ІСТОРІЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ ХХ–ХХІ СТ. В ПЕРСОНАЛІЯХ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЇЇ ВИКЛАДАННЯ

Анотація

Актуальність теми зумовлена тим, що в наш час 2025 року на практиці викладання здобувачам вищої освіти курсу «Історія філософської думки України ХХ–ХХІ ст. в персоналіях» потрібно користуватися певними методологічними підходами. Адже саме вони, на нашу думку, мають суттєвий вплив безпосередньо на методику викладання даного курсу сучасним студентам вищих навчальних закладів держави Україна.

Ми вважаємо, що методологічні аспекти вивчення філософської думки та ідей українських мислителів-філософів: В. С. Горського, В. І. Шинкарука, М. І. Михальченка, В. І. Шевченка, В. Г. Табачковського, І. В. Бичка, А. К. Бичко, А. І. Мельника, І. Є. Бекешкіної, Б. Д. Гаврилишина, М. В. Поповича та багатьох інших корінним чином актуалізувалася саме в 2014 році, коли російські імперці забажали поступово відібрати в українців спочатку Крим, згодом Донбас, а потім з лютого 2022 року, завдяки повномасштабній російсько-українській війні, знищити нашу державу Україна, заборонити українську мову та стерти поняття українець як національність. Але кривавим російським імперіалістам не вдалося втілити в життя свої кровожерливі плани. Держава Україна та український народ продовжують в 2025 році героїчно боротися за свою землю, свободу та незалежність. Ця боротьба, на нашу думку, в багатьох аспектах пов’язана з ідеологічним підкріпленням наших мислителів-філософів кінця ХХ – початку ХХІ ст., котрі в своїх працях пропагували українську національну ідентичність, волелюбність українців, велич українського духу свободи та значущість держави Україна. Саме у зв’язку з цим сьогодні ми повинні зосередити увагу на специфіці викладання історії філософської думки України ХХ–ХХІ ст. в персоналіях, а також висвітлити ключові методологічні аспекти викладання здобувачам вищої освіти в Україні основних ідей українських філософів, які в своїх наукових дослідженнях розглядали філософію розвитку держави Україна та її народу на засадах свободи і демократії. В даному ракурсі детальний науковий аналіз думок та ідей українських мислителів-філософів ХХ–ХХІ ст., на наше переконання, є актуальним для сучасної філософської думки України.

Мета роботи – провести детальний аналіз актуальних на сьогодні методологічних аспектів викладання історії філософської думки України ХХ–ХХІ ст. в персоналіях. На наше глибоке переконання, в даному дослідженні потрібно використати філософськоантропологічний, соціокультурний і історико-ситуаційний підходи. Така постановка мети дослідження надасть нам змогу викристалізувати методологічні аспекти викладання філософської думки українських мислителів і порівняти їх аналіз історико-філософських та соціально-політичних процесів, які відбувалися в Україні ХХ–ХХІ ст.

Методологічною основою є самі праці українських мислителів ХХ–ХХІ ст.: філософів, педагогів, істориків. Саме в них відображено вагомі ідеї, положення, висновки, завдяки яким ми сьогодні маємо змогу проводити науковий пошук методологічних принципів, потрібних при викладанні курсу історії філософської думки України ХХ–ХХІ ст. в персоналіях здобувачам вищої освіти.

Наукова новизна даної філософсько-методологічної розвідки полягає в тому, що ми прагнемо з’ясувати практичну користь філософської думки українських мислителів ХХ–ХХІ ст. та охарактеризувати доцільність застосування методологічних аспектів під час її викладання студентам. При цьому наголос ми робимо на активному залученні здобувачів вищої освіти до ґрунтовного аналізу думок філософів з опертям на критичне мисленням при аналізі їх творів.

Висновки. Проведене нами дослідження спрямоване на аналіз історії філософської думки України ХХ–ХХІ ст. в персоналіях та методологічних аспектів її викладання здобувачам вищої освіти в українських вишах. Дослідження засвідчує, що історія філософської думки України, завдяки плеяді видатних українських мислителів-філософів, розвивалася в зазначеному періоді на рівні з європейськими та американськими філософськими школами. А українські мислителі – В. С. Горський, В. І. Шинкарук, М. І. Михальченко, В. І. Шевченко, В. Г. Табачковський, І. В. Бичко, А. К. Бичко, А. І. Мельник, М. В. Попович, В. М. Нічик та багато інших – в основу своїх філософських досліджень закладали ідеї гуманізму, свободи та демократії. Саме завдяки таким орієнтирам українська філософська думка ХХ–ХХІ ст. була і залишається актуальною і сьогодні. А цей аспект свободи, гуманізму і демократії у творчості видатних українських мислителів особливо цінується в наш буремний час російської військової агресії, спрямованої на геноцид українського народу. Слушним в даному дослідженні є наголос на тому, що переважна більшість українських мислителів-філософів відчувала небезпеку з боку наших сусідів «російських імперців» і торувала шлях до стандартів філософської думки свободи, гуманізму і демократії, наявних в Європі та Америці.

Тому методологічні аспекти викладання здобувачам вищої освіти в Україні історії філософської думки в персоналіях, на наше переконання, матимуть дієву здатність розвинути критичне мислення у студентів, а опертя на гуманістичні ідеї українських філософів допоможуть нашій молоді подолати переважну більшість «негативної ідеології», котра сьогодні поширюється через масмедіа країною-агресором. Загалом, філософська думка українських мислителів ХХ–ХХІ ст. поєднує в собі кращі гуманістичні та демократичні традиції західноєвропейської та північно-американської філософії. Крім цього, сучасна вітчизняна філософська думка мала і свою позитивну динаміку в плані дослідження історії розвитку «любомудрія» українського народу з глибокої давнини і до нашого часу. Тому використання цілого спектру методологічних прийомів у висвітленні ідей українських мислителів може розкрити широку палітру думок українських філософів, котрі піклувалися за долю держави Україна та її народ.