ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У ХVІІІ СТ.: НАЦІОНАЛЬНИЙ І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІРИ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.232106Ключові слова:
освіта, заклад освіти, національний вимір, європейський вимірАнотація
Метою роботи є характеристика особливостей розвитку української освіти як синергії діяльності навчальних закладів у XVIII ст. у різних контекстах: національному та європейському.
Методологію дослідження проблеми розвитку української освіти у XVIII ст. становлять наративний, герменевтичний та історико-компаративістський методи, які забезпечили комплексний підхід у вивченні окресленої теми. Наративний і герменевтичний методи забезпечили збір, опис і оцінку історико-педагогічних фактів, що стосуються розвитку освіти в Україні у XVIII ст. Історико-компаративістський метод дозволив охарактеризувати українську освіту як динамічний феномен у національному та європейському контекстах. У процесі дослідження були використані й загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення.
Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній узагальнено досвід розвитку української освіти у XVIII ст. як національного та європейського феномена.
Висновки. Особливості розвитку освіти в Україні у XVIII ст. можна охарактеризувати у двох вимірах: національному та європейському. Сприйняття українським шкільництвом західноєвропейського культурно-освітнього досвіду відбувалося на різних рівнях шляхом запозичення окремих елементів цього досвіду, насамперед його змісту та форм. Європейський вектор української освіти представлений кількома компонентами (використання в освітньому процесі закладів освіти України латині та навчальної літератури, написаної європейськими науковцями, вивчення європейських мов, а також імплементація певних традицій єзуїтських або інших католицьких шкіл; видавництво праць українських учених у друкарнях Європи та поширення цих творів у культурному полі європейських країн; поїздки українців на навчання до європейських університетів, і навпаки, навчання європейців у закладах освіти України, насамперед у Києво-Могилянській академії; створення та діяльність єзуїтських та інших католицьких шкіл на Правобережжі). Але, наголосимо, що це не був односторонній процес: європейська освіта також збагачувалася за рахунок здобутків української культури, зокрема шляхом поширення в інших країнах творів українських науковців.
Посилання
Istoriia ta istoryky u Lvivskomu universyteti: tradytsii ta suchasnist (do 75-littia stvorennia istorychnoho fakultetu) [History and historians at Lviv University: traditions and modernity (to the 75th anniversary of the history faculty)]: kolektyvna monohrafiia (2015) / za redaktsiieiu L. Zashkilniaka ta P. Sierzhengy. Lviv : PAIS. Retrieved from: https://shron2.chtyvo.org.ua/Zbirnyk_statei/Istoriia_ta_istoryky_u_Lvivskomu_ universyteti_ tradytsii_ta_suchasnist_do_75-littia_stvorennia_istory.pdf?PHPSESSID=8epn8qgd3o245d68do4v9dl2j4.
Mykytas, V. (1994). Davnoukrainski studenty i profesory [Ancient Ukrainian students and professors]. Kyiv: Abrys.
Navolska, H. (2017). Instytsiiuvannia kulturno-osvitnoi diialnosti ordenu yezuitiv u rannomodernomu ukrainskomu suspilstvi: kontseptualni aktsenty istoryko-pedahohichnoi fenomenolohii [Institutionalization of Cultural and Educational Activities of the Jesuit Order in Early Modern Ukrainian Society: Conceptual Accents of Historical and Pedagogical Phenomenology]. Naukovyi visnyk Melitopolskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. 1(18), 47–53.
Petrov, N. Y. (1904). Znachenye Kyevskoi Akademyy v razvytyy dukhovnыkh shkol v Rossyy s uchrezhdenyia Sv. Synoda v 1721 hodu y do polovyni XVIII veka [The importance of the Kiev Academy in the development of theological schools in Russia from the establishment of the Synod in 1721 to the half of the XVIII century]. Kyev : Typohrafyia Y. Y. Horbunova.
Posokhova, L. (2011). Na perekhresti kultur, tradytsii, epokh : pravoslavni kolehiumy Ukrainy naprykintsi XVII – na pochatku KhIKh stolittia. [At the crossroads of cultures, traditions, epochs: Orthodox colleges of Ukraine in the late XVII – early XIX century]. Kharkiv: KhNU imeni V.N. Karazina.
Posokhova, L. Yu. (2009). Pravoslavni kolehiumy Ukrainy XVII – XVIII st. u konteksti transformatsii yevropeiskoi universytetskoi tradytsii [Orthodox colleges of Ukraine of the XVII – XVIII centuries in the context of transformation of the European university tradition]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.N.Karazina. Istoriia. 41 (908), 150–159.
Prokopovych, F. (2003). Dukhovnyi rehlament [Spiritual regulations]. Istoriia ukrainskoi shkoly i pedahohiky: khrestomatiia / uporiadnyk O. O. Liubar. Kyiv: Znannia.
Siropolko, S. (2001). Istoriia osvity v Ukraini [History of education in Ukraine]. Lviv: Afisha.
Sukhomlynska, O. (2003). Periodyzatsiia pedahohichnoi dumky v Ukraini: kroky do novoho vymiru [Periodization of Pedagogical Thought in Ukraine: Steps Toward a New Dimension]. Istoryko-pedahohichnyi protses: novi pidkhody do zahalnykh problem. Kyiv: A.P.N.
Travkina, O. I. (2000). Chernihivskyi kolehium (do 300-richchia zasnuvannia) [Chernihiv Collegium (to the 300th anniversary of its foundation)]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 5, 68–78; 6, 83–93.
Yakovenko, N. M. (2001). Protestantski i katolytski shkoly. Zamoiska akademiia [Protestant and Catholic schools. Zamoysc academy]. Istoriia ukrainskoi kultury: u piaty tomakh. T. 2. Kyiv: Naukova dumka. Retrieved from: http://litopys.org.ua/istkult2/ikult239.htm.
Yanchenko, T. V. (2016). Pedolohiia v Ukraini ta zarubizhzhi: teoriia ta praktyka [Pedology in Ukraine and abroad: theory and practice]: monohrafiia / naukovyi redaktor O. V. Sukhomlynska. Chernihiv, Ukraine: Desna Polihraf.
