ОДЕСЬКІ СМІХОВІ ПРАКТИКИ ЯК КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ЄВРОПИ

Автор(и)

  • Марина Столяр Доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії та культурології, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка https://orcid.org/0000-0002-7643-3027
  • Микола Богун Кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії та культурології, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка https://orcid.org/0000-0002-8721-6298

DOI:

https://doi.org/10.58407/visnik.242821

Ключові слова:

сміхова культура, одеські сміхові практики, аґон, вінінгова інтенція, софістичний дискурс

Анотація

Метою статті є дослідження одеських сміхових практик у площині європейських культурних цінностей особистісної свободи, творчості, міжкультурного діалогу, а також у контексті історико-культурної спадщини Європи, зокрема софістичного дискурсу Стародавньої Греції.

Методологія. Для аналізу одеських сміхових практик у вищеозначеній площині використовуються наступні методологічні парадигми: теорії зверхності, контрасту та статичного дискурсу як предмету сміху (А. Бергсон).

Наукова новизна роботи полягає у розкритті таких особливостей одеських сміхових практик як наявність «аґональної складової» та «вінінгової інтенції» відповідного дискурсу. Також вперше здійснено компаративний аналіз софістичних практик Стародавньої Греції та одеського сміхового дискурсу, в результаті чого виявлено їхні спільні риси.

Висновки: Автори розглядають одеські сміхові практики як дискурс, що певним чином формує мислення носія та творця відповідних мовленнєвих практик. Ці практики включають в себе використання лексики та граматичних конструкцій, властивих мовам різних народів (слов’янські мови, ідиш, грецька тощо), поєднання яких є результатом по-дитячому творчого та вільного їх застосування. Тобто справжній одесит – це людина, яка навіть у зрілому віці сприймає мову не як певний, об’єктивно існуючий канон, а як сферу дискурсивної самореалізації. Завдяки цьому формується особливе поле культурної взаємодії та творчої зустрічі різних мовленнєвих традицій, у зв’язку із чим існує також особливий стиль мислення.

Провідними рисами цього стилю є оригінальність в інтерпретації окремих слів, евристичне бачення їхньої полісемантичності; володіння мовленнєвими практиками різних культур, а також величезна роль окремої особистості у процесі відтворення та розвитку одеського мовлення. З точки зору авторів, саме одеський сміховий дискурс неповторно виражає вільний дух культури ЄС як крос-культурного феномену. Цей феномен має бути відповідним чином задокументованим як унікальна культура спадщина ЄС та повинен мати певний статус, що охороняється Законом.

 

Downloads

Опубліковано

09.01.2025