МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ТЕМИ «КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЧАСІВ АРХАЇКИ»

Анотація

У статті проаналізовано основні методи викладання курсу «Історія та теорія зарубіжної культури» на матеріалі теми «Культура Стародавньої Греції часів архаїки». У змісті роботи переважна увага приділяється конкретизації наочних форм навчання, що слугують основою інтерактивного методу.
Мета роботи: автори статті мають на меті розкрити зміст та форми основних методів навчання, що у своїй сукупності та взаємодії створюють можливість максимально ефективного, творчого та дискурсивного освоєння теми «Давньогрецька культура доби архаїки» з предмету «Історія та теорія зарубіжної культури». Цей курс викладається в Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка магістрантам спеціальності 034 «Культурологія».
Методологія. Культурологічна герменевтика та структуралізм є провідними методологічними практиками, що використовуються під час вивчення теми. Зокрема культурологічна герменевтика допомагає абстрагуватися від семантики, символіки та цінностей сучасного світу та вжитися в інше культурне середовище, в якому важливими факторами є принципово інший хронотоп, віра в рок, специфічне розуміння моральних чеснот тощо. Також застосовуються такі загальнонаукові методи дослідження як аналіз, синтез, компаративний аналіз артефактів ранньої і пізньої архаїки тощо.
Наукова новизна. В статті вперше конкретизовано сукупність та зміст методичних засобів вивчення магістрантами культури Стародавньої Греції часів архаїки. Зокрема в роботі продемонстровано на конкретних прикладах, яким чином можна використовувати практичний та інтерактивний методи на заняттях (лекції, семінари та самостійна робота), присвячених означеній темі.
Висновки. В якості провідного практичного методу в статті пропонується наочний метод; перераховуються основні методичні артефакти теми – носії візуальної інформації. Ці артефакти поділяються на три групи в залежності від суб’єкта методичної активності: 1) ті, що пропонуються викладачем; 2) зроблені студентами; 3) сформовані викладачем і студентами в процесі спільної роботи над темою. Друга і третя група артефактів формуються інтерактивними методами, змістом творчий діалог викладача і магістранта, а також взаємодію магістрантів між собою.
Автори статті також пропонують конкретні ігрові форми вивчення теми і вважають, що саме гра дає можливість викладачеві об’єктивно оцінити знання та навички магістрантів у найбільш сприятливій для цього творчій та невимушеній атмосфері.