АУДІЮВАННЯ ЯК АКТИВНИЙ ВИД МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Ключові слова:
мовленнєва компетентність, рецептивний вид мовленнєвої діяльності, аудіювання, види аудіювання, вправи для аудіюванняАнотація
Стаття присвячена аналізу психолінгвістичних особливостей аудіювання як рецептивного виду мовленнєвої діяльності. У ній зауважується, що ефективність формування мовленнєвої компетенції студентів-словесників залежить від цілеспрямованого пошуку шляхів удосконалення видів мовленнєвої діяльності. Наголошується, на тому, що рівень мовленнєвої компетенції студентів-філологів значною мірою залежить від рівня компетенції в усіх видах мовленнєвої діяльності й, зокрема, від володіння таким її видом, як аудіювання (це більш складний спосіб отримання інформації, адже під час аудіювання слухач не зможе повернутися і зосередитися на незрозумілих мовних чи фактологічних явищах). З’ясовано, що без аудіювання неможливе формування мовленнєвої компетентності, бо матеріальною основою цього виду мовленнєвої діяльності є звукова система мови. А також під час аудіювання студент одержує інформацію, сприймає й розуміє думки інших людей. Цей вид мовленнєвої діяльності дає можливість опанувати ритм і правильність вимови, розпізнати мовленнєві одиниці, а одиницею мовленнєвої діяльності є мовленнєва дія, яка й формує навички мовлення, у процесі виконання того чи іншого виду мовленнєвої діяльності – мовленнєві вміння. Акцентовано те, що знання, навички та вміння студентів гуманітарнопедагогічного коледжу потребують значного поліпшення в удосконаленні мовленнєвої компетенції.
Метою розвідки є вказати на необхідність формування мовленнєвої компетентності студентів-філологів із урахуванням умінь і навичок реалізації одного з базових видів рецептивної мовленнєвої діяльності.
Методологію статті складає система загальнонаукових та загальнодоповнюючих методів дослідження. Використано метод системного аналізу, синтезу, діяльнісний, метод спостереження, метод вправ тощо.
Наукова новизна. Уточнено зміст понять «аудіювання», «аудитивні вміння» та «мовленнєві вміння»; визначено, що процес аудіювання може бути ефективним лише за умови наявності чіткої комунікативної настанови до слухання та адекватного сприйняття настанови; з’ясовано, що саме аудіювання забезпечує сприймання і розуміння усного мовлення, а також є одним із засобів розвитку комунікативно-мовленнєвої компетентності.
Висновки. Отже, реалізація мовленнєвої мети навчання українськомовних дисциплін передбачає не лише знання мовних засобів, необхідних і достатніх для спілкування, а й автоматизоване їх використання в актах комунікації. У зв’язку з цим важливе значення для методики має розмежування одиниць мови й мовлення, без чого неможливо побудувати ефективний процес оволодіння якісним мовленням.
Посилання
Vygotskiy, L. S. (1956). Izbrannyie psihologicheskie issledovaniya [Selected Psychological Research]. Moskva: APN RSFSR [in Russian].
Holub, N. (2007). Systema vprav z rytoryky dlia studentiv pedahohichnykh spetsialnostei [System of Rhetoric Exercises for Students of Pedagogical Specialties]. Dyvoslovo, 12, 21–25. [in Ukrainian].
Horoshkina, O. (2015). Sotsiokulturnyi aspekt navchannia ukrainskoi movy yak inozemnoi [Socio-Cultural Aspect of Teaching Ukrainian as a Foreign Language]. Ukrainska mova i literatura v shkolakh Ukrainy – Ukrainian Language and Literature in Schools of Ukraine, 9 (149), 30–32. [in Ukrainian].
Kucheruk, O. A. (2015). Rozvytok rytorychnoi kompetentnosti studentiv-filolohiv u protsesi rytorychnoi osvity [Development of Rhetorical Competence of Students of Philology in the Process of Rhetorical Education]. Aktualni problemy formuvannia rytorychnoi osobystosti vchytelia v ukrainomovnomu prostori:– Actual Problems of Formation of Rhetorical Personality of a Teacher in Ukrainian-Speaking Space. Zhytomyr, Ukraine: Vyd-vo ZhDU [in Ukrainian].
Baranov, M. T., Ladyizhenskaya, T. A., Lvov, M. R., Ippolitova, N. A., and Ivchenkov, P. F. (1990). Metodika prepodavaniya russkogo yazyika [Methods of Teaching Russian]. Moscow, Russia : Prosveschenie [in Russian].
Pentyliuk, M. I. (2011). Movna osobystist uchnia v prospektsii movlennievoho spilkuvannia [Linguistic Personality of a Student in the Prospect of Speech Communication]. Aktualni problemy suchasnoi linhvodydaktyky – Actual Problems of Modern Linguadidactics, 80–84. [in Ukrainian].
Zakhliupana, N. M., & Kochan, I. M. (2002). Slovnyk-dovidnyk z metodyky vykladannia ukrainskoi movy [Dictionary-Reference Book on Methods of Teaching Ukrainian]. Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU im. Ivana Franka [in Ukrainian].
Pentyliuk, M. I. (Eds.). (2015). Slovnyk-dovidnyk z ukrainskoi linhvodydaktyky: navchalnyi posibnyk [Dictionary-Reference Book on Ukrainian Linguodidactics: Textbook]. Kyiv, Ukraine : Lensvit [in Ukrainian].
Tyshchenko, O. (2005). Komunikatyvnyi aspekt u navchanni movy [Communicative Aspect in Language Learning]. Dyvoslovo, 6, 30–32. [in Ukrainian].
Khomiak, I. M. (1997). Yednist usnoho i pysemnoho movlennia [Unity of Oral and Written Speech]. Nova pedahohichna dumka – New Pedagogical Thought, 4, 36–37. [in Ukrainian].
Khoroshkovska, O. N. (2006). Metodyka navchannia ukrainskoi movy u pochatkovykh klasakh shkil z rosiiskoiu movoiu vykladannia [Methods of Teaching Ukrainian in Primary Schools with Russian as the Language of Instruction]. Kyiv, Ukraine : Promin [in Ukrainian].
Shelekhova, H. (2005). Vykorystannia vprav z audiiuvannia i chytannia na urokakh ridnoi movy v 6 klasi [Using Listening and Reading Exercises in Native Language Lessons in 6th Grade]. Ukrainska mova i literatura v shkoli – Ukrainian Language and Literature at School, 4, 2–6. [in Ukrainian].
