ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ НАРАТИВ

Анотація

Мета статті – розглянути історико-педагогічний досвід розвитку інноваційної педагогічної думки у зарубіжних країнах у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Методологія. У дослідженні застосовано проблемний, системний і синергетичний, герменевтичний і наративний підходи. У процесі дослідження було використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Це дозволило створити цілісну картину освітніх інновацій і звернути увагу на окремі напрями інноваційної педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Наукова новизна. У статті у формі наративу охарактеризовано ідеї різних течій реформаторської педагогіки (експериментальна педагогіка, соціальна педагогіка, педологія) щодо удосконалення організації та змісту освітнього процесу у закладах освіти у зарубіжних країнах у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Висновки. Отже, історико-педагогічні дослідження у формі наративу як аналітичної розповіді забезпечують розуміння витоків сучасних освітніх процесів і явищ. Методологічну основу педагогічних інновацій становлять наукові ідеї та навчально-виховна практика минулого. До них відноситься реформаційна педагогіка, що розвивалася в зарубіжних країнах у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., зокрема такі її напрями, як експериментальна педагогіка, соціальна педагогіка та педологія. Інноваційний зміст цих напрямів полягає у визнанні дитини як головної постаті в освітньому процесі, цінності особистості та визнанні її права на вільний всебічний розвиток у школі та в суспільстві в цілому. За таких умов у школі мають враховуватися інтереси дитини та особливості її розвитку. А відтак теорія та практика експериментальної педагогіки, соціальної педагогіки та педології є інноваційними й актуальними з огляду на запити сучасної освіти.