СТРУКТУРА ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ЧЕРНІГІВСЬКОГО КОЛЕГІУМУ (1700–1786 РР.)

Анотація

Мета статті – комплексне дослідження змісту, організаційних форм, методів розвитку освітнього простору Чернігівського колегіуму (1700-1786 рр.), обґрунтування впливу західноєвропейської педагогічної думки на формування педагогічного середовища православних закладів освіти України.

Методологія. Методологічною основою дослідження є історико-хронологічний підхід, який допомагає виявленню освітніх змін на певному історичному етапі у тісному зв’язку з конкретними історичними умовами і в хронологічній послідовності та культурологічний підхід, який сприяє пошуку теоретичних і практичних надбань вихованців та викладачів одного з духовних освітніх закладів Чернігівщини XVIII ст., їх значенню для поступу сучасної освіти. Відповідно, в дослідженні використовуються ретроспективний, хронологічно-системний, проблемно-пошуковий методи, історико-педагогічний аналіз літературних джерел.

Наукова новизна статті полягає у здійсненні комплексного дослідження змісту, організаційних форм, методів формування та розвитку освітнього простору на теренах провідного духовного навчального закладу Чернігово-Сіверщини XVIII ст. – Чернігівського колегіуму. Окрім того, здійснена спроба обґрунтування впливу західноєвропейської освітньої традиції на функціонування освітнього простору духовних закладів освіти на українських землях.

Висновки. Отже, аналіз джерел і літератури засвідчив, що освітній простір Чернігівського колегіуму (1700–1786) знаходився під впливом західноєвропейських і східноєвропейських культурних традицій і мав таку структуру: філософські, педагогічні та наукові погляди та діяльність викладачів; специфіка організації освітнього процесу, зміст, форми, методи і засоби навчання студентів; життя, побут і дозвілля викладачів і студентів.

Діяльність освітніх закладів Чернігівщини XVIII ст. стала рушійною силою освітнього поступу не лише Чернігово-Сіверщини, а й усієї України. Зміст освіти в духовних освітніх закладах Чернігівщини, зокрема і в Чернігівському колегіумі XVIII ст. передбачав, насамперед, формування в учнів знань з філософії, гомілетики, поетики, риторики, граматики, музичного мистецтва тощо. Структурними компонентами змісту були уміння майстерного володіння словом, уміння складати поетичні твори, навички гри на музичних інструментах та володіння виконавською технікою тощо. Серед організаційних форм освіти домінували: лекції, диспути, нарації, конклюзії, театралізація
релігійних і світських сюжетів, мандрівна концертна діяльність, а провідними методами навчання були словесні, наочні та практичні. Різноманітні впливи, які йшли від православного колегіуму і були спрямовані на оточуюче середовище, перетворилися на усталені культурні явища.

Православний колегіум уособлював зустріч культурних традицій Заходу та Сходу Європи. Елементи моделі колегіуму пристосовувалися до місцевих потреб та умов й, трансформуючись, втрачали певні риси західноєвропейських навчальних закладів. Відтворення змісту навчальних дисциплін, дидактичних прийомів викладання дає підстав стверджувати, що у колегіумі були сприйняті освітні традиції, основні методи навчання гуманістичних шкіл Європи.