ПЕДАГОГІКА – ПРОВІДНА КУЛЬТУРА СУЧАСНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.242703Ключові слова:
педагогіка, культура, стандарт, дизайн, сучасністьАнотація
В статті розглядаються: стан сучасної педагогіки та її місце серед основних культур; чинники впливу на її зміст, виконано аналіз публікацій за темою досліджень. Надано порівняльний аналіз сутностей педагогіки та педагогічних систем, визначено поняття тотальна педагогіка.
Мета роботи. Метою статті є визначення місця педагогічної культури серед основних існуючих та розкриття її можливостей щодо викликів сучасності.
Методологія – вивчення наукових публікацій, аналіз літературних джерел, інтернет-джерел, розкриття основних дефініцій проблем, що досліджуються, узагальнення та висновки.
Наукова новизна лежить у визначенні та постановці проблемних питань, за якими сучасність ставить певні вимоги до педагогічної культури, витоки яких мають відношення до її сутності, а їх розв’язання надало можливість визначення зв’язків між проявами у соціумі з педагогічними настановами та сформулювати поняття «тотальна педагогіка».
Висновки. Розглянуто людський, суспільний та технічний чинники, які впливають на сутність культури педагогіки, сформульовано висновок -промислові технології досягають високого рівня, а рівень суспільної гуманізації різко занепадає, що сприяє занепаду людської особистості в соціумі. Висловлено занепокоєння щодо «втрати» молодого покоління, позбавлення його культурного, в тому числі, національного, надбання внаслідок звуження прагнень, інтересів і розуміння людської гідності! Запропоновано та обґрунтовано поняття тотальна педагогіка в тоталітарній державі та вказано на її прояви в сучасній педагогічній практиці. На основі дослідження стандартів з дизайну і паспортів спеціаль-ностей констатовано необхідність критичного розмежування в підготовці професійних і наукових кадрів понять мистецтвознавства та технічної естетики, в яких остання є теорією дизайну з основним методом – художнє конструювання. Сформульовано проблемний стан щодо вмотивованості до сприйняття навчального матеріалу, його легкого розуміння та органічного запам’ятовування, щоби без напруження використовувати отримані знання, та обґрунтовано необхідність використання для цього системних практик, викладених в Ва́льдорфській педагогіці Р. Штайнера та працях М. Монтессорі, які також здатні надати безперервність впливу навчального процесу і його цілісність.
Перспективним в подальших дослідженнях є аналіз адаптації рекомендованих матеріалів у сучасній педагогічній практиці.