КОМПЕТЕНТНІСНИЙ АСПЕКТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ІЗ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація

У статті проаналізовано впровадження в освітній процес ЗВО активних форм навчання, оновленого методичного інструментарію практичних занять із методики навчання української мови.

Методологія. У науковій розвідці застосовано комплекс методів дослідження: теоретичних – аналіз лінгвістичної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження; синтез й узагальнення, порівняння; опрацювання  позитивного досвіду роботи викладачів ЗВО, визначення поняттєвого апарату дослідження; емпіричних – спостереження й аналіз педагогічних явищ і процесів, колективні та індивідуальні бесіди з метою виявлення основних суперечностей та недоліків у змісті, структурі практичних занять із методики навчання української мови в аспекті компетентнісного підходу.

Метою статті є розкриття суті, змісту, функційних можливостей, компетент­нісного вектору практичних занять із методики навчання української мови в ході підготовки майбутнього філолога.

Наукова новизна. Акцентовано, що практичний аспект вивчення методики навчання української мови має ґрунтуватися на створені умов для дієвости науково-теоретичних та операційних знань, здобутих у процесі самостійної підготовки до занять і надання цим знанням гнучкого, діяльнісного характеру, адже освітній процес – це не просто передання знань, а спілкування, комунікація, сучасні методи навчання/викладання та виховання. Ефективність підготовки майбутнього вчителя-філолога в цьому напрямі може бути дієвою за умови компетентнісно зорієнтованого аспекту вправ і завдань.

Усе це сприяє формуванню педагогічних умінь, забезпечує успішність основних компонентів професійної діяльности, спрямовує їх на розвиток здібностей майбутнього педагога (конструктивних, прогностичних, організаторських, комунікативних, перцеп­тивних, сугестивних, аналітичних тощо) на основі компетентнісного підходу. 

Розглянуто компетентнісний підхід, який переорієнтовує освіту з процесу навчання на його результат, спрямовує увагу викладачів на організацію освітнього процесу з урахуванням потреб навчальних досягнень освітян, забезпечує їхню спроможність відповідати реальним запитам професійного ринку, а також загартовує для швидкої безболісної адаптації в майбутній професії та соціальній структурі.

Теоретико-методологічну  основу  дослідження  складають класичні  та сучасні надбання світової й вітчизняної лінгводидактики, психології, діяльнісна  теорія  навчання  та  розвитку  особистости.

Висновки. Уважаємо, що ефективний розвиток пізнавальної діяльности здобувачів освіти, формування здобувача вищої освіти як суб’єкта майбутньої професійної діяль­ности відбудеться за умови створення в процесі навчання відповідного мікросередовища, яке б сприяло реалізації пізнавального та творчого потенціалу фахівця в контексті компетентнісної парадигми.