ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК НАВИЧОК ДИСОЦІЮВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ VR-ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ НАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Анотація

У статті висвітлено досвід використання VR-технологій у процесі формування та розвитку навичок дисоціювання при наданні психологічної допомоги. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби у методах психологічної саморегуляції, емоційної стабілізації та зниження інтенсивності травматичних переживань в умовах підвищеного психоемоційного навантаження. Особлива увага приділяється клієнтам, які мають труднощі з використанням класичних технік дисоціації через недостатній рівень розвитку уяви, надмірну емоційну залученість або труднощі концентрації уваги.

Метою статті є представлення практичного досвіду застосування VR-технологій для формування і розвитку навичок дисоціювання у процесі психологічного консультування та психокорекційної роботи.

Методологія дослідження ґрунтується на аналізі сучасних підходів до вивчення дисоціації, тілесної самосвідомості та використання технологій віртуальної реальності у психологічній практиці. Дослідження проводилося протягом 2020-2026 років за участю 54 осіб, які мали труднощі із застосуванням класичних технік дисоціації. У роботі використовувалися доступні low-cost VRрішення на основі VR-окулярів, смартфонів, Wi-Fi-камер та систем потокової передачі відео й аудіо.

У статті описано особливості технологічно опосередкованої дисоціації, що реалізовувалася через VR-асистоване дисоціювання із використанням візуального та аудіального просторового зміщення сприйняття. Представлено результати застосування мультисенсорного дистанціювання, при якому поєднання візуальної та просторово-аудіальної дисоціації сприяло швидшому входженню клієнтів у позицію зовнішнього спостерігача та зниженню емоційної інтенсивності переживань.

Новизна роботи полягає у представленні практичного досвіду використання доступних VR-технологій як інструменту формування навичок дисоціювання у процесі психологічної допомоги; описі low-cost технічних рішень для реалізації VR-асистованого дисоціювання; визначенні ролі мультисенсорного дистанціювання та просторово-аудіальної дисоціації у полегшенні входження в дисоціативний стан; а також у виокремленні факторів, що впливають на ефективність застосування VR-технологій, зокрема емоційного стану клієнтів, медикаментозного впливу та фізіологічних обмежень.

Висновки. Отримані результати свідчать, що використання VR-технологій може суттєво полегшувати процес формування навичок дисоціювання за рахунок зниження навантаження на уяву та концентрацію уваги. Найбільш ефективним виявилося поєднання візуального дистанціювання з просторово зміщеним аудіосприйняттям. Разом із тим застосування VR потребує врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей клієнтів, дотримання етичних стандартів безпеки та подальшого методичного вдосконалення.