МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ПІДХОДИ В ПРИРОДНИЧІЙ ОСВІТІ ЯК МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ ЛІЦЕЮ З УНІВЕРСИТЕТОМ

Анотація

У сучасному освітньому просторі особливої актуальності набуває інтеграція природничих наук у міждисциплінарні курси як стратегічний інструмент взаємодії між науковими ліцеями та закладами вищої освіти (ЗВО). Сучасні виклики вимагають від молоді не лише глибоких предметних знань, а й уміння застосовувати їх у комплексному аналізі явищ. Саме тому міждисциплінарний підхід у навчанні природничих дисциплін відкриває нові можливості для формування дослідницьких компетентностей, критичного мислення й проєктних навичок ще на етапі старшої школи.

Метою статті є аналіз ефективності міждисциплінарних підходів у природничій освіті як чинника якісної освітньої наступності між науковим ліцеєм і ЗВО, а також розробка моделі такої взаємодії.

Методологія. Застосовано аналіз освітніх програм, педагогічне спостереження, експертне оцінювання та елементи порівняльного методу. Проаналізовано кейси співпраці між ліцеями природничого профілю та ЗВО, зокрема спільні лабораторні курси, наукові гуртки, проєктну діяльність.

Наукова новизна полягає у формуванні теоретико-практичної моделі впровадження інтегрованих курсів природничого спрямування, яка забезпечує неперервність освітнього процесу та синергію академічної і шкільної науки.

Висновки. Міждисциплінарний підхід у природничій освіті є ефективним інструмен­том інтеграції знань і навичок учнів, який забезпечує цілісне розуміння природничих явищ та готує здобувачів освіти до розв’язання складних життєвих і професійних завдань. Модель взаємодії ліцею з університетом, заснована на міждисциплінарному підході, дозволяє органічно поєднувати навчальні програми, розширювати освітній простір для учнів та поглиблювати їхню науково-дослідницьку підготовку. Емпіричні результати дослідження свідчать про високу ефективність таких форм співпраці, як спільні лабораторні курси, наукові гуртки, проєктна діяльність, що реалізуються на базі партнерства між закладами освіти. Ключовими умовами успішної реалізації цієї моделі є: методична узгодженість змісту освітніх програм, активна участь педагогів обох рівнів освіти у плануванні спільних заходів, інституційна підтримка партнерства. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку типових моделей співпраці ліцеїв і університетів у різних регіонах України, формування відповідної нормативно-методичної бази та розширення цифрових ресурсів для підтримки міждисциплінарного навчання.