ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ІННОВАЦІЇ

Анотація

Метою статті є дослідження дистанційної форми здобуття вищої освіти, особливостей її впровадження під час пандемії та посилених протиепідемічних заходів, методів підвищення якості навчання та окреслення перспектив подальшого використання новітніх освітніх технологій поза умовами карантину.
Наукова новизна дослідження полягає в необхідності створення комплексної моделі дистанційного навчання, що передбачає вивчення наявної теоретико методологічної бази, оцінки ресурсного забезпечення та можливостей впровадження новітніх інформаційних технологій.
Методологія. Методологічними підходами на які спирається дослідження є: програмоване навчання (Б. Скіннер, Н. Краудер), сутність якого (лінійного, розгалуженого, змішаного) полягає в послідовному засвоєнні навчального матеріалу, розподіленого на інформаційні модулі з обов’язковим контролем за відпрацюванням кожного, що вирізняє його високу технологічність та інтенсифікацію; проблемно-пошукові та дослідницькі підходи (методика розв'язання проблемної ситуації вимагає інтеграції попереднього досвіду і знання, вибору найбільш раціональних варіантів в результаті особистої творчої діяльності або колективного мозкового штурму та ін.); комплексний підхід, що дозволяє індивідуалізувати процес дистанційного навчання, поглибити процес психолого-педагогічної комунікації та взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу, який організований в спеціалізованому середовищі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
При проведенні дослідження використовувались такі основні теоретичні методи: аналіз літературних джерел, систематизація та узагальнення інформації навчально-методичних матеріалів і наукових праць з проблеми дистанційної освіти та емпіричні – педагогічні спостереження організації освітнього процесу за дистанційною формою навчання у вищій школі.
Висновки. Проведене теоретичне дослідження дозволило зробити висновки, що починаючи з 2000-х років в Україні розпочата активно досліджуватися проблема дистанційної форми здобуття вищої освіти. Створена потужна науково методологічна база. Тому вища освіта, в цілому, виявилась готовою до викликів сьогодення і в умовах жорсткого карантину продовжує достатньо успішно проводити онлайн-навчання. В той же час, швидка зміна інформаційних технологій, поява нових засобів дистанційного навчання та інструментарію вимагають швидкого його опанування з метою підвищення якості освіти. До того ж, новітні технології дистанційного навчання дієві не лише в умовах карантинних обмежень, а і при офлайн-навчанні.
Постійного оновлення вимагає програмно-технічне та навчально-методичне забезпечення дисциплін з урахуванням вимог дистанційного навчання, створення електронних навчально-методичних посібників та підручників. Підвищення ІКТ-компетентності студентів та викладачів вимагає організації спеціальних курсів з метою опанування нових інформаційних технологій.
Перспективним є створення української інформаційної платформи з різних галузей знань зі своєю реферативною базою даних. Подальшого дослідження вимагає проблема технологічного забезпечення дистанційного навчання.