ВИЯВЛЕННЯ ЗДІБНОСТЕЙ ДО ХУДОЖНЬОГО ПРОЕКТУВАННЯ В ЕТНІЧНОМУ СТИЛІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДИЗАЙНУ

Анотація

Мета роботи. У статті з’ясовано, що ноосферна освіта відповідає потребам у самопізнанні студентів закладах вищої освіти мистецького спрямування, здатних до уособлення і персоніфікації з «живою матерією» довкілля завдяки їхній розвиненій художньо-образній уяві. Головною метою ноосферної освіти майбутніх фахівців з етнодизайну є сформованість їхньої цілісної ноосферної свідомості: екологічного світогляду, цілісного біоадекватного мислення, етичної біоадекватної поведінки у соціокультурному та природному довкіллі.
Методологія. Основою для інноваційного способу організації навчального процесу з етнодизайну у закладах вищої освіти мистецького спрямування, насамперед, має стати теоретично обґрунтована та поширена у світовому інформаційному просторі концепція сталого розвитку. Пріоритетними теоретико-методичними засадами реалізації цієї концепції є взаємодоповнюваність принципів екологічності, етнокультурності й економічності у фаховій підготовці майбутніх фахівців з етнодизайну, які покликані удосконалювати предметне середовище з урахуванням гармонійного поєднання краси та доцільності.
Наукова новизна. Виходячи з вітчизняних реалій стану художньо-проектної творчості, у методичній системі навчання етнодизайну студентів вищих мистецьких навчальних закладів необхідно передбачити неперервну освіту майбутніх дизайнерів, а також стажування викладачів з етнодизайну. Результати проведеного дають підстави стверджувати, що фахівці з архітектонічних видів мистецтва та дизайну в умовах нового соціального руху – антиглобалізму, покликані набути компетентності з етнодизайну – художньо-проектної творчості, яка враховує етнічні особливості формотворення і декорування. Виявлено інші пріоритетні педагогічні проблеми навчання етнодизайну студентів вищих мистецьких навчальних закладів: відірваність художнього проектування предметів в етнічному стилі один від одного та відсутність зв’язку етнодизайнерських проектів від реальних історико-етнографічних середовищ окремих регіонів України. Висновки. Здійснено порівняльний аналіз характерних рис етнічної ідентичності українців, зафіксованих у творчій спадщині П. Чубинського, із науково обґрунтованими видами інтелектуальними здібностей зі створення продуктів, зумовленими культурними особливостями конкретного етносу, що виявлені й класифіковані колективом учених під керівництвом Г. Гарднера. Виокремлено та сформульовано позитивні риси національної вдачі українців (органічна єдність з природою – натуралістична здібність, набожність – екзистенційна здібність, вокально-музичний талант, художньо-естетична обдарованість) і негативні риси (недооцінювання колективізму, недостатня підприємливість та ін.).