МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ ЗАСОБАМИ ІКТ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.253230Ключові слова:
галузь Освіта / Педагогіка, майбутні вчителі іноземної мови, інформаційно-комунікаційні технології, моделювання в дидактиці, методика навчання іноземних мовАнотація
Професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов в умовах цифрової трансформації освіти набуває особливої ваги, адже вимагає не лише адаптації до новітніх технологій, а й переосмислення педагогічних моделей з урахуванням умов воєнного стану, децентралізації й технологічної нерівності регіонів. Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) у таких умовах виступають не просто засобом підтримки освітнього процесу, а ключовим системним компонентом моделі підготовки нового покоління педагогів.
Метою статті є розроблення концептуальної та структурно-функціональної моделі підготовки майбутніх учителів іноземних мов із глибокою інтеграцією ІКТ як органічного складника освітнього процесу. Особливістю запропонованої моделі є її адаптивність до регіонального контексту та кризових умов функціонування освіти, що зумовлює потребу в асинхронному навчанні, автономії студента та цифровій мобільності.
Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному синтезі: теоретичному аналізі вітчизняних і зарубіжних досліджень, концептуальних підходів (компетентнісного, акмеологічного, діяльнісного, цифрово-орієнтованого) та емпіричних результатів, що стосуються цифрової підготовки педагогів. У роботі змодельовано чотири структурні компоненти: мотиваційно-ціннісний, змістовий, технологічно-операційний і діагностично-рефлексивний. Модель спроєктована як гнучка, модульна й теоретично придатна до масштабування, з урахуванням викликів регіонального освітнього середовища.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше запропоновано педагогічну модель цифрової підготовки майбутніх учителів іноземних мов, у якій ІКТ відіграють концептуальну роль і інтегруються в логіку всієї професійної освіти. Модель враховує обмеження воєнного часу, кризового стану інфраструктури та необхідність підтримки психоемоційної стійкості здобувачів освіти.
Висновки. Запропонована модель може слугувати теоретичною і практичною основою для оновлення освітніх програм, розвитку цифрових навичок майбутніх учителів і підвищення якості педагогічної освіти в контексті сучасних викликів. Перспективами подальших досліджень є пілотне впровадження моделі, розроблення електронного контенту для її супроводу та проведення емпіричної верифікації ефективності в умовах змішаного й дистанційного навчання.