ВИВЧЕННЯ «ХИМЕРНОЇ ПРОЗИ» В ЗВО КРІЗЬ ПРИЗМУ РОМАНУ ВАСИЛЯ ЗЕМЛЯКА «ЛЕБЕДИНА ЗГРАЯ» І ФІЛЬМУ ІВАНА МИКОЛАЙЧУКА «ВАВИЛОН ХХ»

Анотація

Мета статті – порушити проблему специфіки вивчення «химерної прози» крізь призму роману Василя Земляка «Лебедина зграя» і художнього фільму Івана Миколайчука «Вавилон ХХ»; розкодувати яскраву й багату символіку мистецьких творів, позначену міфологійними домінантами, фольклорністю, театральністю, сміховою культурою українського народу; запропонувати плани лекційних занять осягнення «химерної прози» та семінарського заняття: «Роман Василя Земляка «Лебедина зграя» і фільм Івана Миколайчука «Вавилон ХХ»: зіставні аспекти химерій».

Методологія. Теоретико-методологійний інструментарій статті зумовлений її поліпарадигмальною специфікою: «химерну прозу» вивчаємо крізь призму філософійних, мистецтвознавчих, літературознавчих, культурологійних поглядів, психолого-педагогічних підходів. У дослідженні послуговуємося філософійними ідеями про мистецтво як форму естетичного зображення світу; культурологійними концептами філософії освіти (Василь Кремінь). Теоретико-літературним підмурівком нашої методичної моделі вивчення «химерної прози» стали праці: Юрія Коваліва, Миколи Жулинського, Віталія Дончика, Миколи Ільницького, Григорія Сивоконя, Олександра Сизоненка, Михайла Слабошпицького, Олени Ткаченко, В’ячеслава Брюховецького, Марка Павлишина. Теоретико-кінематографійними засадами – дослідження Януша Ґазди, Михайла Блеймана, Івана Дзюби, Святослава Іванова, Лариси Брюховецької, Людмили Лемешевої. Під час написання статті використано такі методи: теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, що дав змогу виокремити найпосутніші риси химерної прози: використання міфів (міф не має хронотопу), присутність химерних образів, фольклорність (фольклорні ремінісценції), театральність, умовність, стертість межі між реальним та ірреальним світом, утвердження історизму як неперервності процесу життя, переплетіння різноманітних стильових пластів та реалізація теоретичних узагальнень; методи спостереження; опитування на лекціях і семінарі здобувачів вищої освіти філологійного факультету.

Наукова новизна: опрацьовано проблему вивчення «химерної прози» у взаємозв’язку з суміжним мистецтвом на філологійних, театральних і кінематографійних факультетах університетів; виявлено особливості трансформації літературних химерій у кінематографічні.

Висновки. Основні риси «химерної прози» студенти філологічних факультетів усвідомлюють на лекціях і семінарському занятті.

Запропоновані орієнтовні плани лекційних і семінарського занять, проблемної бесіди, сподіваємося, допоможуть колегам швидше визначитися з власними схемами аналізу «химерної прози». Вивчення «химерної прози» на прикладі роману Василя Земляка «Лебедина зграя» заворожує студентів присутністю химерних образів, комедійною карнавальністю, відсутністю демаркаційних ліній між реальним та ірреальним світом, переплетінням різноманітних стильових пластів – ліричних, гротескних, патетики, іронії, розкодуванням яскравої символіки твору, позначеної міфологічними домінантами, фольклорністю, театральністю, сміховою культурою українського народу.

Подана проблемна бесіда до семінарського заняття має необмежені можливості для виявлення студентських як читацьких, так і глядацьких реакцій, рівня художнього розуміння мистецьких текстів – літературного й кінематографійного. Це метод безпосереднього спілкування групи зі своїм професором чи доцентом, який дозволяє отримати від співрозмовників за допомогою дивергентних запитань концептуальні думки про роман і фільм.

Досліджено проблему взаємозв’язків літератури й кіно на семінарському занятті, запропоновано методичну модель використання синтетичного мистецтва під час вивчення художнього твору. Доведено, що екранізація літературної класики є новим твором мистецтва, бо в процесі «перекладу» з однієї знакової системи на іншу витворюється нова форма й зміст. Під час трансформації літературні образи змінюються кінемато­графійними; відбувається творчий акт – знаходження естетичного еквівалента в царині іншого виду мистецтва.