ФЕНОМЕН СТРЕСОСТІЙКОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ФОРМУВАННЯ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Анотація

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності феномену стресостійкості, визначенні особливостей її формування у здобувачів вищої освіти в умовах невизначеності, а також виявленні чинників, що впливають на рівень її сформованості.

Методологічну основу дослідження становлять теоретичні положення концепції «загального адаптаційного синдрому» (Г. Сельє); наукові підходи до розкриття психологічної природи стресостійкості та її структурних компонентів (О. Кокун, С. Кравчук, В. Корольчук, Р. Лазарус, Т. Пономаренко, Г. Сельє, С. Фолкман, А. Шишин); ідеї щодо здатності особистості протистояти негативним впливам (Г. Дубчак, М. Корольчук, В. Крайнюк, А. Косенко, Т. Кочергіна та ін.); положення про готовність особистості до подолання стресу (М. Дяченко та ін.); трактування стресостійкості як інтегративної властивості особистості (О. Кравцова, В. Крайнюк та ін.).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний теоретичний аналіз феномену стресостійкості здобувачів вищої освіти саме в умовах соціальної, економічної та освітньої невизначеності; встановлено кореляцію понять «стресостійкість» та «життєстійкість» на основі змісту їхніх ключових компонентів; визначено чинники, що впливають на формування стресостійкості у здобувачів вищої освіти; виявлено особливості прояву та рівні сформованості стресостійкості у здобувачів вищої освіти в умовах невизначеності.

Висновки. У результаті дослідження обґрунтовано, що стресостійкість є складною інтегративною характеристикою особистості, яка забезпечує здатність до адаптації, саморегуляції та підтримання психологічної рівноваги в умовах стресу й невизначеності. Встановлено кореляцію між поняттями «стресостійкість» і «життєстійкість» на основі змісту їх ключових компонентів. Доведено, що студентський вік є важливим етапом формування стресостійкості, оскільки супроводжується психофізіологічними, соціальними та професійними змінами. Серед провідних чинників її формування визначено навчальне навантаження, особливості соціальної адаптації, професійне самовизначення, рівень емоційної підтримки, здатність до саморегуляції та сформованість ефективних копінг-стратегій.

Встановлено, що умови невизначеності посилюють психоемоційне напруження здобувачів вищої освіти та актуалізують потребу у розвитку їхньої стресостійкості. У структурі цього феномену виокремлено емоційний, когнітивний, поведінковий і соціальний компоненти, а також охарактеризовано високий, середній і низький рівні її сформованості.