РОЗВИТОК ПСИХОТЕХНІКИ ЯК НАУКИ ПРО ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЮ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ: ДЕФІНІЦІЙНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Мета статті – здійснити дефініційний аналіз розвитку психотехніки як психолого-педагогічної галузі, що вивчає професійну діяльність особистості, професійну орієнтацію та професійний відбір, в історії освіти.

Методологія дослідження. Методологічною основою дослідження стали праці українських істориків педагогіки, які стосуються розвитку освіти у 20-ті – на початку 30-х років ХХ ст. У процесі написання статті використовувалися такі загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Щоб показати історико-педагогічний зміст феномена психотехніки, ми застосовували такі спеціальні методи дослідження: історико-компаративістський, хронологічний, історико-структурний, конструктивно-генетичний.

Наукова новизна дослідження, яке стало основою цієї статті, полягає у комплексному висвітленні поняття «психотехніка» у контексті історії освіти першої третини ХХ ст. На основі понятійно-термінологічного аналізу наукової літератури запропоновано авторське тлумачення поняття «психотехніка».

Висновки. Здійснений дефініційний аналіз проблеми розвитку психотехніки в Україні дав підстави для розробки визначення поняття «психотехніка» на основі розуміння його цілісної структури. Ми вважаємо, що психотехніка – це психолого-педагогічна практико-спрямована наукова галузь, яка розвивалася в першій третині ХХ ст. у різних країнах світу з метою удосконалення професійної діяльності особистості шляхом здійснення професійної орієнтації та професійного відбору.

Перспективними для подальших досліджень є характеристика різних аспектів розвитку психотехніки в історії освіти, зокрема розробка періодизації цього розвитку та визначення його специфіки упродовж кожного з окреслених періодів.