ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА (В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ) У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ХУДОЖНИКІВ

Анотація

Мистецтва, завдяки яким твориться матеріально-художня культура навколишнього світу, називаються архітектонічними або просторово-пластичними. Це архітектура, декоративне і прикладне мистецтва, дизайн. У зв’язку з тим, що існує певна нечіткість у формулюванні сутності поняття, невизначеність кола об’єктів, які охоплює прикладне мистецтво, воно викликає пріоритетний науковий інтерес. Підтвердженням цього є суперечки серед учених та художників у питаннях чіткості термінологічних визначень окремих категорій. Мета статті – науково-теоретичне визначення сутності та специфічних закономірностей прикладного мистецтва в історичній ретроспективі для більш якісної підготовки студентів-художників.
Методологічною основою дослідження є історико-ретроспективний огляд розвитку прикладного мистецтва та історіографічний аналіз еволюції поняття «прикладне мистецтво». Наукова новизна дослідження полягає у використанні історично-рестроспективного та історіографічного підходу у визначенні сутності та характерних ознак прикладного мистецтва, його зв’язків з народним мистецтвом й дизайном.
Висновки. Історія розвитку прикладного мистецтва свідчить про безперервність розширення своїх меж за рахунок оволодіння наслідками технічного прогресу – від перших форм спеціалізації багатоманітних галузей художнього ремесла до техніки мануфактурного виробництва, від нього – до художньої промисловості і сучасного дизайну. Здійснений історико-ретроспективний огляд розвитку прикладного мистецтва дозволяє краще усвідомити сутність цього поняття, яким позначено своєрідну галузь художньо-технічної творчості. Такий підхід дозволяє краще зрозуміти сутність мистецтва взагалі, еволюцію прикладного мистецтва та його зв'язок з народним мистецтвом та дизайном. Це, у свою чергу, сприятиме вихованню нового покоління митців, які культивуватимуть сучасний національний стиль у мистецтві, заснований на споконвічних українських традиціях.