МІЖНАРОДНИЙ ЕТНОГРАФІЧНИЙ КІНОФЕСТИВАЛЬ «ОКО» ЯК ПРОСТІР КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.253215Ключові слова:
міжнародний етнографічний кінофестиваль « ОКО », етнографія у кіно, полікультурне середовище, міжетнічний діалог, національна ідентичністьАнотація
Мета cтатті – комплексно проаналізувати Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» як простір культурно-освітньої комунікації: розглянути еволюцію програмних акцентів п’яти його перших едицій (2020–2024), засоби репрезентації полікультурності, залучення громади, візуальну символіку, місце української ідентичності, а також роль фестивалю у воєнний час та місце в контексті культурної дипломатії.
Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарний підхід, який поєднує методи культурологічного аналізу, порівняльний і описовий методи. У статті використано порівняльний підхід до аналізу програмних даних фестивалю за 2020–2024 роки, а також осмислення наративів, що формують публічний образ фестивалю в медійному полі. Джерельну базу дослідження формують офіційні прес-релізи, інтерв’ю з організаторами, матеріали, представлені в українському і болгарському медійному просторі, програми фестивалів і пов’язаних з ним заходів.
Наукова новизна статті полягає в комплексному аналізі фестивалю «ОКО» як феномену культурно-освітньої комунікації в українському та міжнародному контекстах. У роботі вперше простежено еволюцію фестивалю як простору взаємодії між різними етнічними, національними та соціокультурними групами. Обґрунтовано культурно-інтеграційну функцію фестивалю, що забезпечує репрезентацію української ідентичності в глобальному дискурсі.
Висновки. Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» відіграє роль майданчика зустрічі культур, де кіномистецтво виступає засобом пізнання, прийняття і співпереживання. Фестиваль створює простір, у якому можлива взаємодія представників різних етнічних груп не лише на екрані, а й у безпосередньому спілкуванні, дискусіях, спільному осмисленні культурних кодів. Він успішно виконує функцію «культурного мосту» між центром і периферією, між Україною та світом. В умовах війни кінофестиваль «ОКО» не просто зберіг свій формат, а набув ще більшої значущості як засіб культурної стійкості та символ незламності української гуманітарної сфери. Через репрезентацію культурного розмаїття, підтримку української документалістики та залучення іноземної аудиторії фестиваль підтвердив потенціал культури як мови, що об’єднує.
