МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «АНІМАЛІСТИЧНИЙ ПОВОРОТ» У ВИКЛАДАННІ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

Анотація

Метою цієї роботи є пошуки сутності та гіпотетичних причин анімалістичного повороту в сучасній цивілізації, виходячи з емпіричної бази найпомітніших проявів цього світоглядного зрушення.

Методи та методологія дослідження. Ми застосовуємо такі емпіричні методи як спостереження та узагальнення фактичного матеріалу. Основними теоретичними інструментами виступають аналіз і синтез даних щодо ролі анімалістичного світогляду у повсякденному житті. Для комплексного аналізу використовується інтеграція різних моделей культурної динаміки, зокрема, поєднання синхронного та діахронного підходів.

Наукова новизна дослідження полягає в системному дослідженні сутності анімалістичного повороту та його ролі у викладанні гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах.

Висновки. Анімалістичний поворот в суспільній свідомості та в гуманітарних дисциплінах є помітним явищем в культурному полі західної цивілізації першої чверті ХХІ століття. Тварин починають розглядатися як істоти, які переживають ті самі емоції, в тому числі – страждання поряд із людиною, а отже, заслуговують на таке ж співчуття та підтримку. З іншого боку, тварини виступають в якості джерела позитивних переживань – любові, радості, сміху. Зазначимо, що в контексті анімалістичної тематики в інформаційному просторі саме сміх і співчуття є особливо важливими чинниками психологічного впливу. На перший погляд, ці дві емоції знаходяться на протилежних полюсах: сміх виникає там, де відсутнє співчуття, і навпаки. Однак їх поєднання утворює надзвичайно багатий спектр почуттів, які сприяють формуванню високих моральних якостей. При цьому мова йде про позитивний емоційний вплив на тлі викликів та загроз сучасного буття людини не тільки в Україні, але й в усьому світі. Важливими завданнями для подальших досліджень стануть: з’ясування соціокультурних причин АП з їхніми політичними, економічними, технологічним, правовими тощо імплікаціями; концептуалізація та оцінка його конкретних проявів; уточнення розуміння співвідношення природного та культурного в філософії та теоретичній культурології; розробка прогнозів з корекцією негативних тенденцій. Можна передбачати, що подібна проблематика буде займати все більше місце як в суспільному житті, так і в працях теоретиків. Все це має безпосереднє відношення до педагогічної роботи, оскільки тільки глибоке розуміння даної проблематики  дозволить вчителю, викладачу, вихователю, адекватно реагувати на виклики часу та формувати в учнів знання, навички, світоглядні позиції, відповідні до потреб сталого розвитку, а значить – самого виживання людства.