою роботу на основі орієнтованого на дітей навчання, компетентності, поведінкового, аксіологічного, ґендерно-підхідного підходу; працює у просторі індивідуально орієнтованої педагогіки, вибудовує партнерські, конструктивні стосунки з учнями, колегами, батьками на рівні співробітництва, співпраці, взаємної довіри та поваги.
Як висновок зазначимо, що вчителі ХХІ століття мають поєднувати компетентності тренера, наставника, вихователя, фасилітатора, модератора; бути кваліфікованими, професійно мобільними, мотивованими та полікультурними; це патріотичні громадяни, кваліфіковані професіонали, творчі та самомотивовані особистості, готові до постійного саморозвитку та вдосконалення.
Зауважено, що будь-яка модель вчителя передбачає певний вплив своєї епохи, але все ще зберігає незмінний стрижень: любов та повагу до дітей.
