ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ РОЗВИТКУ ІДЕЙ ПСИХОТЕХНІКИ В УКРАЇНІ У 20-ТІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 30-Х РОКІВ ХХ СТ.

Анотація

Мета статті – здійснити комплексний аналіз організаційних форм розвитку психотехніки в освіті України у 20-ті – першій половині 30-х років ХХ ст.

Методологія дослідження. Основою дослідження став аналіз історико-педагогічних джерел, пов’язаних із розвитком психотехніки, а саме праць українських і зарубіжних науковців Ф. Дунаєвського, Е. Клапереда, О. Ліпмана, А. Мандрики, І. Шпільрена та інших. У процесі написання статті використовувалися й праці сучасних українських науковців. Для здійснення об’єктивного аналізу окреслених джерел і літератури було застосовано герменевтичний підхід.

Наукова новизна дослідження полягає в характеристиці шкільної та інституційної форм розвитку ідей психотехніки в освіті України. Вперше в узагальненому вигляді представлено психотехнічні дослідження у школах України у 20-ті – першій половині 30-х років ХХ ст. та психотехнічну діяльність Всеукраїнського інституту праці та Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

Висновки. В освіті та суспільстві України у 20-ті – на початку 30-х років ХХ ст. поширилися ідеї психотехніки – психолого-педагогічної науково-практичної галузі, завданнями якої були професійна орієнтації та професійний відбір дітей і молоді. Психотехнічні дослідження здійснювалися в школах та у процесі діяльності Всеукраїнського інституту праці й Українського-науково-дослідного інституту педагогіки. Після 1936 р. психотехніка в радянській освіті була заборонена у зв’язку зі змінами в державі: встановленням тоталітарного режиму й поширенням репресій.

Перспективними є наукові розвідки, присвячені змісту психотехнічних досліджень і визначенню можливостей використання ідей психотехніки в сучасній освіті.