РОЗВИТОК ІДЕЙ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ ІДЕНТИЧНІСТЬ ДІТЕЙ І МОЛОДІ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ

Анотація

Мета статті – проаналізувати процес розвитку ідей про громадянську ідентичність дітей і молоді в історії української педагогіки.

Методологія дослідження. У процесі дослідження застосовано біографічний підхід, що дозволило розглянути процес розвитку ідей про формування громадянської ідентич­ності крізь призму поглядів відомих українських педагогів. Використання методів аналізу, синтезу, узагальнення забезпечило опрацювання педагогічних творів, написання тексту статті та формулювання логічних висновків.

Наукова новизна. У статті проаналізовано ідеї українських педагогів Г. Ващенка, М. Грушевського, С. Русової, В. Сухомлинського, Я. Чепіги про громадянську ідентичність дітей і молоді.

Висновки. Отже, незважаючи на те, що в українському суспільному та педагогічному дискурсах до кінця ХХ ст. не існувало поняття «громадянська ідентичність», розвиток національної свідомості українців у ХІХ ст. сприяв появі педагогічних ідей і тих видів діяльності, що в сучасному розумінні можуть бути віднесені до формування громадянської ідентичності особистості. Насамперед, це стосується національного та патріотичного виховання дітей і молоді. В історії української педагогіки ідеї про громадянську ідентичність молоді втілювали мрію багатьох українців про формування свідомого громадянина незалежної держави, який знає свою історію, культуру та мову. Особливе місце в історії української педагогіки ХХ ст. займають ідеї В. Сухомлинського про «народження громадянина».

Перспективними напрямами історико-педагогічних досліджень, що стосуються громадянської ідентичності особистості, ми вважаємо поглиблене вивчення праць окремих (маловідомих і відомих) педагогів, присвячених означеній проблемі, та визначення в них ідей, актуальних для сучасної освіти. На увагу також заслуговує вивчення засобів формування громадянської ідентичності підростаючого покоління, що використовувалися в історії української освіти.