ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ СТРАТЕГІЇ

Анотація

У статті йдеться про засадничі принципи Європейської освітньої стратегії та пріоритетні напрямки трансформації національної системи вищої освіти. Акцентується увага на наявному досвіді реформації вищої системи освіти України у рамках Болонського процесу. Аналізуються виклики й нові можливості, зумовлені подальшою трансформацією української системи вищої освіти в процесі імплементації Європейської освітньої стратегії.

Мета статті: на підставі аналізу ключових викликів, що постають перед вітчизняною вищою освітою в процесі імплементації Європейської освітньої стратегії, визначити перспективи, напрями та завдання трансформації вищої освіти України.

Методологія дослідження. Для досягнення мети застосовано нелінійну методо­логію пізнання, спрямовану на розгляд освіти як складноорганізованої, відкритої, нелінійної системи, здатної до самооновлення та самоорганізації. Авторки також ураховують світоглядно-методологічні принципи демократизації, гуманізації, інноваційності, гнучкості навчання та виховання, властиві новітній освітній парадигмі та актуальні нині з огляду на їхню методологічну значущість і суголосність настановам сучасного реформування освіти в контексті євроінтеграції.

Наукова новизна дослідження полягає у спробі комплексного дослідження сучасних досягнень й викликів української вищої освіти на шляху імплементації Європейської освітньої стратегії в умовах російської агресії.

Висновки. У ході дослідження авторки дійшли висновку про те, що рух України у напрямку європейської інтеграції в різних сферах, зокрема, й в освітній, є важливою передумовою її стійкості в умовах воєнного часу та відновлення в повоєнну добу. Разом із тим, до основних викликів, які постають перед вітчизняною вищою освітою в процесі імплементації Європейської освітньої стратегії, відносимо глобальні ризики (уніфікація, стандартизація, загроза культурній самобутності) та війну. З огляду на це об’єднання зусиль держави, європейського співтовариства, громадянського активу, учасників освітнього процесу задля підвищення якості, інклюзивності освіти, забезпечення належних матеріально-технічних, технологічних, безпечних, умов освітнього процесу набуває першочергового значення для розбудови системи освіти з потужною соціальною місією. Від так, перспективними напрямками трансформації української системи вищої освіти в процесі імплементації Європейської освітньої стратегії вважаємо аксіологічний та інституційний. Перший передбачає ціннісну переорієнтацію освітньої парадигми на принципи відкритості, інклюзії, творчості, гуманізму, служіння інтересам загального блага. Реалізація другого, інституційного, забезпечить становлення закладів вищої освіти як інноваційних освітніх і наукових центрів, відкритих інституцій, зорієнтованих на різноманітність, справедливість, інклюзивність.