РОЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В РОЗВИТКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті висвітлюються способи зняття стресу та стадії навчання самоконтролю, наводяться етапи та педагогічні умови розвитку емоційного інтелекту у здобувачів вищої освіти під час навчальних занять. Визначено, що переважна частина дослідників емоційного інтелекту зосередили увагу на його структурних елементах та характеристиках як чинниках професійного становлення та самоконтролю емоцій як детермінанті стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій, а також на причинах і факторах появи стресу. Авторами проведено опитування з метою визначення ролі емоцій як ресурсу подолання стресу. Встановлено, що низький рівень розвитку емоційного інтелекту стає причиною появи тривалого стресу та негативно впливає на життєдіяльність людини. Розвитку емпатії та самоконтролю, здатності до прийняття правильних рішень у ситуаціях взаємодії сприяють інтерактивні методи навчання (рольові ігри, тренінги, вправи) під час проведення семінарських і практичних занять. Підкреслено, що розвиток емоційного інтелекту забезпечує стресостійкість, готовність до роботи з людьми, дозволяє краще керувати емоціями та встановлювати довірливі стосунки, що є важливим для професійної діяльності фахівців соціономічних професій.

Мета статті: здійснити аналіз проблеми розвитку емоційного інтелекту та стресостійкості як основи професійного становлення майбутніх фахівців соціономічної сфери та показати стадії навчання їх самоконтролю, визначити етапи та педагогічні умови, застосувати відомі методи інтерактивного навчання в нових умовах для розвитку емоційного інтелекту та стресостійкості.

Методологія дослідження: аналіз наукових публікацій, в яких висвітлюється емоційний інтелект як  ресурс подолання стресу. Теоретико-методологічну основу статті складають дидактичні принципи та теорії навчання, а також система інтерактивних методів та засобів, що забезпечують розвиток емоційного інтелекту майбутніх фахівців соціономічних професій для формування стресостійкості. Емпіричне дослідження проводилося протягом жовтня 2024 року – квітня 2025 року. Вибірку склали 175 здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти (віком від 25 до 50 років), які навчаються в Державному закладі вищої освіти «Університет менеджменту освіти» за освітньо-професійною програмою «Психологія». З метою визначення ролі емоцій як ресурсу подолання стресу було проведено опитування з використанням методу анкетування. Анкетування здійснювалося за такими напрямами: 1. Усвідомлення зв’язку між емоційним інтелектом та поведінкою в стресових ситуаціях. 2. Визначення здатності контролювати власні емоції. 3. Визначення рівня стресостійкості. Для визначення рівня сформованості емоційного інтелекту та стресостійкості у студентів були прийняті показники: низький, середній, високий. Опитування проводилося на початковому та кінцевому етапах дослідження.

Наукова новизна: полягає в тому, що на основі теоретичного аналізу виділена роль емоційного інтелекту та встановлено зв'язок між ним та стресостійкістю, розроблено педагогічні умови та визначені етапи навчання самоконтролю майбутніх фахівців соціономічної сфери на основі емоційного інтелекту, внесено новий підхід в практику викорис­тання інтерактивних методів навчання (тренінг, вправа, рольова гра) для розвитку емоційного інтелекту у майбутніх фахівців соціономічних професій, що забезпечує формування емпатії, розвиток когнітивної сфери та здібностей до самоконтролю і подолання стресу.

Висновки: за результатами проведеного дослідження визначені способи зняття стресу, етапи та педагогічні умови розвитку емоційного інтелекту майбутніх фахівців соціономічних професій, що спрямовані на формування їхньої готовності до подальшої професійної діяльності в системі «людина ‒ людина», здатності адекватно діяти та приймати правильні рішення. Навчання майбутніх фахівців соціономічної сфери має враховувати специфіку їхньої професійної діяльності, що характеризується міжособистісною взаємодією, емоційністю та стресовими ситуаціями, необхідністю управляти власними емоціями та розуміти емоції інших людей, адаптацією до стресових ситуацій.