МИСТЕЦЬКO-ДИПЛОМАТИЧНА МІСІЯ ХОРУ « БУРЛАКА» У ПОВОЄННІЙ ЄВРОПІ (1946-1949 рр.)

Анотація

Важливим зацікавленням для української спільноти залишається питання міграційних процесів з України до країн Західної Європи, які після початку російсько-української війни. Українці за кордоном організовують фестивалі, концерти, зустрічі з іноземцями, де знайомлять їх з величним українським культурно-мистецьким спадком. Це приносить популярність національному мистецтву та українській ідеї, а також виливається у донати для ЗСУ. У статті проведено певні паралелі нинішньої еміграції з побутуванням українців після Другої світової війни, які зберігали національну ідентичність і мистець­кими засобами провадили культурну дипломатію серед громадян країн інтернування. Українська пісня звучала у хорі, організованому після Другої світової війни вояками Першої української дивізії, які опинилися на інтернуванні в Італії, у місті Беллярія, у таборах біля міста Ріміні.

Мета статті полягає у тому, щоб продемонструвати, як у складних умовах еміграції та полону, талановиті молоді хлопці організували хор, який виконував дипломатичну культурну місію, популяризував українське музичне мистецтво серед чужої культури.

Методологія. У дослідженні використано комплекс взаємопов’язаних методів, як аналітичний, порівняльний, феноменології досвіду, арт терапевтичний. Методологічну основу становить концепція національної, історичної, комунікативної пам’яті, біографічний метод, а також метод колективних біографій, авторства Л. Стоуна. Адже біографію мають не лише окремі особистості, а й хорові творчі колективи, наприклад Республіканська капела під керівництвом О. Кошиця. Застосовано методику діалогу культур, коли репрезентована пісня доноситься до представників інших культур і зачіпає монади чужоземної душі високим рівнем виконання та мелодійністю.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, щоб репрезентувати культурно-мистецьку діяльність хору «Бурлака» як колективу, що виконує культурно-дипломатичну місію серед європейських країн, перебуваючи у полоні в умовах таборового життя після Другої світової війни.

Висновки. Культурна дипломатія невеликого мистецького об’єднання зробила великий внесок у позитивне сприйняття українців в Італії, додала розуміння про причини їх боротьби. Ця політично-культурна місія продовжилася у Великобританії, а згодом і на американському континенті. Завдяки вдалій ідеї талановитого диригента С. Гумініловича, поширювати хорове мистецтво у країнах поселення, митець популяризував українську культуру і націю на європейському та американському континентах. Хорове мистецтво дозволило організувати інституцію, яка представляла українську націю чужих теренах, на кількох континентах.