ВИТОКИ ТА ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ ТРАДИЦІЇ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

Мета статті – проаналізувати особливості розвитку студентського самоврядування в історії освіти України.

Методологія. Дослідження здійснено з опорою на принципи науковості, об’єктивності, системності, детермінізму, що дозволило висвітлити сутнісні зміни феномену студентського самоврядування, які відбувалися в історії вищої освіти. Використаний у дослідженні парадигмально-педагогічний підхід забезпечив розгляд ідей розвитку студентського самоврядування з позицій педагогічної науки, а саме: її динамічного поступу, становлення різних точок зору на студентське самоврядування у теорії та практиці освіти. Соціокультурний підхід дозволив показати вищу освіту та студентське самоврядування як частину суспільних процесів і культури, висвітлити зв'язок між ними.

Наукова новизна. У статті визначено витоки студентського самоврядування, що віднесені до діяльності Києво-Могилянської академії та Чернігівського, Харківського та Переяславського колегіумів. Вони існували у таких формах, як бурси, земляцтва, конгрегації, шкільні театри, посади інспекторів. Історико-педагогічні традиції розвитку студентського самоврядування були продовжені у ХІХ–ХХ ст. Розроблено періодизацію розвитку студентського самоврядування в Україні в ХІХ – на початку ХХІ ст.

Висновки. Витоки студентського самоврядування в Україні сягають ХVІІ–ХVІІІ ст., часу діяльності Києво-Могилянської академії та Чернігівського, Харківського та Переяславського колегіумів. Історико-педагогічні традиції створення та діяльності студентського самоврядування були сформовані у ХІХ–ХХ ст. Сучасна форма студентського самоврядування сформувалася через поєднання освітніх традицій, визвольного руху та демократичних перетворень кінця ХХ ст.

Перспективним напрямом подальших наукових розвідок є дослідження зарубіжного досвіду функціонування органів студентського самоврядування.