СТАНОВЛЕННЯ ДИТИНОЗНАВСТВА ЯК ПЕДАГОГІЧНОЇ ГАЛУЗІ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.253623Ключові слова:
дитинознавство, дитина, освіта, історія освіти, педагогічна галузь, педагогічна антропологія, педологіяАнотація
Мета статті – проаналізувати особливості становлення дитинознавства як педагогічної галузі в історії української та зарубіжної освіти.
Методологія дослідження. У дослідженні використано наративний, герменевтичний, синергетичний і персоналістичний підходи. Окремо виділимо модерністський підхід, завдяки застосуванню якого ми розглянули дитинознавство як конструкт модерної епохи, що має на меті оновлення освіти. При написанні статті використовувалися загальнонаукові методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння.
Наукова новизна. У статті цілісно охарактеризовано процес становлення дитинознавства як педагогічної галузі у ХІХ – першій половині ХХ ст.
Висновки. Отже, ми свідомо розглядали процес становлення дитинознавства одночасно як в Україні, так і в інших європейських країнах та США, оскільки він був уніфікований загальним модерністським типом мислення і європейськими традиціями розвитку українського суспільства, культури та освіти.
Науковий інтерес до дітей і дитинства та дитинознавчі дослідження з’явилися в останні століття періоду модерної історії (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). Це було обумовлено тим, що дитинознавчі дослідження сприяли забезпеченню принципів модернізму в освіті, які ґрунтуються на оновленні та переосмисленні традиційних практик навчання і виховання. У них акцентовано на індивідуальному розвитку учня, що можливий за умови знання дитини, розуміння особливостей її розвитку. Модернізм в освіті прагне вийти за межі стандартних рамок, орієнтуючись на особистість учня, а відтак і на дитинознавство.
Упродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. у педагогіці був накопичений значний досвід дитинознавства, завдяки розвитку педагогічної антропології, педології, тестовим методикам А. Біне та Т. Сімона, дитиноцентричним концепціям Е. Кей, С. Голла, етнопедагогічним дослідженням М. Грушевського, І. Франка, М. Мід та інших учених.
Перспективними напрямами дослідження проблеми розвитку дитинознавства в історії освіти є поглиблене вивчення спадщини українських і зарубіжних педагогів, що стосується окреслених питань.