ФЕНОМЕН ТРЕТЬОГО ВІКУ: ТЕРМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Автор(и)

  • О. В. Дороніна Аспірант Харківського національного педагогічного університету імені Г. С Сковороди, викладач кафедри англійської мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, Україна) https://orcid.org/0000-0003-3470-4172

Ключові слова:

третій вік, люди третього віку, вікова періодизація, активне старіння

Анотація

Стаття має на меті дослідити ґенезу поняття третього віку як феномену ХХ сторіччя та визначити важливість активного способу життя людей третього віку та його форми. У процесі написання статті використано такі загальнонаукові методи дослідження, як аналіз, узагальнення та ілюстративний метод. Наукова новизна роботи полягає у встановленні передумов до появи концепції третього віку та складанні портрету людини третього віку. 

У сучасному світі питання, пов’язані з демографічними процесами, є глобальними та не втрачають своєї актуальності. Люди похилого, або третього, віку є зростаючою демографічною групою. В умовах сьогодення, з’являється потреба в їхній адаптації до швидкоплинних потреб суспільства для того, щоб вони залишалися його активними учасниками. Визначається, що старіння є не тільки біологічним, а й соціальним процесом.

Поява такої категорії як третій вік та була зумовлена критичним підходом до поділу віку за хронологічним критерієм та існуючих теорій відчуження людей похилого віку від суспільного життя. Автор вікової періодизації наголошує, що суб’єктивна оцінка свого віку є вирішальним чинником у активному старінні та зберіганні громадянської активності. Він вважає третій вік найважливішим періодом суб’єктивного віку.

Визначаються існуючі проблеми, з якими можуть зіштовхнутися люди перед та після виходу на пенсію. На прикладі австралійської організації COTA, виділяються ключові моменти у всебічній підтримці людей похилого віку. Основоположні програми ООН та її спеціалізованих установ по відношенню до людей похилого віку наголошують на важливості включення питань старіння до національних програм розвитку країн. Акцентовано увагу на те, що університети третього віку є основною формою освіти людей третього віку та сприяють стимулюванню їх активності, суспільній інтеграції та поліпшенню якості життя.

У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що люди третього віку можуть сприяти покращенню стандартів життя в країні, принести користь державі на багатьох рівнях у подальшій перспективі, та приймати безпосередню участь у боротьбі з дискримінацією за віковою ознакою в усіх її формах. 

Downloads

Опубліковано

22.01.2024