ПОСТАТЬ УЧИТЕЛЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Анотація

У статті здійснено історико-педагогічний аналіз постаті учителя у педагогічній спадщині Григорія Сковороди на основі повної академічної збірки творів мислителя. Актуальність дослідження зумовлена потребою сучасної педагогічної науки у ціннісних і гуманістичних орієнтирах для переосмислення ролі вчителя в умовах компетентнісної та особистісно зорієнтованої освіти. У центрі уваги – концепція вчительства як духовного наставництва, морального прикладу та фасилітації самопізнання учня.

Мета статті: на основі першоджерел проаналізувати постать учителя у педагогічній системі Григорія Сковороди, виявити ключові характеристики педагогічної діяльності через призму концепції «сродної праці» та визначити актуальність цих ідей для сучасної освіти.

Методологія дослідження ґрунтується на історико-педагогічному та порівняльному підходах із використанням методу аналізу, інтерпретації та теоретичного узагальнення.

Наукова новизна полягає у системному осмисленні постаті вчителя у спадщині Григорія Сковороди крізь призму сучасних освітніх концепцій: педагогіки партнерства, гуманістичної та ціннісноорієнтованої освіти.

Висновки: постать учителя у педагогічній спадщині Григорія Сковороди – це особистість, що прагне самопізнання, реалізує власне життя відповідно до внутрішнього покликання. Педагог за Григорієм Сковородою – це не транслятор знань, а духовний вихователь особистостей учнів, який спрямовує свій вплив на формування внутрішньої цілісності, моральної зрілості та гармонії людини із собою і світом. Матеріалістично орієнтоване знання у цій системі розглядається як обмежене й допоміжне, тоді як справжня мета освіти полягає у плеканні «внутрішньої людини». Отже, учитель за Григорієм Сковородою – це духовний наставник, який супроводжує вихованця на шляху до душевного миру, самореалізації та повноти людського буття.