КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ КОМЕДІЙ АРИСТОФАНА «ХМАРИ» ТА А. ЯКОВЛЄВА «ПАПІК» У КОНТЕКСТІ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.253217Ключові слова:
антична комедія, софістичний релятивізм, сучасний комедійний серіал, діалектичне протиріччя, конфлікт цінностейАнотація
У статті здійснено компаративний аналіз давньогрецької комедії Аристофана «Хмари» і сучасного українського комедійного серіалу «Папік», що, на думку авторів, демонструє розвиток європейської теорії комічного в одному з її провідних напрямків – зображення об’єктивно комічного як протиріччя, що демонструє різні аспекти взаємодії протилежностей і, нарешті, знаходить своє вирішення.
Мета роботи – здійснити компаративний аналіз давньогрецької комедії Аристофана «Хмари» і сучасного українського комедійного серіалу «Папік» і на цьому матеріалі продемонструвати тяглість європейської традиції витлумачення і уречевлення комічного з метою використання розроблених матеріалів під час викладання історії зарубіжної літератури.
Методологія. У статті за допомогою ґерменевтичної методології відбувається вживання у дві різні культурні ситуації перехідного типу, коли здійснюється зміна єдиних, онтологічних цінностей суб’єктивістські та індивідуалістично орієнтованими настановами. При цьому проводиться компаративний аналіз двох спроб осмислення перехідного стану людського буття та відповідних протирічь, що виникають між різними поколіннями, та можливостей їхнього вирішення. Також використовується діалектичний метод В.Г.Ф. Гегеля, який у своїй естетиці висунув поняття об’єктивно комічного як відображення стадій розгортання певного протиріччя від конфлікту до синтезу протилежностей.
Наукова новизна. В роботі вперше здійснено компаративний аналіз комедії Аристофана «Хмари» і новітнього комедійного серіалу «Папік» як артефактів сміхової культури з особливим, діалектичним типом динаміки сюжету, що виникли на межі сторічь та культур і зосередилися на формах комедійної рефлексії щодо протиріччя між поколіннями батьків і дітей та можливостей його вирішення.
Висновки. Між комедією Аристофана «Хмари» та українським комедійним серіалом «Папік» є багато суттєвих спільних рис, що демонструють нам тяглість європейської сміхової культури. Обидва артефакти культури було створено як художні рефлексії щодо перехідного стану культури, коли відбувалася, з одного боку, олігархічна переоцінка цінностей, а з іншого – здійснювався поворот від єдиної онтології до суб’єктивізму та релятивізму. В обох комедіях розвиток сюжету проходить діалектично – від протиріччя до синтезу, де протилежності представлено людьми різних поколінь, а предметом критики постає абстрактна, відірвана від життя раціональність.