ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ТА ВОКАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.263701Ключові слова:
емоційна стійкість, музично-виконавська діяльність, вокальна підготовка, інструментальна підготовка у класі фортепіано, майбутні вчителі музичного мистецтваАнотація
Метою статті є теоретичне обґрунтування психолого-педагогічних засад емоційної стійкості студентів та опис структурно-функціональної моделі її розвитку у процесі інструментальної та вокальної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва.
Методологічну основу дослідження становлять положення психології особистості, педагогіки мистецької освіти та теорії професійної підготовки учителів музичного мистецтва. Дослідження ґрунтується на системному, компетентнісному, особистісно орієнтованому та діяльнісному підходах, що забезпечують цілісне вивчення процесу розвитку емоційної стійкості студентів у контексті вокальної та інструментальної підготовки. У роботі використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: аналіз, узагальнення та систематизація наукових джерел з метою визначення сутності понять дослідження; моделювання – для опису структурно-функціональної моделі розвитку емоційної стійкості.
Наукова новизна одержаних результатів: вперше обґрунтовано психолого-педагогічні засади розвитку емоційної стійкості студентів у процесі вокальної та інструментальної підготовки; уточнено сутність поняття емоційної стійкості студента-музиканта як інтегративної особистісно-професійної якості в контексті музично-виконавської діяльності; розроблено та обґрунтовано структурно-функціональну модель розвитку емоційної стійкості студентів у процесі інструментальної та вокальної підготовки; набуло подальшого розвитку положення про диференціацію механізмів емоційної регуляції залежно від музичної спеціалізації (вокал, інструментальне виконання).
Висновки. Встановлено, що емоційна стійкість є важливою професійно значущою якістю майбутнього вчителя музичного мистецтва, яка забезпечує ефективність музично-виконавської та педагогічної діяльності в умовах підвищеного емоційного навантаження. Визначено, що специфіка інструментальної та вокальної підготовки впливає на рівень сценічного хвилювання та актуалізує необхідність цілеспрямованого розвитку навичок емоційної саморегуляції. Описана модель розвитку емоційної стійкості забезпечує системний підхід до організації педагогічного впливу та сприяє підвищенню ефективності професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва.
