ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Анотація

Метою статті стало виокремлення структурних компонентів та професійно-етичних компетенцій професійно-етичної культури фахівця соціальної сфери, а також визначення методологічних підходів, етапів формування професійно-етичної культури майбутніх соціальних працівників під час навчання у закладах вищої освіти.
Методологія. Процес формування основ професійної етики майбутніх фахівців в університетах з позиції методології розглядається в багатьох аспектах. Так, у психологічному аспекті його розглядали науковці: Л. Виготський, І. Кон, Г. Костюк, О. Леонтєв та ін.; у гуманістичному: В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Огнев’юк та ін.; в аксіологічному: Л. Архангельський, Г. Васянович, І. Синиця, Л. Хоружа та ін.
Сучасна педагогічна наука пов’язує розвиток системи професійної освіти фахівців соціальної сфери з культурологічною парадигмою, спрямованої на становлення й розвиток «людини культури», що ґрунтується на положеннях А. Дістервега про культуровідповідність виховання; І. Гербарта – про культурну індивідуальність особистості, тобто культура розглядається як природне середовище виховання і розвитку особистості. Культуру розглядають як мету і засіб, а також як результат освітньо-виховного процесу. Культуротворча функція навчання і виховання знаходить вияв у створенні цінностей культури, головною з яких є особистість.
Наукова новизна. Для фахівця соціальної сфери, що працює в системі «людина – людина», етична культура є невід’ємною й необхідною складовою професійної культури. Відповідно, однією із центральних проблем підготовки майбутніх фахівців соціальної роботі у закладі вищої освіти постає проблема формування їхньої професійно-етичної культури, заснованої на розумінні відповідальності за результати своєї праці, визначенні своєї ролі в житті суспільства, усвідомленні власного соціального й професійного призначення, оволодінні широким комплексом загальнокультурних та професійних компетенцій.
Аналіз діяльності фахівця соціальної сфери, наукової літератури дозволив виокремити такі компоненти професійно-етичної культури фахівця соціальної сфери: 1) Аксіологічний компонент, який розкриває професійно-етичну культуру фахівця як сукупність педагогічних цінностей. Причому педагогічні цінності можуть розглядатися як своєрідні життєві професійні цінності. 2) Технологічний компонент професійно-етичної культури виступає способом соціально-педагогічної діяльності. Цей компонент розкриває шляхи здійснення соціально-педагогічної діяльності, способи задоволення потреб у спілкуванні, в одержанні нової інформації, у передаванні набутого досвіду. Рівень професійно-етичної культури характеризує якість здійснюваної діяльності, а якість і результативність професійної діяльності, у свою чергу, характеризують рівень професійно-етичної культури.
Рівень професійно етичної культури і якість соціально-практичної діяльності – два взаємопов’язані фактори.
1. Творчий компонент професійно-етичної культури виступає як прояв професійної творчості, адже цінності професійні й особистісні, технологія їх втілення виступають фактором формування особистості лише в умовах творчої діяльності.
2. Особистісний компонент розкриває професійно-етичну культуру фахівця соціальної сфери як специфічний спосіб реалізації сутнісних сил людини. Під сутнісними силами маються на увазі потреби, здібності, інтереси, соціальний досвід особистості, міра соціальної активності людини. 
Оскільки більшість дослідників трактують професійну культуру фахівця як узагальнений показник певного рівня професійної компетентності, що відображає ступінь оволодіння ключовими компетенціями, було доречним виявити систему компетенцій, які складають зміст професійно-етичної культури фахівця соціальної сфери. Враховуючи кваліфікаційні вимоги, специфіку реалізації професійно-етичних норм у процесі взаємодії з різними категоріями клієнтів і суб’єктами соціальної роботи визначена система професійно-етичних компетенцій фахівця соціальної сфери, що включає такі компетенції: нормативно-правові; аналітико-деонтологічні; соціально-геронтологічні; етнокультурні; соціально-конфесіональні; соціально-статусні; асертивні.
Висновки. Професійно-етична культура фахівців соціальної сфери – це інтегративний особистісний ресурс, що може бути об’єктивно спостережуваний і вимірюваний, який формується у період професійної підготовки й активно розвивається в професійній діяльності. Перспективи подальших розвідок вважаємо в обґрунтуванні психолого-педагогічних умов ефективного формування професійно-етичної культури фахівця соціальної сфери, зокрема об’єднання всіх компонентів процесу формування професійно-етичної культури в єдину цілеспрямовану систему виховання майбутніх фахівців соціальної сфери в закладі вищої освіти.