ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ: ПРИНЦИПИ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Автор(и)

  • М. О. Носко Дійсний член (академік) НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, ректор Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка (Чернігів, Україна) https://orcid.org/0000-0001-9903-9164
  • С. В. Гаркуша Доктор педагогічних наук, професор, декан факультету фізичного виховання, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка (Чернігів, Україна) https://orcid.org/0000-0002-7120-1446
  • Ю. М Носко Кандидат педагогічних наук, доцент доцент кафедри дошкільної та початкової освіти, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка (м. Чернігів, Україна) https://orcid.org/0000-0003-1077-8206

Ключові слова:

здоров’я, освіта, технологія, педагогічна технологія, здоров’язбережувальні технології, метод

Анотація

Мета: узагальнення наукових підходів щодо використання здоров’язбережувальних технологій, розкриття принципів, форм та методів реалізації.

Методологія: для досягнення мети дослідження та розв’язання поставлених завдань використано теоретичні методи: порівняльний аналіз науково-педагогічної літератури з метою обґрунтування доцільності використання «здоров’язбережувальних технологій»; узагальнення науково-теоретичних джерел для розкриття принципів, методів та форм реалізації здоров’язбережувальних технологій.

Наукова новизна: розкрито погляди науковців щодо основних принципів, форм та методів, які забезпечують єдність і системність реалізації здоров’язбережувальних технологій.

Висновки. Незважаючи на значну кількість класифікацій здоров’язбережувальних технологій та різнобічність їх трактувань, можна стверджувати, що вони є сукупністю принципів, методів і прийомів педагогічної роботи, які, доповнюючи традиційні технології навчання й виховання, мають ознаки здоров’язбереження.

До принципів, що забезпечують реалізацію здоров’язбережувальних технологій належать принцип задоволення потреби людини у здоров’ї, свідомості і активності, науковості і доступності знань про здоров’язбереження, урахування індивідуальних особливостей дитини, обліку поточного стану організму, комплексності оздоровчих та здоров’язбережувальних засобів і заходів; системності і наскрізності; обов’язкової постійності, неперервності та практичної цілеспрямованості, культуровідповідності.

Для досягнення мети здоров’язбережувальних освітніх технологій застосовують такі групи засобів та форми фізичного виховання: рухової спрямованості (фізичні вправи, фізкультхвилинки, динамічні перерви, лікувальна фізкультура, рухливі ігри тощо); оздоровчі сили природи (сонячні та повітряні ванни, водні процедури, фітотерапія, інгаляція, вітамінотерапія тощо); гігієнічні (виконання санітарно-гігієнічних вимог; особиста та загальна гігієна, дотримання режиму дня та режиму рухової активності, режиму харчування та сну тощо).

Реалізовувати здоров’язбережувальні освітні технології дозволяють специфічні (притаманні тільки процесові здоров’язбережувальної педагогіки) та загальнопедагогічні (застосовуються в усіх випадках навчання та виховання) методи та прийоми: профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання); компенсанторно-нейтралізуючі (фізкульхвилинки, оздоровча, пальчикова, дихальна, корегувальна гімнастики, масаж, психогімнастика та ін.); стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження, прийоми психотерапії та фітотерапії); інформаційно-навчальні (наочні матеріали).

Downloads

Опубліковано

06.03.2024

Номер

Розділ

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВ'Я ТА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ