РОЗВИТОК ІДЕЙ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ ТА ЇХ СУЧАСНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.263943Ключові слова:
активне навчання, активні методи навчання, українська школа, трудова школа, метод проєктів, компетентнісний підхід, Нова українська школа, історико-педагогічний досвідАнотація
У статті досліджено розвиток ідей активного навчання в українській школі першої третини ХХ століття та їх сучасну інтерпретацію. Проаналізовано передумови поширення активних методів навчання в умовах реформування освіти 1920-1930-х років, охарактеризовано основні форми їх реалізації в освітній практиці. Висвітлено особливості використання методу проєктів, бригадно-лабораторного методу, комплексної системи навчання, дослідницької та самостійної діяльності учнів. Встановлено, що педагогічні пошуки зазначеного періоду були спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності школярів, посилення зв'язку навчання з практикою та формування навичок самостійної роботи. Обґрунтовано наявність наступності між ідеями активного навчання першої третини ХХ століття та сучасними освітніми підходами, реалізованими в концепції Нової української школи. Доведено актуальність творчого використання історико-педагогічного досвіду для вдосконалення сучасної освітньої практики.
Метою статті є аналіз розвитку ідей активного навчання в українській школі першої третини ХХ століття, характеристика основних форм їх реалізації та визначення можливостей використання історичного педагогічного досвіду в умовах сучасної української школи.
Методологія. Методологічну основу дослідження становлять історико-педагогічний, системний і порівняльний підходи. Для досягнення поставленої мети використано методи аналізу, синтезу, узагальнення наукових джерел, історико-генетичний та порівняльно-історичний методи.
Наукова новизна. У статті узагальнено історичний досвід розвитку активного навчання в українській школі першої третини ХХ століття та виявлено його зв'язок із сучасними освітніми підходами. Обґрунтовано актуальність творчого використання педагогічних ідей минулого в умовах реалізації концепції Нової української школи.
Висновки. Встановлено, що активне навчання має глибокі історичні корені в українській педагогіці. У 1920-1930-х роках активно впроваджувалися метод проєктів, колективні форми роботи, дослідницька діяльність та інші підходи, спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності учнів. Доведено, що багато педагогічних ідей зазначеного періоду отримали нове осмислення в сучасній українській школі та залишаються актуальними в умовах реалізації компетентнісного підходу.
