КОМУНІКАЦІЙНИЙ КАПІТАЛІЗМ: ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ ЯК КУЛЬТУРНА МАТРИЦЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ ДОБИ

Анотація

Мета. Метою статті є концептуалізація феномену паблік рилейшнз (PR) як культурної домінанти постіндустріального суспільства, виявлення трансформації його соціальних функцій в умовах переходу від індустріальної до креативної економіки та комерціалізації публічної сфери, а також інтеграція теоретичних напрацювань українських дослідників у зазначену проблематику.

Методологія. Дослідження базується на принципах соціокультурного аналізу та критичної теорії комунікації. Використано методи аналізу наукової літератури, синтезу теоретичних концепцій (зокрема, теорію промоційного капіталізму Е. Кронін, концепцію постіндустріального суспільства Д. Белла та теорію публічної сфери Ю. Габермаса), а також метод кейс-стаді для аналізу діяльності сучасних цифрових комунікаційних конгломератів. Додатково застосовано порівняльний аналіз для зіставлення міжнародного та українського наукового дискурсів.

Наукова новизна. У статті обґрунтовується теза про перетворення PR з інструменту менеджменту на фундаментальний культурний механізм постіндустріального суспільства, що формує нову форму соціального контракту – «комерційну демократію». Вперше в українському науковому дискурсі комплексно проаналізовано перехід від традиційних PR до «гібридних цифрових комунікацій» як ідеологічно заангажованого явища, що маскується під нейтральну інфраструктуру даних. Розширено теоретичну базу дослідження шляхом залучення праць українських науковців (Т. Коржової, О. Копієвської, О. Угоднікової та ін.), які досліджують соціокультурні детермінанти PR у контексті глобалізації та креативних індустрій.

Висновки. Постіндустріальне суспільство характеризується зрощенням комунікації, капіталу та культури, де PR виступає не просто медіатором, а активним творцем соціальних смислів та ієрархій. PR перетворюється на «культуру» у розумінні способу виробництва репутацій, ідентичностей та політичної легітимності, що призводить до розмивання меж між публічним і приватним, політичним і комерційним, реальністю та симулякром. Українська наукова думка пропонує цінні доповнення щодо національної специфіки PR як соціокультурної практики, що дозволяє уникнути західного культурного імперіалізму.