МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ КОНТЕКСТ»
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.253216Ключові слова:
методологія, українська культура, феномен пограниччя, європейський контекст, європейський цивілізаційний простірАнотація
У статті окреслюються концептуальні моменти викладання курсу «Українська культура: європейський цивілізаційний контекст» для здобувачів вищої освіти. Увага акцентується на методологічних аспектах викладання зазначеного курсу, через введення української культури в європейський цивілізаційний простір. Розкриваються перспективи застосування компаративного аналізу, що виявляє нові можливості для ґрунтовного осмислення її сутнісних основ.
Мета статті – окреслити методологічні основи авторського викладання курсу «Українська культура: європейський цивілізаційний контекст», що відкриває нові перспективи на шляху до самоідентифікації, та самовизначеності у світовому культурному просторі.
Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовується системний підхід, де українська культура усвідомлюється як частина світового культурного простору, але увага акцентується на її феноменологічних основах, які мають певні ознаки, що набули статусу феномену української культури. Саме виявлення шляхів до явлення феномену української культури як такого, через звернення до історико-культурних впливів, відлуння культурних виявів інших культур, трансформація чужого в своє, чи навпаки, і нарешті визначення сутнісного зв’язку з європейським цивілізаційним простором.
Наукова новизна дослідження полягає в спробі вироблення та обґрунтування власного підходу до викладання курсу «Українська культура: європейський цивілізаційний контекст», що може стати кроком до самоусвідомлення та самоідентифікації.
Висновки. У ході дослідження авторка дійшла висновку, що окреслені методологічні основи викладання курсу «Українська культура: європейський цивілізаційний контекст дають можливість усвідомлення її в системному полі світової (європейської) культури в якому українська культура виявляє власну феноменальність, але має певні культурні орієнтири, так звані вектори тяжіння, що долучають українську культуру до європейського цивілізаційного простору.
