ОДЕСЬКІ СМІХОВІ ПРАКТИКИ ЯК КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ЄВРОПИ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.242821Ключові слова:
сміхова культура, одеські сміхові практики, аґон, вінінгова інтенція, софістичний дискурсАнотація
Метою статті є дослідження одеських сміхових практик у площині європейських культурних цінностей особистісної свободи, творчості, міжкультурного діалогу, а також у контексті історико-культурної спадщини Європи, зокрема софістичного дискурсу Стародавньої Греції.
Методологія. Для аналізу одеських сміхових практик у вищеозначеній площині використовуються наступні методологічні парадигми: теорії зверхності, контрасту та статичного дискурсу як предмету сміху (А. Бергсон).
Наукова новизна роботи полягає у розкритті таких особливостей одеських сміхових практик як наявність «аґональної складової» та «вінінгової інтенції» відповідного дискурсу. Також вперше здійснено компаративний аналіз софістичних практик Стародавньої Греції та одеського сміхового дискурсу, в результаті чого виявлено їхні спільні риси.
Висновки: Автори розглядають одеські сміхові практики як дискурс, що певним чином формує мислення носія та творця відповідних мовленнєвих практик. Ці практики включають в себе використання лексики та граматичних конструкцій, властивих мовам різних народів (слов’янські мови, ідиш, грецька тощо), поєднання яких є результатом по-дитячому творчого та вільного їх застосування. Тобто справжній одесит – це людина, яка навіть у зрілому віці сприймає мову не як певний, об’єктивно існуючий канон, а як сферу дискурсивної самореалізації. Завдяки цьому формується особливе поле культурної взаємодії та творчої зустрічі різних мовленнєвих традицій, у зв’язку із чим існує також особливий стиль мислення.
Провідними рисами цього стилю є оригінальність в інтерпретації окремих слів, евристичне бачення їхньої полісемантичності; володіння мовленнєвими практиками різних культур, а також величезна роль окремої особистості у процесі відтворення та розвитку одеського мовлення. З точки зору авторів, саме одеський сміховий дискурс неповторно виражає вільний дух культури ЄС як крос-культурного феномену. Цей феномен має бути відповідним чином задокументованим як унікальна культура спадщина ЄС та повинен мати певний статус, що охороняється Законом.