ФЕНОМЕН АНСКУЛІНҐУ У КОНТЕКСТІ РОЗУМІННЯ ОСВІТИ ЯК СПОСОБУ НАБУТТЯ СВОБОДИ

Анотація

Тема статті – виявлення того, наскільки феномен анскулінґу є стратегією звільнення і якою мірою він зберігає негативні виміри репресивності.

Методологія. Здійснення дослідження на ґрунті філософського дискурсу обумовлює розгляд феномену освіти у його субстанційно-граничних вимірах, що пов’язано з концептуалізацією дитинства у контексті свободи як чинника, який конституює людське буття. Отже педагогічні роздуми тісно переплетені з антропологічною рефлексією, що активізує як досвід глибинного прочитання літератури, так і власний досвід, який часом постає неоформленим вербально, тим не менше він створює підґрунтя сприймання.

Наукова новизна. Зафіксована амбівалентність феномену анскулінґу: з’являється необхідність враховувати самого учня, його реакції та сприйняття, але  головний момент не у заміні диктату вчителя диктатом учня – справа в тому, що взаємини набувають форми звернення двох свідомостей до предмета, що їх об’єднує, чим усувається диктат чийогось Я, отже виникає простір свободи від суб’єктивної упередженості і зміст диктує сам предмет. Другий важливий момент – це осмислення феномену свободи у контексті вміння бути самим собою, що не дається від факту самого народження, а постає завданням, спонукаючи до тривалої терплячої роботи над власною суб’єктивністю, причому мова йде про отримання свободи не тільки від тиску соціальних заборон, але й від насильства своїх власних потреб і прихильностей. Проте виникає небезпека посилення соціальної атомізації і замкненості учня вимірами сім’ї, коли диктат суспільства замінюється диктатом батьків.

Висновки. При тому, що позашкільна освіта не є винаходом наших днів, вона може розглядатись інноваційною, зважаючи на те, що інновація є впровадженням, яке підвищує ефективність процесу. Але ефективність досягається за рахунок усунення відповідаль­ності соціальних інститутів, що кидає батьків з дітьми в конкурентну боротьбу зі світом.