РЕЗУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ МЕТОДИКИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ РУХОВИХ ДІЙ ДІВЧАТ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК ОСНОВОУТВОРЮЮЧИЙ ЕЛЕМЕНТ СТРУКТУРИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

Методика диференційованого навчання рухових дій дівчат середнього шкільного віку забезпечує функціональну дієвість механізму узгодження вимог єдності і багато-векторності фізичного виховання в школі, що на основі державного стандарту здійснює варіативне конструювання всіх компонентів фізичної освіти з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.
Мета статті – на основі аналізу наукових джерел та проведених експериментальних досліджень і отриманих порівняльних результатів на прикладі засвоєння рухових дій з навчального модуля «Гімнастика» експериментальної й контрольної груп дівчатами десятирічного віку показати ключове місце результативно-діагностичного компоненту методики диференційованого навчання рухових дій дівчат середнього шкільного віку в структурі навчально-виховного процесу з фізичної культури в закладах загальної середньої освіти.
Методологічною основою наукового дослідження є порівняльний аналіз результатів діагностики готовності дівчат десятирічного віку експериментальної та контрольної груп до засвоєння рухових дій з навчального модуля «Гімнастика» та результатів рівня сформованості рухових дій з даного модуля в кінці його вивчення; аналіз та синтез теоретичного обґрунтування значення результативно-діагностичного компоненту в структурі методики диференційованого навчання рухових дій дівчат середнього шкільного віку.
Наукова новизна наукових положень статті полягає у доведенні твердження, що методика диференційованого навчання рухових дій дівчат середнього шкільного віку має ряд суттєвих переваг: вона задовольняє індивідуальні пізнавальні запити учнів, базується на врахуванні їх типологічних особливостей, підвищує рівень мотивації рухової діяльності завдяки створенню «ситуації успіху» та забезпечує можливості для повноцінної реалізації рухових здібностей кожного учасника навчального процесу, а результативно-діагностичний компонент є основною інформаційною ланкою для вчителя та учня у структурі даної методики.
Висновки доводять, що ключова особливість методики диференційованого навчання рухових дій полягає в циклічності та ступінчастості проведення діагностики: від встановлення рівня готовності до засвоєння рухової дії до визначення рівня сформованості певної рухової навички. Тобто результативно-діагностичний компонент методики диференційованого навчання рухових дій дівчат середнього шкільного віку – це основоутво-рюючий елемент структури навчального процесу на уроках фізичної культури.
Основне завдання даної методики полягає у тому, щоб забезпечити максимально продуктивну діяльність кожного учня, встановити оптимальний руховий режим, повніше мобілізувати їх здібності. Урахування ступеня фізичного дозрівання, фізичного розвитку, характеру адаптації до м’язової діяльності дає змогу більшою мірою індивідуалізувати процес фізичного виховання дівчат середнього шкільного віку.